Охорона грунтів від забруднення елементами важких металів

Гірничодобувна, хімічна, металургійна, машинобу-
дівна та інші види промисловості викидають в навколишнє сере-
довище значну кількість твердих і газоподібних речовин, їх сукуп-
ність зумовлює комплекс геохімічних процесів, які академік
О. Є. Ферсман назвав техногенезом.

У процесі техногенезу поверхня землі збагачується на різні хі-
мічні елементи. На геохімію грунтоутворення значно впливають
важкі метали та їхні сполуки. До важких металів належать фтор,
ванадій, хром, марганець, кобальт, нікель, мідь, цинк, миш’як,
молібден, кадмій, ртуть, свинець, вісмут, телур, сурма та деякі ін-
ші. Особливо небезпечними для навколишнього середовища є
ртуть, свинець, кадмій, миш’як, селен і фтор.

Основними джерелами забруднення грунтів важкими металами
є відходи металообробної промисловості, промислові викиди, про-
дукти згоряння палива, викиди автомобільного транспорту, засоби
хімізації сільського господарства та ін.

Розподіл техногенних елементів по поверхні грунту нерівномір-
ний. Він залежить від джерела забруднення, кліматичних умов ре-
гіону, геохімічних факторів і характеру ландшафту.

З грунтів важкі метали засвоюються рослинами, передаються
ланцюгами живлення і токсично діють на рослини, тварини і лю-
дину. Токсичність важких металів вже достатньо вивчено і висвіт-
лено у спеціальній літературі. Накопичення їх в організмі людини
призводить до тяжких захворювань і смерті. Зафіксовані випадки
загибелі рослин від надмірної концентрації деяких металів у
грунті.

У багатьох країнах світу постійно контролюють за забруднен-
ням грунтів важкими металами.

Захист грунтів від забруднення важкими металами базується
на вдосконаленні технології виробництва. Запровадження нових
замкнених технологічних систем різко зменшує забруднення ланд-
шафтів токсичними викидами. Одночасно необхідно будувати очис-
ні споруди на підприємствах старого типу.

Перспективним напрямом вирішення цієї проблеми є культи-
вування мікроорганізмів, які здатні накопичувати той або інший метал. Таким шляхом вже отримують мідь, уран, миш’як та інші
метали.

Розроблені і застосовуються на практиці способи інактивації
важких металів у забруднених грунтах. Для цього рекомендовано
ряд хімічних сполук, які фіксують токсичні метали в грунті в не-
розчинній і недоступній для рослин формі.

Вапнування грунтів, внесення органічних і мінеральних добрив
також значною мірою закріплюють важкі метали в грунтах. Змен-
шення кислотності грунту знижує розчинність сполук свинцю, кад-
мію, миш’яку і цинку. Засвоєння їх рослинами різко зменшується
Органічні добрива адсорбують і утримують на поверхні колоїдів
більшість важких металів.

Застосування запобіжних заходів і заходів щодо ліквідації за-
бруднення грунтів важкими металами дає змогу захистити грунт
і рослини від їх токсичної дії.