Охорона гумусного стану грунтів

Освоєння цілинних земель та тривале їх викорис-
тання зумовлює дегуміфікацію — змешнення вмісту гумусу в ор-
ному горизонті. Основною причиною цього явища є зменшення
кількості органічних речовин, які надходять у грунт. Мікроорга-
нізми, які пристосовані до розкладання певної кількості органіч-
них решток, використовують частину гумусу для свого живлення.
Це призводить до порушення природної рівноваги між синтезом і
розкладанням гумусних речовин.

Зменшення вмісту гумусних речовин у грунті зумовлює погір- шення їх фізичних властивостей і насамперед структурного стану
їх і водопроникності. Поганооструктурені грунти легше піддають-
ся водній і вітровій ерозії. Внаслідок ерозії посилюється процес
дегуміфікації.

Вміст гумусу в грунтах змінюється залежно від структури по-
сівних площ, від площі просапних культур і багаторічних трав у
сівозміні. Вміст гумусу зменшується в грунтах під просапними
культурами значно швидше, ніж під багаторічними травами.

На зрошуваних землях також спостерігаються зменшення вміс-
ту гумусу і перерозподіл його за профілем. В орному горизонті
вміст його зменшується, а в перехідному — збільшується. Одно-
часно в складі гумусу зменшується відносний вміст гумінових кис-
лот. Зміна якісного складу гумусу при зрошенні спричинює погір-
шення структурного стану і появу ознак злитості грунтової маси,
особливо у чорноземів.

Осушення торфових грунтів зумовлює різке зменшення в їх
складі органічних речовин. В аеробних умовах, які при цьому ство-
рилися, припиняється накопичення торфу і активізується процес
його мінералізації. В результаті зневоднення відбувається змен-
шення потужності торфового горизонту за рахунок ущільнення
торфової маси, коагуляції колоїдів, зміни природного складу та
інтенсивної мінералізації торфу. На осушених торфових грунтах
виникає водна і вітрова ерозія, особливо у весняний період, коли
грунт не захищений рослинами.

Процес дегуміфІкації торфових грунтів можна послабити регу-
люванням водного режиму осушених ділянок, внесенням органіч-
них і мінеральних добрив, вапнуванням кислих грунтів, вирощу-
ванням багаторічних трав та іншими заходами

Захист гумусного стану грунтів від деградації здійснюють шля-
хом застосування комплексу заходів з урахуванням місцевих еко-
логічних і господарських умов.

Основними заходами оптимізації та охорони гумусного стану
дерново-підзолистих грунтів є внесення органічних і мінеральних
добрив, сидерація, вапнування, регулювання водного режиму, зап-
ровадження травопільних сівозмін тощо. На чорноземних грунтах
слід запроваджувати полезахисне лісонасадження, агротехнічні
методи боротьби з ерозією, сівозміни з часткою багаторічних трав
і бобових культур не менше 25%, внесення органічних і мінераль-
них добрив.