Випаровування рідини . Насичена та ненасичена пара. Тиск насиченої пари. Вологість повітря та її вимірювання.

Внаслідок хаотичності теплового руху деякі молекули рідини при буд-якій температурі випадково можуть рухатися у напрямі поверхні рідини і вилітати за її межі. Чим вища температура рідини, тим більше молекул в одиницю часу вилітають з неї.

Пароутворення з поверхні речовини називається випаровуванням. Рідини випаровуються при будь-якій температурі, і навіть тверді речовини можуть слабко випаровуватись.

Якщо випаровування перевищує конденсацію, пара над рідиною ненасичена. При взаємному зрівноваженні цих процесів пара насичена. Чим вища температура, тим більший тиск насиченої пари.

Вологість повітря та її вимірювання. Тиск водяної пари, що міститься в повітрі, окремо виміряти неможливо. Цей тиск парціальний і складає частину тиску, вимірюваного барометром.

Вміст водяної пари в повітрі називають вологістю повітря. Розрізняють абсолютну вологість і відносну вологість.

Абсолютна вологість – це парціальний тиск пари в повітрі або густина цієї пари.

Відносна вологість – це відношення парціального тиску пари в повітрі до тиску насиченої пари з даної температури.

3. Електромагнітні хвилі та їх випромінювання. Винайдення радіо Поповим. Принципи сучасного радіотелефонного зв’язку. Розвиток засобів зв’язку в Україні.

Електромагні́ тна хви́ ля — процес розповсюдження електромагнітної взаємодії в просторі у вигляді змінних зв'язаних між собою електричним та магнітним полями. Прикладами електромагнітних хвиль є світло, радіохвилі, рентгенівські промені.

Електромагнітне випромінювання являє собою потік фотонів, який тільки при великій їх кількості можна розглядати як неперервний процес. Розрізняють вимушені (під впливом зовнішніх джерел) і власні електромагнітні коливання.

Винайдення радіо.

Можливість практичного застосування електромагнітних хвиль для встановлення зв’язку без проводу продемонстрував 7 травня 1895 року знаменитий російський фізик О.С. Попов. Цей день вважається днем народження радіо.

Приймач О.С. Попова складався з антени, когерера, електромагнітного реле, електричного дзвінка і джерела постійного струму. Електромагнітні хвилі викликали вимушені коливання струму і напругу в антені.

Основні етапи одержання й перетворення радіосигналу:

1) генератор незатухаючих електромагнітних коливань створює високочастотні коливання

2) високочастотні коливання модульовано коливаннями переданого повідомлення;

3) отримані модульовані коливання підсилюються й подаються в передавальну антену

4) досягнувши приймальної антени, електромагнітні хвилі збуджують у ній високочастотні коливання;

5) слабкі високочастотні коливання підсилюються й подаються в детектор;

6) після детектування з модульованих коливань виділяються коливання низької частоти, які перетворюються у звук.

4. Перший закон Ньютона. Інерціальні системи відліку. Рівномірний прискорений рух.

Перший закон Ньютона (закон інерції): будь яке тіло зберігає свій початковий стан відносного спокою або прямолінійного рівномірного руху, доки зовнішні тіла не виведуть його з цього стану.

Однак є й інше формулювання першого закону, пов’язане з поняттям інерціальної системи відліку – системи, тіло відліку якої знаходиться у спокої: існують системи відліку названі інерціальними, відносно яких тіло, на яке не діють інші тіла, знаходиться у стані спокою або рухається без прискорення.

Рівноприскорений рух - рух, при якому прискорення залишається сталим.

5. Закони відбивання та заломлення світла. Повне відбивання.

Закони відбивання світла:

1) Промені падаючий і відбитий та перпендикуляр до межі поділу лежать в одній площині.

2) Кут відбивання дорівнює куту падіння

Перший закон заломлення світла: падаючий і заломлений промінь лежать в одній площині з перпендикуляром, проведеним у точку падіння променя до площини поділу двох середовищ.

Другий закон заломлення світла: залежно від того, з якого середовища в яке переходить промінь, кут заломлення має бути меншим або більшим від кута падіння.

Повне відбивання:

При падінні світла з оптично більш густого середовища на межу поділу з оптично менш густим середовищем, коли кут заломлення має стати 90° світло повністю відбивається і вже не заломлюється.

6. Маса та її вимірювання. Сила. Другий закон Ньютона.

Маса – скалярна величина, що є мірою інертності тіла при поступальному русі. Чим інертніше тіло, тим більше його маса.

Одиницею маси є 1 кілограм (1 кг). Такою масою володіє еталон – циліндр діаметром та висотою, рівними по 39 мм.

Практично масу визначають на терезах (зважуванням, тобто порівнюючи масу невідомого тіла з масою еталону).

Сила – це фізична величина, що є кількісною мірою взаємодії тіл. Сила вимірюється у Ньютонах, [F] = H.

Графічно силу зображують стрілкою, яка має напрям дії сили і довжина якої відповідає числовому значенню сили.

Другий закон Ньютона: прискорення тіл за модулем прямо пропорційне модулю сили, що діє на тіло, і обернено пропорційно масі тіла.

7. Лінзи. Побудова зображень, які дає тонка лінза. Оптична сила лінзи. Оптичні прилади.

Лінза — це прозоре тіло, обмежене двома прозорими сферичними поверхнями, які заломлюють світлові промені. Характеристикою кожної лінзи є її фокусна відстань й оптична сила.

1) Якщо предмет міститься між лінзою та її фокусом, то його зображення — збільшене, уявне, пряме, розміщене далі від лінзи, ніж предмет.

2) Якщо предмет міститься між фокусом і подвійним фокусом лінзи, то лінза дає його збільшене, обернене, дійсне зображення

3) Якщо предмет лежить за подвійним фокусом, то лінза дає зменшене, обернене, дійсне зображення предмета

4) Розсіювальна лінза не дає дійсних зображень.

Оптична сила лінзи — це фізична величина, що характеризує здатність лінзи заломлювати світло й дорівнює оберненій величині фокусної відстані. Позначається буквою D. Одиниця вимірювання — одна діоптрія.

Оптчні прилади: фотоапарат, телескоп, мікроскоп, лупа, відеокамера, монокль, окуляри.