Сентиментальна прогулянка (Поль Верлен) Переклад Григорія Кочура

Захід дотлівав, багряніли хмари,

Вітер колихав білі ненюфари,

Квіти колихав між очеретів,

Над сумним ставком стиха шарудів.

Я бродив один із жалем кривавим

Між похилих верб понад сонним ставом,

Де густий туман уставав з низів,

Де, мов великан, привид чийсь сизів,

Де ридав відчай в тужних криках сойки,

Де плили сичів жалісливі зойки

Між похилих верб, де бродив один

Я з своїм жалем, не лічив годин...

I упала ніч, і погасли хмари,

Мла оповила сонні ненюфари,

Тільки над ставком, між очеретів,

Вітерець сумний стиха шарудів.

Осіння пісня (Поль Верлен) Переклад Григорія Кочура

Неголосні

Млосні пісні

Струн осінніх

Серце тобі

Топлять в журбі,

В голосіннях.

Блідну, коли

Чую з імли -

Б'є годинник:

Линуть думки

В давні роки

Мрій дитинних.

Вийду надвір -

Вихровий вир

В полі млистім

Крутить, жене,

Носить мене

З жовклим листям.

Поетичне мистецтво (Із збірки «Колишнє й недавнє»: Колишнє) /Поль Верлен/ Переклад Григорія Кочура

Найперше - музика у слові!

Бери ж із розмірів такий,

Що плине, млистий і легкий,

А не тяжить, немов закови.

Не клопочись добором слів,

Які б в рядку без вад бриніли,

Бо наймиліший спів - сп'янілий:

Він невиразне й точне сплів,

В нім - любий погляд з-під вуалю,

В нім - золоте тремтіння дня

Й зірок осіння метушня

На небі, скутому печаллю.

Люби відтінок і півтон,

Не барву - барви нам ворожі:

Відтінок лиш єднати може

Сурму і флейту, мрію й сон.

Винищуй дотепи гризькі ті,

Той ум жорстокий, ниций сміх,

Часник із кухонь тих брудних -

Від нього плач в очах блакиті.

Хребет риториці скрути

Та ще як слід приборкай рими:

Коли не стежити за ними,

Далеко можуть завести.

Хто риму вигадав зрадливу?

Дикун чи то глухий хлопчак

Скував за шаг цей скарб, що так

Під терпугом бряжчить фальшиво?

Так музики ж всякчас і знов!

Щоб вірш твій завше був крилатий,

Щоб душу поривав - шукати

Нову блакить, нову любов,

Щоб мчав, де далеч непохмура,

Де чари діє вітерець,

Де пахне м'ята і чебрець...

А решта все - література.

Один одного слід у цім житті прощати (Поль Верлен) Переклад Максима Рильського

Один одного слід у цім житті прощати,

I це щасливими, повірте, зробить нас.

Нехай судилися скорботи нам і втрати,

Та будем плакати принаймні водночас.

В нас душі сестрами з'єднались би навіки

В солодких прагненнях і в чистім колі мрій,

I хай там десь шумлять жінки і чоловіки,

Пили б ми забуття в печалі золотій.

Мов діти, будемо, дві дівчинки невинні,

усім здивовані, як першої весни,

Що журяться в саду, у темних буків тіні,

Про те й не знаючи, що прощені вони.