Визначення коефіцієнтів технологічності складання виробу

Для оцінки технологічності об'єктів складання пропонується скористатися системою часткових показників технологічност.

2.1.1. Коефіцієнт економічності конструктивного оформлення:

де – загальна кількість складових елементів усіх найменувань у виробі (до них необхідно віднести також складальні одиниці, які можна купити і складання яких здійснюється поза розглянутим складальним процесом);

де , , , – кількість основних схемних, додаткових, допоміжних і кріпильних елементів конструкції виробу.

До основних схемних відносять всі елементи, які зображені на схемі принциповій електричній (за винятком запобіжників, вимикачів, вимірювальних пристроїв).

До додаткових відносяться елементи, включені до конструкції виробу з метою виконання виробом його основних функцій, однак вони не є схемними елементами (наприклад екрани, друковані плати і та ін.). До допоміжних відносять елементи, що забезпечують функціонування виробу в умовах зовнішніх впливів (корпус. кронштейни і т. ін.), а також елементи керування та індикації, що не входять до числа основних схемних елементів.

Для характеристики розчленованості виробу, яка показує можливість найбільшої диференціації складального процесу використовуються наступні коефіцієнти:

2.1.2. Коефіцієнт розчленованості складання:

де - кількість не кріпильних елементів, що йдуть на вузлове складання; - кількість кріпильних елементів, що йдуть на внутрішне кріплення деталей вузлового складання.

2.1.3. Коефіцієнт неоднорідності вузлового складання:

де – середнє значення кількості елементів складальних одиниць виробу; n - кількість вузлових складальних одиниць; і - відповідно кількість не кріпильних і кріпильних елементів вузла, що складається з найбільшого числа елементів (найбільш складного вузла).