Оцінювання успіхів студентів

Підсумкове оцінювання засвоєння навчального матері­алу дисципліни здійснюється без проведення семестрового іспиту (заліку). Воно є інтегрованою оцінкою засвоєння всіх змістових модулів з врахуванням «вагових» коефіці­єнтів.

Студент, що набрав протягом семестру необхідну кіль­кість балів, має право:

- не складати іспит (залік) і отримати набрану кіль­кість балів як підсумкову оцінку;

- складати іспит (залік) з метою підвищення свого рейтингу за даною навчальною дисципліною;

- ліквідувати академічну різницю, пов'язану з пере­ходом на інший напрям підготовки чи до іншого вищого навчального закладу;

- поглиблено вивчити окремі розділи (теми) навчаль­них дисциплін, окремі навчальні дисципліни, які формують кваліфікацію, що відповідає сучасним вимогам ринку праці;

- використати час, відведений графіком навчального процесу на екзаменаційну сесію, для задоволення особис­тих потреб.

Студент, що набрав протягом семестру менше від необ­хідної кількості балів, зобов'язаний складати іспит (залік) [7].

Державна атестація студентів здійснюється відповідно до чинної нормативної бази[3].

Запровадження в Україні саме кредитно-модульної системи є всі підстави, а саме:

1) інтеграція до Європейського простору вищої освіти;

2) входження до Болонського процесу;

3) реалізація дистанційної форми вищої освіти.

Впровадження модульно-кредитної системи у вищий школі України переслідує в майбутньому, такі цілі:

1. Досягнення відповідності стандартам європейської системи освіти, яка виходить із знань, умінь та навичок, що є надбанням випускника;
2. Потреба українських освітянських кваліфікацій європейським ринком праці;
3. Затвердження загально сприйнятної та порівнянної системи освітньо-кваліфікаційних ступенів;
4. Впровадження стандартизованого додатка до диплома, модель якого була розроблена Європейською комісією, Радою Європи та UNESCO/CEPES і який містить детальну інформацію про результати навчання випускника;
5. Стимулювання викладачів і студентів вищих навчальних закладів до вдосконалення системи об’єктивної оцінки якості знань;
6. Забезпечення «прозорості» системи вищої освіти та слушного академічного та професійного визнання кваліфікацій (дипломів, ступенів, посвідчень тощо).

Впровадження КМСОНП сприятиме розв'язанню важ­ливих завдань вищої освіти:

- адаптація ідей ЕСТS (Європейська кредитно-тран­сферна та акумулююча система) до системи вищої освіти України з метою забезпечення мобільності студентів у про­цесі навчання та гнучкості підготовки фахівців з огляду на швидкозмінні вимоги національного та міжнародного ринків праці;

- забезпечення студентам можливості навчання за індивідуальною інваріантною частиною освітньо-профе­сійної програми, сформованої за вимогами замовників та побажаннями студентів, що сприятиме їх саморозвитку і підготовці до життя у вільному демократичному су­спільстві;

- стимулювання учасників навчального процесу з ме­тою досягнення високої якості вищої освіти;

- унормування порядку надання студенту можливості отримання професійних кваліфікацій відповідно до ринку праці.

КМСОНП передбачає дотримання таких принципів:

1) принцип порівняльної трудомісткості кредитів, який полягає в досягненні кожним студентом встановле­них ЕСТS норм, що забезпечують йому академічну мобіль­ність, державне і міжнародне визнання результатів освіти на конкретних етапах виконання ним Індивідуального навчального плану;

2) принцип предметності, що передбачає декомпозицію змісту освіти й навчання на єдині та відносно самостійні за навчальним навантаженням студентів частки, які забезпе­чують:

а) на рівні індивідуального навчального плану - набір (акумулювання) заданої трудомісткості кількості креди­тів, які відповідають розрахунковій нормі виконання сту­дентом навчального навантаження в умовах кредитно-мо­дульної організації навчального процесу;

б) на рівні вивчення навчальної дисципліни — набір (акумулювання) заданої для даної дисципліни кількості кредитів, що передбачають виконання необхідних видів діяльності за програмою вивчення навчальної дисципліни;

3) принцип модульності, що визначає підхід до органі­зації оволодіння студентом змістовими модулями і вияв­ляється через специфічну для модульного навчання орга­нізацію методів і прийомів навчально-виховних заходів, основним змістом яких є активна самостійно-творча пізна­вальна діяльність студента;

4) принцип методичного консультування, який поля­гає в науковому та інформаційному забезпеченні діяльнос­ті учасників освітнього проекту;

5) принцип організаційної динамічності, що передба­чає забезпечення можливості змінити зміст навчання з урахуванням динаміки соціального замовлення і потреб ринку праці;

6) принцип гнучкості та партнерства, який полягає в та­кій побудові системи освіти, щоб зміст навчання й шляхи досягнення цілей освіти та професійної підготовки відпові­дали індивідуальним можливостям і потребам студента;

7) принцип пріоритетності змістової й організаційної самостійності та зворотного зв'язку, який передбачає ство­рення умов організації навчання, що вимірюється та оці­нюється результатами самостійної пізнавальної діяльності студентів;

8) принцип науковості та прогностичності, що полягає в побудові (встановленні) стійких зв'язків змісту освіти з науковими дослідженнями;

9) принцип технологічності та інноваційності, який передбачає використання ефективних педагогічних та ін­формаційних технологій, що сприяє якісній підготовці фахівців з вищою освітою та входженню в єдиний інфор­маційний і освітній простір;

10) принцип усвідомленої перспективи, що полягає в забезпеченні умов для глибокого розуміння студентом ці­лей освіти та професійної підготовки, а також можливості їх успішного досягнення;

11) принцип діагностичності, який сприяє забезпечен­ню об'єктивного оцінювання рівня досягнення та ефектив­ності цілей освіти і професійної підготовки. [9]

Система підготовки фахівців з вищою осві­тою не повинна мати таких недоліків: відсутність систематичної роботи студентів протягом навчального семестру; низький рівень активності студентів і відсутність елементів змагання; можливість необ'єктивного оцінювання знань студентів; значні затрати часу на екзаменаційні сесії; недостатній рі­вень адаптації до швидкозмінних вимог світового ринку праці; низька мобільність студентів щодо зміни напрямів підготовки, спеціальностей та вищих навчальних закла­дів; вузький вибір студентами навчальних дисциплін.

Найперспективнішою системою і одним з шляхів подолання цих проб­лем є перебудова навчального процесу у вищих навчаль­них закладах на основі впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу.

Така система є не просто визнаним у Болоньї стан­дартом, обов'язковим для впровадження у всіх вищих на­вчальних закладах України. Це насамперед можливість об'єктивного оцінювання навчальних досягнень студента, можливість у разі необхідності переривати навчання і про­довжити його з урахуванням набраних кредитів.