Розділ І. Шлюб: поняття, ознаки

Вступ

Актуальність теми дослідження: Інститут шюбу, який є правом інтимного самовизначення осіб, породжує цілий комплекс особистих і майнових прав, що виникають внаслідок його укладання або розірвання, до цих пір несе на собі відбиток історичних, економічних, етнографічних, культурних, релігійних та інших традицій, які притаманні тому чи іншому суспільству. Наприклад в одних суспільствах реалізується концепція так званого, полігамного шлюбу, тим часом як в інших шлюб рзглядається як добровільний моногамний шлюб між чоловіком і жінкою. Тому як зазначав Г.Ю. Федосеєва, сфера сімейно-шлюбних відносин є унікальною бо ці процеси уніфікації, ці існування міжнародних звичаїв не здатні ту специфіку в регулюванні, яка обумовлена національними нормами, що сягають коренями в історичні та релігійні традиції різних народів та націй.

З іншого боку, процеси міграції населення, розвиток ділових, наукових, культурних, нарешті - звичайних стосунків між представниками різних держав, приводять до непоодиноких випадків укладання змішаних шлюбів, тобто шлюбів між особами, що є стососвно одне одного іноземцями. А в таких випадках постають гостро питання щодо шлюбної дієздатності, кола прав та обов’язків подружжя як щодо одне одного, так щодо дітей та бітьків та низки інших аспуктів відносин, породжуваних шлюбом.

Нарешті, слід наголосити на тому, що в сучасній Україні, внаслідок проголошення курсу на побудову так званого відкритого суспільства, подібні питання давно вже переросли межі суто «академічних» і перейшли до кола невідкладних практичних завдань. Немалу роль стосовно цього відіграв і розпад колишнього СРСР, який водночас перетворив велику кількість шлюбних та сімейних відносин, що раніше регулювались внутрішнім радянським законодавством, у відповідні відносини за участю іноземних осіб.

Коли мова йде про укладення шлюбу, слід, насамперед розрізняти матеріальні вимоги щодо вступу до шлюбу, та формальні умови дійсності шлюбу. Під метеріальними вимогами вступу до шлюбу розуміється шлюбна дієздатність, а також існуючі в певних правових системах обмеження на можливість укладання шлюбу.

Під формальними умовами дійсносності шлюбу розуміють вимоги, які є обов’язковими для процедури його здійснення.

Недобримання вказаних умов веде до визнання шлюбу недійсним.

Таким чином, вмкладене вище зумовлює вктуальність дослідження курсової роботи.

Об’єктом дослідження курсової роботи є вітчизняні нормативні акти.

Предмет дослідження - визнання шлюбу недійсним.

Метою курсової роботи є - дослідження визнання недійсності шлюбу.

Методи наукового дослідження: теоретичний аналіх наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, спостереження.

Розділ І. Шлюб: поняття, ознаки

Визначення поняття «шлюб» міститься у статті 21 Сімейного кодексу України (далі – СК). Відповідно до положень цієї статті шлюбом є сімейний союз чоловіка та жінки, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Виходячи з цього визначення виводимо ознаки шлюбу:
1) Сімейний союз, тобто для цього союзу характерні всі ознаки сім’ї (ми про них говорили, це – спільне проживання (за винятком випадків, коли подружжя проживає окремо з поважних причин – навчання, лікування, тощо), спільний побут, взаємні права та обов’язки);
2) Суб’єктний склад союзу – чоловік та жінка.
3) Державна реєстрація шлюбу в уповноважених органах – органах, що здійснюють реєстрацію актів цивільного стану (для довідки: акти цивільного стану це події та дії, які нерозривно пов’язані з фізичною особою (людиною) і започатковують, доповнюють або припиняють її можливість бути суб’єктом цивільних прав і обов’язків, різновидом яких є сімейні права та обов’язки. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, її походження, набуття громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, тощо. Деякі з цих актів підлягають обов’язковій державній реєстрації. Шлюб в тому числі). З моменту реєстрації шлюбу чоловік та жінка набувають статусу подружжя, що складається з чоловіка та дружини. Зверніть увагу, що якщо чоловік та жінка проживають однією сім’ю без реєстрації шлюбу, то вони статусу подружжя не набувають, вони так і будуть йменуватися – чоловік та жінка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою.
4) Моногамний союз. В Україні допускається перебування лише в одному шлюбному союзі. Незважаючи, що звичаї національних меншин, які враховуються при врегулюванні сімейних відносин, можуть дозволяти бути одруженим одночасно на декількох жінках. Мусульманам відповідно до релігійних норм дозволяється мати не більше 3-х дружин, але за умови їх належного та рівного забезпечення. Втім держава визнає лише перший зареєстрований шлюб. Інші союзи з точки зору права не існуватимуть.
5) Вільний союз. У шлюб чоловік та жінка вступають добровільно, з власної волі, примушування до вступу в шлюб не допускається. Ця ознака означає, що подружжя вільне й у питаннях припинення шлюбу шляхом його розірвання.
6) Рівноправний союз. Чоловік та дружина мають рівні права та обов’язки відносно один одного. Про права та обов’язки подружжя буде сказано окремо.
7) Ідеальний варіант – наявність такої ознаки як по життєвий союз (до речі, дореволюційні дослідники сімейного права цю ознаку називали як обов’язкову).

Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення прав та обов’язків подружжя. В частині 3 статті 21 СК зазначено, що у разі, якщо релігійний обряд шлюбу відбувся до створення та відновлення органів державної реєстрації актів цивільного стану, то такий шлюб буде державою визнаватися. Це поодинокі випадки і стосуються вони тих ситуацій, коли шлюб реєструвався на території Радянського Союзу в період Великої Вітчизняної Війни, коли органи, в яких реєструвалися шлюби не діяли, а також до 18.12.1917 року, до прийняття Декрету Ради народних комісарів «Про цивільний шлюб». Зараз це питання може виникати в разі оформлення спадкових справ, де треба довести, що особи перебували у шлюбі.