Основні фонди оцінюються залежно від

§ моменту здійснення оцінки (за первісною (початковою) чи відновною вартістю);

§ стану основних фондів (за повною або залишковою вартістю).

Первісна вартість – це фактична вартість основних фондів на момент їх придбання і взяття на баланс.

Первісна вартість складається з таких витрат (згідно з Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 7):

• суми, що сплачуються постачальникам засобів праці (це фактично ціна придбання основних фондів);

• реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкти основних фондів;

• суми ввізного мита;

• суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних фондів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

• витрати зі страхування ризиків доставки основних фондів;

• витрати на встановлення, монтаж, налагодження ос­новних фондів;

• інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних фондів до стану, в якому вони придатні для вико­ристання із запланованою метою.

Первісна балансова вартість об’єкта основних фондів (В_п) може бути в загальному вигляді представлена формулою:

В_П = Ц + 3 + С + М, (грн.)

де Ц – ціна обладнання, грн.;

З – збори, мита, непрямі податки, грн.,

С – витрати на страхування ризиків, грн.;

М – витрати на установку, монтаж і доведення до необ­хідного стану ОФ, грн.

Відновна вартість – це вартість відтворення основних фондів у сучасних умовах виробництва.

Вона враховує ті самі витрати, що і первісна вартість, але за сучасними цінами і включає результати переоцінки основних фондів (індексацію первісної вартості), що проводиться за рішенням уряду. Необхідність оцінки за відновною вартістю викликана тим, що у зв’язку з науково-технічним прогресом або інфляційними факторами ті самі види засобів праці (верстати, печі тощо), виготовлені в різні роки, мають різну вартісну оцінку. Внаслідок цього виникає потреба періодичного переоцінювання ОФ.

Цей вид оцінки враховує вплив трьох основних груп факторів:

- морального зношення основних фондів;

- зміни масштабу діючої грошової одиниці (наприклад, внаслідок інфляції);

- кон’юнктурного коливання цін на ОФ (наприклад, внаслідок ажіотажного попиту або митної політики).

Відновна вартість використовується в таких ситуаціях:

- при купівлі/продажу раніше придбаних ОФ;

- при оцінці реальної вартості ОФ, яка визначається під час інвентаризації; це може знадобитись при зміні форми власності, ліквідації підприємства або визначенні заставної вартості.

Відновну вартість основних фондів (В_в) можна представити:

, грн.

де ∆ П_П – середньорічний процент приросту продуктивності праці в країні за час використання основних фондів; t – кількість років експлуатації основних фондів до мо­менту визначення відновної вартості.

У Національних стандартах бухгалтерського обліку в Україні виділений ще один вид оцінки основних фондів – справедлива вартість. Це – первісна вартість основних фондів, одержаних в обмін. Вона дорівнює сумі, за якою цей об’єкт може бути обмінений в разі здійснення угоди між заінтересованими і компетентними незалежними сторонами.

Справедливою вартістю в більшості випадків вважається ринкова вартість основних фондів, яка визначається професійними оцінювачами-експертами. В разі неможливості такої оцінки основні фонди переоцінюються за відновною вартістю або за відновною вартістю з врахуванням зношення. Справедливу вартість ще називають реальною вартістю основних фондів.

Залежно від стану основних фондів вони оцінюються за:

1. Повною вартістю (первісною або відновною балансовою вартістю).

2. Залишковою вартістю, яка визначається як різниця між вартістю, за якою об’єкт основних фондів був взятий на баланс підприємства, повною вартістю та сумою зношення.

Повна (первісна і відновна) вартість основних фондів – це їх вартість у новому неспрацьованому стані.

Саме за цією вартістю основні фонди рахуються на балансі підприємства впродовж усього періоду його функціонування.

Залишкова вартість основних фондів характеризує реальну їх вартість, ще не перенесену на вартість виготовлюваної продукції (виконуваної роботи, надаваних послуги). Залишкова вартість є розрахунковою величиною і визначається як різниця між повною первісною (відновною) вартістю та накопиченою на момент обчислення сумою спрацювання основних фондів.

Залишкова вартість основних фондів на час їх вибуття з експлуатації, спричиненого зношенням, називається ліквідаційною вартістю.

За цією вартістю підприємства можуть реалізувати основні фонди, списати, передати на баланс іншому підприємству.

Залишкову вартість основних фондів можна представити формулами:

, грн.

, грн.

де В_п, В_в – відповідно, початкова первісна і відновна варто­сті, грн.