Міжнародне публічне і міжнародне приватне право

Міжнародні відносини не обмежуються тільки міждержавними, міжвладними контактами основних суб’єктів міжнародного права. Відбуваються постійні контакти між фізичними і юридичними особами різноманітних держав, на рівні міжнародних неурядових організацій, регулюються вони або національним правом відповідної держави, або нормами міжнародного приватного права.

Існує тісний взаємозв’язок міжнародного публічного і міжнародного приватного права:

– і те, й інше, у широкому розумінні, регулюють міжнародні відносини;

– у загальних початках: відбувається переломлення основних принципів міжнародного публічного права в доктрині міжнародного приватного права;

– і в міжнародному публічному праві, і в міжнародному приватному праві завжди визнається правосуб’єктність іншої держави;

– міжнародні договори з питань міжнародного приватного права не можуть суперечити принципам міжнародного публічного права, у такий спосіб установлюються загальні цілі створення правових умов для міжнародного співробітництва в різних галузях.

Отже, міжнародне приватне право як сукупність норм, що регулюють цивільно-правові відносини, які мають міжнародний характер («ускладнені» іноземним елементом), не повинне суперечити загальновизнаним принципам міжнародного публічного права.

Слід також брати до уваги, що міжнародні угоди, які регулюють цивільно-правові відносини (договори у сфері міжнародного приватного права), у багатьох випадках впливають на розвиток міжнародних міждержавних договорів.

Розмежування між міжнародним публічним і міжнародним приватним правом можна провести за різними параметрами:

– за суб’єктами: у міжнародному публічному праві суб’єктами є держави, нації і народності, що борються за незалежність, міжнародні організації, а в міжнародному приватному праві – фізичні і юридичні особи;

– за предметом правового регулювання: у міжнародному публічному праві ним є міждержавні міжвладні відносини, а в міжнародному приватному праві це міжнародні приватноправові відносини (цивільні, сімейні, трудові й ін.);

– за джерелами: у міжнародному публічному праві – це міжнародний договір, міжнародний звичай та ін., а в міжнародному приватному праві їх коло значно ширше – це національне законодавство, міжнародні договори, торговельні звичаї та ін.;

– за методом правового регулювання: у міжнародному публічному праві це узгодження воль держав, у міжнародному приватному праві – подолання колізій (зіткнення законів);

– за видами відповідальності: у міжнародному публічному праві настає між­народно-правова відповідальність, а в міжнародному приватному праві – цивільно-правова;

– за сферою дії: у міжнародному публічному праві цю сферу можна визначити як глобальну (вона охоплює всі держави й інші суб’єкти міжнародного публічного права), а в міжнародному приватному праві вона має національні межі (у кожній державі є своє міжнародне приватне право).