Фактори впливу на управління товарорухом і стратегію логістики

Для того щоб товарний потік міг переміщуватись оптимально, треба створити систему товароруху. При її розробці слід врахо­вувати:

1) швидкість виконання замовлення (час від його відправки до одержання);

2) Можливість термінової доставки товару за спеціальним замовленням;

3) готовність прийняти товар, якщо в ньому помічено де­фект, і заміни у найкоротший термін доброякісним (а в деяких випадках прийняти товар без з'ясування причин відмови від нього);

4) забезпечення відвантаження різними партіями (кількості виробів в упаковці, Що розглядається як одне транспортне міс­це) на бажання покупця;

5) вміння використовувати найбільш оптимальний вид транспорту;

6) високоефективну службу сервісу;

7) добре організовану складську мережу;

8) достатній рівень запасів як товару, так і запасних частин до товарів всієї номенклатури, в тому числі і до знятих з вироб­ництва;

9) відповідний рівень цін, за якими надаються послуги това­ровиробником покупцеві.

Жоден з чинників сам по собі не є вирішальним для того, щоб створити оптимальну систему товароруху, але всі вони тією чи іншою мірою впливають на рівень обслуговування,. Тому комплексний підхід є абсолютно необхідним, тим більше, що зневага до якихось елементів системи може серйозно порушити ЇЇ функціонування і вкрай негативно вплинути на престиж фір­ми (підприємства), її позиції на ринку та конкурентоспромож­ність товару. Приймаючи рішення щодо вдосконалення якоїсь ланки системи товароруху; треба стежити затим, щоб це не по­значилося негативно на загальному ефекті, особливо коли ланка вдосконалюється з метою мінімізувати витрати.

Добре працююча система товароруху гарантує, що термін поставки товару після одержання замовлення є постійним і не­залежним від відстані транспортування, а ймовірність виконання замовлення в цей термін становить 90—96 %. Те, що замовлення має бути обов'язково виконане за більший час, не піддягає на­віть обговоренню.

Стратегія матеріально-технічного постачання, як і збуту в компанії має бути цілком підпорядкованою ринковій стратегії. Успіщна реалізація цього гарантує високу рентабельність фірми на ринку серед її конкурентів. Для цього фірми, що виробляють споживчі товари, повинні не тільки вибрати канали товароруху, а й визначити інтенсивність їх ви­користання:

при ексклюзивному розподілі і збуті фірма різко обмежує кількість оптових та роздрібних торговців у географічному регі­оні, може використовувати один-два роздрібних магазини в конкретному торгівельному районі. Вона прагне престижного становища, контролю над каналами збуту та високої частки прибутку і готова погодитися на менший обсяг збуту, ніж при інших типах розподілу та реалізації;

за вибіркових розподілу та збуту фірма використовує серед­ню кількість оптовиків та роздрібних магазинів, намагається по­єднати контроль над каналом, престижний вигляд з непоганим обсягом продажу та прибутку;

за інтенсивного збуту фірма використовує більшу кількість оптовиків та роздрібних торговців, її цілі - широкий ринок збу­ту, визнання каналів, масова реалізація і високий прибуток. Відносний прибуток є невисоким. Ця стратегія спрямована на найбільшу кількість споживачів;

фірма може використовувати й інші можливості, наприклад, подвійні канали товароруху (два різних канали) чи переходи від ексклюзивного збуту до вибіркового, а потім до інтенсивного у міру проходження товару за життєвим циклом, а також може збувати продукцію новим шляхом, досягаючи значного успіху.