Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
За М.Д.Стражеско та В.Х.Василенко. 3 страница
|
|
Який із вказаних лікувальних заходів є першочерговим?
А. Інфузія допміну.
В. Тромболітична терапія. *
C. Інгаляція кисню.
D. Електрокардіостимуляція.
E. Інфузія поляризуючої суміші.
44. Хворий 60 років, що переніс інфаркт імокарда, ускладнений хронічною аневризмою лівого шлуночка, подає скарги на напади задухи, кашлю з виділенням пінистого, рожевого кольору харкотиння. Об’єктивно: ортопное, шкірні покриви бліді, покриті холодним липким потом, слизові ціанотичні, в легенях на всьому протязі вологі хрипи, тони серця різко ослаблені, акцент ІІ тону на легеневій артерії, ЧСС – 120 за хв.
З якою метою в даному випадку доцільно застосувати наркотичні аналгетики?
А. Зменшення об’єму циркулюючої крові.
В. Підвищення скоротливості міокарда.
C. Зменшення проникності альвеолярно-капілярних мембран.
D. Зменшення тиску в малому колі кровоплину. *
E. Нормалізація кислотно-лужної рівноваги.
45. Жінка 55 років перенесла інфаркт міокарда на фоні артеріальної гіпертензії. На ЕКГ у відведеннях ІІІ, ІІІ вдох та avF зубець QS, що поєднується з від’ємним зубцем Т. У відведеннях V2-V4 горизонтальна депресія сегменту ST на 1 мм, у відведеннях V5-V6 косонисхідна депресія сегменту ST та від’ємний зубець Т при RV5> RV4.
Якої локалізації перенесений інфаркт міокарда?
А. Циркулярний.
В. Нижній. *
C. Передній.
D. Перетинковий.
E. Боковий.
46. У хворого з обширним QS-інфарктом міокарда в гострому періоді захворювання спостерігали зниження АТ до 80/60 мм.рт.ст., миготливу аритмію та блокаду правої ніжки пучка Гіса. На 10-й день захворювання констатовано наявність на ЕКГ комплексів QS з елевацією сегмента ST. При цьому у хворого з’явились ознаки перикардиту, поліартриту та плевриту.
Про яке ускладнення інфаркта міокарда йдеться в даному випадку?
А. Аневризму лівого шлуночка.
В. Кардіогенний шок.
C. Електромеханічну дисоціацію.
D. Тромбоемболію легеневої артерії.
E. Синдром Дреслера. *
47. Хвора 45 років подає скарги на задишку, болі в ділянці серця стискуючого характеру, підвищення температури тіла, серцебиття, загальну слабість. Захворіла два дні тому після переохолодження. Об’єктивно: шкірні покриви бліді, вологі, акроціаноз. В легенях поодинокі вологі хрипи, тони серця ритмічні, різко ослаблені, ЧСС – 100/хв. В другому-третьому міжребір’ях біля краю грудини вислуховується двохтактний шум не зв’язаний з серцевими тонами, який посилюється при вдосі. На ЕКГ – підйом сегменту ST на 3 мм в І, ІII, avF, V2-6 відведеннях.
Ваш діагноз:
А. Інфекційно-алергічний міокардит.
В. Не Q-інфаркт міокарда.
С. Гострий перикардит. *
D. Плеврит.
E. Тромбоемболія віток легеневої артерії.
48. У хворого Л., 63 років, після перенесеного інфаркту міокарда турбують задишка при фізичному навантаженні, напади серцевої астми. Об’єктивно: ортопноє, тахіпноє, застійні хрипи в легенях, ЧСС – 103 /хв, АТ 130/80 мм.рт.ст. Фракція викиду за даними ЕхоКГ = 57%, М-тип мітрального клапану, діаметр лівого передсердя 6, 8 см. Середній тиск в басейні легеневої артерії 66 мм. Hg (за Бюрстіним).
Яка безпосередня причина появи вказаних клінічних ознак?
А. Систолічна дисфункція міокарда.
В. Синдром пролабування мітрального клапану.
С. Діастолічна дисфункція міокарда. *
D. Гіповолемія.
E. Бронхообструктивний синдром.
49. Хворий 46 років скаржиться на часті запоморочення, інколи втрату свідомості. В анамнезі 1 рік тому був напад інтенсивного болю в епігастрії та за грудиною. Об’єктивно: шкірні покриви бліді, тони серця ритмічні, періодично відмічається значно посилений перший тон, систолічний шум на верхівці, ЧСС – 30/хв., АТ – 190/60 мм.рт.ст. ЕКГ: хвилі f, деформовані шлуночкові комплекси з одинаковим інтервалом R-R (20 мм).
Яке порушення провідності є у даного хворого?
А. Синусова брадикардія.
В. Синдром Фредеріка.
C. AВ-блокада І ступеня.
D. Повна поперечна блокада з синусовим ритмом. *
E. Біфасцикулярна блокада лівої ніжки пучка Гіса.
50. Хворий, 65 років, який страждає на ІХС: Кардіосклероз атеросклеротичний, ХНК ІІа, призначені в терапевтичних дозах нітрогранулонг, дігоксин, капотен, верошпірон, альфа-токоферол. Через 3 тижні лікування терапевтом констатовано погіршення стану пацієнта, що проявлялось втратою апетиту, нудотою, запомороченням. При скеруванні очей на джерело світла – райдуга жовтого кольору. На ЕКГ: частота ритму – 52/хв., шлуночкова бігеменія, інтервал PQ – 0, 26 с.
Які із застосованих лікарських засобів найбільш ймовірно спровокували вказаний стан?
A. Нітрати.
B. Серцеві глікозиди. *
C. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту.
D. Діуретики.
E. Антигіпоксанти.
51. Хворий Б. 43 років рапово знепритомнів, посинів, з’явились судоми. Пульс і АТ не визначаються. Дихання відсутнє. Зіниці широкі. Тони серця не вислуховуються. На ЕКГ: велика кількість безладних, різної величини і форми, хвиль, які лише дещо нагадують комплекси QRS і реєструються одна за одною майже без усяких інтервалів.
Які заходи невідкладної допомоги слід вжити першочергово?
А. Преднізолон довенно.
В. Еуфілін довенно.
С. Інгаляцію кисню.
D. Дефібриляцію. *
E. Строфантин довенно.
52. Механізм дії аспірину полягає у:
А. Зв’язування плазміна з інгібітором активатора плазміногена – ІАП-1.
В. Незворотньому інгібуванні циклооксигенази-1. *
С. Інгібуванні циклооксигенази-2.
D. Стимуляції NO-синтетази.
E. Зв’язуванні з рецепторами GP IIb/IIIa.
53. Інгібує АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів:
А. Аспірин.
В. Абсіксімаб.
С. Клопідогрель. *
D. Дипірідамол.
E. Гепарин.
54. Гепаринотерапію слід проводити під контролем:
А. Часу зсідання крові.
В. Частково активованого тромбопластинового часу. *
С. Протромбінового індексу.
D. Артеріального тиску.
E. Електрокардіограми.
55. До низькомолекулярних гепаринів відноситься:
А. Фраксипарин. *
В. Гірудин.
С. Гепарин.
D. Варфарин.
E. Плавикс.
56. До низькомолекулярних гепаринів не відноситься:
А. Еноксипарин.
В. Клексан.
С. Надропарин.
D. Фраксипарин.
E. Гірудин. *
57. Вперше клінічний діагноз коронаротромбозу (інфаркта міокарда) поставили:
А. Джеймс Херік і Фред Сміт.
В. Микола Анічков та Сергій Халатов.
С. Василь Образцов та Микола Стражеско. *
D. Олександр Мясніков та Георгій Ланг.
E. Теофіл Яновський та Вадим Іванов.
58. Перше фахове описання стенокардії (грудної жаби) зробив:
А. Олександр Мясніков.
В. Євген Чазов.
С. Уільям Геберден. *
D. Микола Стражеско.
E. Георгій Ланг.
59. Контроль за частково активованим тромбопластиновим часом необхідний при застосуванні:
А. Гепарину. *
В. Фраксипарину.
С. Еноксипарину.
D. Дальтепарину.
E. Фрагміну.
60. При інфузійному застосуванні у хворого на не-Q-інфаркт міокарда гепарину в дозі 18 Од/кг/год частково активований тромбопластиновий час збільшився із 48 сек при нормі 30-50 сек до 150 сек.
Якою повинна бути тактика лікаря?
А. Збільшити дозу.
В. Призупинити інфузію. *
С. Зменшити дозу вдвоє.
D. Перейти на внутрішньовенне введення гірудину.
E. Продовжити інфузію.
61. Хворому С., 59 років з діагнозом “ІХС: Прогресуюча стенокардія. Кардіосклероз (дифузний). Шлуночкова екстрасистолія. СН I ст., II ФК” призначений фраксипарин в наступному режимі (вкажіть правильний):
А. 1 мл підшкірно 3 рази на добу, упродовж 10 днів.
В. 0, 6 мл 2 рази на добу підшкірно параумбілікально упродовж 6 днів. *
С. 0, 6 мл 1 раз на добу внутрішньовенно, № 12.
D. 0, 3 мл 1 раз на добу підшкірно, параумбілікально, упродовж 30 днів.
E. 120 Од/кг 12 годин підшкірно, параумбілікально.
62. Низькомолекулярні гепарини володіють здатністю пригнічувати активність наступних факторів згортання крові:
А. Фактора фон Вілебранда.
В. Кристмас-фактора IX.
С. Фактора Xа Стюарт-Прауера. *
D. Тканинного активатора плазміногена – ТАП.
E. Інгібітора активатора плазміногена – ІАП-1.
63. Співідношення інгібування Xа і IIа факторів згортання крові для низькомолекулярних гепаринів складає:
А. 10: 1.
В. 15: 1.
С. 3: 1. *
D. 1: 3.
E. 5: 10.
64. Ускладненнями нефракціонованого гепарину у хворих на гострі коронарні синдроми є наступні за винятком:
А. Тромбоцитопенія.
В. Тромбоемболія.
С. Остеопороз.
D. Алергічна реакція.
E. Гіпербілірубінемія. *
65. Антитромботичний ефект низькомолекулярних гепаринів обумовлений взаємодією їх з наступним фізіологічним антикоагулянтом (вкажіть правильну відповідь):
А. Тканинним активатором плазміногена – ТАП.
В. Антитромбіном-III.
С. Альфа-2-антиплазміном.
D. Інгібітором активатора плазміногена.
E. Сечовим активатором плазміногена урокіназного типу. *
66. Вкажіть препарат, який не відноситься до блокаторів (антагоністів) глікопротеїнових рецепторів GP IIb/IIIa:
А. Reo Pro.
В. Тірофібан.
С. Інтегрелін.
D. Ламіфібан.
E. Аспірин. *
67. Хворому С., 54 років, з діагнозом “ІХС: не-Q-інфаркт міокарда передньобокової стінки лівого шлуночка” (ЧСС 110 уд./хв., АТ 155/80 мм.рт.ст.), вирішено призначити бета-адреноблокатор.
Вкажіть на найбільш оптимальний бета-адреноблокатор:
А. Тразикор.
В. Ацетобутол.
С. Сектраль.
D. Пропранолол. *
E. Аптин.
68. Хворому С., 65 років, з діагнозом “ІХС: Q-інфаркт міокарда переднє-перетинково-вехівкової ділянки лівого шлуночка. Кардіосклероз (дифузний). Фібриляція передсердь з прискореним проведенням на шлуночки; СН I ст., II ФК. Хронічний пієлонефрит в стадії загострення. Хронічна ниркова недостатність I ступеня” необхідно призначити бета-адреноблокатор.
Вкажіть найбільш оптимальний бета-адреноблокатор в даній ситуації.
А. Соталол.
В. Атенолол.
С. Метопролол. *
D. Віскен.
E. Сектраль.
69. Хворому С., 47 років, з діагнозом “ІХС: нестабільна стенокардія – гостра стенокардія спокою (IIIB, за Браунвальдом) призначена внутрішньовенна інфузія 1% розчину нітрогліцерину (60 мг на добу). На початку інфузії загрудинний біль вщух, хворий заспокоївся. Однак через 48 годин від початку безперервної інфузії нітрогліцерину загрудинний біль відновився і став ще більш інтенсивним, ніж до лікування.
Такий ефект нітрогліцерину пояснюється:
А. Алергією.
В. Толерантністю. *
С. Гіперкоагуляцією.
D. Гіперліпідемією.
E. Гіперглікемією.
70. Для попередження толерантності до нітратів виберіть один з наступних препаратів:
А. Папаверин.
В. Но-Шпу.
С. Цінаризин.
D. Еналаприл.
E. Каптоприл. *
71. Призначте хворому Н., 67 років з діагнозом прогресуючої стенокардії (часті напади грудноїх жаби переважно у першій половині дня) найбільш оптимальний режим перорального прийому нітратів (нітросорбід 80 мг/добу):
А. 4 рази на добу: о 6 год., 12 год., 18 год., 24 год.
В. 4 рази на добу: о 7 год., 11 год., 15 год., 19 год. *
С. 2 рази на добу: о 7 год., 23 год.
D. 1 раз на добу: о 7 год.
E. 1 раз на добу: о 19 год.
72. Толерантності не викликають наступні антиангінальні засоби, що використовуються при гострих коронарних синдромах:
А. Ізосорбід динітрат – ISDN.
В. Ізосорбід-5-мононітрат – IS-5-N.
С. Ізокет.
D. Молсидомін. *
E. Нітронг-форте.
73. Толерантності не викликають наступні антиангінальні засоби, що використовуються при гострих коронарних синдромах:
А. Нітросорбід.
В. Олікард.
С. Нітромінт.
D. Молсидомін. *
E. Нітронг-форте.
74. Хворому Д., 52 років з діагнозом прогресуючої стенокардії рекомендовані засоби метаболічної терапії.
Виберіть найбільш оптимальний засіб.
А. Рибоксин.
В. Есенціале.
С. Предуктал. *
D. Цитохром С.
E. Танакан.
75. Поряд з антитромботичними засобами, бета-адреноблокаторами, нітратами, кардіоміоцитопротекторами хворим на гострі коронарні синдроми доцільно призначати:
А. Бета-1-адреноміметики.
В. М-холінолітики.
С. Антагоністи кальцію дигідропіридинового ряду з коротким періодом дії.
D. Трициклічні антидепресанти.
E. Статини. *
76. У хворого Д., 67 років, з альвеолярним набряком легень на фоні не-Q-інфаркта міокарда з локалізацією по нижній боковій стінці лівого шлуночка при АТ 180/100 мм.рт.ст. і ЧСС 140/хв.
Доцільно застосувати:
А. Осмодіуретики.
В. Еуфілін.
С. Добутамін.
D. Фуросемід. *
Е. Гідрокортизон.
77. У хворого Д., 50 років, головного інженера лісокомбінату (страждав на гіпертензивну хворобу і часті напади грудної жаби), після вираженого емоційного напруження з’явився дуже інтенсивний біль у грудях, втратив свідомість. Лікар, який прибув через 15 хвилин, знайшов його блідим, вкритим холодним потом. АТ не визначався. ЕКГ: шлуночкова пароксизмальна тахікардія (200 ударів за хвилину). Лікар послідовно ввів хворому платіфілін (1 мл 0, 2%), новокаїнамід (10 мл 10%), кордіамін (2 мл), строфантин (1 мл 0, 05%). Стан погіршився. На ЕКГ: мерехтіння шлуночків.
Ваша тактика ведення:
А. Атропін – інтравенозно.
В. Новокаїнамід – інтравенозно струменево.
С. Кальцію хлорид – інтравенозно струменево.
D. Строфантин – інтравенозно струменево.
Е. Електрична дефібриляція. *
78. У хворого Ж., 75 років, з діагнозом: “ІХС: Не-Q-інфаркт міокарда нижньо-перетинкової ділянки лівого шлуночка“ через 3 години з моменту поступлення у відділення реанімації та інтенсивної терапії з’явились повторні епізоди sinus arest. АТ 130/80 мм.рт.ст., ЧСС 60 ударів/хвилину.
Ваша тактика при даному гострому коронарному синдромі?
А. Лідокаїн – інтравенозна інфузія до 1000 мг/добу.
В. Строфантин (1 мл 0, 05%, внутрішньовенно) + кальцію хлорид (10 мл 10%, внутрішньовенно).
C. Ургентна імплантація штучного водія ритму серця.
D. Кардіоверсія.
Е. Тимчасова стимуляція в режимі “of demand”. *
79. У хворого А., 70 років, із встановленим діагнозом: “ІХС: Гострий QS-інфаркт міокарда передньої стінки лівого шлуночка”, на фоні больового синдрому виникла пароксизмальна надшлуночкова тахікардія (ЧСС 180 уд./хв., ритм правильний, АТ 100/60 мм.рт.ст.).
До яких засобів не слід вдаватися у такому випадку:
А. Внутрішньовенно повільно 10 мг верапамілу.
В. Внутрішньовенно струменево 1 мг дігоксина.
С. Внутрішньовенно струменево 6 мл АТФ.
D. Внутрішньовенно струменево 2 мл 0, 1% розчину атропіну. *
Е. Внутрішньовенно 0, 5 мл 1% розчину мезатону.
80. У хворої Н., 72 років, яка поступила у кардіологічне відділення 6 годин тому назад з діагнозом: “ІХС: Гострий Q-інфаркт міокарда передньо-бокової стінки лівого шлуночка” розвинулась фібриляція передсердь з прискореним проведенням імпульсів на шлуночки (175-210/хв.). АТ 160-90 мм.рт.ст.
Засобом вибору в даній ситуації є:
А. Преднізолон – 120 мг інтравенозно, струменево.
В. Кордіамін – 4 мл інтравенозно, струменево.
С. Добутамін – 250 мг інтравенозно краплинно.
D. Аміодарон – 450 мг інтравенозно, краплинно. *
Е.Ізопротеренол – інтравенозно, краплинно з розрахунку 0, 5 мкг/кг – 1 хв.
81. Неадекватна реперфузія міокарда при “відкритій” шляхом системного тромболізу коронарній артерії (феномен “no-reflow”) пояснюється:
А. Ретромбозом інфаркт-залежної коронарної артерії.
В. Недостатньою дозою тромболітичного засобу.
С. Передозуванням тромболітика.
D. Пошкодженням мікроциркуляторного русла. *
Е. Stunning syndrome.
82. Stunning syndrome означає, що у хворого після успішно проведеної тромболітичної терапії розвивається:
А. Реоклюзія інфаркт-залежної коронарної артерії.
В. Систолічна дисфункція міокарда. *
С. Гіперметаболічний стан міокарда.
D. Синдром Хеггліна.
Е. Блокада рецепторів Gb IIb/IIIa.
83. У хворого Н., 67 років, із встановленим діагнозом “ІХС: Гострий Q-інфаркт міокарда нижньої стінки лівого шлуночка“ в момент поступлення в стаціонар виникла синусова брадикардія (ЧСС 56 уд./хв., АТ 115/70 мм рт.ст., ЕКГ – ритм синусовий правильний, ознаки некроза та ішемічного пошкодження нижньої стінки лівого шлуночка).
Що слід призначити такому хворому з метою нормалізації частоти серцевих скорочень?
А. Атропін.
В. Пропранолол.
С. Ізадрин.
D. Спеціального лікування непотрібно. *
Е. Тимчасова трансвенозна електрокардіостимуляція.
84. В клінічній практиці Актилізе (препарат – тканинний активатор плазміногена) вводиться довенно в дозі 100 мг упродовж:
А. 5-10 хв.
В. 90 хв. *
С. 24 год.
D. 48 год.
Е. 72 год.
85. Показаннями до проведення системного тромболізу є наступні, за винятком:
А. Типовий ангінозний синдром > 30 хв.
В. ”Терапевтичне вікно” – 2-6 годин.
С. Елевація сегменту ST > 0, 2 мв у двох сусідніх грудних відведеннях.
D. Блокада лівої ніжки пучка Гіса, що виникла гостро.
Е. Депресія сегмента ST > 0, 2 мв у двох сусідніх грудних відведеннях. *
86. Стрептокіназа є:
А. Рекомбінантним тканинним активатором плазміногена.
В. Дволанцюжковим активатором плазміногена урокіназного типу.
С. Каталітичним продуктом бета-гемолітичного стрептокока групи С. *
D. Одноланцюжковим активатором плазміногена.
Е. Активатором плазміногена кажанів-вампірів.
87. Оптимальною дозою і тривалістю тромболізу стрептокіназою є наступні:
А. Внутрішньовенно краплинно 3 млн. ОД у 200 мл 0, 9% NaCl упродовж 3 годин.
В. Внутрішньовенно краплинно 250 тис. ОД у 200 мл 0, 9% NaCl упродовж 1 години.
С. Внутрішньовенно методом болюсу – 1 млн. Од упродовж 15 хв.
D. Внутрішньовенно упродовж доби 1000 ОД на годину.
Е. Внутрішньовенно краплинно 1, 5 млн. ОД в 100 мл 0, 9% NaCl упродовж 60 хв. *
88. Тромболітичний засіб APSAC це:
А. Мутантна форма тканинного активатора плазміногена.
В. Біспецифічнийі агент з антитілами до тромбоцитів.
С. Еквімолярний коплекс стрептокінази з людським ліз-плазміногеном. *
D. Химерна сполука.
Е. Рекомбінантна стафілокіназа.
89. Найбільш оптимальним для тромболітичної терапії “терапевтичне вікно”:
А. 2-6 години.
В. 24-30 годин.
С. 48-50 годин. *
D. Більше 50 годин.
Е. Значення немає.
90. При проведенні тромболітичної терапії і подальшої коронарографії встановлений результат (через 90 хв. від початку тромболізу) кваліфіковано, як ТІМІ-3.
Це означає, що:
А. Контраст не поступає дистальніше місця оклюзії.
В. Контраст лише частково заповнює дистальний відрізок артерії.
С. Контраст повністю поступає дистальніше місця оклюзії, але із запізненням.
D. Контраст швидко і повністю поступає в дистальний відрізок судини.
Е. Контраст поступає за межі судини.
91. Для проведення тромболітичної терапії вирішено застосувати стрептокіназу. До якого покоління тромболітичних препаратів відноситься цей засіб?
А. Першого. *
В. Другого.
С. Третього.
D. Четвертого.
Е. Не відноситься до жодного.
92. Найбільш чутлива і специфічна рання ЕКГ-ознака інфаркта міокарда:
А. Інверсія зубця Т.
В. Депресія сегмента ST у грудних відведеннях.
С. Зубець Q > 25% R у І, aVL, V5 – відведеннях.
D. Елевація сегмента ST у 2 і більше грудних відведеннях, розташованих поруч. *
Е. Гострий, додатній, високої амплітуди зубець Т у грудних відведеннях.
93. Найбільш вагомим ЕКГ-показом для тромболітичної терапії є:
А. Патологічний зубець Q.
В. Депресія сегмента ST у двох і більше сусідніх грудних відведеннях.
С. Елевація сегмента ST у двох і більше грудних відведеннях поруч. *
D. Комплекс QS.
Е. Повна блокада правої ніжки пучка Гіса.
94. Ефект “відкриття” інфаркт-залежної коронарної артерії в першу чергу залежить від:
А. Статі.
В. Площі тіла.
С. Тривалості “терапевтичного вікна”. *
D. Метеочутливості.
Е. Циркадного ритму.
95. Який з наведених нижче засобів не слід застосовувати при кардіогенному шоці з синдромом малого серцевого викиду?
А. Допамін.
В. Добутамін.
С. Преднізолон.
D. Глюкагон.
Е. Пропранолол. *
96. При стандартній терапії хворих на нестабільну стенокардію інфаркт міокарда розвивається у наступного відсотка хворих:
А. 3-8%. *
В. 10-15%.
С. 20-25%.
D. 30-35%.
Е. 40-45%.
97. Спонтанний тромболіз за даними коронарографії спостерігається у наступного відсотка хворих на інфаркт міокарда, які госпіталізовані у стаціонар:
А. 0-19%.
В. 20-30%. *
С. 31-41%.
D. 42-52%.
E. 53-63%.
98. У хворого Д., 63 років, який страждає нападами загрудинного болю при проведенні велоергометрії встановлено, що порогове навантаження складає 120 кгм/хв.
Вкажіть функціональний клас стенокардії навантаження.
А. IV. *
В. III.
С. II.
D. I.
Е. Проба неінформативна.
99. Безбольову ішемію міокарда можна діагностувати з допомогою:
А. Холтерівського моніторування. *
В. Хлоретилової проби.
С. Холодової проби.
D. Комп’ютерної спірографії.
Е. Комп’ютерної томографії.
100. Критеріями наявності ішемічної хвороби серця при проведенні черезстравохідної електрокардіостимуляції є знаходження одразу після стимуляції:
А. АВ-блокади ІІ ступеня.
В. Депресії сегмента ST. *
С. Міграції водія ритму.
D. Синдрому відказу синусового вузла.
Е. Появи значення RV5> RV4.
101. Ефективність інгібіторів ангіотензин-конвертуючого фермента у лікуванні гострого інфаркта міокарда:
А. Доведена. *
В. Не доведена.
С. Частково доведена.
D. Сумнівна.
Е. Негативна.
102. Доведеною є ефективність застосування у хворих на гострий інфаркт міокарда:
А. Аспірину. *
В. Нітратів.
С. Гепарину.
D. Первинної черезшкірної транслюмінальної коронарної ангіопластики.
Е. Ургентне аорто-коронарного шунтуванняза життєвими показаннями.
103. При “терапевтичному вікні” 2-6 годин, відсутності протипоказань, віці хворого до 75 років показанням до тромболітичної терапії при гострому інфаркті міокарда є:
А. Депресія сегмента ST у двох сусідніх грудних відведеннях.
В. Комплекс QrS.
С. Комплекс QS.
D. Елевація сегмента ST у двох сусідніх грудних відведеннях. *
Е. Інверсія зубця Т.
104. Хворий Д., 49 років, поступив в стаціонар через 32 години після початку болю у лівій половині грудної клітки, на ЕКГ комплекси QS та елевація сегмента ST на 4 мм у V3-V4 з інверсією зубця Т, позитивні серцеві маркери пошкодження.
Застосування тромболітичної терапії:
А. Без сумніву доцільне.
В. Є деякі сумніви, однак є і достатня впевненність у доцільності.
С. Є серйозні сумніви. *
D. Протипоказана.
Е. Необхідна додаткова інформація по ЕхоКГ.
105. Найбільш поширеною концепціією патогенезу гіпертензивної хвороби, у витоках якої була центрогенно-нервова теорія Г.Ф.Ланга, слід вважати наступну:
А. Центрогенну норадреналіндефіцитну. *
В. Аутоімунну.
С. Тромбогенну.
D. Т-імунодефіцитну.
Е. Інфекційну.
106. Взаємозв’язок і взаємодію різних механізмів розвитку артеріальної гіпертензії найкращим чином пояснюють наступна концепція:
А. Аутоімунна.
В. Запальна.
С. Мозаїчна теорія Пейджа. *
D. Центрогенно-нервова.
Е. Водносольова.
107. Хворий Л., 52 років, подає скарги на головний біль, особливо вночі, часті запаморочення, серцебиття. З анамнезу: вказані скарги турбують його упродовж останніх 8 років. АТ коливається від 160/100 мм.рт.ст. до 180/110 мм.рт.ст. При добовому моніторуванні АТ знайдено, що добовий індекс гіпертензії складає (+) 5%. Об’єктивно: гіперстенічної статури, біомас-індекс 32, над аортою акцент II тону. ЕхоКГ: індекс маси міокарда – 180 г/м2.
Встановіть профіль артеріальної гіпертензії у хворого Л:
А. Dipper.
B. Non dipper. *
C. Over dipper.
D. Night peaker.
E. Невизначений.
108. У хворого М., 59 років, який страждає артеріальною гіпертензією II ст., при ЕхоКГ-обстеженні знайдено, що товщина задньої стінки лівого шлуночка складає 2, 5 см, діаметр лівого шлуночка – 5 см, товщина міжшлуночкової перетинки – 1 см.
Встановіть тип гіпертрофії лівого шлуночка:
А. Концентрична без дилатації порожнини лівого шлуночка.
В. Диспропорційна септальна.
С. Ексцентрична недилатаційна. *
D. Ексцентрична дилатаційна.
Е. Невизначений.
109. Хворий Д., 50 років, хворії на гіпертензивну хворобу 10 років. Його часто турбують головний біль, серцебиття, надмірне потіння. Об’єктивно: гіперстенічної статури, біомас-індекс 35, обличчя гіперемоване, тони серця ритмічні, ЧСС 105 за 1хв. АТ 180/100-190/105-200/100 мм.рт.ст.
Яку клінічну форму гіпертензивної хвороби можна підозрювати у хворого Д.?
А. Гіперадренергічну. *
В. Ангіотензин II-залежну.
С. Гіпергідратаційну.
D. Кальцій-залежну.
Е. Церебро-ішемічну.
110. У хворого М., 18 років, який займається спортом (легка атлетика), під час обстеження медичною комісією райвійськкомату знайдено, що АТ при трьохразовому вимірюванні з інтервалом у 10 днів становив 140/90, 145/94, 130/85 мм.рт.ст. Аускультативно тони серця ритмічні, чисті, ЧСС 80-92-96 уд./хв. ЕКГ, ЕхоКГ – без суттєвих змін.
Який діагноз можливий в такому випадку?
А. Гіпертензивна хвороба I ст.
В. Гіпертензивна хвороба II ст.
С. Гіпертензивна хвороба III ст.
D. Ізольована систолічна гіпертензія.
Е. Межова артеріальна гіпертензія. *
111. У хворого З., 55 років, який хворіє на артеріальну гіпертензію II ст., при ЕКГ-обстеженні знайдено наступні зміни: високоамплітудні комплекси QRS у лівих грудних відведеннях, тривалість внутрішнього відхилення у V5-6 - 0, 56 сек, сегмент ST у відведенні I, aVL, V5-6 носить характер косонизхідного зниження, комплекси QS у V1-3, елевація сегмента ST у відведеннях III, aVF, aVR, V1-3.
Про який тип ЕКГ слід думати в даному випадку?
А. I.
В. II.
С. III.
D. IV. *
Е. V.
112. У хворого Б., 56 років із стабільним артеріальним тиском на рівні 190-200/100-110 мм.рт.ст. при офтальмоскопії знайдено виражений склероз і звуження артеріол, їх нерівномірність, великі і дрібні крововиливи у вигляді яскравих червоних вогнищ, ексудати типу “грудок вати”.
Про яку стадію гіпертензивної хвороби у хворого Б. можна думати?
А. I.
В. II.
С. III. *
D. IV.
Е. Недостатньо інформації.
113. Хворий Д., 60 років, упродовж останніх 10 років відмічає підвищення АТ до 180/100-190/110 мм.рт.ст. Періодично його турбує головний біль у потиличний ділянці, особливо зранку, який стихає до середини дня.
Упродовж останньої доби біль голови значно посилився, з’явився шум та дзвін у вухах, запаморочення, дезорієнтація у просторі і часі. Через добу ці ознаки спонтанно минули.
Про яке ускладнення йдеться у даному випадку?
А. Мозковий ішемічний інсульт.
В. Крововилив у мозок.
С. Церебральний ішемічний криз.
D. Церебральний ангіогіпотонічний криз.
Е. Транзиторну ішемічну атаку мозку. *
114. У хворої Ж., 57 років, яка упродовж 8 років хворіє на гіпертензивну хворобу II ступеня в останні дні змінився перебіг захворювання: з’явились сильний біль у потилиці, який згодом локалізувався ретроорбітально, нудота, блювання, світлобоязнь. Об’єктивно: гіперстенічної статури, обличчя бліде, набрякле, склери ін’єковані, АТ 190/100 мм.рт.ст. (зазвичай 180/105 мм.рт.ст.), над аортою виражений акцент II тону. ЕхоКГ: фракція викиду 76%. Цукор крові 8, 1 ммоль/л.
Про яке ускладнення ГХ йдеться у даному випадку?
А. Затяжна ішемічна атака мозку.
В. Кардіальний гіпертензивний криз.
|
|