Тема 3. Методи виховання

Мета: сформувати у студентів знання щодо сутності методу, прийому, засобу виховання, класифікації методів виховного впливу, умов вибору та оптимального використання методів виховання в виховній діяльності.

План

3.1. Характеристика методу й прийому виховання.

3.2. Класифікація методів виховання.

3.3. Фактори, що визначають вибір методів виховання.

3.1 Метод виховання – це спосіб педагогічної діяльності, спрямований на реалізацію мети виховання.

Прийом виховання – складник методу, що забезпечує застосування його у конкретних умовах.

Засіб виховання – все те, за допомогою чого відбувається виховання: предмети, твори духовної й матеріальної культури (наукові посібники, книжки, газети, твори мистецтва); слово вихователя; різноманітні види діяльності (навчання, гра, художня самодіяльність, спорт); конкретні заходи (вечори, політінформації, збори).

3.2 Класифікація методів – це вибудувана за певною ознакою система методів. У сучасній теорії виховання найбільш поширена така класифікація:

– методи формування свідомості (освічення, навіювання, переконання, приклад);

– методи організації діяльності й формування досвіду поведінки (вправа, привчання, доручення, виховні ситуації);

– методи стимулювання і корекції поведінки (змагання, заохочення, покарання);

– методи самовиховання ( самоспостереження, самоаналіз, самоконтроль, самонаказ).

3.3 Фактори, від яких залежить ефективність використання методів виховання:

– педагогічно обґрунтоване зіставлення методів виховання з метою, завданнями, змістом, принципами виховання;

– застосування в єдності методів різних груп;

– урахування своєрідності педагогічної ситуації;

– аналіз впливу на особистість методів, які вже застосовувались;

– урахування особливостей особистості вихователя;

– забезпечення переходу методів виховання у методи самовиховання (переконання – у самопереконання, управління – у самоуправління тощо).

Лекція 4

Тема 4. Зміст і форми виховання особистості

Мета: сформувати у студентів уявлення про сучасні ідеї щодо змісту виховання, знання щодо сутності змісту виховання як системи, її компонентів, форм виховної діяльності та умов ефективності виховного процесу.

План

4.1. Сучасні ідеї щодо змісту виховання.

4.2. Зміст виховання як система.

4.3. Характеристика компонентів змісту виховання.

4.4. Умови ефективності виховання.

4.5. Форми виховання в ПТНЗ як зовнішнє вираження виховного процесу

4.1 Сучасні ідеї щодо змісту виховання:

– реалізм цілей виховання;

– спільна діяльність вихованців і вихователів, пошук моральних зразків, кращих зразків духовної культури, культури діяльності тощо;

– самовизначення як формування цілісної особистості – людини з твердими переконаннями, демократичними поглядами і життєвою позицією.

– особистісна спрямованість виховання;

– добровільність;

– колективістська спрямованість.

Провідна мета виховання – формування всебічно і гармонійно розвинутої особистості, здатної виконувати в суспільстві функції громадянина, працівника, сім'янина.

4.2 Зміст виховання – система знань, переконань, навичок, якостей і рис особистості, звичок поведінки, якою повинні опанувати вихованці відповідно до поставлених цілей і завдань. Центральне поняття змісту виховання – “ базова культура” особистості як культура життєвого самовизначення.

Зміст виховання особистості включає формування інтелектуальної, моральної, екологічної, політичної, правової, економічної, комунікативної, естетичної, фізичної культури, а також культури праці, сімейних стосунків та ін.

4.3 Зміст виховання включає: інтелектуальне, моральне, екологічне, політичне, правове, економічне, комунікативне, естетичне, фізичне, трудове та ін. виховання.

4.4 Умови ефективності виховання:

– підбір змісту, методів, прийомів, форм виховання в залежності від вікових особливостей учнів;

– урахування індивідуальних схильностей, інтересів вихованців;

– урахування індивідуального досвіду вихованців, їх позицій, виявлення суб'єктивної готовності до самовдосконалення;

– сумісна виховна діяльність навчального закладу, сім'ї, інших суб’єктів виховання;

– такт вихователя, його повага до особистості вихованця;

– здійснення систематичної самоосвіти, самовиховання вихованцями;

– вивчення результатів виховного впливу та, за необхідності, корегування виховної діяльності;

– надання, за необхідності, допомоги у процесі виховання й самовиховання;

– педагогічно доцільне використання методів змагання, заохочення і покарання.

– організація педагогічної освіти батьків.

4.5 Форма виховання – це зовнішнє вираження процесу виховання.

За кількісним критерієм (кількістю вихованців) форми виховання поділяються на: індивідуальні, мікрогрупові, групові (колективні) і масові.

Лекція 5

Тема 6. Робота вихователя з батьками учнів ПТНЗ

Мета: сформувати у студентів знання щодо сутності роботи вихователя з батьками учнів ПТНЗ, усвідомлення сім’ї як основного фактору виховання, методів виховання у сім’ї, педагогічних умов ефективного сімейного виховання та педагогічної підтримки сім’ї з боку вихователів ПТНЗ.

План

5.1. Сім’я як чинник виховання.

5.2. Зміст виховання у сім’ї.

5.3. Методи виховання у сім’ї.

5.4. Педагогічні умови успішного сімейного виховання.

5.5. Педагогічна підтримка сім’ї з боку вихователів ПТНЗ.

Сім'я, як чинник виховання, це:

– середовище для особистості, у якому вона сприймає норми людських стосунків, засвоює моральні відносини, де закладається фундамент розвитку задатків, здібностей, схильностей, здоров'я;

– перший вихователь, під впливом якого формуються моральні якості; визначає, якою стане людина у майбутньому;

– виконує функцію відтворення населення й функцію передачі духовного багатства, культурних традицій народу, сім'ї.

Фактори, які впливають на ефективність виховного впливу сім’ї:

– ставлення батьків до праці, до навчального закладу;

– єдність вимог у сім'ї, характер стосунків батьків і дітей, гармонійність сімейного життя.

Стилі стосунків між батьками і дітьми:

– авторитарний;

– ліберальний;.

– демократичний.

5.2 Зміст виховання в сім'ї визначає загальна мета виховання (формування всебічно розвиненої особистості). Зміст включає:

– фізичне виховання (правильна організацію режиму дня, заняття спортом, загартування організму тощо);

– розумове (інтелектуальне)виховання ( виховання організованості, ретельності, посидючості, старанності, настирливості, вміння долати труднощі);

– моральне виховання (турбота про членів сім'ї, оточуючих людей, виховання доброти, чесності, сердечності, скромності, сміливості тощо);

– трудове виховання (спільна з батьками праця, постійні доручення, що сприяють розвитку творчої ініціативи, інтересів особистості);

– естетичне виховання (читання літератури, відвідування театрів, музеїв, організація знайомства з мистецтвом, розвиток творчості).

5.3 Метод сімейного виховання – спосіб, за допомогою якого здійснюється цілеспрямований педагогічний вплив батьків на свідомість і поведінку своїх дітей. Вони співпадають з загальнимиметодами виховання: переконання (пояснення, навіювання, порада), особистий приклад, заохочення (похвала, подарунки, цікава для дітей перспектива), покарання (позбавлення задоволень, відмова від дружби з тими, хто провинився, тілесні покарання), створення виховний ситуацій, привчання, спільна діяльність.

Специфіка використання методів виховання у сім’ї:

– вплив на особистість є індивідуальним, враховує її конкретні вчинки і дії;

– вибір методів залежить від індивідуальності батьків, їх педагогічної підготовки, характеру, уявлень про життєві цінності, стилю відносин у сім'ї тощо;

– використання методів виховання пов'язано з тією метою, яку ставлять батьки.

Засоби виховання: слово, авторитет батьків, праця, навчання, навколишня природа, домашній побут, національні звичаї, традиції і обряди, громадська думка, духовно-моральний мікроклімат сім'ї, суспільний досвід, преса, радіо, телебачення, режим дня, література і мистецтво, книги, театри, музеї та виставки, ігри та іграшки, мітинги, демонстрації, фізкультура, спорт, свята, символи, атрибути, реліквії тощо.

5.4 Умови ефективності виховання в сім'ї:

– знання батьками своїх дітей, їх позитивних і негативних сторін;

– особистий прикладбатьків, їх авторитет, характер стосунків у сім'ї;

– спільна діяльність, розумне спілкування (якщо немає спільної діяльності, немає й повноцінного спілкування);

– педагогічна культура батьків, рівень сформованості якої істотно впливає на вихованість та інтелектуальний розвиток дітей.

5.5 Педагогічна підтримка сім’ї з боку вихователів ПТНЗ здійснюється з метою:

– розвивати у батьків позитивне ставлення до навчального закладу, навчання дітей, їх участі у трудовій, суспільній діяльності;

– надавати допомогу батькам у визначенні методів і прийомів виховання дітей, у керівництві навчальною роботою дітей у домашніх умовах;

– стимулювати батьків до педагогічної самоосвіти, нейтралізації негативного виливу окремих факторів.

Основні форми роботи з батьками: масові (“День відчинених дверей”, педагогічна лекція, збори-диспути, зборів-практикуми, конкурси, концерти тощо); групові: (співпраця з батьківським комітетом, збори-бесіди тощо); індивідуальні: (бесіда, відвідування, педагогічне консультування, доручення тощо).

Лекція 6