Психологічний відбір і психофізіологічне обстеження

У межах військово-професійного відбору провадиться комплекс заходів, спрямованих на встановлення відповідності соціальних, психічних, психофізіологічних якостей призовників (кандидатів до вступу у ВВНЗ) вимогам військово-професійної діяльності. Він дає можливість ймовірно оцінити спроможність людини опанувати певну військову спеціальність, можливість досягнення в ній певного рівня розвитку й успішного виконання професійних функцій у типових ситуаціях. Такий відбір може провадитися й військовослужбовцями у військах з метою їх оптимального розподілу за військовим фахом і посадою.

Він включає такі компоненти: медичний, фізіологічний, педагогічний і психологічний. Докладніше схарактеризуємо останній, сутністю якого є діагностика і прогнозування здібностей особистості.

Психологічний відбір (ПВ) являє собою комплекс заходів, спрямованих на діагностування і прогнозування індивідуально-психічних якостей особистості з метою раціонального розподілу молодих воїнів (призовників) за спеціальностями, посадами і підрозділами, оптимального комплектування ВВНЗ курсантами. Адже такий відбір забезпечує відповідність особистісних, психічних та інших якостей військових спеціалістів вимогам їхньої військово-професійної діяльності.

ПВ є основною частиною військово-професійного відбору, що складається з таких етапів:

— здійснення діагностичних вимірів і первинне опрацювання отриманих діагностичних даних:

—формулювання прогнозу щодо здібностей конкретного кандидата до певного виду військово-професійної діяльності та оцінки до ймовірного рівня його придатності;

—верифікації прогнозів на основі даних про фактичну ефективність військово-професійної діяльності осіб, які були відібрані.

На його основі щодо конкретного призовника чи кандидата для вступу у ВВНЗ робляться такі оцінки:

—рівня розвитку пізнавальних та інших психічних процесів
особистості;

—адаптаційного потенціалу особистості та її нервово-психічної стійкості;

—рівня розвитку спеціальних, професійно важливих якостей
особистості;

—провідних мотивів і мотивацій професійної діяльності;

—військово-професійної спрямованості.

ПВ включає соціально-психологічне вивчення та психофізіологічне обстеження особистості призовника або кандидата для вступу ВВНЗ.

Соціально-психологічне вивчення передбачає оцінку моральних якостей особистості, суспільної і трудової активності, військово-професій­ної спрямованості, з'ясування мотивів і мотивації вибору конкретної спеціальності, особливостей життєвого досвіду й умов виховання та розвитку, специфіки спілкування і поведінки в колективі. Для цього застосовуються такі методи, як аналіз документів, опитування, індивідуальна співбесіда. Такий аналіз передбачає вияв:

—захоплень, схильностей та інтересів, які пов'язані з військовою службою;

—мотивів і мотивації вибору конкретної військової спеціальності;

—якостей засвоєння програми початкової військової підготовки;

—уявлень про життя та діяльність в армійському середовищі, про ті вимоги, які висуваються перед військовослужбовцем військовою службою;

—адекватності співвідношення цих вимог із власними можливостями під час служби в частині.

Психофізіологічне обстеження дає змогу оцінити пізнавальні психічні процеси (пам'ять, сприймання, мислення, увагу) та ін., швидкість І координацію рухів (особливості психомоторними), емоційно-вольові якості Й рівень нервово-психічної стійкості. Це обстеження, як правило, здійснюють психофізіологи з метою:

—відбору та розподілу призовників для підготовки до служби
у Збройних силах та інших військових формуваннях
України;

—оцінки загального розвитку кандидатів для вступу у ВВНЗ
під час попереднього дослідження;

—оцінки загального рівня підготовки сержантів та просування їх на вищі посади;

— виявлення осіб з ознаками НПН.

У психофізіологічному обстеженні застосовуються методи універсального набору психодіагностичних тестів (вивчення особистісного потенціалу військовослужбовців: інтелектуального; емоційно-вольового; мотиваційного; психофізіологічного; психічного) та спеціальних методик, призначених для визначення необхідних фахівцеві професійно важливих якостей для певного виду військово-професійної діяльності. Наприклад, психофізіологічні вимоги до льотчика або офіцера суходільних військ суттєво відрізняються.

Для цього слід проводити професіографічний аналіз діяльності військових спеціалістів, який полягає у виявленні панівних психічних і фізіологічних характеристик діяльності цих спеціалістів. Ці характеристики необхідні для складання фізіопсихограм конкретної військово-професійної діяльності. їх основний зміст полягає у визначенні тих фізіологічних і психічних властивостей військовослужбовця, які безпосередньо впливають на ефективність його діяльності.

З'ясування психічних і фізіологічних характеристик діяльності щодо конкретної військової спеціальності складається з трьох стадій.

Перша стадія полягає у створенні вимог до психічних та фізіологічних якостей на підґрунті фізіограми професійної діяльності (тут насамперед рекомендується з'ясувати такі характеристики виявів психіки військовослужбовця: концентрація, переключення І обсяг уваги, розвиненість і обсяг видів пам'яті взагалі та оперативної пам'яті зокрема, швидкість переведення інформації з довгострокової пам'яті в оперативну, здатність до вироблення складних сенсомоторних навичок тощо).

На другій стадії відбувається кількісна характеристика тих психічних і психофізіологічних виявів спеціаліста, які були з'ясовані на першому етапі. Вони оцінюються за п'ятибальною системою, де п'ять балів отримує найзначиміша якість або функція, на які припадає головне навантаження у процесі військово-професійної діяльності. Після цього складається таблиця, де наводяться характеристики цих виявів, ідо їх розміщують за порядком зменшення показників.

На третій стадії визначаються якості, з якими пов'язаний загальний перелік всього циклу військово-професійної діяльності.

Аналіз структури військово-професійної діяльності передбачає виконання таких процедур:

— складання переліку завдань, факторів і умов цієї діяльності, які суттєво впливають на ефективність, наприклад, професійно-технічної системи (або якість діяльності) та стан людини в процесі виконання цих завдань;

— виявлення оптимального алгоритму розв'язання завдань на
технологічному рівні;

—виявлення оптимального алгоритму розв'язання завдань на
операційно-психологічному рівні;

—побудову таблиць реалізації алгоритмів у типових та найбільш критичних варіантах вирішення завдань з описом психологічної сутності дій людини;

—складання схем просторово-часової реалізації вищеназвана
них алгоритмів діяльності;

—визначення ступеня відповідності кожної дії та їх сукупності, інформаційного та моторного поля інженерно-психоло­гічним закономірностям і вимогам.

Складання і аналіз переліку завдань, факторів і умов діяльності конкретного спеціаліста відбувається таким чином. Наприклад, при виявленні алгоритмів розв'язання завдань на технологічному рівні виокремлюють значні операції у професійно-технічній системі за технологічними критеріями. На цьому рівні виокремлюють як самостійні елементи дій людини, хоча в деяких випадках технологічні операції можна цілком замінити її комплексними діями. Завдання аналізу полягає втому, щоб скласти перелік операцій і показати в процесі діяльності їх зв'язки між собою. Для формалізованого опису пропонується застосовувати графічні схеми переходів.

Аналіз структури діяльності на операційно-психофізіологічному рівні передбачає декомпенсацію процесу діяльності до окремих простих дій. Критерієм простої дії є наявність однієї (без проміжних) усвідомленої мети операції, що виконується людиною. Декомпенсацію професійної діяльності слід доводити до простих дій і оперативних одиниць Інформації.

Оперативною одиницею інформації є сигнал, який у цьому процесі перетворення інформації та енергії диференціюється людиною від інших сигналів за однією ознакою. В контексті аналізу діяльності просту дію можна визначити як дію, що призводить до формування однієї одиниці Інформації.

Операційно-психологічний аналіз здійснюється послідовним розподілом завдань і функцій професійно-технічної системи, від складних до простих дій і оперативних одиниць інформації. При цьому щоразу

визначають логічні, просторові йчасові зв'язки між відокремленими компонентами, тобто будують детальніший алгоритм діяльності фахівця. Але діяльність має виступати як складна, ієрархічно побудована багаторівнева структура, що динамічно розвивається з великими можливостями переходу від одного рівня до іншого.

Сутність алгоритмічного аналізу професійної діяльності полягає в:

— розкладенні робочого процесу на якісно елементарні складові;

—визначенні їх логічного зв'язку між собою;

—визначенні переліку заходів, які мають певний психофізіо­
логічний смисл.

Питання 6.2. Формування батареї тестів при професійному відборі

Тестова батарея — це сукупність груп тестових завдань (субтес- тів), об'єднаних в одну психодіагностичну методику і спрямованих на вимірювання різних сторін складного психодіагностичного конструк­та. З цією метою можна використовувати такі тести:

Тести апаратурні — це такий тип методик, які вимагають застосування спеціального обладнання для здійснення досліджень або реєстрації отриманих дослідних даних. До їх переваг слід віднести достатньо високу точність і об'єктивність отриманих результатів, можливість автоматизації збору первинних «сирих» даних. Окрім того, нівелюється чинник впливу експериментатора на результат. Можна досягти найвищого ступеня стандартизації процедури дослідження, що позитивно впливає на надійність тесту.

До недоліків апаратурного способу належать:

—цінність апаратури та обладнання;

—обмеження можливостей якісного аналізу результатів роботи досліджуваного.

Тести бланкові — це психодіагностичні методики, які передбачають самостійну роботу досліджуваних. їм пропонують спеціальний бланк (брошура, обіжник тощо), в якому міститься інструкція та приклади розв'язання, робочі завдання і графи для відповідей. До них належать такі методики, як коректурна проба, незавершені речення, дослідження самооцінки та ін.

Тести вербальні — це такі психодіагностичні методики, в яких матеріал тестових завдань наданий у вербальній формі. Досліджувані здійснюють операції з поняттями, розумові дії у мовно-логічній формі. Найчастіше вони спрямовані на вимірювання здібностей до розуміння вербальних інструкцій, перевірку розвиненості певних навичок, з’ясування вмінь оперування граматичними мовними формами та ін.

Тести групові — це тип методик, призначених для одночасного дослідження малої соціальної групи. їх не слід плутати із методиками дослідження соціально-психологічних особливостей груп.

Одним із перших тестів масового дослідження стали армійські тести «Альфа» і «Бета», які були розроблені у США і спрямовані на оцінку проходження служби.

Кількість одночасного тестування осіб обмежується можливостями контролю і спостереження з боку дослідника. Максимально допустима кількість досліджуваних — 20—25 осіб.

Однією з основних вимог є те, що необхідно забезпечити самостійну роботу кожного із досліджуваних, виключаючи можливість впливу з боку інших. Також використовуються тести досягнень, інтелекту, креативності, критеріально орієнтовані, особистісні, оцінки гумору, практичні, результативності, швидкості, спеціальних здібностей.

Відомо, що військова діяльність взагалі і бойова зокрема надзвичайно сильно впливають на емоційний стан особистості воїна. У зв’язку з цим виникає необхідність виокремлення чинників, які мають суттєвий вплив на емоційний стан конкретного військового фахівця у процесі його військово-професійної діяльності.

Зазвичай виокремлюють дві основні групи чинників.

Перша група включає: всі фізичні та хімічні чинники середовища, що впливають на емоційний стан людини. З наявних причин на перше місце виходять:

— інтенсивність наявного чинника;

— природа наявного чинника;

— періодичність і тривалість дії чинника.

Як доводять матеріали багатьох експериментальних досліджень, зростання інтенсивності та збільшення тривалості дії чинника не призводять до змін емоційного стану людини лише за умов недосягнення певної граничної межі зміни самого стану. При досягненні цієї межі (суто індивідуальної для кожної особи) відповідно до зростання інтенсивності та тривалості дії емоціогенного чинника відбувається зміна емоційного стану.

Деякі особливості характеризують групу хімічних факторів. Специфіка їх впливу на нервову систему людини виявляється в різко виражених емоційних реакціях. Так, сильне емоційне збудження викликає надлишок кисню, яскраво виявляються емоційні зрушення при легкому отруєнні чадним газом.

Другу групу складають чинники, в яких головною емоціогенною ознакою є не їх фізична ефективність, а Інформаційні характеристики. Найпоширенішою тут є недостатність інформації, що особливо характерно для бойової діяльності. Тому відсутність або недостатність інформації є одним із основних стрес-факторів сучасних бойових дій. За будь-яких рівних умов чим більший дефіцит інформації, тим виразнішою стає зміна емоційного стану, наприклад командира.

Нижче пропонується Інженерно-психологічна класифікація зв'язку між емоційним станом фахівця і його професійною діяльністю, найхарактерніша для військової діяльності (табл. 16-5).

Після здійснення психологічного відбору робиться остаточний висновок щодо професійно-психологічної придатності кандидата. При цьому можуть бути висновки, подані у табл. 16-6. Вони виносяться на основі інтегрального балу, що виводиться в сукупності критеріїв (стенові показники, від 1 до 10), які діагностувалися у процесі ПВ.

Звідси випливає необхідність поділу всіх кандидатів на три групи:

1) безумовно придатні;

2) умовно придатні;

3) непридатні.

Табл. 16-5. Інженерно-психологічна класифікація зв'язку між емоційним станом військового фахівця і його професійною діяльністю