Форми та методи контролю. Керівництво виробничою практикою та науково-технічне керівництво покладається на керівника практики

Керівництво виробничою практикою та науково-технічне керівництво покладається на керівника практики, а вирішення організаційних питань покладається на відповідального від кафедри за проведення практики.

Щоденне керівництво здійснює керівник від виробництва, закріплений за практикантами наказом по виробництву.

Згідно графіка, складеного керівником практики, студент представляє зібрані матеріали для подальшого їх узагальнення і коректування.

6. ВИМОГИ ДО СКЛАДАННЯ ЗВІТУ

Після закінчення практики студенти повинні представити письмовий звіт. Звіт з практики – основний документ, в якому викладаються вичерпні відомості про виконану роботу. Звіт складається у відповідності із завданням керівника, підписується керівником від бази практики, підпис якого скріплюється печаткою бази практики.

Загальні вимоги до звіту про практику:

– чіткість побудови;

– логічна послідовність викладення матеріалу;

– переконлива аргументація;

– стислість та точність формулювань, які виключають можливість суб'єктивного та неоднозначного тлумачення матеріалу;

– конкретність викладення результатів роботи;

– доведення висновків та обґрунтованість рекомендацій.

Звіт має містити:

– титульний аркуш;

– зміст;

– вступ;

– основний текст звіту (за необхідності поділений на розділи, підрозділи, пункти, підпункти);

– висновки і рекомендації;

– список використаних джерел;

– додатки (якщо є необхідність).

Звіт з практики виконується на аркушах формату А4 рукописним або машинописним способом і оформлюється у відповідності з вимогами до звітів про науково-дослідні роботи, встановленими Державним стандартом України ДСТУ 3008-95 " Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення".

7. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ЗВІТУ З ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ

1. Звіт виконується на аркушах формату А4 (210х297) українською мовою. Текст повинен бути написано чорнилами чорного кольору або надрукована.

2. В разі комп'ютерного набору використовують шрифти текстового редактора Microsoft Word (Times New Roman, розмір 14 пунктів, міжрядковий інтервал – 1, 5). Обсяг записки повинен складати 10—20 сторінок друкованого тексту. Абзацний відступ повинен становити 1, 25 см.

3. Текст звіту необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів: ліве — 30 мм, праве — 10 мм, верхнє — 20 мм, нижнє — 20 мм.

4. Заголовки структурних звіту «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацу. У кінці заголовка пункту ставиться крапка. Підкреслення заголовка і перенесення частини слова в заголовках не допускаються.

Кожну структурну частину звіту необхідно починати з нової сторінки.

Друкарські помилки, описки і графічні неточності, які виявилися в процесі написання звіту можна виправляти зафарбуванням білою фарбою (коректором). Допускається наявність не більше двох виправлень на одній сторінці.

5. Нумерація сторінок. Номери сторінок проставляються у правому верхньому куті сторінки арабськими цифрами без слова «сторінка» та розділових знаків. Розмір цифр номерів сторінок повинен бути не меншим від розміру шрифту основного тексту роботи. Титульна сторінка входить до загальної нумерації сторінок. Номер сторінки на титульному аркуші не проставляють.

6. Нумерація розділів, підрозділів, пунктів та підпунктів. Текст звіту поділяється на розділи, підрозділи, пункти та підпункти, які нумерують арабськими цифрами, і розділяють крапками.

Приклад

1. РОЗДІЛ

1.1. Підрозділ

1.1.1. Пункт

1.1.1.1. Підпункт.

Між позначеннями підпункту, пункту, підрозділу, розділу та наступним текстом роблять проміжок розміром в 1 пункт. Зміст і список літератури не нумерують.

7. Скорочення. У тексті можуть бути викладені загальноприйняті скорочення, що відповідають нормам української орфографії або установленим стандартам. Повна назва скорочуваного слова (вислову) має бути наведена за першого згадування в тексті із зазначенням після неї в дужках його скорочення (абревіатури). При наступних згадуваннях рекомендовано вживати прийняте скорочення.

8. Формули. Формули розміщують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище і нище від кожної формули слід залишити один вільний рядок.

Формули слід нумерувати порядковою нумерацією арабськими цифрами в межах звіту. Цю нумерацію зазаначають на рівні формули в круглих дужках украйньому правому положенні на рядку. Можлива нумерація формул у межах розділу. У цьому випадку номер формули складається з номеру розділу й порядкового номеруформули, відокремлених крапкою, наприклад: (2.3) – третя формула другого розділу.

Пояснення значень символів та числових коефіцієнтів, що входять до складу формули, слід наводити безпосередньо під формулою з абзацним відступом у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Перший рядок пояснення починяється з абзацу словом «де» без двокрапки.

9. Загальні правила цитування та посилання на використані джерела.

При написанні звіту студент повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в звіті.

Посилання в тексті звіту на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «... у працях [1—3]...».

Якщо в тексті звіту необхідно зробити посилання на складову частину або на конкретні сторінки відповідного джерела, можна наводити посилання у виносках, при цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань.

Посилання на ілюстрації звіту вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, «рис. 1.2».

Посилання на формули звіту вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад «... у формулі (2.1)».

На всі таблиці звіту повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «... в табл. 1.2».

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3».

10. Таблиці. Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву не підкреслюють.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки і заголовки рядків — з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 пт. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При перенесенні таблиці на інший аркуш (сторінку) назву вміщують тільки над її першою частиною.

11. Оформлення списку літератури. Список використаних джерел оформлюється на окремій сторінці в порядку появи посилань у тексті.

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць.

1. Прізвище автора, ініціали.

2. Назва літературного джерела.

3. Місце видання.

4. Назва видавництва.

5. Рік видання.

6. Кількість сторінок.

7. Сторінки, на яких міститься використана інформація.

Зокрема, потрібну інформацію щодо згаданих вимог можна одержати із таких стандартів: ГОСТ 7.1-84 «Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления».

Наприклад, джерела, що використовуються при виконанні звіту записуються до списку літератури наступним чином:

1. Воркут А.И. Грузовые автомобильные перевозки. — К.: Выща шк., 1986. —447 с.

2. Яцківський Л.Ю., Зеркалов Д.В. Загальний курс транспорту.Навчальний посібник. – К.: Арістей, 2007. – 544с.

8. ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ ПРАКТИКИ

Студент захищає звіт перед комісією, призначеною кафедрою. До складу комісії входять керівники практики від кафедри, керівник дипломного проекту і, за можливості, від баз практики.

Результати захисту звіту оцінюються в балах за рейтинговою системою.

Інтервальна шкала оцінок наступна:

– від 90 до 100 балів – відмінно (А);

– від 82 до 89 балів – добре (В);

– від 74 до 81 балів – добре (С);

– від 64 до 73 балів – задовільно (D);

– від 60 до 63 балів – задовільно (Е);

– від 35 до 59 балів – незадовільно (FX);

– від 1 до 34 балів – незадовільно (F);

9. РЕКОМЕНДАЦІЇ КЕРІВНИКУ ПРАКТИКИ ВІД

ВИРОБНИЦТВА

На керівника практики від підприємства покладається організація і керівництво виконанням програми практики.

Загальну організацію технологічної практики та контроль за її проведенням здійснює відповідальний за технологічну практику на кафедрі.

Керівник групи студентів є їх наставником протягом всього періоду практики: він контролює виконання практикантами правил внутрішнього розпорядку, правил охорони праці і техніки безпеки, активізує участь у виробничому житті підприємства, бере участь у розподілі і переміщенні студентів по робочих місцях, у підборі технологічних і індивідуальних консультацій, бесід, лекцій та екскурсій.

При завершені практики керівник від підприємства перевіряє звіти та щоденники студентів, дає висновок про виконання програми практики, враховуючи при цьому не тільки якість і зміст звіту, але і ступінь участі практиканта у виконанні виробничих завдань.

Керівник практики від підприємства, за можливості, бере участь у роботі комісії по захисту звітів.

10. ІНСТРУКТАЖ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Студенти направлені на проходження практики повинні засвоїти та виконувати наступні правила:

1. Під час прямування до місця практики дотримуватися всіх вимог, які передбачені для пасажирів громадського транспорту.

2.Після прибуття на місце практики студент зобов'язаний пройти попередній інструктаж з охорони праці, техніки безпеки і протипожежної безпеки на підприємстві; ознайомитися з особливостями пересування по території підприємства та його виробничими підрозділами.

3. На робочому місці студент повинен одержати перший інструктаж з правил техніки безпеки відносно роботи з пристроями, обладнанням та устаткуванням.

4.Категорично забороняється самовільне використання студентами будь-яких машин, механізмів і пристроїв, по експлуатації яких він не одержав необхідного інструктажу і допуску до роботи.

5.Студент повинен відмовлятися від виконання роботи, по якій він не одержав офіційного оформленого інструктажу з правил техніки безпеки.

6. Студент не має права допускати на своє робоче місце сторонніх осіб або ж виконувати роботу за їх проханням.

7. При виявлені несправностей в обладнанні, механізмі або устаткуванні, які загрожують здоров'ю оточуючих, необхідно повідомити про це керівника практики від підприємства, а потім керівника практики від університету, незалежно від того, чи були прийняті заходи по усуненню несправностей.

8. При найменшій травмі, навіть при незначній студент зобов'язаний звернутися в медпункт і повідомити про це керівника практики.

9. Під час проходження практики студент повинен приділяти особливу увагу неухильному виконанню правил дорожнього руху з урахуванням особливостей поїздок на підприємство і в зворотному напрямку (незнайоме місто, пікові перевантаження транспорту, поїздки в нічний час і т.і.).

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Гаджинський А.М. Логистика. – М.: ИТК " Дашков и К^о", 2004. – 432 с.

2. Миротин Л.Б. Логистика: управление в грузовых транспортно-логистических системах. – М.: Юристъ, 2002. – 414 с.

3. Курганов В.М. Логистические транспортные потоки. – М.: Издательско-торговая корпорация „Дашков и Ко”, 2003. – 252 с.

4. Милославская С.В., Плужников К.И. Мультимодальные и интермодальные перевозки. – М.: РосКонсульт, 2001. – 368 с.

5. Транспорт і зв’язок України: Стат. збірник / Державний комітет статистики України. – К.: 2005. – Вих. №05-05-8/102 – 219 с.

6. Канарчук В.Є., Левковець П.Р., Мельниченко О.І. Методи, моделі і алгоритми управління процесами перевезення вантажів у транспортному комплексі. – К.: НТУ, 2001.–145 с.

7. Єгоров О.Б. Митна економіка (Україна → СОТ → ЄС). – Одеса: ЗАТ " ПЛАСКЕ", 2005. – 226 с.

8. Левковець П.Р. Організаційно-функціональні аспекти економіки та менеджменту. – К.: УТУ, ІЕБТ, 2000. – 397 с.

9. Кокин А.С., Левиков Г.А. Международная транспортная экспедиция – М.: Дело, 2005. – 448 с.

10. Сханова С.Э., Попова О.В., Горев А.Э. Транспортно-экспедиционное обслуживание – М.: Академия, 2005. – 432 с.

11. Николаенко И.В. Совершенствование межоперационных процессов транспортно-складского комплекса: Дис. … к-та техн. наук: 05.22.01. – Мариуполь, 2002. – 183 с.

12. Апатцев В.И, Левин С.Б., Николашин В.М. Логистические транспортно-грузовые системы. – М.: Издательский центр " Академия", 2003. – 304 с.

13. Воркут А.И. Грузовые автомобильные перевозки. – К.: Вища школа, 1986. – 447 с.

14. Левковець П.Р., Марунич В.С. Міжнародні перевезення і транспортне право – К.: Арiстей, 2006. – 418 с.

15. Плужников К.И. Транспортное экспедирование. – М.: Росконсульт, 1999. – 576 с.

16. Прокофьева Т.А., Лопаткин О.М. Логистика транспортно-распределительных систем: Региональный аспект. – М.: РосКонсульт, 2003. - 400 с.

17. Коцюк О.Я. Транспортно-експедиторська діяльність. – К.: НТУ, 2002. – 48 с.

18. Миротин Л.Б. Транспорная логистика. – М.: Экзамен, 2003. – 512 с.

19. Троицкая Н.А., Чубуков А.Б. Е диная транспортная система. - М.: Академия, 2004. – 240 с.

20. Беляев В.М. Терминальные системы перевозок грузов автомобильным транспортом. – М.: Транспорт, 1987. – 287 с.

21. Маликов О.Б Склады и грузовые терминалы – М.: Бизнес-Пресса, 2005. – 560 с.

22. Резер С.М. Взаимодействие транспортных систем. – М.: Наука, 1985. – 246 с.

23. Правдин Н.В., Негрей В.Я., Подкопаев В.А. Взаимодействие различных видов транспорта. – М.: Транспорт, 1989. – 208 с.

24. Батищев И.И. Организация и механизация погрузочно-разгрузочных работ на автомобильном транспорте. – М.: Транспорт, 1988. – 367 с.

25. Дегтяренко В.Н., Зимин В.В., Костенко А.И. Организация перевозок грузов. – М.: Приор, 1997. – 610 с.

26. Плужников К.И. Транспортное экспедирование – М.: Росконсульт, 1999. – 338 с.

27. Спирин И.В. Автотранспортное право – М.: Академия, 2005. – 304 с.

28. Виноградова С.Н., Петухова Н.Г. Транспортное обслуживание. – М.: Высшая школа, 2003. – 221 с.

29. Пашко П.В. Основи митної справи. – К.: Т-во " Знання", 2002. – 318 с.

30. " Таможенная конвенция про международные перевозки грузов с использованием книжки МДП (Конвенция МДП), составленная в Женеве 13.11.1975 г.". – К.: 1997. – 36 с.

31. Миротин Л.Б., Колик А.В., Гольдин А.Г. Организация коммерческой работы на автомобильном транспорте. – М.: Брандес, 1997. – 352 с.

32. Круглов И. Как избежать нарушения таможенных правил при автомобильных перевозках. – СПб.: Питер, 2003. – 144 с.

33. Абалонин С.М. Ценообразование - современные подходы: Ценовые факторы в деятельности автотранспортных предприятий. – М.: Транспорт, 2001. – 80 с.

34. Митний Кодкс України від 1 червня 2012 року.

35. www.lardi-trans.ua.

36. www.asmap.org.ua

37. www.mdoffice.com.ua

38. www.customs.com.ua

39. Деркач Л.В. Українська митниця: вчора, сьогодні, завтра. – К.: Державна митна служба України. – 512с.

40. Єгоров О.Б. Митна економіка (Україна→ СОТ→ ЄС). – Одеса: ЗАТ " ПЛАСКЕ", 2005. – 226 с.

41. Кокин А.С., Левиков Г.А. Международная транспортная экспедиция – М.: Дело, 2005. – 448 с.

42. Яцківський Л.Ю., Зеркалов Д.В. Загальний курс транспорту.Навчальний посібник. – К.: Арістей, 2007. – 544с.

43. Яцківський Л.Ю., Зеркалов Д.В. Загальний курс транспорту. Книга 2. Навчальний посібник. – К.: Арістей, 2007. – 504с.

44. Зеркалов Д.В.Транспортна система України.Довідник. – К.: Основа, 2007. – 620с.

45. Зеркалов Д.В., Озирский С.В. Митний контроль на транспорті. Навчальний посібник. – К.: Наук.світ, 2001. – 269.

46. «Справочник международного автомобильного перевозчика». Под об­щей редакцией Горбеля Н.В. Минск, «Новик», 1996г.

47. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні. – К., Мінтранс, 1998р.

48. Аксенов И.Я., Аксенов В.И., Транспорт и охрана окружающей среды. – М. Транспорт, 1986.

49. Збірник законодавчих та нормативних документів, що регламентують діяльність підприємств автомобільного транспорту. Вин.1, 2.Рева В. М., Канарчук В. Є. та ін. – К., 1997, 1998р.

50. Шинка Р. Б., Сергієчко В. В. Митне право України: Навч. посібник – Харків: Еспада, 2002. – 296 с.

51. Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортном. Наказ Мінстату України і Мінтрансу України від 07.08.96 р. №228/253.

52. Зеркалов Д.В., Коцюк О.Я. Нормативно-організаційна основа вантажних перевезень: Методичні вказівки. – К.Науковий світ, 2001. – 64 с.

53. Костюченко Л.М., Неапетян М.Р. Автомобільні перевезення у міжнародному сполученні. – К.: Видавничий Дім «Слово», 2007. – 656с.