Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






характеру




Аналіз структури НС, пов’язаних з техногенними чинниками, свідчить, що найбільш значущі серед них – аварії на атомних електростанціях (АЕС), хімічнонебезпечних об’єктах (ХНО), шахтах і вибухонебезпечних об’єктах та транспортні катастрофи.

Медичні наслідки транспортних катастроф.

До транспортних катастроф відносяться :

автотранспортні , катастрофи на залізницях , авіаційні катастрофи, катастрофи на річковому і морському транспорті .

Автотранспортні катастрофи

Автотранспортні катастрофи посідають перше місце серед транспортних катастроф.

За даними світової статистики щорічно у світі в результаті автотранспортних катастроф гине близько 300 тис. чол., а загальна кількість травмованих перевищує 15 млн. чол.

За останні роки на дорогах України щорічно внаслідок автотранспортних катастроф гине біля 10 тис. чол. При цьому слід відзначити, що значна частина постраждалих гине від несвоєчасного надання медичної допомоги, хоча травми в ряді випадків не є смертельними по тяжкості .

До основних причин транспортного травматизму належать:

- погана організація дорожнього руху;

- несправність або конструктивні недоліки транспортних засобів;

- низька дисципліна учасників дорожнього руху.

Ці обставини призводять до того, що ризик загинути в автотранспортній катастрофі на шляхах України в 5 разів вищий, ніж у західних країнах.

Частка автотранспортних катастроф трапляються в певних місцях автошляхів. Ці місця мають назву “геопатогенних зон”, що характеризуються інтенсивним електромагнітним випромінюванням. В геопатогенних зонах, поведінка людей (пішоходів та водіїв) може бути непередбачена, коли людина не помічає, що трапляється навколо. Існує також взаємодія, зв’язок між швидкістю руху об’єкта та електромагнітним випромінюванням геопатогенної зони. Негативний резонанс виникає при швидкість руху 70-75 км/год, що позначується на реакції водія. В цих місцях водії і пішоходи маються бути дуже обережні.

Першими на дорожньо-транспортний випадок прибуває бригада швидкої медичної допомоги (ШМД). Час виїзду бригади ШМД до місця випадку та добре організована робота збільшують шанси на виживання постраждалих .

По прибутті на місце дорожньо-транспортної пригоди лікар бригади ШМД, що прибула першою, визначає місце стоянки машини ШМД , місце тимчасового збору постраждалих, організує надання медичної допомоги постраждалим та їх евакуацію в найближчі медичні заклади.

На первинний огляд постраждалого передбачено витрачати не більше 40-60 секунд, що забезпечується певним алгоритмом огляду і надання медичної допомоги (АВС):

- ревізія порожнини рота і верхніх дихальних шляхів для відновлення функції зовнішнього дихання;



- оцінка частоти і характеру дихальних рухів, при необхідності штучне дихання “ із рота в рот ”, ручні дихальні апарати;

- визначення цілісності кровоносних судин і одночасно зупинка зовнішньої кровотечі;

- оцінка стану серцево-судинної системи ( підрахунок пульсу, вимірювання АТ ), непрямий масаж серця;

- оцінка стану органів чуття, насамперед органу зору.

Медичні наслідки автотранспортних катасроф можуть бути наступні:

- черепно-мозкові травми;

- травми грудної клітки і живота;

- переломи довгих трубчастих кісток;

- великі рани м’ягких тканин (рвані, глибокі, забруднені землею);

- можливе поєднання з опіками.

Всі постраждалі з місця пригоди повинні бути як найшвидше евакуйовані в найближчі лікувальні заклади, де їм буде надана допомога в потрібному обсязі.

Катастрофи на залізницях.

Основними причинами залізничних катастроф є:

- порушення вимог технічної експлуатації колійного господарства та правил безпеки при транспортуванні вантажів;

- дії зовнішніх факторів – у зонах стихійних лих, техногенних катастроф на підприємствах газової та нафтової промисловості , вибухів , пожеж тощо :

- неправильні дії ( бездіяльність ) локомотивних бригад та чергового персоналу станції;

- зіткнення з перешкодами ( машини , люди , тварини );

- терористичні акти

Понад 40,0% залізничних аварій пов’язані з діями або бездіяльністю шляхових працівників. Особливу небезпеку несуть аварійні ситуації при перевезеннях РР та СДОР. Ці аварії можуть призвести до небезпечного опромінення людей та радіоактивного забруднення довкілля, а при впливі СДОР – до гострого отруєння людей та хімічного забруднення повітря, ґрунту, об’єктів колійного господарства та прилеглих населених пунктів.

Залізничні аварії і катастрофи класифікуються за видом рухомого складу та кількістю постраждалих.

Залежно від чисельності потерпілих катастрофи на залізничному транспорті поділяють на 5 категорій :1 – до 5 чол; 2 – від 6-15 чол; 3 – 16-30 чол; 4 – 31-50 чол; 5 – більше 50 чол.

Види уражень при залізничних катасрофах можуть бути наступні:



- механічні травми – 90,0%;

- механічні травми плюс темічні опіки – 10,0%;

- гострі отруєння плюс хімічні опіки;

- радіаційні ураження;

- комбіновані та поєднанні ураження.

Структура санітарних втрат за ступенем тяжкості ушкоджень може бути наступною:

- легко уражені – 35,0-40,0%;

- уражені середнього та тяжкого ступеня – 20,0-25,0%;

- дуже тяжко уражені – 20,0%;

- в термінальному стані – 20,0%.

За локалізацією при залізничних катастрофах ушкодження розподіляються наступним чином: голова –60,0%, кінцівки до 35,0%, груди, живіт з розривом внутрішніх органів – більше 20,0%, стегно та крупні суглоби – до 10,0 –12,0%

Характерними рисами аварій на залізниці є ймовірність травматичних ампутацій та складність вивільнення постраждалих з під конструкцій вагонів та локомотива.

Авіаційні катастрофи

Під авіаційною катастрофою розуміють авіаційну подію, що призвела до загибелі хоча б одного з членів екіпажу або пасажира, повного або часткового руйнування повітряного судна або його безслідного зникнення.

Аналіз причин випадків авіакатастроф дозволив встановити , що у 50,0-60,0% вони пов’язані з помилками людей, що відповідають за безпеку польотів, 15,0-30,0% з них виникають внаслідок відмови техніки, 10,0-20,0% внаслідок впливу оточуючого середовища ( метеофактори ), а 5,0-10,0% – через інші причини, які часто не визначаються. Аварії та катастрофи літальних апаратів можуть виникати, починаючи з моменту запуску двигунів, на зльоті, під час польоту, при посадці аж до вимикання двигунів. Статистика свідчить про те, що майже половина аварій і катастроф відбувається на льотному полі, а половина у повітрі на різних висотах, причому над важкодоступною територією або водною поверхнею. Падіння літального аппарату, який зазнав аварії, може бути причиною жертв як на його борту, так і на землі (при падінні на житлові будинки, може призвести до руйнування виробничих будівель і порушення виробничих процесів). Особливо небезпечно падіння літаків на АЕС та об’єкти хімічної промисловості, що може призвести до викиду в довкілля РР або СДОР. Відповідно, авіаційна катастрофа може посилюватись катастрофою на землі .

При авіакатастрофах розмір загальних втрат може досягнути 80,0-90,0% загальної кількості людей , які перебувають на повітряному судні . Серед потерпілих особи з механічними пошкодженнями можуть становити 90,0% , у тому числі в стані шоку – 10,0% , з черепно-мозковою травмою – 40,0-60,0%, у 10,0-20,0% можуть бути сполучені травми та опіки.

У зв’язку з отриманими травмами біля 40,0% постраждалих будуть потребувати накладання пов’язок на рани, 50,0 – 60,0% - уведення знеболюючих засобів, 35,0% - іммобілізацію переломів, 60,0-80,0% - евакуацію на ношах і шитах.

Катастрофи на морському та річковому транспорті.

Щодоби в океанах і морях перебуває 25 тис. суден, екіпажі яких нараховують близько 1 млн. чоловік. За даними відомої страхової організації судноплавства Ллойда в акваторіях морів і океанів щорічно гине близько 400 суден ( кожен день 1 судно ), на 7-8 тис. суднах трапляються серйозні аварії. За ствердженням спеціалістів кожен рік внаслідок катастроф гине близько 200 тис. чоловік, з них 25,0% - безпосередньо у воді, 25,0% - у рятувальних засобах, 50,0% - разом з кораблем.

Причинами аварій морського та річкового транспорту найчастіше бувають порушення правил техніки безпеки та правил експлуатації технічних засобів . Велике значення має фізичне старіння суднового парку , берегових інженерних споруд . Катастрофи можуть статися як у порту , так і під час руху суден по річці, акваторії моря, озера в результаті вибуху, пожежі, витоку хімічних речовин, зіткнення судин між собою або іншими перешкодами

( наприклад палями мостів ), посадки судна на мілину або його швидкого затоплення. Небезпечна надзвичайна ситуація на судні, особливо у відкритому морі . Будь-яка катастрофа на воді характеризується ізольованістю людей, відносною недостатністю рятувальних засобів та сил медичної допомоги, можливістю виникнення паніки серед людей, що терплять лихо .

При катастрофах на водному транспорті, величина і структура санітарних втрат буде залежати від характеру розвитку події та кількості пасажирів і членів екіпажу на судні. Про це свідчать випадки , що сталися в м. Ульяновську ( 1983 р. ) , коли внаслідок катастрофи загинуло 175 чол. , в м. Новоросійську ( 1986 р. ) катастрофа з теплоходом “ Нахімов ” , внаслідок якої загинуло 424 чол., в 1999 р. в Балтійському морі затонув паром “Естонія”, внаслідок чого загинуло 870 чол.

Медичні наслідки катастроф на воді можуть бути наступні:

- механічні травми;

- термічні опіки;

- гострі хімічні отруєння;

- нервово-психічний стрес;

- переохолодження;

- утоплення;

- вторинні ураження внаслідок розливу нафтопродуктів, тощо.

Аварії на пожежо– та вибухонебезпечних об’єктах.

В Україні діє понад 1,5 тисяч пожежо–та вибухонебезпечних об’єктів, на яких сконцентровано близько 13 млн. тон твердих і рідких небезпечних речовин.

Вибухо-та пожежонебезпечні об’єкти – це об’єкти, на яких виробляються, зберігаються і транспортуються вибухо – і пожежонебезечні речовини. До них відносяться підприємства,у виробничому процесі яких використовуються вибухо – та пожежонебезечні речовини, а також залізничний і трубопровідний транспорт.

Медичні наслідки аварій на вибухо–та пожежонебезечних об’єктах можуть бути наступні:

- термічні опіки;

- механічні травми;

- баротравма органів дихання;

- розрив барабанної перетинки;

- черепномозкова травма;

- баротравма органів шлунково – кишкового тракту.

Основними чинниками ураження на вибухонебезпечних об’єктах є:

-повітряна ударна хвиля, що супроводжується метальним ефектом – відкиданням людей на декілька метрів, що призводить до виникнення у них закритих ушкоджень внутрішніх органів, черепа та опрно–рухового апарату;

- “вторинні сняряди” (уламки скла, будівель, обладнання) із високою кінетичною енергією, які спричиняють множинні поранення за характером близькі до вогнепальних;

- перекриття будинків, що зруйнувались, призводять до стиснення і закритих ушкоджень внутрішніх органів, черепа та кінцівок;

- обставини, що супроводжують катастрофу та обумовили її раптовість, масштаби, особливості руйнацій та загибель людей, викликають психічні травми, що проявляються у формі психозу чи депресії.

Серйозне занепокоєння в Україні викликають склади з пальним, широка мережа бензо-і газозаправних станцій, нафто-і газопроводів, аварії на яких важко передбачити і усунути.

Пожежо- і вибухонебезпечними в Україні продовжують залишатися склади з боєприпасами і твердим ракетним паливом, яких нараховується понад 150.

Аварії на шахтах.

В Україні на даний час експлуатується майже 200 шахт, більшість з яких не рекоструювалася більше 20 років і вимагають заміни вентеляційного та іншого обладнання.Не всі шахти мають апаратуру оповіщення при аварії, пожежі та вибуху. Не достатня забезпеченість засобами індивідуального захисту (ізолюючими протигазами). Крім того, висока вологість, зміни температури довкілля, зниження рівня кисню в атмосфері, обтяжують прояв дії токсичних речовин і пилу. Ці фактори формують високий рівень травматизму у вугледобувній галузі, підвищують ймовірність виникнення надзвичайних ситуацій.

Безпечність українських шахт:

- 90,0% шахт – газонебезпечні;

- 30,0% шахт – небезпечні через раптові викиди вугілля, породи, газу;

- 70,0% шахт – небезпечні через вибухи викидів вугілля;

- 30,0% шахт – небезпечні через самозаймання вугілля.

Вибухи метану та вугільного пилу, обвали породи – основні причини виникнення аварійних ситуацій у шахтах. Протягом секунди, вибух створює колосальні руйнування, отруює атмосферу та уражає гірників на значній відстані шахтових виробіток. Вибухи виникають, як правило, в результаті накопичення метану, порушення техніки безпеки, поломки машин та обладнання. Вибух супроводжується виникнення потужної ударної хвилі повітря, полум’ям з високою температурою, утворенням високих концентрацій монооксиду вуглецю та інших газів. Таким чином, при аваріях на вугільних шахтах уражаючими факторами можуть бути механічні чинники, полум’я, висока температура повітря, висока концентрація оксидів вуглецю (СО і СО2 ) і низька концентрація кисню.

При аваріях, пов’язаних з вибухами метану, структура санітарних втрат може бути наступною:

- механічні травми – 2,0 –3,0%;

- отруєння оксидом вуглецю (чадним газом) – 40,0%;

- механічні травми плюс отруєння оксидом вуглецю – 15,0%;

- термічні опіки (10,0-60,0% тіла ІІ-ІІІ Б ступеня) плюс механічні травми плюс отруєння оксидом вуглецю – 10,0 – 12,0%;

- опіки верхніх дихальних шляхів 50,0-60,0%.

Треба враховувати, що стан постраждалих буде погіршуватись в разі довгого періоду ізоляції і незручності транспортування під землею.

Література.

Основна література:

4. Медицина катастроф. Навчальний посібник. За ред. Дубицького А.Ю. К.: “Курс”, 1999. – С. 21-68.

5. Медицина надзвичайних ситуацій. Навчальний посібник. За ред. Воробйова О.О., Кардаша В.Е. Чернівці, 2000. – С. 42-91.

6. Медицина катастроф. Підручник. За ред. Кочіна І.В., К.: “Здоров’я”, 2001. – С. 11-96.

4. Правові основи Державної служби медицини катастроф України / МОЗ України, Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (Київ).Під заг. ред. В.О.Волошина: Видання друге – Ужгород: Гражда, 2003.- С.6-14.

Додаткова:

1. Основи організації медичного забезпечення населення за умов надзвичайних ситуацій / Під ред. В.В. Дурдинця, В.О. Волошина – Київ.: Медикол.-1999-203 с.

2. Москаленко В. Ф. Медико-социальные аспекты ликвидации последствий экологической катастрофы в мегаполисе-Киев.: Здоровье- 2000- 389 с.

 

 


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2017 год. (0.088 сек.)