Ключдо тесту

2рівень — потреби безпеки — твердження № 2, 3, 9, 19.

3рівень — соціальні потреби — твердження № 5, 7, 12, 15.

4рівень — потреби самоутвердження ~ твердження № 6, 8, 14, 17. 5 рівень — потреби самовираження — твердження № 10, 11, 13, 18.

Для того, щоб визначитись із домінуючими потребами, необхід­но:

а) додати бали за твердження кожного рівня;

б) проранжувати їх.

Наприклад, розподіл був таким:

1 рівень — 2

2 рівень — 4

3 рівень — 4

4 рівень — 5

5 рівень — 1

На першому місці працівника стоїть проблема самоутвердження; суттєвими є соціальні потреби та безпеки; фізіологічні потреби є більш значними, ніж потреби самовираження.

Мотивація персоналу буде полягати в задоволенні відповідних по­треб. Мета управління за цих умов — пошук засобів мотивації персоналу до ефективної трудової діяльності.

Ф. Герцберг розробив двохфакторну теорію мотивації. Він виокре­мив дві групи факторів, що безпосередньо впливають на задоволення потреб людини.

Гігієнічні фактори (є джерелом невдоволення працівників, але не впливають на мотивацію трудової діяльності; сприймаються як належне):

1) рівень заробітної платні;

2) міжособистісні стосунки в колективі;

3) політика адміністрації;

4) ступінь контролю за роботою персоналу;

5) комфортабельність робочих місць;

Мотивуючі фактори:

1) потреби у визнанні, повазі;

2) пізнавальні, естетичні фактори;

3) реалізація можливостей;

4) розвиток особистості;

5) успіх діяльності;

6) високий ступінь відповідальності;

7) можливості для творчого і професійного зростання;

8) просування по службі;

9) оплата праці в залежності від результатів.

Один і той же фактор може викликати задоволення в одного вчи­теля і не викликати у іншого. Приклад: робота у профільному класі для одного вчителя — престиж, для іншого — зайвий клопіт. Відтак мотивація являє собою вірогідний процес.

Процесуальні теорії мотивації аналізують, як людина обирає кон­кретний вид поведінки.

Теорія очікувань Врума Грунтується на тому, що потреба — це не єдина мотивація до дії. Людина повинна мати надію, що обраний нею тип поведінки сприятиме досягненню бажаного. Теорія підкреслює важливість взаємозв'язків:

В — Р: витрати праці — результати,

Р — Вн: результати — винагороди,

Вн — Ц: винагороди — цінність = валентність (задоволення винагородою).

Якщо значення будь-якого з трьох факторів буде низьким, то і мо­тивація буде слабкою. Оскільки люди мають різні потреби, то і вина­городу вони розцінюють по-різному (рис. 32).

Рис. 32. Модель мотивації за Врумом