Фінансовий контролінг у практиці підприємств

1. Фінансовий контролінг як елемент загальної системи контролінгу.

2. Об’єкти, суб’єкти, завдання та призначення фінансового контролінгу на підприємствах.

3. Функції системи фінансового контролінгу на підприємствах.

4. Стратегічний та оперативний фінансовий контролінг на підприємствах.

5. Бюджетування як інструмент оперативного фінансового контролінгу на підприємствах.

6. Методи та інструменти фінансового контролінгу на підприємствах.

7. Чинники, які перешкоджають успішній організації фінансового контролінгу на підприємствах.

8. Причини впровадження системи фінансового контролінгу у практику підприємств.

1. Фінансовий контролінг як складова контролінгу підприємства орієнтований на забезпеченням досягнення таких цілей як оптимізація фінансових результатів суб’єкта підприємництва за гарантованої ліквідності і платоспроможності.

Фінансовий контролінг є системою управління, котра спрямована на визначення майбутнього фінансового потенціалу підприємства і шляхів його досягнення, оскільки здійснюється орієнтоване на результат управління фінансами підприємства за допомогою використання відповідних методів та інструментів, забезпечення безперервного потоку внутрішньої і зовнішньої інформації для ухвалення економічно обґрунтованих управлінських рішень.

У контексті даної системи управління здійснюється планування, контроль, аналіз відхилень, координація, внутрішній консалтинг та загальне інформаційне забезпечення керівництва підприємства, забезпечується формулювання альтернативних підходів під час здійснення оперативного і стратегічного фінансового управління і з її допомогою керівники підприємства мають змогу визначити найкращі шляхи досягнення максимального ефекту від своєї діяльності за мінімального ризику.

Система фінансового контролінгу передбачає формування точної інформації, здійснення розрахунків і прогнозів та обґрунтування відповідних рекомендацій. Проте служби фінансового контролінгу на підприємстві безпосередньо не приймають рішення, а лише здійснюють їх підготовку, функціональну та інформаційну підтримку і контроль за реалізацією.

Фінансовий контролінг при запровадженні на підприємстві допомагає уникненню кризових економічних ситуацій, ідентифікувати причини фінансових проблем та ефективно їх усунути. Результативність вирішення проблеми залежить від чіткості координації дій різних рівнів управління з використанням обраних контролінгових інструментів їх реалізації.

2. Об’єктами фінансового контролінгу є грошові потоки і структура капіталу підприємства.

Суб’єктами фінансового контролінгу є фінансові контролери. В даний час на підприємствах головним контролером є фінансовий директор.

Мета фінансового контролiнгу – орієнтація управлінського процесу підприємства на максимізацію прибутку та вартості капіталу власників при мінімізації ризику і збереженні ліквідності та платоспроможності підприємства.

Призначення фінансового контролінгу у забезпеченні керівництва необхідною інформацією щодо структури витрат, обсягів прибутку, відхилень фактичних даних від планових. На підставі проведених розрахунків керівництво підприємства має зробити обґрунтований вибір управлінського рішення. Тобто, система фінансового контролінгу передбачає, що управління фінансовими процесами має бути організовано так, щоб унеможливити помилки, відхилення і прорахунки як у поточній діяльності підприємства, так і на перспективу.

Базою для визначення завдань фінансового контролінгу є його цілі:

1. забезпечення оптимального рівня ліквідності;

2. підтримка платоспроможності в довгостроковому періоді;

3. забезпечення рентабельності;

4. забезпечення підприємства необхідними фінансовими ресурсами з максимальною віддачею та мінімальним ризиком для підприємства.

Завдання фінансового контролінгу на підприємстві:

- моніторинг умов залучення фінансових ресурсів;

- розподіл і використання ресурсів у відповідності з реальними потребами;

- підтримка рентабельності та забезпеченні ліквідності;

- визначення та використання методів контролю за рухом грошових потоків;

- створення центрів відповідальності прибутку і здійснення діяльності, спрямованої на досягнення стратегічних цілей підприємства;

- створення інтегрованої системи управління ризиками;

- використання збалансованої системи показників з метою оптимізації визначених перспектив діяльності підприємства;

- розробка, координація і реалізація фінансових планів підприємства;

- розробка методів складання і аналізу фінансової звітності;

- оцінка фінансових методів і рішень у сфері управління фінансами і консультування підрозділів у процесі досягнення мети;

- розробка і застосування методів вирішення питань, пов'язаних з податками;

- взаємоузгодження внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства шляхом бюджетування;

- формування системи, принципів і організаційної структури фінансового контролінгу.

Основні постулати сучасної концепції фінансового контролінгу можна сформулювати так:

1. Пріоритет рентабельності діяльності підприємства над зростанням обсягу діяльності, тобто розміри підприємства, обсяги випуску продукції, кількість філій і клієнтів, асортимент продукції, сума балансу тощо є другорядними порівняно з ефективністю роботи підприємства загалом та його підрозділів;

2. Зростання обсягів підприємницької діяльності підприємства виправдане лише у разі збереження фактичного рівня ефективності чи його підвищення;

3. Заходи щодо забезпечення зростання прибутковості не повинні підвищувати допустимий, для конкретних умов функціонування підприємства, рівень ризику.

Враховуючи те, що фінансовий контролінг має забезпечити процес моніторингу, аналізу, планування і контролю за рухом усіх фінансових ресурсів підприємства для того, щоб своєчасно ідентифікувати та усунути проблеми у процесі діяльності, то можна говорити, що він зорієнтований на:

- спостереження за реалізацією фінансових завдань, встановлених системою планових фінансових показників і нормативів;

- вимірювання рівня відхилення фактичних результатів фінансової діяльності від передбачених;

- розроблення оперативних управлінських рішень щодо нормалізації фінансової діяльності підприємства відповідно до передбачених завдань і показників;

- коригування, за потреби, певних завдань і показників фінансового розвитку у зв'язку із зміною зовнішнього фінансового середовища, кон'юнктури фінансового ринку і внутрішніх умов здійснення господарських операцій підприємства.

3. Функції системи фінансового контролінгу на підприємстві випливають з суті функцій, що притаманні контролінгу:

· Планування (фінансове планування, забезпечення оптимального співвідношення власних і позикових фінансових коштів, планування і оптимізація податкових виплат, планування зростання вартості підприємства);

· Аналіз (використання оптимального набору фінансово-економічних показників для аналізу фінансової звітності);

· Облік (розробка системи звітності, методів аналізу звітності);

· Моніторинг (розробка системи раннього запобігання банкрутству, аналіз відхилень);

· Контроль (контроль відповідності фактичних показників плановим);

· Інформаційне забезпечення (розробка системи своєчасного забезпечення інформацією про фінансовий стан і перспективи всіх підрозділів підприємства;

· Корегування (корегування за необхідності окремих цілей і показників фінансового розвитку у зв’язку із зміною зовнішнього фінансового середовища, кон’юнктури фінансового ринку і внутрішніх умов здійснення господарської діяльності підприємства.

Тобто, конкретними функціями системи фінансового контролінгу на підприємстві можна вважати такі:

1. визначення фінансової стратегії;

2. планування і бюджетування;

3. контроль і аналіз фінансових відхилень;

4. внутрішній консалтинг і аудит.

Фінансова стратегія підприємства є системою його головних економічних завдань та основних засобів їхнього досягнення. Стратегія – це непросто функція часу, але й функція напряму діяльності. Вона охоплює сукупність глобальних ідей розвитку підприємства на перспективу.

Важливою складовою фінансового контролінгу є планування економічних (фінансових) процесів, а саме: планування окремих бізнес-процесів та їхніх результатів, планування стратегічних та оперативних планів, створення системи контролю оперативної інформації, синхронізація завдань підприємства тощо.

Бюджетування охоплює складання річних, квартальних і місячних планів, які використовують для координації поточної фінансово-господарської діяльності.

Контроль та аналіз фінансових відхилень охоплює факторний аналіз відхилень, на основі якого визначають чинники впливу, які зумовили певні відхилення у функціонуванні фінансової системи підприємств. На їхній основі роблять висновки щодо подальшого уникнення помилок.

Внутрішній консалтинг та аудит передбачають постійний контроль за документообігом, виконанням працівниками підприємства покладених на них обов'язків, стосовно ведення документації.

4. Залежно від виконуваних функцій і методологічної підтримки фінансовий контролінг поділяють на стратегічний та оперативний.

Під стратегічним фінансовим контролінгом розуміють комплекс функціональних завдань, інструментів і методів довгострокового (три і більше років) управління фінансами, вартістю та ризиками. Часовий горизонт стратегічного контролінгу необмежений.

У рамках стратегічного фінансового контролінгу зусилля фінансових служб підприємств концентруються на виконанні таких основних завдань:

· визначення стратегічних напрямів діяльності підприємства;

· визначення стратегічних факторів успіху;

· визначення стратегічних цілей і розробка фінансової стратегії підприємства;

· впровадження дійової системи раннього попередження та реагування (перманентний аналіз шансів і ризиків, сильних та слабких сторін);

· визначення горизонтів планування;

· довгострокове фінансове планування: планування прибутків та збитків, Cash-flow, балансу, основних фінансових показників;

· довгострокове управління вартістю підприємства та прибутками його власників;

· забезпечення інтеграції довгострокових стратегічних цілей та оперативних завдань, які ставляться перед окремими працівниками та структурними підрозділами.

Найважливішим завданням стратегічного фінансового контролінгу є забезпечення життєздатності підприємства у довгостроковому періоді на основі управління існуючим потенціалом та створення додаткових факторів успіху. Наявний у підприємства потенціал розвитку визначається такими основними факторами:

· фінансове забезпечення та можливості залучення додаткового капіталу;

· наявність надійних і недорогих джерел постачання сировини та матеріалів;

· наявність ринків збуту продукції;

· виробничий потенціал;

· ефективна організаційна структура;

· висока якість менеджменту.

До основних інструментів стратегічного фінансового контролінгу належать: аналіз сильних і слабких сторін, побудова стратегічного балансу, портфельний аналіз, функціонально-вартісний аналіз, система раннього попередження та реагування, дискримінантний аналіз, аналіз shareholder-value, Balanced-Scorecard, бенчмаркінг та інші.

Базою оперативного фінансового контролінгу є фінансова стратегія, цільові орієнтири, концептуальні заходи та ресурси, визначені в межах стратегічного контролінгу. Головною метою оперативного фінансового контролінгу є організація системи управління досягненням поточних (короткострокових) фінансових цілей підприємства. Такі цілі можуть відображатися у показниках виручки від реалізації, прибутку, постійних і змінних витрат, рентабельності капіталу.

Елементами оперативного фінансового контролінгу є система річних бюджетів (бюджетування) і бюджетний контроль. У разі потреби бюджети можуть складати з розбивкою за кварталами, місяцями, декадами і навіть днями. Взаємозв’язок бюджетування та бюджетного контролю характеризує основний зміст оперативного контролінгу, який, полягає у систематичному порівнянні фактичних показників діяльності підприємства із запланованими та подальшому аналізі відхилень.

Оперативний фінансовий контролінг (на відміну від стратегічного) базується переважно на внутрішніх джерелах інформації, зокрема дані рахунків прибутків і збитків, руху грошових коштів тощо. Основна увага при цьому концентрується на дослідженні таких співвідношень, як " доходи – затрати" та " грошові надходження – грошові видатки", у той час як стратегічний контролінг зорієнтований на аналіз шансів і ризиків, сильних і слабких сторін.

5. Бюджетування як інструмент оперативного фінансового планування в країнах ринкової економіки є описом цілей підприємства, визначенням конкретних фінансових та операційних завдань у термінах. Бюджет є кількісним планом діяльності підприємства і виконання програм, які є взаємопов'язаним набором фінансових і/або натуральних, економічних показників. Бюджети створюють окремі цілісні саморегулюючі системи, кожна з яких відповідає за певний напрямок використання ресурсів і отримання прибутку. Тобто, бюджет визнають фінансовим планом та економічним регулятором відносин між структурними підрозділами підприємства та підприємством і зовнішнім середовищем.

Бюджетування як інструмент оперативного фінансового планування дає змогу поєднувати фінансовий і маркетинговий плани суб’єкта підприємництва, ефективно контролювати практичну реалізацію проекту, вчасно реагуючи на проблеми, котрі виникають. Застосування цього інструменту тим ефективніше, чим коротші терміни його використання. Тобто, бюджет є одночасно оперативним планом, який забезпечує повний контроль за внутрішніми грошовими потоками, дає змогу проаналізувати очікувані результати порівняно з фактичними результатами діяльності для того, щоб відхилення було досліджено та пояснено.

Підприємства, впроваджуючи бюджетування, можуть обирати шлях його складання у вузькому значенні: як інструменту планування або як інструменту управління грошовими потоками (тобто планування, обліку й контролю за грошовими коштами та фінансовими результатами).

Процес бюджетування це технологія планування, обліку й контролю за грошовими потоками та фінансовими результатами діяльності суб'єкта підприємництва. Його основною вимогою є індивідуальний підхід до кожного підприємства. Це означає, що потреба й, відповідно, масштаби бюджетування на кожному підприємстві можуть бути різними.

Бюджетування це управління виробничо-фінансовою діяльністю підприємства ґрунтоване на системі бюджетів підприємства, що мають високий рівень конкретизації, тісно пов'язані з контролем і аналізом відхилень. Підприємства використовують, як правило, традиційні методи бюджетування. Головний бюджет суб'єкта підприємництва є сукупністю інтегрованих один з одним бюджетів, що відображають різні аспекти діяльності підприємства. Наприклад:

· бюджет продажу – показує, який обсяг конкретного виду продукції підприємство може реалізувати певній групі покупців протягом визначеного терміну з урахуванням загального стану економіки, цінової політики, результатів маркетингових досліджень, виробничої потужності, конкуренції, наявності обмежень тощо;

· бюджет виробництва – визначає, скільки одиниць продукції необхідно виробити для виконання бюджету продажу. Для підготовки бюджету використовують два методи: бюджетування за важливими видами матеріалів; бюджетування матеріалів у цілому на підставі визначених лімітів;

· бюджет виробничих витрат – інтегрований кошторис витрат на виробництво, який складають за статтями, визначеними у спеціальних нормативних документах суб'єкта господарювання. Мета складання бюджету – оцінити витрати в цілому й на одиницю продукції;

· бюджет витрат на оплату праці – залежить від трудомісткості, складності робіт, системи оплати праці;

· план витрат на оплату робіт і послуг – форма допоміжного бюджету, який складають на підставі потреб у послугах інших організацій, що забезпечують господарську діяльність суб'єкта підприємництва. Дані бюджету використовують для визначення грошових потоків, оптимізації розрахунків за виконання робіт та послуг;

· бюджет основних активів містить дані про початковий баланс та приріст основних засобів, їх вибуття, амортизацію і баланс основних засобів на кінець року;

· податковий бюджет об'єднує всі податки та обов'язкові платежі до бюджетів усіх рівнів і державних цільових фондів;

· бюджет інвестицій (капітальних вкладень) – форма відображення результатів поточного фінансового плану інвестицій. Бюджет складається з двох розділів: капітальні витрати на придбання необігових активів, джерела надходжень (інвестиційних ресурсів);

· бюджет руху грошових коштів (баланс грошових надходжень та видатків) – фінансовий документ, що відображає у систематизованій формі на відповідному відрізку часу очікувані та фактичні розміри надходження і вибуття грошових коштів як у цілому підприємстві, так і в кожному відокремленому центрі фінансового обліку, структурної одиниці,

· кредитний план дає змогу здійснювати операції із залучення та погашення кредитів та позик.

6. На сучасному етапі існує багато специфічних методів та інструментів фінансового контролінгу, за допомогою яких можна досягти поставленої мети. До них належать:

1) аналіз точки беззбитковості (СVP-аналіз) – забезпечення беззбитковості операційної діяльності та створення умов для самофінансування підприємства (Cost – Volume – Profit: витрати – обсяг – прибуток – CVP-аналіз);

2) АВС-аналіз – дослідження оцінки кількісних параметрів, які мають найбільш значущу притому вагу в їх загальному обсязі;

3) аналіз сильних і слабких місць на підприємстві (SWOT-analysis) – аналіз усунення слабких місць на підприємстві, а також ефективне використання наявного потенціалу;

4) бенчмаркінг – процес порівняння об’єктів одного підприємства з аналогічними об’єктами інших підприємств;

5) вартісний аналіз – функціональна характеристика продукції на предмет еквівалентності її вартості та корисності;

6) система раннього запобігання та реагування – інформаційна система, яка повідомляє керівництву про потенційний ризик;

7) дискримінантний аналіз – метод прогнозування банкрутства підприємства;

8) портфельний наліз – проведення аналізу для прийняття рішень щодо додаткових інвестицій в окремі програми або реінвестицій.

1) Аналіз беззбитковості і цільове планування прибутку полягає в можливості правильно оцінить прибутковість окремих видів продукції та визначитись з оптимальним складом портфеля продукції та спланувати такі обсяги реалізації, які зможуть забезпечити бажані обсяги прибутку. Одним із напрямків CVP-аналізу є передбачення залежності розміру прибутку від змін окремих параметрів діяльності підприємства.

Підприємства можуть завантажувати виробничі потужності до рівня теоретичної потужності, але одночасно бути збитковими. Таке може відбуватись за цілим рядом причин, таких, як наприклад, затримка в реалізації, дефіцит комплектуючих елементів, погана якість сировини, недостатній об’єм ринку, погана якість продукції, цінова система і т. д.

Спочатку підприємство функціонує на більш низькому рівні ужитку виробничих потужностей, випускає продукції істотно менше в порівнянні з теоретичною продуктивністю, при цьому доходи не можуть бути більшими, ніж всі витрати. В подальшому процесі господарювання, коли рівень використання виробничих потужностей зросте, то можна сподіватися, що буде досягнута ситуація, коли загальні доходи будуть дорівнювати загальним витратам. Зрозуміло, що в цій рівновазі немає ні прибутку, ні збитків. Така ситуація називається ситуацією беззбитковості.

Аналіз беззбитковості (СVP-аналіз) є аналітичним підходом до вивчення взаємозв’язку між витратами і доходами при різних рівнях виробництва.