Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Середовище та фактори формування міжнародних стратегій економічного розвитку.






 

Кожна країна є особливою, що зумовлено розподілом факторів виробництва, історичними особливостями розвитку, геополітичним положенням. Поки що не можна говорити про єдину для всіх країн модель економічного розвитку. В кожному випадку необхідно узгодження можливостей і зовнішніх факторів із врахування того, що в кожна країна є унікальна!!!

 

Середовище формування стратегій економічного розвитку на міжнародному рівні - це сукупність чинників, що впливають на розробку стратегій із зовні, тобто мобільні еле­менти й процеси світового господарства.

 

Чинники, що впливають на формування стратегії із зовні (зовнішні, глобальні фактори):

- функціонування світо­вого ринку,

- мобільність факторів виробництва,

- інтернаціоналізацію світового господарства, його галузеву структуру,

- науково-технічний прогрес,

- транснаціоналізацію економічних відносин,

- міжнародну еко­номічну інтеграцію,

- глобалізацію соціально економічних процесів.

-

Внутрішні чинники:

- розподіл факторів виробництва,

- історичні особливості розвитку,

- геополітичне положенням,

- поточний стан розвитку,

- політична ситуація, тощо.

 

Варто виокремлювати особливості факторних передумов формування стратегій для розвинених країн, менш та найменш розвинутих.

 

Факторні передумови в найрозвинених країнах, такі як тенденція акумуляції капіталу, високих технологій і кваліфікованої робочої сили, призводять до розробки стратегій спрямованих на ще більшу оптимізацію та перебудову економіки на основі новітніх технологій з метою збереження і посилення технологічного лідерства, та на завоювання нових фінансових і товарних ринків.

 

Тоді як в найменш розвинених країнах факторною передумовою є природні ресурси (копалини + клімат) та некваліфікована дешева робоча сила (особливо Південна, Південно-Східна Азія і дещо країни Латинської Америки), які не можуть надати відчутного імпульсу економіці.

 

В тривалій перспективі це не є стрижнем ефективної стратегії (хіба що країни Затоки, що використовують нафтодолл. на перебудову еономіки). Хоча, країни де основним фактор є дешева РС можуть розвивати легку і харчову промисловість, але наразі дані галузі надто залежать від іноземних інвестицій (ТНК), що не є дуже позитивним для країни. Для даних країн головне - накопичити капітал.

 

Особливий фактор, окрім факторів виробництва для країн є динаміка процесів у світовій економіці:

- еволюція цивілізаційних стадій економічного розвитку,

- інтернаціоналізація господарського життя,

- НТП,

- світова економічна інтеграція,

- глобалізація економічного розвитку.

 

З останньої чверті ХХ ст. в структурі економіки розвинутих країн відбуваються зрушення, які свідчать про перехід цієї групи до вищої, постіндустріальної, стадії економічного розвитку. За наявності потужної, суперсучасної промисловості в цих країнах стрімко зростає роль сфери послуг, яка дає більше ніж половину ВВП і охоплює переважну части­ну зайнятих у народному господарстві. Так, частка сфери послуг у ВВП США дорівнює 79%, Великої Британії -76, Японії - 72, Німеччини - 70, Франції - 72%. До сфери послуг сучасна міжнародна статистика відно­сить не тільки побутові послуги, а й транспорт, будівництво, торгівлю, кредит, освіту, охорону здоров'я, культуру та ін. Але головна увага при­діляється інформаційним послугам та кредитно-фінансовій сфері.

Постіндустріальний тип економіки ґрунтується на економному ви­користанні ресурсів, на задоволенні нематеріальних потреб людей.

 

Міжнародна мобільність факторів виробництва та проблема вибору національних стратегій міжнародної економічної поведінки

Важливою характеристикою формування стратегій соціально-економічного розвитку є сту­пінь мобільності робочої сили. Рух трудових ресурсів набирає різних форм: природний, територіальний, галузевий, професій­ний, кваліфікаційний та соціальний. Найбільшу вагу має терито­ріальний рух робочої сили, хоч у міру еволюції міжнародного ринку робочої сили посилюється значення й інших форм. Міжнародний ринок праці становить комплексне явище, пов’я­зане як з розвитком самої особистості людини, так і з підвищен­ням якості праці, зміною характеру робочої сили, формуванням її нових якостей.

Для формування і функціонування міжнародного ринку праці потрібні певні стартові умови, зокрема високий рівень міждер­жавних господарських взаємозв’язків. На сучасному етапі постала низка нових факторів, що зумовлюють необхідність широкої учас­ті всіх країн у світових господарських процесах. Нині жодна країна, навіть маючи багаті природні ресурси, розвинуту економіку, нау­ку, кваліфіковані трудові ресурси і ємний внутрішній ринок, не може залишатися осторонь від потужних загальносвітових інтегра­ційних процесів.

Сфера міжнародного виробництва як елемент глобальної еко­номіки викристалізовується нині на основі взаємодії трьох най­головніших процесів:

- міжнародної спеціалізації та кооперування виробництва,

- спільної інвестиційної діяльності й спільного під­приємництва.

Найвиразніше тут проявляється роль ТНК, спіль­них підприємств, вільних економічних (експортних) зон тощо. Відносини у сфері міжнародного виробництва визначають зміст, динаміку і структуру господарської взаємодії в інших підсистемах світової економіки. У процесі посилення глобалізації господарського життя орга­нічно поєднуються національні та інтернаціональні форми вироб­ництва. На цій основі розвивається міжнародне (багатонаціональне) виробництво внаслідок взаємодії в єдиному виробничому процесі різноманітних за своїм походженням ресурсів і факторів.

4. Класифікація економічних стратегій країн

 

За рівнем розвитку:

1) стратегії домінуючих країн (Японія, США);

2) країн, що розвиваються (Бразилія, Аргентина);

3) країн з перехідною економікою (Китай, Україна).

За цивілізаційною приналежністю вирізняють наступні види стратегій:

1)стратегія сталого економічного розвитку в період глобалізації

2) стратегія економічного розвитку в нестабільних економічних системах.

3)сучасна американська стратегія світового лідерства.

4)стратегія економічного зростання ЄС.

 

Новий цивілізаційний розлом сприяв поділу західної цивілізації на західноєвропейську (материнську) і північноамериканську (дочірню) цивілізації.

Країни-лідери – США, європейські країни, Японія, Китай представляють різні цивілізації. З восьми найбільш населених країн світу на сьогоднішній день всі належать до різних цивілізацій. Якщо ж розглянути сім найбільш економічно розвинутих країн, то вони належать до п’яти різних цивілізацій. Перехід до багатополюсного світу в сучасних умовах за наявності теперішньої домінанти – США, а також низки потенційних центрів тяжіння різної політичної, економічної, військової ваги, очевидно можливий лише через системну інтеграцію континентальних та трансконтинентальних державних угрупувань. Іншими словами, жодна з країн сучасного світу (за винятком США) не може отримати статус світової держави, не виступаючи складової певного інтегрованого цивілізаційного утворення. Це стосується як України, так і інших європейських країн, Росії, Китаю, держав ісламського світу.

За параметрами середовища розвитку (зовнішні та внутрішні) розрізняють

- стратегію відкритості,

- протекціонізму або автаркії,

- наступальні стратегії або стратегії лідерства,

- стратегії „наздоганяючого розвитку”,

- стратегія поступального розвитку,

- стратегія виживання,

- антикризові стратегії тощо.

 

За галузевою структурою економіки:

- периферійно-сировинна

- переферійно-аграрна,

- індустріальна,

- постіндустріальна.

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.