Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Середовище та фактори формування міжнародних стратегій економічного розвитку.
|
|
Кожна країна є особливою, що зумовлено розподілом факторів виробництва, історичними особливостями розвитку, геополітичним положенням. Поки що не можна говорити про єдину для всіх країн модель економічного розвитку. В кожному випадку необхідно узгодження можливостей і зовнішніх факторів із врахування того, що в кожна країна є унікальна!!!
Середовище формування стратегій економічного розвитку на міжнародному рівні - це сукупність чинників, що впливають на розробку стратегій із зовні, тобто мобільні елементи й процеси світового господарства.
Чинники, що впливають на формування стратегії із зовні (зовнішні, глобальні фактори):
- функціонування світового ринку,
- мобільність факторів виробництва,
- інтернаціоналізацію світового господарства, його галузеву структуру,
- науково-технічний прогрес,
- транснаціоналізацію економічних відносин,
- міжнародну економічну інтеграцію,
- глобалізацію соціально економічних процесів.
-
Внутрішні чинники:
- розподіл факторів виробництва,
- історичні особливості розвитку,
- геополітичне положенням,
- поточний стан розвитку,
- політична ситуація, тощо.
Варто виокремлювати особливості факторних передумов формування стратегій для розвинених країн, менш та найменш розвинутих.
Факторні передумови в найрозвинених країнах, такі як тенденція акумуляції капіталу, високих технологій і кваліфікованої робочої сили, призводять до розробки стратегій спрямованих на ще більшу оптимізацію та перебудову економіки на основі новітніх технологій з метою збереження і посилення технологічного лідерства, та на завоювання нових фінансових і товарних ринків.
Тоді як в найменш розвинених країнах факторною передумовою є природні ресурси (копалини + клімат) та некваліфікована дешева робоча сила (особливо Південна, Південно-Східна Азія і дещо країни Латинської Америки), які не можуть надати відчутного імпульсу економіці.
В тривалій перспективі це не є стрижнем ефективної стратегії (хіба що країни Затоки, що використовують нафтодолл. на перебудову еономіки). Хоча, країни де основним фактор є дешева РС можуть розвивати легку і харчову промисловість, але наразі дані галузі надто залежать від іноземних інвестицій (ТНК), що не є дуже позитивним для країни. Для даних країн головне - накопичити капітал.
Особливий фактор, окрім факторів виробництва для країн є динаміка процесів у світовій економіці:
- еволюція цивілізаційних стадій економічного розвитку,
- інтернаціоналізація господарського життя,
- НТП,
- світова економічна інтеграція,
- глобалізація економічного розвитку.
З останньої чверті ХХ ст. в структурі економіки розвинутих країн відбуваються зрушення, які свідчать про перехід цієї групи до вищої, постіндустріальної, стадії економічного розвитку. За наявності потужної, суперсучасної промисловості в цих країнах стрімко зростає роль сфери послуг, яка дає більше ніж половину ВВП і охоплює переважну частину зайнятих у народному господарстві. Так, частка сфери послуг у ВВП США дорівнює 79%, Великої Британії -76, Японії - 72, Німеччини - 70, Франції - 72%. До сфери послуг сучасна міжнародна статистика відносить не тільки побутові послуги, а й транспорт, будівництво, торгівлю, кредит, освіту, охорону здоров'я, культуру та ін. Але головна увага приділяється інформаційним послугам та кредитно-фінансовій сфері.
Постіндустріальний тип економіки ґрунтується на економному використанні ресурсів, на задоволенні нематеріальних потреб людей.
Міжнародна мобільність факторів виробництва та проблема вибору національних стратегій міжнародної економічної поведінки
Важливою характеристикою формування стратегій соціально-економічного розвитку є ступінь мобільності робочої сили. Рух трудових ресурсів набирає різних форм: природний, територіальний, галузевий, професійний, кваліфікаційний та соціальний. Найбільшу вагу має територіальний рух робочої сили, хоч у міру еволюції міжнародного ринку робочої сили посилюється значення й інших форм. Міжнародний ринок праці становить комплексне явище, пов’язане як з розвитком самої особистості людини, так і з підвищенням якості праці, зміною характеру робочої сили, формуванням її нових якостей.
Для формування і функціонування міжнародного ринку праці потрібні певні стартові умови, зокрема високий рівень міждержавних господарських взаємозв’язків. На сучасному етапі постала низка нових факторів, що зумовлюють необхідність широкої участі всіх країн у світових господарських процесах. Нині жодна країна, навіть маючи багаті природні ресурси, розвинуту економіку, науку, кваліфіковані трудові ресурси і ємний внутрішній ринок, не може залишатися осторонь від потужних загальносвітових інтеграційних процесів.
Сфера міжнародного виробництва як елемент глобальної економіки викристалізовується нині на основі взаємодії трьох найголовніших процесів:
- міжнародної спеціалізації та кооперування виробництва,
- спільної інвестиційної діяльності й спільного підприємництва.
Найвиразніше тут проявляється роль ТНК, спільних підприємств, вільних економічних (експортних) зон тощо. Відносини у сфері міжнародного виробництва визначають зміст, динаміку і структуру господарської взаємодії в інших підсистемах світової економіки. У процесі посилення глобалізації господарського життя органічно поєднуються національні та інтернаціональні форми виробництва. На цій основі розвивається міжнародне (багатонаціональне) виробництво внаслідок взаємодії в єдиному виробничому процесі різноманітних за своїм походженням ресурсів і факторів.
4. Класифікація економічних стратегій країн
За рівнем розвитку:
1) стратегії домінуючих країн (Японія, США);
2) країн, що розвиваються (Бразилія, Аргентина);
3) країн з перехідною економікою (Китай, Україна).
За цивілізаційною приналежністю вирізняють наступні види стратегій:
1)стратегія сталого економічного розвитку в період глобалізації
2) стратегія економічного розвитку в нестабільних економічних системах.
3)сучасна американська стратегія світового лідерства.
4)стратегія економічного зростання ЄС.
Новий цивілізаційний розлом сприяв поділу західної цивілізації на західноєвропейську (материнську) і північноамериканську (дочірню) цивілізації.
Країни-лідери – США, європейські країни, Японія, Китай представляють різні цивілізації. З восьми найбільш населених країн світу на сьогоднішній день всі належать до різних цивілізацій. Якщо ж розглянути сім найбільш економічно розвинутих країн, то вони належать до п’яти різних цивілізацій. Перехід до багатополюсного світу в сучасних умовах за наявності теперішньої домінанти – США, а також низки потенційних центрів тяжіння різної політичної, економічної, військової ваги, очевидно можливий лише через системну інтеграцію континентальних та трансконтинентальних державних угрупувань. Іншими словами, жодна з країн сучасного світу (за винятком США) не може отримати статус світової держави, не виступаючи складової певного інтегрованого цивілізаційного утворення. Це стосується як України, так і інших європейських країн, Росії, Китаю, держав ісламського світу.
За параметрами середовища розвитку (зовнішні та внутрішні) розрізняють
- стратегію відкритості,
- протекціонізму або автаркії,
- наступальні стратегії або стратегії лідерства,
- стратегії „наздоганяючого розвитку”,
- стратегія поступального розвитку,
- стратегія виживання,
- антикризові стратегії тощо.
За галузевою структурою економіки:
- периферійно-сировинна
- переферійно-аграрна,
- індустріальна,
- постіндустріальна.
|
|