Концептуальні засади стратегій економічного та соціального розвитку країни.

Тема 1. Стратегії економічного розвитку і середовище їх формування

1. Концептуальні засади стратегій економічного та соціального розвитку країни. 1

2. Країни як суб'єкти і об'єкти глобальних економічних стратегій домінуючих країн. 4

3. Середовище та фактори формування міжнародних стратегій економічного розвитку. 5

4. Класифікація економічних стратегій країн.. 7

5 Особливості еволюції міжнародних стратегій економічного розвитку. 8

6. Державна економічна внутрішня та зовнішня політика і міжнародні економічні стратегії. 10

Концептуальні засади стратегій економічного та соціального розвитку країни.

Міжнародні економічні інтереси полягають в інтернаціоналізації та інтенсифікації світогосподарських зв’язків. В світі все потужніше діють економічні інтереси невеликої кількості найпотужніших держав і національних корпорацій. За таких умов країни другого та третього ешелонів скоріше підстроюються до їх вимог ніж самостійно діють в напрямку переслідування власних інтересів.

Головний економічний інтерес України - політичне виживання і курс на інтеграцію до європейського цивілізаційного простору - відповідає цьому статусу і цій ролі, і це добре розуміють на Заході. Територіальна цілісність і незалежність України (в тому числі незалежність воєнна) вже сьогодні стали одним із центральних компонентів перспективного бачення майбутнього Європи і Атлантичного співтовариства в цілому. Пошук можливостей для формування міжнародних стратегій передбачають використання переваг централізованого планування та вільного ринку.

Найчастіше використовується таке визначення: «Стратегія – це плани вищого керівництва щодо досягнення довгострокових результатів відповідно до цілей і завдань організації».

Економічна стратегія – це довгострокові, найпринциповіші, найважливіші установки, плани, наміри уряду стосовно виробництва, надходжень і витрат бюджету, податків, капіталовкладень, цін, соціального захисту.

Зарубіжні фахівці зі стратегічного менеджменту Г. Мінцберг, Б. Альстренд і Дж. Лемпел пропонують п’ять атрибутів економічної стратегії:

• стратегія є план, орієнтир, напрям розвитку;

• стратегія – це принцип поведінки, дотримання певної моделі поведінки;

стратегія – це позиція, тобто утворення найвигіднішого поєднання елементів економічної політики або бізнесу;

• стратегія – це перспектива, тобто основний спосіб дії організації або теорія бізнесу;

• стратегія – це засіб, маневр, за допомогою якого можна перехитрувати конкурента.

Таким чином, стратегія економічного розвитку (економічна стратегія) країни являє собою економічну політику уряду, розраховану на тривалий строк, спрямовану на досягнення основної мети соціально-економічного розвитку.

Тепер необхідно визначити поняття «економічний розвиток». Воно є багатогранним, але можна виокремити найсуттєвіші риси:

• економіка повинна бути збалансованою за всіма сферами;

• економіка має бути здатною до саморегулювання;

• економіка повинна характеризуватися поступальним динамізмом зростання позитивних показників;

• зростання економічних показників (ВВП, обсяги виробництва тощо) повинно супроводжуватися підвищенням життєвого рівня населення та поліпшенням інших соціальних показників.

Основним індикатором економічного потенціалу та рівня розвитку країн є ВВП, стабільна курсова політика, ПІІ. Не менш важливим показником розвитку економік є показник заборгованості. В промислово розвинених державах 80-95 % приросту валового внутрішнього продукту припадає на долю патентів, «ноу-хау», використаних в найсучасніших технологіях. Нині у світі діють понад 4 млн. патентів на винаходи. Прибутки від продажу ліцензій на запатентовані об’єкти права промислової власності складають фантастичну суму — понад 100 млрд. дол. США. Вважається, що коли зовнішньоторгівельний оборот досягає 25% від ВВП, тоді він стимулює загальноекономічне зростання. Головним показником розвитку країн є ВНП на душу населення. За ним країни поділяються на 3 групи: 41 країна, де економіка має низький (до 580$) рівень доходів на душу населення; 58 країн середнього рівня з доходом від 581 до 5999$ (причому середнім у світі є рівень 2335$ на душу населення); 28 країн з високим доходом (більше 6000$).

Розроблення економічної стратегії починається з визначення головної мети розвитку.

Це – найскладніший і найвідповідальніший елемент стратегії.

Мета повинна відповідати певним вимогам.

1. Вона має бути об’єктивно реальною, тобто такою, яку можна досягнути взагалі. Інакше мета буде ілюзією, утопією. Прикладом можуть бути уявлення соціалістів – утопістів про ідеальне суспільство. Значна кількість сучасних філософів, економістів, політологів вважають утопією побудову комуністичного суспільства.

2. Здійснення визначеної мети реально можливе саме в цій країні, тобто мета повинна відповідати об’єктивним можливостям даної країни. Наприклад, якщо невелика країна, що розвивається, з низьким рівнем виробництва й вкрай обмеженими ресурсами ставить собі за мету перетворитися на найпотужнішу державу в світі, то реальність досягнення цієї мети маловірогідна.

3. Визначені строки досягнення мети повинні бути реальними. Якщо цілі стратегії не досягнуто в задекларований строк, то це підриває привабливість стратегічної ідеї в людських масах. Так, у 1961 р. в Програмі КПРС було проголошено, що комунізм буде в

цілому побудовано в СРСР уже у 80-х роках минулого століття.

Нереальність цього плану була очевидною для фахівців, але маси в це вірили; через двадцять років велике розчарування охопило значну частину населення країни. До того ж неправильно визначені строки досягнення мети, їх штучне прискорення ведуть до нераціонального використання ресурсів, зниження ефективності економіки в цілому. В Китаї, в пору «великого стрибка» було переведено нанівець значну частину матеріальних і людських ресурсів заради перемоги комуністичного устрою в найшвидші

строки.

4. Мета і строки стратегії повинні реально співвідноситись із наявними в країні матеріальними, людськими і фінансовими ресурсами, а також з можливим залученням кредитів, інвестицій та фінансової допомоги з інших країн та міжнародних організацій.

5. Мета не визначається «раз і назавжди», вона не повинна стати догмою. Із суттєвою зміною внутрішніх і зовнішніх обставин змінюється і головна мета, а відповідно – і вся стратегія економічного розвитку країни.

6. Зміст мети повинен бути чітко, лаконічно сформованим і охоплювати найважливіші сфери соціально-економічного життя країни.

Мета визначає, що являтиме собою економіка країни по завершенні строку стратегії. Визначаються найважливіші параметри:

- характер економічних відносин,

- структура економіки,

- макроекономічні показники,

- рівень життя населення.

В стратегічній програмі можуть визначатися й проміжні цілі, наприклад, вступ країни до важливих міжнародних спільнот і організацій (наприклад, щодо України – то це ЄС). Пріоритетною метою економічної стратегії демократичної держави є людина, піднесення її добробуту, створення гідних умов для всебічного розвитку особистості.

Стратегічна мета визначається як подолання несприятливого (або недостатньо сприятливого) сьогоднішнього стану економіки країни й досягнення вищих параметрів її розвитку. Найчастіше стратегії розробляються тоді, коли економіка країни знаходиться в складному, а то й кризовому становищі.

Звичайно розробка стратегій, визначення головної мети і підпорядкованих цілей здійснюється в декілька етапів:

- обґрунтовується необхідність зміни пріоритетів розвитку;

- визначається напрям стратегічних змін;

- формується основна мета, яку необхідно досягнути в процесі трансформаційних змін;

- визначаються цільові орієнтири, принципи та завдання розвитку;

- визначається послідовність дій намічених планів розвитку.

Після визначення головної мети наступним етапом розробки стратегії є визначення методів її досягнення.

З метою втілення стратегичних, тактичних і оперативних цілей, а також визначення шляхів і способів їхньої реалізації має формуватися концепція соціально-економічного розвитку.

Визначення пріоритетних напрямів здійснюється за експертними методами на підставі певних критеріїв (факторів).

Основними критеріями є:

- соціально-економічна ефективність;

- швидкість одержання позитивних результатів;

- мінімум необхідних ресурсів для реалізації наміченого і т. п.

Розробка концепції є необхідною умовою послідовної та спадкоємної економічної політики. Вона повинна розроблятися на довго-, середньо- і короткострокову перспективу.

Концепція ґрунтується на трьох основних елементах:

- аналізі стану економіки,

- аналізі цілей

- виборі інструментів державного регулювання.

З аналізу стану економіки починається раціональна економічна політика. Він має базуватися на показниках динаміки, структури, ефективності, міжнародних порівняннях, охоплювати весь спектр проблем функціонування економіки. Змістовний аналіз — необхідна передумова прогнозування.

Метою аналізу цілей і пріоритетів є зіставлення стратегічних, тактичних і оперативних цілей із можливостями економіки. Результатом такого зіставлення є коригування цілей, які підлягатимуть реалізації через макроекономічні плани (програми) на довго-, середньо- і короткостроковий періоди.