Тема 1.3. Характеристика рекреаційного

господарства світу (Євразії)

Мета: закріпити знання студентів про багатофункціональність рекреаційних галузей, особливості їх функціонування на сучасному етапі, сформувати вміння аналізувати рекреаційні галузі, виявляти специфічні особливості їх розвитку у Європі та Азії; навчити аналізувати географію поширення рекреаційної галузі на євразійському континенті.

Туристична галузь як одна з галузей рекреаційного господарства спрямована на надання різноманітних туристичних послуг і товарів туристичного попиту з метою сприяння задоволенню культурних і духовних потреб туристів. Включає сукупність об’єктів туристичної діяльності, які забезпечують приймання, обслуговування та перевезення туристів.

Однією з найважливіших ознак світової туристичної галузі на початку ХХІ ст. стає регіональний характер туристичних потоків. Так, нині майже 80 % туристичних прибуттів відбувається в межах того самого регіону, і лише 20 % припадає на подорожі і поїздки на великі відстані.

Іншою ознакою туристичної галузі є принципи її сталого розвитку, які знайшли своє відображення в концепції сталого розвитку туризму ХХІ ст. та в Глобальному етичному кодексі туризму, згідно з якими проголошується встановлення стійкого, справедливого і відповідального туристичного порядку, який буде давати вигоду всім секторам суспільства в умовах відкритої і конкурентної світової економіки. Сьогодні розуміння сталого розвитку в туристичній галузі все більше набуває комплексного усвідомлення єдності екологічних, соціальних, політичних та економічних проблем. ВТО впровадила новий проект " Лібералізація з людським обличчям", який співвідноситься з усвідомленням особливої ролі туризму в підвищенні інтенсивності глобальної між культурної та між цивілізаційної взаємодії. Аналіз такої ролі в геопросторових зрушеннях в світовому господарстві і суспільному розвитку належить, поряд з іншими суспільними науками і рекреаційній географії.

Санаторно-курортна галузь, як галузь рекреаційного господарства, більшістю дослідників розглядається як складова туристичної галузі. Однак, оскільки вона має свої специфічні риси, порівняно з власне туризмом, її часто виділяють в окрему галузь чи підгалузь рекреаційної діяльності. Її особливість полягає передусім в наданні рекреантам медичних послуг – лікувально-профілактичних, реабілітаційних, превентивно-валеологічних. Як і туризм в цілому, санаторно-курортна галузь відрізняється багатофункціональністю, що веде до її значної популярності, зростанню кількості санаторно-курортних закладів.

Особливостями галузі і факторами, що роблять її економічно ефективною і сприяють формуванню рекреаційних кластерів є:

· Тривалий термін перебування рекреанта, обумовлене курсом лікування (в інших видах туризму він набагато коротший.

· Швидка окупність капіталовкладень, затрачених на освоєння такого типу рекреаційних територій.

· Достатньо високі фінансові можливості рекреантів-курортників.

· Певне розв’язання проблеми зайнятості місцевих жителів.

· Ймовірність повторного приїзду клієнтів.

· Мода на курорти.

Нині санаторно-курортні ТРС стають більш універсальними, що дало змогу обслуговувати не тільки традиційні групи курортників (людей похилого віку), а й інші вікові категорії, яким пропонуються широкі дозвільно-розважальні програми, часто ексклюзивні (додатковий економічний сенс).

Курорти класифікують за різними ознаками, зокрема: за лікувальними факторами; за функціональним використанням, за характером оздоровчого впливу; за рекреаційним режимом; за медичним профілем; за тривалістю експлуатації; за віковим складом рекреантів; за економічною потужністю, за географічним місцезнаходженням. За характером природних лікувальних факторів курорти поділяють на бальнеологічні, грязеві, кліматичні та змішаного типу (з кількома лікувальними факторами).

Базою будь-якого курорту є санаторно-курортний заклад, який являє собою спеціалізований заклад для короткочасного чи тривалого розміщення рекреантів у процесі задоволення їхніх рекреаційних потреб. Санаторно-курортні заклади поділяються на такі типи: санаторії і пансіонати з лікуванням, санаторії-профілакторії; бальнеологічні лікарні та грязелікарні, будинки та пансіонати відпочинку, спортивно-оздоровчі і оздоровчі центри та ін.

На сучасному етапі в санаторно-курортній галузі сформувалися такі основні моделі:

· Організація лікувально-реабілітаційної діяльності переважно для національних потреб (Україна, Росія, Білорусь, Чехія, Німеччина та ін.); здебільшого обов’язковими є рекреаційні цикли.

· Розвиток приморських курортів, що мають переважно рекреаційно-профілактичну спрямованість і орієнтовані та іноземних рекреантів (Туреччина, Болгарія, Хорватія, Кіпр та ін.).

· Змішані моделі – поєднання рекреаційно-профілактичних та лікувально-реабілітаційних курортів (Франція, Італія, США, Японія та ін.).

Розвиток рекреаційних галузей сприяв формуваннюрекреаційних кластерів локального, загальнодержавного, регіонального і світового значення. До перших, зокрема належать Мазурське Поозер’я, Баварський Ліс, Аквітанія, Поморське Поозер’я, Тюрингенський Ліс тощо. До державних рекреаційних комплексів відноситься, наприклад, Лангедок-Руссільйон. Регіональними рекреаційними кластерами є Високі Татри, Альпійський, Рудних гір, Лігурійська Рив’єра, Неаполітанської затоки, Анталія, Коста-Бланка, Коста-Брава, Коста-Дорада, Коста-дель-Соль, Танжер-Тетуан, Південно-Каліфорнійська, Ямайська, Багамських островів тощо. До рекреаційних комплексів світового значення можна віднести, наприклад, Французьку Рив’єру, Майями та ін.

Європа є батьківщиною рекреаційного туризму. Саме в цьому регіоні світу ще у античні часи виникли перші бальнеологічні курорти, які користуються популярністю й до нині. Інтенсивний розвиток європейських курортів припадає на ХУІ ст. Саме тоді облаштовуються курортні місця і встановлюються правила користування рекреаційними ресурсами. В середині ХУІ ст. у Карлсбаді вперше було введено мито з пацієнтів на користування курортними послугами і встановлено порядок проведення лікувальних заходів. На початку ХУІІ ст. у Франції була створена інспекція з нагляду за станом курортних територій та їх експлуатацією.

Пожвавлення курортної справи у ХУІІІ-ХІХ ст. супроводжувалось розширенням кола відвідувачів. У 1792 р. за ініціативи Р. Рассела, англійського лікаря, був заснований перший дитячий курорт в Маргіті. В кінці ХІХ на початку ХХ ст. відбувається офіційне відкриття більшості сучасних європейських курортів.

На сучасному етапі лідерами рекреаційного туризму в Європі і світі є Чехія, Франція, Італія, Угорщина, Румунія, Німеччина, Швейцарія, Австрія та ін. країни. До цієї плеяди європейських держав належить й Україна.

В Європі представлені усі типи курортів за характером природних лікувальних факторів, однак найбільш поширеними є бальнеологічні і кліматичні курорти, в тому числі й гірськокліматичні.

Рекреаційна галузь Азії розвивається надзвичайно динамічно, особливо в останні 10-15 років, чому сприяють багаті рекреаційні ресурси. В даній частині світу представлені також усі типи курортів. За рівнем розвитку бальнеологічних курортів виділяються Росія, Грузія, Ізраїль, Туреччина, Японія, Азербайджан. Серед кліматичних курортів найбільшою популярністю нині користуються курорти Туреччини, Кіпру, Китаю, ОАЕ, Таїланду, Малайзії, Мальдівських та інших островів Індійського океану. Азія відрізняється стрімким розвитком і гірськокліматичних курортів, що обумовлено зростанням попиту рекреантів на такий вид рекреації та наявністю в межах континенту великої кількості цікавих гірських систем, серед яких Гімалаї, Кавказ, Памір, Тянь-Шань, Тибет, Алтай, Саяни та ін.

1. Складіть схему галузевої структури рекреаційної діяльність. Яка з галузей рекреаційної діяльності, на вашу думку, є основною?

2. Схарактеризуйте найголовніші особливості рекреаційної діяльності в Європі на сучасному етапі. Які види рекреації переважають в різних європейських районах? Чим вони обумовлені? Позначте основні рекреаційно-туристські райони Європи на контурній карті.

3. Визначте найпопулярніші природні рекреаційно-туристські райони Європи, поясніть причини їх високої атракції.

4. Обґрунтуйте формування курортів різної спеціалізації в Європі. Наведіть приклади додаткових послуг на курортах і поясніть, чим вони обумовлені. Які додаткові послуги, на вашу думку необхідно обов’язково надавати рекреантам?

5. На основі аналізу текстів лекцій і додаткової літератури заповніть колонки табл. 4 про спеціалізацію та рекреаційні ресурси курортів Європи. Які курорти Європи користуються найбільшою популярністю і чому?

6. Поясніть, користуючись рекомендованою літературою, для яких груп рекреантів найбільше рекомендовані європейські ТРС. Наведіть конкретні приклади ТРС для дорослих і дітей. Які з них мають міжнародне значення?

Таблиця 4.

Курорти Європи

Продовження таблиці 4.

Продовження таблиці 4.

7. Визначте рекреаційну цінність районів європейських приморських курортів: 1) Узбережжя Північного і Балтійського морів, 2) Узбережжя Біскайської затоки; 3) Північне і Західне Причорномор’я; 4) Південно-західне Середземномор’я; 5) Північне Середземномор’я; 6) Континентальне узбережжя Атлантики; 7) Острови Атлантики (Канарські, Мадейра, Азорські), користуючись даними табл. 5.

8. На основі аналізу рекомендованої літератури і політичної карти Азії, заповніть табл. 6 “Курорти Азії”. (Примітка: в таблиці повинні знайти відображення такі курорти: Бєлокуріха, Синєгорськ, Камчатська область Росії, Боржомі, Цхалтубо, Гагра, Батумі, Сухумі, Піцунда, бакуріані, Арзні, Джермук, Сєван, Нафталан, Ейн-Геді, Неве-Зохар, Елат, Хайфа, Атамі, Кусацо, Нікко, Саппоро, Алма-Арасан, Сари-Агач, Борове, Чартак, Іссикуль, Іссик-Ата, Бату, Букіт-Ларут, Каріта, Балі, Богор, Гоа, Мумбай, Пурі, Сімла, Срінагар, Кліфтон, Муррі, Крабі, Пхукет, Паттайя, Ранонг, Самуй, Меса, Ель-Нідо, Абу-Дабі, Дубаї, Акаба, Ет-Таїф, Кешм, Сайда, Бшеррі, Луклук, Латакія, Ріпалс-Бей, Ханчжоу,

Таблиця 5.

Європейські курортні райони та їх медична спеціалізація

Примітка: ^* - курорти, що не рекомендуються особам із захворюванням дихальних шляхів через задуху і сирість, а також із серцево-судинними та нейросудинними захворюваннями – через задуху.

Таблиця 6

Курорти Азії

9. Поясніть особливості рекреаційної діяльності в різних природних зонах Азії. Зазначте, на основі яких рекреаційних ресурсів вони функціонують. Користуючись картою “Географічні пояси і природні зони світу” (у географічному атласі) визначте, в яких природних зонах розміщені перелічені вище курорти континенту. Як природні особливості впливають на річний режим рекреаційної діяльності?

10. Розробіть маршрут екскурсії, як додаткової рекреаційної послуги в одному з санаторно-курортних районів Євразії (на власний вибір). Обґрунтуйте вибір маршруту і обраних для відвідування туристських об’єктів.

11. Схарактеризуйте туристський потенціал туристських районів Азії (дані занесіть до табл. 7.). Зазначте об’єкти природної і культурної спадщини, що відвідуються туристами і знаходяться під охороною ЮНЕСКО. Розробіть туристський маршрут в межах одного з районів.

Таблиця 7.

Туристський потенціал районів Азії

Індивідуальні завдання для самостійного виконання

1. Позначте на контурній карті райони розміщення основних європейських і азійських курортів різними кольорами, у відповідності до спеціалізації курортів.

Виконуючи завдання на контурній карті, намагайтеся правильно розміщувати об’єкти рекреації; заповнюйте карту охайно. У разі дрібного масштабу контурної карти, користуйтеся цифровими позначеннями і виносьте підписи в умовні знаки.

2. Складіть порівняльну характеристику двох курортних ТРС Азії (на власний вибір), користуючись таким планом: назва ТРС; місце розташування; ресурси і спеціалізація; лікувальний профіль; кількість місць в санаторно-курортних закладах; додаткові послуги; особливості рекреантів (вік рекреантів, країни, з яких вони прибувають, рівень задоволення їх рекреаційними послугами тощо).

Питання для самоконтролю:

1. Що таке рекреаційний туризм?

2. Де і коли виникли перші курорти?

3. Які чинники впливають на розвиток рекреаційної діяльності в Європі і Азії?

4. Чому в Азії рекреаційні галузі розвиваються більш динамічно, ніж в Європі?

5. Які типи курортів найбільше впливають на формування рекреаційних потоків?

6. Чим обумовлена значна кількість в Азії об’єктів природної і культурної спадщини ЮНЕСКО?

7. Назвіть приклади курортів Азії міжнародного, регіонального, загальнодержавного і локального значення.

[6], [9], [11], [16], [19].

Тема 1.4. Характеристика рекреаційного господарства світу (Північна і Південна Америка, Африка, Австралія і Океанія)

Мета: закріпити знання студентів про особливості рекреації на Американському, Африканському, Австралійському континентах та в Океанії, сформувати вміння визначати їх специфіку, аналізувати географію поширення закладів рекреації.

Америка є другим після Європи рекреаційним регіоном світу. Різноманітні рекреаційні ресурси цієї частини світу обумовлюють розвиток багатьох видів рекреації. Беззаперечним лідером на ринку рекреаційного туризму є США. Це обумовлено високим рівнем розвитку медицини та облаштуванням рекреаційних комплексів. Крім того, мешканці США – це мобільна нація, що значно впливає на формування потоків рекреантів, які систематично відправляються на відпочинок, оздоровлення чи лікування. У США існує 520 рекреаційних районів, у тому числі 30 національних парків, які розміщені майже по всій країні.

Основний тип північноамериканських курортів – бальнеологічні. Вони є у багатьох штатах. Найбільш відомими курортами, що функціонують на мінеральних водах є Маммот-Сприніг, Хот-Спрінгс та Хібер-Спрінгс, розташовані на півдні центральної частини США. Користуються широким попитом й приморські курорти. Серед них Майямі-Біч у Флориді, Сан-Дієго, і Санта-Круз у Каліфорнії та окремі курорти на узбережжі Атлантичного океану, наприклад, Лонг-Біч у передмісті Нью-Йорку. Багато американців відвідують курорти у районі Великих американських озер, а також відвідують місця відпочинку, оздоровлення і лікування, що у Центральній Америці.

Рекреаційні комплекси Мексики також приваблюють значну кількість рекреантів і не тільки з американського континенту. Серед міжнародних курортів, що розташовані на узбережжі Мексиканської затоки є Канкун. Цей рекреаційний район приваблює чистим морем, близькістю визначних археологічних об’єктів, природних заповідників, і пляжами з білосніжного піску. Іншим всесвітньо відомим курортом є Акапулько, що на узбережжі Тихого океану. Він славиться своїми комфортними пляжами, готелями і високим рівнем надання рекреаційних послуг.

В країнах Карибського басейну, зокрема, на Кубі та у Ямайці, рекреаційні господарство розвивається швидкими темпами, що обумовлено сприятливими для цілорічної рекреації кліматичними умовами, наявністю достатньої кількості бальнеологічних ресурсів, значною довжиною пляжів, своєрідною природою і цікавою культурною спадщиною. Так, найпопулярнішими кубинськими курортами є Варадейро, Санта-Фе та Ла-Фе, а у Ямайці – Монтего-Бей.

Переважно на базі кліматичних ресурсів розвивається рекреаційне господарство Аргентини. Найвідоміші приморські курорти розташовані на узбережжі Атлантичного океану. Це – Мар-дель-Плата, що є найбільшими курортом Південної Америки, а також інші курорти – Мірамор, Мар-дель-Сур та ін. Найбільшим рекреаційним комплексом Бразилії є Копакабана – один з багатьох кліматичних курортів країни. Найпопулярнішими бальнеологічним курортом країни є Посус-ді-Калдас, а гірськокліматичним – Петрополіс.

Країни Африки відрізняються слабким освоєнням території, економічною і політичною нестабільністю, етнічними конфліктами, що є суттєвою перешкодою для розвитку рекреаційного господарства. Однак, в останні роки ця галузь набирає швидких темпів. Рекреаційне господарство Африки перебуває у стадії формування. Найбільш розвиненими рекреаційними районами континенту є північна і південна частини. Більшість рекреаційних кластерів, що вже сформовані, призначені переважно для відпочинку і розваг. На узбережжях Середземного та Червоного морів, зокрема у Єгипті, Марроко та Тунісі розташовані кліматичні курорти світового значення: Хургада, Шарм-ель-Шейх, Сафага, Хаммамет, Танжер, Тетуан, Сусс, Набуль, Ель-Хосейма та ін. Тут функціонують найбільші центри таласотерапії. В цих країнах створено й інші за спеціалізацією курорти – бальнеологічні, гірськокліматичні.

Найрозвинутіше курортне господарство на півдні Африки має Південна Африка. У країні створено різні види курортів, серед них Дурбан, Мосселбей, Сан-Сіті.

У Східній Африці виділяються курортні комплекси Ефіопії, Ерітреї, Кенії, Танзанії, Мозамбіку, Маврикію та Сейшельських островів. У Західній Африці перспективними для розвитку рекреації є Сенегал, Гамбія, Кот-д”Іувар, Того, Нігерія та Гана.

Значні рекреаційні ресурси мають Австралія і Океанія. Ця частина земної кулі мало населена, приваблює рекреантів своїми екзотичними ландшафтами, багатокілометровими пляжами, унікальністю життя та побуту аборигенів. У перспективі будуть нарощувати потужність матеріальної бази рекреаційних районів.

Найвідоміші австралійські курорти розташовані на сході і південному сході країни. Це, наприклад, гірськокліматичні і бальнеологічні курорти Дейлсфорд, Морі, Спрінгвуд. На східному узбережжі Австралії сформувалася курортна зона Голден Кост, яка об’єднує близько 20 центрів. Розвиваються рекреаційні кластери Нового Південного Уельсу, західної Австралії і Тасманії. Центром гірськолижної рекреації, що не характерно для південного материка, є курорт Косцюшко Хайлендс. Найбільш відомим міжнародним курортом Австралії є Золотий берег, що простягається на 80 км уздовж східного узбережжя країни. Родзинкою цього курорту є тематичні парки “Світ кіно” та “Світ моря”.

У Новій Зеландії, яка володіє потужними і різноманітними рекреаційними ресурсами – термальними мінеральними водами, грязями, сприятливими кліматичними умовами сформувалися кілька кліматичних районів, однією з яких є зона довкола Веллінгтона.

Основними рекреаційними ресурсами Океанії є тепле море з чудовими пляжами. І, незважаючи на значну віддаленість острівних країн від густо заселених континентів, в них розвивається рекреаційна діяльність все більш швидкими темпами, що перебуває у стадії формування. Найбільш успішно рекреаційний туризм розвивається у Французькій Полінезії, у Фіджі, Самоа, Тонга, Соломонових островах та в ін. країнах.

1. Поясніть зростання попиту на рекреаційні послуги в Америці. Які рекреаційні райони і чому є найбільш привабливими для рекреантів в американському рекреаційному регіоні?

2. Схарактеризуйте відмінності в рекреаційній діяльності Північної і Південної Америки. Поясніть причини відмінностей.

3. Виявіть просторові особливості потоків рекреантів на африканському континенті. Поясніть причини їх нерівномірного розподілу. На контурній карті позначте різні за спеціалізацією ТРС в Африці.

4. Складіть порівняльну характеристику двох рекреаційних районів, що розмістилися в Австралії та Океанії (на власний вибір), вказавши їх ресурсну базу, спеціалізацію, стадію освоєння території і перспективи розвитку, враховуючи природні, економічні і геополітичні чинники розвитку рекреаційної діяльності.

5. Користуючись текстом лекції, тематичними карами атласу і додатковою літературою, складіть порівняльну характеристику туристських районів Америки, Австралії та Африки (на власний вибір). Дані занесіть у табл. 8.

Таблиця 8