Розвиток промислово-фінансових груп та їх вплив на економіку України

В останні часи на відміну від перших ПФГ, які складалися, як правило, з технологічно зв’язаних між собою підприємств, типовим стало диверсифіковане підприємство. Наприклад, кожна з 500 великих компаній США має в середньому 11 підприємств. У групі 100 провідних промислових фірм Великої Британії багатогалузевими є 96, у Франції – 84, у Італії – 90 [54].

Промислові компанії часто володіють банками чи фінансовими компаніями. Так, " Дженерал Моторс" є одним з найбільших у США постачальників комерційних кредитів. " Джненера Електрик Кепитал" фінансує злиття та поглинання за рахунок позикових засобів та має справу з комерційним лізингом літаків та промислового обладнання. Поєднання промислового та фінансового капіталів є не випадковим та має під собою реальну базу. Володіння фінансовими операціями сприяє розвитку основного бізнесу, наприклад через кредитування споживачів. За рахунок власних коштів фінансовим компаніям є можливість мобілізувати капітал не звертаючись за допомогою до банків.

Склад учасників ПФГ із часом змінюється. У 70–90-х р. ХХ ст. різко активізувалися процеси злиття та поглинання великих компаній. Деяка частина злиття та поглинання відбувалася в рамках однієї і тієї ж ПФГ.

Великі ПФГ, як правило, мають цілу мережу науково-дослідницьких підрозділів та діють за принципом " наука – виробництво – фінансові структури – ринок". Ще один напрямок їх діяльності – це придбання компаній, які досягли успіху в розробці технологій, що дає можливість доповнити та збагатити їх технологічну базу. Фінансуючи венчурні фірми, компанія фактично контролює її діяльність. Крім того, отримало розповсюдження явище, коли ПФГ скуповує венчурні фірми, які є перспективними відносно т. зв. довгострокових інтересів ПФГ.

Промислово-фінансові групи достатньо широко розповсюджені в країнах СНД. У Російській Федерації офіційно зареєстровано 72 ПФГ (у 1993 – одна). У складі цих об’єднань підприємств – 1121 юридична особа, в т. ч. 154 фінансово-кредитних організацій. Загальна кількість зайнятих у ПФГ – близько 4 млн чол., річний обсяг виробництва – 65 млрд руб. [54].

Групи зазнали в своєму розвитку досить тривалу еволюцію. На початковому етапі централізації проходив процес горизонтально – об’єднувалися підприємства одної галузі. Після цього централізація стала розвиватися по вертикалі: в орбіту об’єднань стали входити підприємства, пов’язані єдиною ланкою технологічного циклу. Така форма централізації капіталу отримала назву диверсифікації. Розвитку процесу централізації по вертикалі сприяла антитрестова політика держави, що прагнула не допустити монополізацію визначеної галузі одним чи групою промислових гігантів.

Сучасна ПФГ – це об’єднання великого числа заводів, комбінатів, компаній, фінансових та кредитних установ, що мають досить віддалений зв'язок один з одним. Юридичні особи, які входять у ПФГ, наділені відносною самостійністю, мають можливість швидше реагувати на змінювані запити ринку. Вони користуються чималими перевагами. Входячи в склад ПФГ, отримують технічну допомогу, кваліфіковані консультації центральних служб.

Прагнучи до поглинання конкурентів, ПФГ придбали готові потужності з особистим персоналом. У результаті відпадала необхідність в організації нового виробництва. Вони заволодівали також науковим потенціалом, апаратом збуту, отримували додатковий капітал. Поглиналися компанії, які не мали зв’язку виробничого та функціонального характеру. Були випадки придбання свідомо збиткових фірм для використання їх податкових пільг. Якщо в подальшому такі фірми себе не виправдовували, то їх продавали. Поглиналися фірми з перспективних галузей для розширення та збільшення їх оборотів. Наприклад, концерн " Литтон" за 14 років поглинув, або придбав 70 компаній у США та за кордоном. Його обороти при цьому збільшилися з 83 млн дол. до 2, 2 млрд дол.
За цей час із фірми, що випускає електронні деталі, він перетворився в систему, що випускає атомні підводні човни, складні військові вироби, прилади для засвоєння космосу, різне устаткування, заморожені харчові продукти і багато іншого.

Концерн " Лин-Темко-Воут" приблизно за той же проміжок часу придбав акції більше 30 компаній. Його річні обороти збільшилися зі 130 млн дол. до 3, 8 млрд дол. Асортимент випуску електроприладів розширився до виробництва ракет, приладів для освоєння космосу, електронних систем, сталі, м’ясних та шкіряних виробів і т. ін.

Могутні промислово-фінансові групи сформувалися в Японії. В економіці сучасної Японії найбільш помітну роль відіграють шість найкрупніших ПФГ, утворених за визначеними принципами. Серцевиною групи зазвичай виступає фінансова компанія – банк, ощадбанк, страхова компанія. Є групи зі структурою торгового дому, який об’єднує фінансово-торговий капітал.

До промислової частини, як правило, входять десятки підприємств з різних галузей. Наприклад:

група " Мицубиси". Основний банк групи – банк " Токіо Мицубиси Сёдзи". Крім того, в групу " Митцубиси" входять ще 28 крупних виробничих підприємств;

група " Мицуи". Головний банк – банк " Саукура". Торговий дім – " Мицуи Буссан". Крім того, членом групи є відомий торговий дім " Томен". Виробнича частина групи – 27 великих підприємств;

група " Сумитомо". Банк називається також – банк " Сумитомо". Торговий дім – " Сумитомо Сёдзи", та 21 велика виробнича фірма;

група " Даючи Кангин". Банк " Даючи Кангё". Об’єднаним торговим домом є " Иточу". Тут також працює торговий дім " Канимасу Госё", та 48 великих підприємств [34].

Сукупність річного обсягу продажу, ПФГ якої складає приблизно 14…15 % ВНП країни. Якщо вважати, що загальний річний оборот складає близько чотирьох трильйонів доларів США, на ці групи приходиться 500 млрд дол. США.

У Росії зареєстровано більше 80 ФПГ. До їх складу війшло 500 підприємств, у т. ч. 100 фінансово-кредитних установ [49]. Серед них провідну роль відіграють такі ФПГ, як:

Уральські заводи (Іжевськ, Саралул, Ока) – телекомунікаційне устаткування, системи зв'язку, медична техніка, устаткування для АПК;

Сокіл (Воронеж, Курськ, Єкатеринбург, Костромська обл.) – відеомагнітофони, радіоелектроніка, електротехнічне устаткування, машини для гірничодобувної промисловості;

Коштовності Уралу (Єкатеринбург, Москва) – технологія збагачення золотоносної руди, виробництво ювелірних виробів, пневмоударне штампування деталей, комп'ютерні системи;

Росхім(Москва, Дзержинський, Березники, Алтайсь­кий край, Ставропольський край) – виробництво хі­мічної продукції, аграрний сектор, машинобудування, харчова промисловість;

Сибір (Новосибірськ та область) – виробництво напівпровідникових приладів, автомобільна електро­ніка, джерела струму, теплові насоси, міні-заводи з пе­реробляння побутових відходів;

Об'єднана гірничометалургійна компанія (Моск­ва, Челябінськ та область, Липецьк, Приморський край) – продукція чорної металургії, видобування залізної руди, виробництво металовиробів;

Інтеррос(Москва, Новокузнецьк, Норильськ, Санкт-Петербург) – чорна і кольорова металургія, мінера­льні добрива, будматеріали, устаткування для легкої промисловості, торгівлі, медицини;

Швидкісний флот (Москва, Санкт-Петербург, Нижній Новгород, Хабаровськ, Рибінськ) – будівництво швидкісних суден;

Носта-труби-газ (Новотроїцьк, Челябінськ, Викса) – виробництво чавуну, сталі, прокату, коксу, виробниц­тво газопровідних труб великого діаметра в північному виконанні, продукції порошкової металургії;

Об'єднана промислово-будівельна компанія(Рязань та область) – виробництво будівельних матеріалів, житлове будівництво, ТНС;

Східно-Сибірська група (Іркутськ, Ангарськ) – ви­робництво хімічної продукції;

Нижньоновгородські автомобілі (Нижній Новго­род) – виробництво автомобілів.

В Україні діє 14 ПФГ, серед яких: " Укрпромінвест", " Приват", " Укрсиббанк", " Індустріальна спілка Донбасу", " Інтерпайп", " Славутич". Найвпливовіші є промислова-фінансова група СКМ Рената Ахметова.

Світова практика ФПГ показала: фінансово-промислові групи економічно доцільні. Вони забезпечують своїм членам полегшений доступ до фінансових ресурсів та операцій з цінними паперами, контроль над використанням цих ресурсів, найкраще знання економічної кон’юнктури, координацію дій, з’єднання засобів, допомогу фірмам, що опинилися у важкому стані.

Передбачається, що формування ПФГ та їх функціонування різносторонньо позитивно вплине на розвиток вітчизняної економіки, інтенсифікує рух інвестиційних ресурсів (рис. 18).

Використання ПФГ як форми співробітництва фінансових та промислових установ в Україні дозволяє:

відновити розірвані раніше технологічні зв’язки в промисловості;

створити фінансовий механізм для розвитку виробництва;

збільшити розмір (валюту балансу) банків альянсу за рахунок залучення в них додаткової клієнтури;

збільшити стійкість як промислових підприємств, так і банківської коаліції;

власністю стабільного

ринку збуту

гарантії

	Рис. 18. Організація руху інвестиційних ресурсів у процесі формування і діяльності ПФГ

підвищити конкурентоспроможність продукції, що випускається;

проводити інноваційну діяльність, новітні наукові розробки, впровадження яких підвищить якість вихідного продукту;

акумулювати одержані фінансові засоби тільки в банках ПФГ, запобігти їх розпилювання по іншим кредитним установам, що дозволяє організувати їх

роботу виключно в інтересах цільових програм;

отримувати іноземні інвестиції під гарантію уряду, що передбачене законом про ПФГ;

усім членам ПФГ, включаючи банки, отримувати додатковий прибуток від реалізації продукції;

мати консолідований баланс, який при такому об’єднанні може досягнути значних розмірів, що у багато разів полегшить як отримання іноземних інвестицій, так і великих кредиторів;

зменшити трансакційні, технологічні та інформаційні витрати;

банкам коаліції брати участь у проектному фінансуванні, що підвищить рентабельність розроблюваних проектів;

виступати на ринку в двох ролях – як самостійна компанія і як ПФГ, що дає додаткову можливість з придбання замовлень щодо реалізації продукції;

використовувати інтегральний імідж компаній, щоб досягти успіху для отримання додаткових переваг не тільки на українському ринку, але і на світовому ринку;

скласти конкуренцію могутнім іноземним компаніям, що займають український ринок та мають перевагу перед роздробленими фірмами, практично позбавленими інвестицій та зовнішнього фінансування, працюючими в режимі самофінансування, що в значній мірі обмежує їх розвиток.

Отримати банку надійну кредитну клієнтуру, яка має ліквідне забезпечення, великий власний капітал, консолідований баланс, та тим самим вирішити завдання розміщення великих активів. Крім того, з успіхами тої чи іншої ПФГ буде рости й імідж великого бізнесу.

Треба наголосити на тому, що функціонування ПФГ вигідно і державі

(інакше в законі не було б прописано стільки підтримуючих заходів). По-перше, вирішується проблема направлення банківського капіталу в промисловості; по-друге, збільшується надійність банківської системи в цілому, вдосконалюється її структура, стає більш гнучкою та неоднорідною; по-третє, посилюється конкуренція: між банками усередині ПФГ за обслуговування найбільш вигідних учасників групи, між ПФГ за залучення нових великих організацій.

Питання для самоперевірки

1. Формування поняття " промислово-фінансова група" згідно із Законом України " Про промислово-фінансові групи України".

2. Умови створення ПФГ в Україні.

3. Перспективи розвитку підприємств, які об’єднуються в ПФГ.

4. Обмеження створення ПФГ в Україні.

5. Види ПФГ в Україні.

6. Функції ПФГ.

7. Кінцевий продукт ПФГ.

8. Зміст Генеральної угоди між учасниками ПФГ та його відмінність від договору про спільну діяльність.

9. Етапи розвитку ПФГ у світі.

10. Вплив результатів діяльності ПФГ на економіку держави.

Розділ 8. ТЕХНОЛОГІЧНІ ПАРКИ УКРАЇНИ