Сутність та умови створення фінансово-промислових груп

Світовий розвиток економіки свідчить про необхідність концентрації капіталів, об’єднання фінансових ресурсів та виробництва, що історично еволюційно відбувалося у напрямку від простого до складного, від розрізнених, автономних, дрібних форм до об’єднань, взаємопроникнення та зрощування капіталів у більш складні форми. Концентрація зрощування капіталу відбувається передусім шляхом створення різного типу об’єднань, серед яких найбільш яскравим представником цього процесу є промислово-фінансові групи. Так, за даними близько 40 найбільших фінансово-промислових об’єднань контролюють половину промислового виробництва і зовнішньоторговельних операцій у світі [45].

У п. 1 ст. 1 Закону " Про промислово-фінансові групи в Україні", визначено: " промислово-фінансова група є об’єднання, до якого можуть входити промислові та сільськогосподарські підприємства, банки, наукові та проектні установи, інші установи та організації всіх форм власності, що мають на меті отримання прибутку" [13]. У ст. 125 ГКУ відмічається, що ПФГ – об’єднання, яке створюється за рішенням Кабінету Міністрів України на певний строк з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва та структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міжнародними договорами України, а також з метою виробництва кінцевої продукції [1]. При цьому об’єднання перерахованих суб’єктів виконується на рівних умовах без підпорядкування одного підприємства іншому, а також зі збереженням їх статусу та свободи вибору діяльності.

У законі України [13] передбачено закріплення діючих технологічних зв’язків у промисловості без провідної ролі банківського капіталу (в Росії ідея створення ПФГ є інтеграцією фінансового капіталу з промисловими підприємствами для залучення інвестицій, а в Україні – зберігання технологічних ланок, проте аж ніяк не в передачі продукції з одних рук в інші).

Згідно з діючим законодавством в Україні сукупність юридичних осіб, створюючих ПФГ, одержує статус ПФГ на основі рішення повноважного державного органу про її державну реєстрацію. Для цього центральна компанія ПФГ повноважному державному органу повинна представити необхідний пакет документів, затверджений законодавцем.

Рішення про державну реєстрацію ПФГ ухвалюється після експертизи представлених документів відповідним органом, який у двомісячний термін з дня подання йому документів ухвалює рішення або про відмову в реєстрації ПФГ, або про реєстрацію документів ПФГ з видачею свідоцтва встановленого зразка, в якому зафіксовано повне найменування ПФГ (слова, що обов'язково містять, " промислова-фінансова група", " транснаціональна промислово-фінансова група" або " міждержавна фінансово-промислова група") і включення до державного реєстру ПФГ. Найвищим органом управління ПФГ є рада керівників, що включає всіх її учасників; компетенція кожного зупиняється договором про створення ПФГ.

Основними умовами створення промислово-фінансової групи в Україні є:

обов’язкова наявність банків, інших фінансово-кредитних установ
і промислових організацій;

наявність головної, центральній компанії;

державна експертиза організаційного проекту;

приналежність учасників промислово-фінансової групи до тих сфер діяльності, які визначають науковий, виробничий і експортний потенціал України.

Має місце крім національної і транснаціональнаПФГ.Це таке промислово-фінансове об'єднання, до складу учасників якого входять іноземні юридичні особи. Державна ПФГ створюється для реалізації державних інвестиційних проектів і програм. Регіональна промислово-фінансова групапредставляє ПФГ, до складу учасників якої входять юридичні особи, місце знаходженням яких є конкретна територія України. Діяльність регіональної промислово-фінансової групи регулюється державним законодавством і законодавчими актами суб'єкта України, на території якого розташована вказана група. Міжрегіональна ПФГутворюється на основі договору між декількома суб'єктами України для реалізації загальних регіональних інвестиційних проектів. До складу учасників указаної промислово-фінансової групи входять юридичні особи, місце знаходженням яких є територія України.

Промислово-фінансова група не може бути зареєстрована без організаційного проекту, що представляє собою пакет документів, підготовлений її учасниками у відповідний державний орган виконавчої влади і що містить у собі необхідні обґрунтування для ухвалення рішення про привласнення статусу промислово-фінансової групи.

Організаційний проект промислово-фінансової групи містить у собі такі документи:

концепцію формування ПФГ, обґрунтування мети і завдань її діяльності;

характеристику складу учасників промислово-фінансової групи, а також їх юридичні адреси та основні види діяльності;

договір про створення ПФГ;

інвестиційні проекти ПФГ, що реалізуються найближчими роками;

розрахунки за основними показниками економічного і соціального ефекту створення промислово-фінансової групи.

Об’єднання підприємств типу ПФГ у багатьох випадках є їх самостійною реакцією на проблеми, які виникають в економіці: розрив господарських зв'язків; недолік оборотних коштів; скорочення бюджетного фінансування; тиск з боку сильних конкурентів на внутрішньому і зовнішньому ринках; відсутність узгодженості в управлінні тими технологіями, які не
пов'язані з підприємством.

Підприємства, об'єднуючись у ПФГ, одержують широкі перспективи для розвитку:

кооперація у постачальницько-збутовій діяльності для скорочення транспортних витрат;

підвищення узгодженості дій підприємств в умовах виробничої кооперації;

розширення кола інвесторів, зміцнення відносин з кредитно-фінансовими установами;

об'єднання інвестиційних ресурсів;

оптимізація матеріально-фінансових потоків;

зменшення потреби в оборотних коштах на підставі зміцнення
платіжної дисципліни партнерів по групі, високооборотних товарних
кредитів, векселів, транспортних тарифів і т. под.;

полегшення відстоювання групових інтересів у державних інстанціях;

прагнення скористатися потенційними можливостями інтеграції без жорсткої централізації контролю за ресурсами.

Формування ПФГ – це важкий договірний процес, який залежить від макроекономічного стану, галузевої структури промислового виробництва, ситуації на ринку. Процес створення ПФГ, позв’язаний з консолідацією капіталу; налагодження обліку та звітності, формування внутрішнього управлінського механізму, як показує досвід, займає біля двох років.

Існують обмеження на участь у ПФГ:

забороняється участь у більш ніж одній ПФГ;

дочірні підприємства можуть входити в ПФГ тільки разом зі своїм основним підприємством;

державні та місцеві унітарні підприємства малого бізнесу можуть увійти до складу ПФГ на умовах, визначених власником майна;

учасниками ПФГ не можуть бути суспільні та релігійні організації.

З моменту прийняття Закону України [13] сформувалося три типа ПФГ.

До першого типу належить ПФГ, учасники яких створили акціонерну компанію шляхом об’єднання своїх капіталів. Серцевиною таких ПФГ є центральна компанія (рис. 14)

Центральна компанія – це юридична особа, засновником якої є всі учасники договору про створення ПФГ та яка виступає основним суспільством відносно усіх інших учасників ПФГ. Центральною компанією можуть бути: інвестиційні фонди та інвестиційні компанії; господарчі суспільства (відкриті та закриті АТ, ТОВ); банки та асоціації.

Основними функціями ПФГ є наступні:

Функції ПФГ широкі, основними з яких є:

виступати від імені учасників ПФГ у відношенні з державою іншими особами;

проводити роботу з цінними паперами;

створювати звітність та консолідований баланс ПФГ;

здійснювати фінансовий менеджмент;

розробляти бізнес-плани;

проводити аналіз фінансово-господарської діяльності підприємств і ПФГ в цілому.

Проблема, з якою іноді стикається ПФГ цього типу, – це грошові вклади. Часто ці вклади мають достатньо незначну, символічну суму. Така форма створення уставного капіталу центральної компанії дає останню можливість самостійно приймати серйозні управлінські рішення та реально впливати на сумісну діяльність.

Даний тип ПФГ характерний для Японії. Центральним органом координації діяльності ПФГ є збори президентів фірм, яким властива велика закритість. Відношення в цих ПФГ створюються так, щоб забезпечити допомогу компаніям-членам групи, які зазнають певні труднощі.

Внутрішньогрупові операції відбуваються через генеральну (центральну) компанію, яка реалізує продукцію, виготовлену фірмою цієї ПФГ, та купує сировину. Якщо контрагентом на ринку стає той, хто пропонує найбільш низькі ціни, то за взаємною домовленістю спочатку визначається контрагент, а потім вже відпрацьовуються умови договору.

Важливим є те, що оскільки за взаємною домовленістю дана корпорація співробітничає весь час із визначеними контрагентами, то міжфірмові відносини мають довгостроковий та постійний характер. За гарантованими та довгостроковими діловими зв’язками корпорація може здійснювати довгострокові інвестиції, працювати з партнерами над технічними розробками.

В Японії існують компанії, засновані спільно усіма партнерами групи, наприклад, для розвитку джерела нафтових ресурсів за кордоном, для рішення проблем інформаційних технологій, космічного зв’язку. Об’єднує учасників такої групи можливість використання сумісного інформаційного потенціалу.

Але треба відмітити, що взаємовідносини між учасниками ПФГ даного типу – це одночасно і співробітництво, і конкуренція. Участь у групі не залишає фірмі можливості самостійного розвитку, а звідси – і конкурентного протистояння між ними.

Другий тип ПФГ – це групи, в яких центральне місце займає холдингова компанія. Сконцентрувавши контрольний пакет акцій, холдингова компанія перетворюється на управлінський центр усієї групи (рис. 15).

До третього типу ПФГ (рис. 16) належать групи, в яких центром власності виступає кредитно-фінансова організація – це комерційний банк. Як власник контрольного пакету акцій, банк не чим не відрізняється від простої холдингової компанії. У структурі банку може бути управління холдингу, яке безпосередньо виконує функцію центру управління власністю. На цій основі будуються всі інші відношення між учасниками ПФГ даного типу.

		Рис. 16. Складові суб’єкти ПФГ третього типу

Огляд матеріалів іноземних ПФГ показує, що:

утворення ПФГ – це найчастіше не організаційно-правовий процес оформлення взаємодії фінансових і промислових компаній, а зв’язки, що складаються протягом тривалого часу за допомогою системи участі (у т. ч. перехресного володіння акціями), особистої унії, довгострокових кредитних зобов’язань та інших форм залежності промислових, торгових, фінансових фірм та організацій. Зокрема, довгострокові кредитні зв’язки часто доповнюються впровадженням банками поточних рахунків і розрахунків торгово-промислових корпорацій. Проте тісніше зв’язки виникають через володіння контрольними пакетами акцій;

рушійною силою утворення ПФГ є, з одного боку, прагнення забезпечити гарантований доступ до фінансово-кредитних і матеріально-технічних ресурсів, а з іншого – найбільш надійно й прибутково розмістити свій капітал;

промислова-фінансова група не має чітко окреслених організаційних меж, визначених форм і державної реєстрації. Деяка обмеженість державної реєстрації націоналізованих компаній даного виду існує наприклад, в Італії та Японії;

відсутня стандартизація принципів, за якими виникає ПФГ як у ділянці спеціалізації, так і в просторовій сфері. Виділяють багатогалузеві, спеціалізовані за деякими галузями, регіональні, національні, міжнаціональні ПФГ.