Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Практичне заняття 6.






Тема. Зміна умов трудового договору та умов праці.

1.Правове регулювання змін умов трудового договору та умов праці.

2.Поняття переведення, його види, умови і порядок здійснення.

3. Умови і порядок переміщення на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ..

4. Поняття істотних умов праці та порядок їх зміни.

 

Нормативно-правові акти та додаткова література до теми 8.2:

 

Конституція України// Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – Ст.141;

Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами (Укладачі: В.С. Ковальський, Л.П. Ляшко). – К,: Юрінком Інтер, 2006. – 1200 с.

 

Практичне заняття 7-8.

Тема. Загальна характеристика підстав припинення трудового

Договору.

План

1. Правове регулювання припинення трудового договору(контракту).

2. Поняття «припинення трудового договору» і його відмінність від поняття «розірвання трудового договору» та «звільнення працівника».

3. Загальна характеристику підстав припинення трудового договору.

4. Умови і порядок припинення трудового договору за п.п.1, 2, 3, 5, 6, 7 та 8 ст.36 КЗпП України.

5.. Загальна характеристика підстав розірвання трудового договору.

6. Умови і порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст.ст.38-39 КЗпП).

7. Умови і порядок розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця за порушення працівником трудової дисципліни та інші винні дії(п.п.3, 4, 7 і 8 ст.40 та п.п.1, 11, 2 і 3 ст.41 КЗпП України).

8. Умови і порядок розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з підстав, передбачених п.п.1, 2, 5 і 6 ст.40 КЗпП України.

9. Загальна характеристику порядку розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.

10. Умови і порядок розірвання трудового договору на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу(ст.45 КЗпП України).

 

 

Нормативно-правові акти та додаткова література до теми:

 

Конституція України// Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – Ст.141;

Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами (Укладачі: В.С. Ковальський, Л.П. Ляшко). – К,: Юрінком Інтер, 2006. – 1200 с.

 

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ ІІ.

 

Загальна частина.

Практичне заняття 9.

Тема. Правове регулювання робочого часу і часу відпочинку.

План

1. Поняття робочого часу по трудовому праву.

2. Види робочого часу та їх характеристика.

3. Поняття і види режимів робочого часу.

4. Облік робочого часу.

5. Поняття часу відпочинку по трудовому праву.

6. Види часу відпочинку та їх характеристика.

7. Щорічні відпустки: поняття, види, порядок надання.

 

Методичні вказівки по вивченню теми

Вивчення даної теми необхідно почати з аналізу поняття «робочий час», під яким розуміється встановлений законом чи на його основі відрізок календарного часу, протягом якого працівник зобов’язаний виконувати свої трудові обов’язки з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку.

Студентам перш за все необхідно звернути увагу на чітке і правильне визначення правових понять робочого часу і часу відпочинку - категорій, які знаходяться в діалектичній єдності, взаємозв'язку і взаємообумовленості.

Соціально-економічна взаємозалежність цих категорій виявляється в тому, що чим більше або менше одна частина (наприклад, робочий час), тим менше або більше інша його частина (час відпочинку). Необхідно з'ясувати, що робочий час значною мірою визначає рівень життя трудящих, оскільки від його тривалості залежать фізичне здоров'я, трудове довголіття працівника, а також кількість вільного часу, використовуваного для відпочинку, задоволення культурних і інших потреб людини.

Правовий взаємозв'язок даних категорій виявляється в тому, що встановлення законом (ст.50 КЗпП України) максимальної тривалості робочого часу є однією з найважливіших гарантій конституційного права на відпочинок, закріпленого ст. 45 Конституції України.

Важливо з'ясувати, що регулювання робочого часу і часу відпочинку здійснюється не тільки в централізованому, але і в колективному договірному порядку.

Розглядаючи види робочого часу, особливу увагу слід приділити аналізу нормативно-правових актів, що закріплюють особливості праці і відпочинку окремих категорій працівників. Важливо уважно вивчити нормальний, скорочений і неповний робочий час, з'ясовувавши, яким категоріям працівників воно встановлюється і на яких підставах. Необхідно відрізняти скорочену тривалість робочого часу від неповної (статті 51, 56 КЗпП України).

Слід зупинитися на детальному аналізі питання про режим і облік робочого часу. Якщо робочий час припускає певну кількість часу (скільки?), протягом якого працівник трудиться, то режим робочого часу показує, яким чином (як?) він це робить. Законодавство передбачає можливість встановлення різних режимів, зокрема, це робота:

- з ненормованим робочим вдень;

- у режимі гнучкого робочого часу і з розділенням робочого дня на частини (ст.60 КЗпП України);

- на основі графіків змінності (ст.58 КЗпП України) тощо.

Для правильної характеристики вказаних режимів необхідно використову-вати положення КЗпП України і інших нормативно-правових актів, рекомендованих для вивчення даної теми.

Велике науково-практичне значення має вивчення надурочних робіт. Студентам необхідно чітко з'ясувати умови правомірності застосування роботодавцем надурочних робіт, а також підстави залучення працівника до надурочних робіт. Не слід залишати без уваги питання про чергування, які є перебуванням працівників по розпорядженню роботодавця в організації в неробочий час для підтримки порядку і оперативного рішення яких-небудь питань.

Час роботи нерозривно зв'язаний з часом відпочинку. Тому при вивченні часу відпочинку необхідно звернути увагу на його види і порядок надання. Важливо пам'ятати, що основні види відпочинку і порядок їх надання регулюються в централізованому порядку. У колективно-договірному порядку розв'язуються питання часу відпочинку, які не врегульовані в законі, або закріплюються конкретизуючі норми, головним чином, щодо режиму його використання.

При розгляді питання про відпустки студентам необхідно вивчити Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. В теорії трудового права відпустка – це час відпочинку, який обчислюється у календарних днях (не враховуючи святкові і неробочі дні) і надається працівникам із збереженням місця роботи та заробітної плати.

Законом України «Про відпустки» встановлені наступні види відпусток:

1) щорічні відпустки:

- основна відпустка (ст. 6 Закону);

- додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 Закону);

- додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 Закону);

- інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (ст. 13, 14 і 15 Закону);

3) творча відпустка (ст. 16 Закону);

4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітніс­тю та пологами (ст. 17 Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ст. 18 Зако­ну); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (ст.19 Закону);

5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 Закону).

Законодавством, колективним договором, угодою і тру­довим договором можуть встановлюватися інші види від­пусток.

Щорічна основна відпустка надається працівникам три­валістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Святкові і неробочі дні (ст. 73 КЗпП) при визна­ченні тривалості щорічних відпусток не враховуються. Слід звернути увагу на статтю 6 Закону «Про відпустки», яка передбачає надання відпусток більшої тривалості для пев­них категорій працівників. Інвалідам І і II груп щорічна від­пустка надається тривалістю ЗО календарних днів, інвалі­дам III групи — 26 календарних днів. Особам віком до 18 років надається щорічна відпустка тривалістю 31 календар­ний день. Сезонним працівникам, а також тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно до відпрацьо­ваного ними часу. Треба мати на увазі, що деяким катего­ріям працівників відпустки надаються згідно зі спеціаль­ними нормативно-правовими актами, проте тривалість їх від­пусток не може бути меншою за встановлену Законом «Про відпустки». Так, наприклад, тривалість відпусток держави них службовців визначається Законом України «Про дерЯ жавну службу» і становить З0 календарних днів, тривалість

відпусток народних депутатів передбачена Законом «Про статус народних депутатів України», її тривалість — 45 ка­лендарних днів. Тривалість відпустки суддів — 35 кален­дарних днів (Закон України «Про статус суддів), тривалість відпустки прокурорів, слідчих дорівнює З0 робочих днів (За­кон України «Про прокуратуру).

Право працівника на щорічні основну та додаткові від­пустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців роботи на даному підприємстві. Черговість надання наступних відпусток визначається гра­фіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первин­ної профспілкової організації (профспілковим представни­ком), і доводиться до відома всіх працівників.

Щорічні додаткові відпустки надаються понад щоріч­ну основну відпустку за однією підставою, обраною пра­цівником. Порядок надання додаткової відпустки з кіль­кох підстав встановлює Кабінет Міністрів України. Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть на­даватися одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї. Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 кален­дарних днів.

Закон України «Про відпустки» передбачає перенесення щорічної відпустки (ст.11 Закону), поділ щорічної відпуст­ки на частини, відкликання з відпустки (ст. 12 Закону).

Студентам необхідно знати, як обчислюється стаж ро­боти, що дає право на щорічну відпустку (ст.9 Закону), як провадиться оплата відпусток (розділ V Закону «Про від­пустки»).

Важливе практичне значення має вивчення відпусток без збереження заробітної платні, в яких випадках він надається працедавцем у обов'язковому порядку, а коли може бути наданий за угодою між працівником і працедавцем (ст.ст. 25 - 26 Закону України «Про відпустки»)

 

На самостійне опрацювання виноситься питання (6 год.):

1. Досвід зарубіжних країн у правовому регулюванні робочого часу.

2. Досвід зарубіжних країн у правовому регулюванні часу відпочинку.

3. Правове регулювання робочого часу і часу відпочинку у проекті Трудового кодекса

України.

 

Нормативно-правові акти та додаткова література до теми 9.1:

Конституція України// Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – Ст.141;

Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами (Укладачі: В.С. Ковальський, Л.П. Ляшко). – К,: Юрінком Інтер, 2006. – 1200 с.

 

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.