Позовна заява

про (форма судового

захисту).

__________________________________________________________________

характер існуючих між сторонами відносин

__________________________________________________________________

обставини, який позивач обґрунтовує свої вимоги

_____________________________________________________________________________

згідно норм матеріального та процесуального права, тобто юридичні факти, що зволікають

_____________________________________________________________________________

за собою матеріально-правові наслідки.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.________________

Прошу:

_________________________________________________________________

(вимога до суду про захист порушеного, оспорюваного, невизнаного права або охоронюваного законом інтересу і вимога до відповідача

__________________________________________________________________

вимоги стосовно розподілу судових витрат та вимошги про виклик свідків, їх П.І.Б., адреса та засоби зв’язку

Додаток: __________________________________________________________________

(перелік доданих доказів, копій позову та письмових доказів, квітанції про сплату

судового збору, документи, що підтверджують повноваження представника).

_____________________________________________________________________________

(Дата) __________ Підпис позивача

(представника)__________________

При здійсненні правосуддя суд робить масу різних по своєму юридичному характеру процесуальних дій: вирішує клопотання сторін, третіх осіб і т.д. Судження і волевиявлення суду по цьому й іншім питаннях носять владний характер, втілюються в процесуальних документах, іменованих судовими рішеннями.

Рішення суду в залежності від змісту підрозділяються на два види: 1) рішення, якими вирішується справа власне кажучи по суті і дається відповідь на позовні вимоги сторін; 2) судові накази, як особлива форма судового рішення; 3) ухвали, що містять висновки суду на всі інші процесуальні питання, що виникають у ході розгляду справи (ст.ст. 95, 208 ЦПК).

Згідно ст.209 ЦПК прийняте рішення викладається в письмовій формі головуючим або суддею, при одноособовому розгляді справи.

Рішення судів України ухвалюється ім'ям української держави негайно після розгляду справи.

У відповідності зі ст.215 ЦПК судове рішення складається з чотирьох частин: вступної, описової, мотивувальної і резулятивної.

У вступній частині рішення вказується час і місце його постановлення найменування суду, що виніс рішення, прізвище секретаря судового засідання, прізвище прокурора, якщо він брав участь у справі, найменування сторін і інших осіб, що брали участь у справі.

В описовій частині рішення вказується зміст і підстави позовних вимог відповідно до позовної заяви; внесені зміни підстав, предмету, розміру позовних вимог; чи визнає відповідач позов; у випадку запереченні проти позову - у чому суть заперечення; зміст пояснень заявників, зацікавлених осіб, думка осіб, які згідно із законом діють на захист інших осіб або залучаються судом для дачі висновків по справі.

У мотивувальній частині рішення повинні бути приведені обставини справи, установлені судом, доводи, по яких суд відхилив ті чи інші докази, а також закони, якими керувався суд, У ній викладаються факти, що мали місце в дійсності, якщо суд вважає їх встановленими, докази, на яких улаштовуються висновки суду. Рішення повинне ґрунтуватися на доказах з урахуванням вимог про їх належність і допустимість.

Якщо суд не прийняв відмови від позову, визнання позову чи порахував необхідним вийти за межі заявлених вимог, він зобов'язаний це мотивувати.

Мотивувальна частина кожного рішення повинна мати посилання на закон і інші нормативні акти, на підставі яких вирішується спор а також застосовані норми процесуального права

У мотивувальній частині рішення викладаються всі розрахунки суду по визначенню розміру присуджуваного майна, мотиви інших процесуальних дій, наприклад про відстрочку розстрочку виконання рішення і т.д.

У резолютивній частині рішення містяться висновки суду стосовно розглянутого спору. У ній повинно бути зазначене: цілком або частково задоволений позов чи у позові відмовлено; які саме права позивача відновлені; розмір грошових сум, перелік присудженого майна; вартість майна, що підлягає стягненню з відповідача, якщо при виконанні рішення майна не виявиться в наявності; які конкретно й у чию користь відповідач зобов'язаний зробити ті чи інші дії по захисту порушеного права; у яких межах допускається негайне виконання рішення, якщо суд його допускає.

Якщо в одному провадженні об'єднано кілька позовних вимог, прийнятий зустрічний позов, позов третьої особи, у резолютивній частині необхідно сформулювати, що саме ухвалив суд по кожній заявленій вимозі.

Закон не передбачає включення в резолютивну частину рішення висновків суду з питань, не зв'язаних з вирішенням справи по суті. У ній не припустимо розв'язувати питання про виділення частини вимог у самостійне провадження, припинення провадження по них, залишення позову без розгляду і т.д.

При розгляді та вирішенні справи судом постановлюється велика кількість ухвал, різноманітних по змісту і формі. Ухвала - самостійний і розповсюджений вид судових рішеннь. У них закріплюються результати вирішення судом питань, виникаючих по ходу розгляду справи, починаючи від порушення судочинства і до примусового виконання правозастосовчих актів.

Ухвали відрізняються від судових рішень тим, що не містять відповіді на заявлені по суті справи вимоги. Усі ухвали спрямовані на досягнення цілей правосуддя, забезпечення встановленого цивільним процесуальним законодавством порядку судової діяльності.

Ухвали виносяться по широкому колу питань. Ч. 2 ст.232 ЦПК України вказує, що питання зв'язані з рухом справи в суді першої інстанції, різні клопотання і заяви осіб, що беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, про зупинення провадження по справі, залишення заяви без розгляду та ін. вирішуються мотивованими ухвалами.

Зміст ухвал залежить від порядку їхнього винесення - у нарадчій кімнаті або на місці, в залі судового засідання, що відбито в ст.210 ЦПК. Але завжди кожна судова ухвала повинна містити вичерпну, повну і мотивовану відповідь на питання, що нею вирішуються, від цього залежить її правомірність, дієвість і переконливість,

У ухвалі вказуються:

1) час і місце її постанови. Час постанови - точна календарна дата оголошення ухвали судом. Місце винесення - місце проведення судового засідання. Якщо справа розглядалася у виїзному судовому засіданні, у ухвалі вказується населений пункт, клуб, підприємство, де велося судочинство;

2) інформація про суд - найменування і склад суду, прізвище секретаря судового засідання;

3) особи, що беруть участь у справі, і предмет суперечки, що ідентифікують цивільний процес по конкретній справі. По даній ознаці суд установлює тотожність або розходження розглянутих вимог і вимог, що вирішуються. Тому така інформація обов'язково включається не тільки у ухвалу, але й в інші судові акти (рішення, журнали судового засідання);

4) опис суті питання, що вирішується. Суд відзначає те процесуальне повноваження, яке він реалізує даною ухвалою (відмова в прийнятті заяви, призначення експертизи, припинення провадження в справі, прийняття мирової угоди й ін.); Зокрема, варто вказати по чийому проханню здійснюється це судове повноваження, яка позиція інших осіб, що беруть участь у справі.

У різних ухвалах зміст описової частини буде не однаковим, так, при винесенні ухвали по ст. 207 ЦПК в описовій частині варто вказати, які недоліки поданої заяви послужили причиною для залишення її без руху, а в описовій частині про судове доручення коротко викладається сутність справи, що розглядається.

Мотиви ухвали мають особливо важливе значення. Мотиви містять відповідь на два найважливіших питання механізму здійснення правосуддя:

1) по яких розуміннях фактичні дані, покладені в підставу судового акта, визнані достовірними;

2) по яких розуміннях., визнано, що правові висновки суду закономірно випливають з наявних фактичних даних.

У мотивувальній частині обов'язкове посилання на застосовувані юридичні норми.

6) у заключній частині формулюються висновки суду по питанню, що вирішується. У залежності від сутності питання і повноважень суду зміст резолютивної є різним.

У резолютивній частині ухвали про прийняття мирової угоди включаються умови прийнятої угоди і запис про закриття провадження по справі в зв'язку з прийняттям угоди.

При відкладенні провадження по справі в резолютивній частині суд призначає день нового розгляду і перелічує процесуальні дії, які варто зробити до початку нового судового засідання.

7) завершує ухвалу вказівка строку і порядку його оскарження (якщо вана підлягає самостійному оскарженню) і підпис судді (суддів).