Тема 7. Аналіз фінансового стану підприємства

7.1. Аналіз фінансового стану підприємства: роль і значення аналізу фінансового стану в сучасних умовах розвитку економіки. Завдання аналізу фінансового стану

Основна мета проведення аналізу фінансового стану — підвищення ефективності функціонування підприємства та пошук резервів такого підвищення. Для досягнення цієї мети необхідно провести оцінку результатів роботи підприємства за минулі періоди; розробити заходи оперативного контролю за виробничо-господарською діяльністю, заходи із запобігання негативним явищам у діяльності підприємства та його фінансових результатах; проаналізувати надходження резервів підвищення результативності діяльності; розробити обґрунтовані плани та нормативи.

Фінансовий стан підприємства — це сукупність показників, що відображають його здатність погасити свої боргові зобо­в’язання. Фінансова діяльність охоплює процеси формування, руху та забезпечення зберігання майна підприємства, контролю за його використанням. Він є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

— загальна оцінка фінансового стану, зокрема оцінка виконання плану з надходження фінансових ресурсів та їх використання;

— перевірка виконання зобов’язань по платежах у бюджет, банках, кредиторах, а також використання засобів за цільовим призначенням і забезпеченості цими засобами;

— використання права на кредитування, забезпеченість і ефек­тивність кредиту;

— виявлення можливостей поліпшення фінансового стану на основі залучення додаткових джерел фінансування і прискорення оборотності оборотних засобів;

— розробка заходів з використання виявлених резервів і кон­троль за їх використанням;

— оцінка оборотних активів, їх стану та особливостей руху;

— оцінка динаміки складу та структури джерел власного та запозиченого капіталу;

— виявлення абсолютних і відносних показників фінансової стійкості підприємства, оцінка зміни її рівня;

— оцінка платоспроможності підприємства та ліквідності активів його балансу;

— виявлення та оцінка достатності наявних власних оборотних засобів;

— оцінка дебіторської та кредиторської заборгованості, характеристика їх взаємозв’язку та оборотності;

— оцінка оборотності оборотних засобів;

— оцінка ділової активності підприємства.

Для оцінки фінансового стану використовується система показників, таких як майновий стан, структура і розміщення капіталу, наявність власних оборотних засобів, показники формування капіталу, ліквідність і платоспроможність підприємства, фінансова стійкість, дебіторська і кредиторська заборгованість, оборотність оборотних засобів, фінансові коефіцієнти, показники ділової активності та ін.

Існує кілька видів (методів) аналізу фінансового стану:

— трендовий (горизонтальний) аналіз, або вивчення ряду показників за окремий період, їхньої поведінки, тенденцій зростання або спаду;

— структурний (вертикальний) аналіз, або визначення питомої ваги окремих показників у загальній величині;

— порівняльний аналіз — зіставлення показників із середньо-галузевими, з показниками конкурентів, окремих ланок, з даними базисних періодів, з плановими;

— інтегральний аналіз, що ґрунтується на Дюпонівській моделі фінансового стану, — використання в аналізі окремих показників для прийняття оперативних управлінських рішень.

Джерелами інформації для аналізу фінансового стану підприємства є:

— нормативна та планова інформація;

— дані бухгалтерського, оперативного, статистичного обліку;

— форма № 1 «Баланс підприємства»;

— форма № 2 «Звіт про фінансові результати»;

— форма № 3 «Звіт про власний капітал»;

— форма № 4 «Звіт про рух грошових коштів»;

— оперативні матеріали фінансового відділу та інші джерела.

7.2. Загальна оцінка фінансового стану підприємства

Аналіз балансу починається з визначення зміни суми валюти балансу, а також побудови балансу в агрегованому (ущільненому) вигляді, тобто з побудови балансу за основними розділами і деякими важливими групами статей. На основі агрегованого балансу здійснюється аналіз структури майна підприємства, який зручно проводити у такій формі (табл. 7.1, 7.2).

Таблиця 7.1