Осінній вилов нагульних ставів.

Вилов нагульних ставів починають з настанням холодної погоди, при якій риба перестає живитися, не можна затягувати вилов, так як це може привести до того, що риба залишиться під льодом. В цілях механізації вилова нагульні стави обладнують рибоуловлювачами.

Одним з найбільш трудомістких процесів є облов ставів. Строки вилову риби визначають залежно від кліматичних і погодних умов, господарських потреб. Залежність вирощування риби від погодних умов призводить до необхідності виловлювати рибу в максимально стислі строки. У невигідний стан потрапляють господарства з низьким рівнем механізації і організації праці, які вимушені починати облов риби при активних температурах (у серпні) і закінчувати в листопаді. Для правильної організації облову складають графіки, комплектують риболовецькі бригади, готують до спуску стави і рибницький інвентар (неводи, бредні, носилки, відра, підсаки, тару для перевезення, ваги, транспортні засоби). Підготовчі роботи слід закінчувати за 10-15 днів до початку облову. Довжина невода залежить від розміру ставу, висота – від його глибини.

У ставах, які добре спускаються, рибу виловлюють у рибозбірному магістральному каналі, рибозбірній ямі перед донним водоспуском чи за допомогою рибовловлювачів. Воду із ставів спускають поступово, заміняючи щитки на решітки, які регулярно очищають від сміття. Не очікуючи повного спуску води, починають вилов товарних дволіток неводами чи бреднем. Після спуску води рибу виловлюють із рибозбірної канави (ями) підсаками чи бреднем.

У ставах з постійним притоком води, коли русло річки залишається під водою, обладнують додатковий канал і пускають воду по ньому. Воду з русла за перегородкою відкачують і вибирають рибу. Рибу з такого русла можна вибрати частково, якщо тимчасово припинити течію води, а потім, пустивши воду, брати рибу на приток.

Найбільш ефективний вилов риби за допомогою рибовловлювачів, які обладнують як для окремих ставів, так і комплексні, що обслуговують кілька ставів. У нагульних ставах індивідуальні рибовловлювачі залежно від рельєфу мають ширину по дну 5-6 м, глибину 0, 5-1, 0 м. Риба нагромаджується в рибовловлювачі, а потім її звідти виловлюють риболовецькі бригади, забезпечені інвентарем для вилову, пересувною електростанцією і краном „Піонер” з подовженою стрілою. Рибу перевозять живорибним транспортом. При вилові риби з неспускних ставів використовують закидні неводи, електрофони і електроловильні установки.

КОВАЛЕНКО Василь Олександрович Кандидат с/г наук дисертація

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

На підставі результатів дисертаційних досліджень було підготовлено “Технологію вирощування товарної риби за умов випасного утримання в ставах з обмеженим рівнем водозабезпечення для зони Північного Степу України”. Основні положення цієї технології полягають у наступному:

1. При плануванні процесу вирощування товарної ставової риби необхідно враховувати рівень водозабезпечення ставів. Зокрема, визначення величини планової рибопродуктивності по білому товстолобику пропонується здійснювати за допомогою відповідного лінійного рівняння.

2. Обмежувати щільність посадки строкатого товстолобика у складі ставової полікультури, враховуючи негативний вплив цієї риби на коропа за рахунок трофічної конкуренції. Запропоновано нормативи щільності посадки строкатого товстолобика і відповідні лінійні рівняння для розрахунку продуктивних показників при вирощуванні строкатого товстолобика у складі ставової полікультури.

3. Білого амура доцільно вирощувати в нагульних ставах на третьому році життя. Це дозволить, по-перше, використовувати його, як ефективного біологічного меліоратора по регулюванню заростання ставів макрофітами, а по-друге, реалізувати високий потенціал росту цієї риби у трилітньому віці для отримання якісної товарної продукції.

4. Середню рибопродуктивність нагульних ставів з обмеженим рівнем водозабезпечення за умов випасного утримання визначено на рівні (кг/га): по дволітках коропа – 210, по дволітках/трилітках білого товстолобика – 500/650, по дволітках/трилітках строкатого товстолобика – 200/220, по трилітках білого амура – 30.

5. Величини щільності посадки риб на вирощування у стави запропоновано у наступних межах (екз./га): однорічок коропа – 500 – 600 (в середньому 550), однорічок білого товстолобика – 1300–1400 (в середньому 1350) або дворічок цієї риби - 1000–1100 (в середньому 1050), однорічок строкатого товстолобика - 300–500 (в середньому 400) або дворічок цієї риби –200–300 (в середньому 250), дворічок білого амура -15–50 (в середньому 30).

6. Початкова середня маса риб для посадки на вирощування у нагульні стави повинна становити (г): однорічки коропа – 40, однорічки/дворічки білого товстолобика – 30/150, однорічки/дворічки строкатого товстолобика- 35/150, дворічки білого амура – 250.

7. Кінцева (товарна) середня маса риб становитиме не менше (г): дволітки коропа – 500, дволітки/трилітки білого товстолобика – 500/900, дволітки/трилітки строкатого товстолобика – 600/1000, трилітки білого амура – 1200.

8. Добрива для стимулювання розвитку організмів природної кормової бази для риб пропонується використовувати у наступних межах (кг/га): органічні – 1000–4000 (в середньому 2500), мінеральні – 150–350 (в середньому 250). Це за сезон!

9. Використання дволітнього або неповного трилітнього циклів при вирощуванні товарної ставової риби доцільне за наступних передумов.

9.1. Дволітній товарний цикл:

- можливість забезпечити власні потреби у рибопосадковому матеріалі необхідної якості і асортименту або придбати такий матеріал;

- наявність стійкого ринкового попиту на товарних дволіток середньою масою 450–700 г.

9.2. Неповний трилітній товарний цикл:

відсутність джерел якісного посадкового матеріалу риб;

підвищені ринкові вимоги до товарної маси риб, зокрема - товстолобиків;

можливість отримання від вирощування і реалізації товарних триліток риб більшого прибутку, ніж при роботі за дволітнім товарним циклом.

'Бе́ нтос (грец. β ε ν θ ο ς — «глибина») — сукупність організмів, що мешкають на дні водойм. Поділяється на фітобентос (водорості, квіткові рослини) і зообентос (донні тварини). До його складу входять організми різних трофічних груп: продуценти (водорості, квіткові рослини, хвощі); детритофаги, що споживають рештки відмерлих тварин та рослин; хижаки, що споживають менших тварин; редуценти, що беруть участь в розкладенні детриту до мінеральних речовин. Для прісноводного бентосу звичайні діатомові водорості, личинки поденок, ручайників, хіромонід, олігохети, перловіці та інші види двостулкових молюсків, ракоподібні. Бентос бере участь у формуванні відкладень органічних речовин на дні водойм — сапропелю. На різних ґрунтах склад бентосу може сильно відрізнятись.

Детрит (рос.детрит, англ. detritus, нім. Detrit)

1) Нагромадження уламків гірських порід, що складаються з скелетів безхребетних тварин, кісток хребетних тварин.

2) Сукупність завислих у воді та осілих на дно водойм дрібних (декілька мкм — декілька см) нерозкладених частинок рослинних і тваринних організмів або їхніх виділень.

Лісові плоди відіграють важливу роль в житті людини. Давно відомо, що в підтримці нормальної життєдіяльності організму людини, крім вуглеводів, білків, жирів і води, велике значення мають вітаміни. Доведено, що дикорослі рослини багаті вітамінами, містять цінні поживні речовини.

Звичайно, було б помилкою вважати, що лісові плоди і ягоди стануть основою харчування людини. Але ними не можна і нехтувати: вони урізноманітнюють і доповнюють їжу, позитивно впливають на організм.

Один кілограм ягідних плодів містить всього лише декілька сотень калорій. Підвищена кількість калорій є в лісових горіхах, які дають енергію в 2 рази більшу, ніж така ж кількість чистого білка і засвоюваних вуглеводів. Білків в лісових ягодах небагато, вміст їх часто не перевищує десятих часток відсотка. За кількістю білка лісові ягоди можна порівняти з помідорами, морквою, цибулею, капустою, буряком та іншими овочами. Наприклад, доросла людина, яка з'їдає щодня склянку лісової малини, забезпечує 1/50 своєї потреби в білку, що дорівнює 70 г на добу.

З поживних речовин, що містяться в лісових плодах, для організму людини найбільше значення мають цукрові сполуки, кількість яких дуже часто досягає декількох відсотків. Це в основному прості сполуки: глюкоза (виноградний цукор) і фруктоза (фруктовий цукор). Сахарози в лісових ягодах міститься значно менше.