Універсальна парова машина подвійної дії

Застосування двох циліндрів з послідовною віддачею роботи їх порожнин на спільний вал було вперше запропоноване І. І. Ползуновим в 1763, проте через смерть винахідника проект не був завершений, і машина була розібрана після декількох пробних запусків.

У 80-х роках XVIII століття потреба в універсальному двигуні стала виключно гострою у зв'язку з розвитком першого етапу промислової революції — впровадженням у виробництво прядильних і ткацьких машин. Ці нові машини, що давали можливість одночасної роботи багатьох знарядь, визначили в останній чверті 18 ст. період завершення першого етапу в розвитку парових машин. Завдання набуло конкретної форми: необхідно було перетворити парову насосну установку на двигун з обертальним рухом вала. Рішення цієї задачі знайшло своє віддзеркалення в патентах різних країн на парові машини в 80-х роках XVIII ст. Найбільшого поширення набула парова машина Джеймса Ватта (Англія), як найбільш економічна унаслідок відділення конденсатора від циліндра. З 1800 розвиток парової машини і її впровадження в промисловості і на транспорті йде зростаючими темпами.

Наступним важливим кроком у розвитку парових машин високого тиску стала поява машин подвійної дії. В машинах одинарної дії поршень переміщався в одну сторону силою під дією тиску пари, але назад він повертався або під дією сил гравітації чи за рахунок моменту інерції обертового маховика, сполученого з паровою машиною.

У парових машинах подвійної дії пара під тиском по черзі подається в обидві сторони робочого циліндра, в той час як відпрацьована пара з протилежного боку циліндра виходить в атмосферу чи в конденсатор. Такий принцип вимагав створення досить складного механізму розподілення пари. Принцип подвійної дії підвищує швидкість роботи машини і покращує плавність ходу та збільшує потужність при тій же масі машини. Це сприяло появі та бурхливому поширенню парової машини на транспорті — з'явились: пароплав, паровоз, паровий локомобіль, паровий трактор, паровий екскаватор тощо.

Річард Тревітік здобув середню освіту в Камборні, пізнання в області парової техніки одержав самоосвітою, що дозволило йому зайняти посаду інженера в різних компаніях.

Ініціатор створення та застосування стаціонарних машин, що працюють при високих тисках (отримав патент на «машину високого тиску» в 1800).

Р. Тревітік працював на олов’яних рудниках Корнуолла де парові машини застосовувались для водовідливу. Він провів їх суттєве вдосконалення, утворивши відносно легку й потужну машину високого тиску (1802 р.).

З 1797 будував моделі парових візків, а в 1801 почав будувати оригінали візків, остання з яких пройшла успішні випробування в Корнуоллі і Лондоні (1802-1803).

У 1803-1804 за допомогою Дж. Стіла Тревітік побудував для заводської Мертір-Тідвільській залізниці (Південний Уельс) перший в історії паровоз, який виявився дуже важким для чавунних рейок і не міг використовуватися.

Другий паровоз Тревітіка і Стіла також не отримав застосування, і лише в 1808 Тревітік побудував паровоз досконалішої конструкції, що розвивав швидкість до 30 км/год; демонстрував його в передмісті Лондона.

Освоїв на практиці циліндричні парові (так звані «корнваллійські») котли (1815).

Не маючи підтримки, Тревітік розорився (1811) і в 1816 виїхав до Південної Америки, повернувся до Англії в 1827, помер у злиднях.