Поняття граматики

Поняття лексики і фраземіки

Контроль знань: на практичному заняття № 6-7, на заліку

САМОСТІЙНА РОБОТА № 18

ТЕМА: Одяг та його значення для ефективності спілкування. Культура спілкування

Актуальність

Деякі люди вродливі від природи, а інші менш привабливі. Можна було б гадати, що тут нічого не вдієш. Проте ця думка хибна, бо людина може значно змінити свою зовнішність, вдало підібравши одяг. Вступаючи в спілкування, люди так чи інакше «налаштовуються» на взаємодію один з одним. Кожен бодай приблизно уявляє, що і як він скаже чи зробить, яка буде реакція інших на це, його власна реакція на цю реакцію тощо. Уявлення такого роду утворюють індивідуальний сценарій спілкування. Саме культура спілкування та розвиток етичних взаємостосунків медичних працівників характеризує рівень розвитку колективу.

Мета:

Знати визначення поняття «культура спілкування»; аспекти спілкування; значення одягу для ефективності спілкування

Завдання:

Ознайомившись з теоретичною частиною, на практичному занятті вміти розкрити у чому полягає суть культури спілкування та значення одягу для процесу спілкування. Зробити презентацію на запропоновану тему. Давати відповіді на контрольні запитання.

Теоретичні відомості

1. Одяг і його значення для ефективності спілкування

Старе прислів’я “одяг робить людину” не втратило своєї актуальності і в наш час. Безсумнівно, перше враження про людину складається саме з її одягу, зачіски, манери поведінки. Одяг може багато повідомити про людину. Наприклад, про її плани на сьогодні: здійснити екскурсію, піти на риболовлю, відвідати театр, зайнятися спортом уміння зі смаком одягатися може значно скоригувати фізичні вади, і навпаки, позбавлений смаку одяг може зіпсувати природну привабливість людини.

Одяг має дуже велике значення у спілкуванні. У партнера по спілкуванню може скластися негативне ставлення до іншої людини ще до того, як вона вимовить перше слово. Якщо людина одягнена неохайно, і навпаки, приємне враження справляє людина, одягнена зі смаком, акуратна.

В одязі також виявляються суперечності в поглядах молодого та старшого поколінь. Молоде покоління протиставляє себе старшому, що найчастіше виявляється в іншому одязі, інших зачісках, іншій поведінці і манері говорити. Молодим людям слід ураховувати, що зберегти свою оригінальність, зокрема в манері одягатися, вони можуть передусім у групі однодумців.

Після закінчення навчання молоді люди починають працювати в різних установах, на виробництві. Вони стають членами нової групи людей з іншими поглядами та критеріями. Щоб швидше влитися в колектив і налагодити ділові стосунки зі співробітниками необхідне вміння пристосуватися до нових умов, інакше молоді люди неодмінно зустрінуться з труднощами, якщо намагатимуться вирізнятися одягом або поведінкою.

Одяг людини впливає не лише на тих, з ким вона спілкується, а й на неї саму. Якщо людина гарно і зручно вдягнена, то це додає їй упевненості. Одяг впливає також на виступ доповідача. Гарний одяг, підібраний зі смаком, надає впевненості і справляє хороше враження на слухачів.

Справляти позитивне враження, досягати популярності у групі можна лише в тому випадку, коли зовнішній вигляд людини, її поведінка і манери відповідають уявленням і неписаним правилам певної групи.

Але є люди, яких сприймають позитивно в усіх суспільних групах. Їм властиві такі якості, як весела вдача, тактовність, чуйність, стриманість, і вони досягають популярності в основному внаслідок того, що вміють пристосувати свою поведінку до неписаних правил тієї або іншої групи.

Вивчаючи вплив одягу на ефективність спілкування, не можна заперечити, як важливо мати гарний і сучасний вигляд. Але не слід вважати, що головне в одязі – це його відповідність моді. Мода швидко змінюється, і встигати за нею дуже важко. Щоб одяг прикрашав людину, треба насамперед, щоб він відповідав місцю і часові. Так, наприклад, святкова вечірня сукня недоречна на робочу місці, як і робочий одяг недоречний в урочистих випадках. Кожна людина повинна прагнути до свого стилю в одязі. Цей стиль має виявляти індивідуальність, приховувати вади, підкреслювати переваги. Всі деталі одягу мають створити одне ціле. Це велике мистецтво, і, доклавши певних зусиль, опанувати його може кожна людина. Якщо взяти до уваги, що щастя людини у спілкуванні з іншими, то варто зробити все для того, щоб спілкування це було приємним, давало людині справжню насолоду. Невміння спілкуватися спричиняє конфлікти та може зробити людину нещасливою, замкненою, одинокою.

Часто людині вистачає одного погляду для висновку про особистість партнера по спілкуванню, оскільки його манери, постава, хода, одяг, прикраси дають багато різноманітної інформації про характер, ставлення до себе, навіть про ділові якості. Всі ці елементи свідчать про зовнішню культуру особистості.

Зовнішня культура – видимі, візуально сприйнятні елементи, що характеризують особистість.

При першій зустрічі з людиною передусім звертають увагу на її одяг. Якщо він свідчить про невибагливий смак, низьку культуру, неповагу до себе та оточення, то від такої людини мало хто сподіватиметься конструктивної співпраці.

Мистецтво вдягатися полягає у виборі одягу, відповідного до певної ситуації, та підборі його ансамблю. Першою вимогою є доречність. Кожний вид одягу має своє функціональне призначення. Так, джинсовий костюм зручний для туризму, відпочинку і недоречний у театрі чи на офіційному прийомі. У дорогому костюмі не варто їхати на риболовлю. Недоречне також поєднання різностильових елементів одягу, наприклад до вечірньої сукні не пасують кросівки, а джинси – до класичного піджака. Ансамбль одягу – це гармонійне поєднання його елементів за призначенням, кольоровою гамою, стилем, пропорціями, елегантністю та зручністю, характером та віком людини.

Кольорову гаму слід підбирати з урахуванням усіх деталей одягу. Її поділяють на основні (сукня, костюм, пальто, плащ) і додаткові (взуття, капелюх, шарф, сумочка, рукавички, прикраси). У костюмі можна використати не більше двох-трьох кольорів, а колір основної деталі повинен контрастувати з додатковими. У жіночому одязі контрастують червоний і білий кольори, червоний, чорний і білий, зелений і жовтий, зелений з коричневим тощо. Поєднання кольорів у чоловічих костюмах консервативніші, однак і тут можливі варіанти. Менеджер добре виглядає в костюмі нейтральної кольорової гами в діапазоні від чорного до білого кольорів.

Існує кілька стилів одягу: спортивний, «мілітарі», діловий тощо. Спортивному стилю властивий вільний покрій. Як правило, це піджаки з накладними кишенями, широкі штани-бріджі, різноманітні футболки тощо. Для стилю «мілітарі» характерне використання захисної кольорової гами, простої грубої тканини, подібної на військову, аплікації й нашивки, багато накладних кишень тощо.

Покрій ділового одягу консервативніший: одно- або двобортний піджак, прямі штани. Обов’язкова для такого костюма краватка, відповідними мають бути тканина і кольорова гама деталей. Саме такого стилю має дотримуватись ділова людина.

Одяг повинен бути зручним. У процесі спілкування не варто, наприклад, постійно поправляти його деталі, слід триматися впевнено не відволікаючись від розмови.

Зовнішній вигляд ділової людини залежить і від зачіски. Чоловікам слід дбати про те, щоб волосся було чисте й підстрижене. Нині ділові чоловіки віддають перевагу коротким зачіскам. Бажано мати виголене обличчя.

Ділова жінка має вкладати волосся у просту зачіску, адже надто вишукана зачіска потребуватиме постійного піклування, що відволікатиме від спілкування. Недоцільно перебувати на роботі з довгим розпушеним волоссям, яким би гарним воно не було.

Чоловікам і жінкам можна користуватися парфумами, які слід підбирати індивідуально, відповідно до власного стилю і смаку. Краще якщо вони дорогі, з приємним ароматом, ніж дешеві і різкі.

Важливими складовим іміджу людини є її постава і хода. При правильній поставі шия і голова повинні природно продовжувати тулуб, підборіддя підняте трохи догори, живіт підібраний, руки опущені вздовж тулуба, кисті рук і пальці розслаблені. Така постава символізує відмінний фізичний стан, діловитість і цілеспрямованість.

Хода має бути вільною, ритмічною, зібраною, символізувати рішучість і впевненість.

1. Культура спілкування

В основі індивідуальних сценаріїв лежать окремі типові культурні сценарії спілкування. Серед них є і сценарії, які визначають способи, завдання, форми спілкування, запроваджені у якійсь групі або культурі, і сценарії більш загального типу, відображені у загальнокультурних нормах і правилах спілкування. Такого роду загальнокультурні сценарії представляють собою те, що називають культурою спілкування.

Два аспекти культури спілкування. У культурі спілкування є два взаємопов'язаних аспекту: зовнішній, ритуальний, «етикетний» і внутрішній, соціально-психологічний.

Ритуальний, «етикетний» аспект культури спілкування називають «зовнішньою культурою». Вона відображується у виконанні загальноприйнятих ритуалів спілкування, правил етикету, диктуючих, що і як належить робити під час спілкування. Характер цих відношень утворює другий, більш глибокий прошарок культури спілкування – її соціально-психологічний аспект («внутрішня культура»).

Існують окремі загальні норми людських відношень, що склалися історично і стали загальноприйнятими у сучасному суспільстві. Вони не завжди і не усіма у дійсності виконуються, але поведінка у відповідності з ними вважається бажаною і очікується від людей.

Культурна людина будує спілкування за сценаріями, в основі яких узгоджена єдність зовнішньої і внутрішньої культури.

На характер взаємин між людьми впливають уміння і навички спілкування, особливо здатність людини змінити свої перші враження про співбесідника, які іноді формуються за зовнішніми даними (манера поведінки, культура мовлення, одяг, зачіска). Перше враження може виявитися помилковим, бо інформація обмежена тільки тим, який вигляд має людина.

Для культури спілкування велике значення мають вихованість людини, її делікатність, такт, уміння враховувати почуття і настрої інших, привітність і доброзичливість.

Культура спілкування людей у різних ситуаціях ґрунтується на дотриманні певних правил, що їх виробляло людство протягом тисячоліть. Ці правила визначають форми спілкування, регламентовані суспільством, і мають назву етикет. Він містить як технічні аспекти спілкування, тобто правила, що стосуються лише зовнішнього боку поведінки, так і принципи, невиконання яких тягне за собою осуд і навіть покарання. Багато правил етикету стали невід'ємними елементами культури спілкування.

Одним із вимог зовнішньої культури поведінки є вимога взаємної ввічливості. Це перш за все стосується необхідності вітати один одного, не проявляючи при цьому фамільярності. Молода людина, вітаючи похилу людину, жінку або обличчя старше себе по посаді або спілкуючись з ними, повинна вставати. Дуже важливо бути стриманим та тактовним, володіти собою та рахуватися з бажанням інших людей. Спілкуючись з колегою, особливо старшим за себе, необхідно вміти слухати співбесідника, не заважаючи висловлювати йому те, що він думає, а потім, якщо в цьому є необхідність, спокійно висловити, але без грубості та особистих випадів, бо це не сприяє з’ясуванню питань, а навпаки говорить про безтактність та нестриманість. Нетактовний та недоречний гучна розмова у медичних закладах, не говорячи вже про спробу з’ясування особистих стосунків.

Стриманість та відчуття такту необхідні у стосунках з колегами, які пригнічені особистими хвилюваннями. Безтактно питати в них про причини поганого настрою, “лізти у душу”. Вміння дорожити своїм та чужим часом є зовнішнім виявом внутрішньої зібраності та дисциплінованості людини.

Зовнішній бік ділових стосунків регламентує службовий етикет. Так, складовими медичного етикету є: дотримання правил хорошого тону, правил благопристойності, відповідного зовнішнього вигляду (чистота одягу, білий, гарно випрасуваний халат і шапочка).

Людина, яка володіє справжньою культурою спілкування, виявляє її всюди: на роботі, на відпочинку, в сімейному колі і громадських місцях. Уміння людей передавати свої думки і почуття іншим людям, уміння не лише говорити, а й слухати, виявляти розуміння і доброзичливість, співчуття і увагу складають культуру повсякденного спілкування.

Дейл Карнегі у книжці " Як здобувати друзів і впливати на людей" дає такі рекомендації: " Намагайтеся, щоб Ваш співбесідник говорив більше, ніж Ви; будьте добрим слухачем. Заохочуйте інших розповідати Вам про себе; ведіть розмову в колі інтересів Вашого співбесідника".

Справжню культуру міжособистісних стосунків визначають етичні норми поведінки особистості. У повсякденних стосунках з іншими людьми в процесі спілкування велику роль відіграють самооцінка особистості, концентрація уваги, здатність людини стати на позиції партнера.

При розгляді проблеми етики поведінки медичних працівників можна виділити такі основні положення:

- дотримання правил внутрішньої культури – правила ставлення до праці, дотримання дисципліни, бережливого відношення суспільного майна, дружелюбність, відчуття колективності;

- дотримання правил зовнішньої культури поведінки – правила порядності, пристойності, гарного тону, відповідного зовнішнього вигляду (зовнішня опрятність, необхідність слідкувати за чистотою свого тіла, одягом, взуття, відсутність зайвих прикрас та косметики, білий халат та медичний чепчик). Ці складові складають медичний етикет. До правил зовнішньої культури відноситься також форма привітання та вміння тримати себе серед колег та хворих, вміння вести бесіду відповідно обстановці та умовам.

Однією з важливих характеристик є самооцінка, тобто уміння оцінити себе, свою діяльність, своє місце в групі і своє ставлення до інших. Самооцінка дає можливість людині аналізувати свої дії і вчинки. Вона залежить від вихованості і культури.

Спілкування людей починається із сприймання одне одного. Спілкування буде розвиватися ефективно, якщо перше враження викликає почуття симпатії. У випадку антипатії можуть виникнути психологічні бар'єри в спілкуванні. В будь-якому разі спілкування має будуватися з урахуванням індивідуальних особливостей і особистісних рис тих, хто спілкується.

Виконайте завдання до теми: