Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Пояснювальна записка






 

Психологічні знання необхідні кожній людині. Знаючи себе і інших, вона прагнутиме до удосконалення власних можливостей, поліпшення своїх взаємин із навколишнім світом. Успіх у професійній діяльності будь-якого спеціаліста значною мірою залежить від наявності у нього системи психологічних знань і уміння їх, повсякденно застосовувати у своїй життєдіяльності.

Самостійна робота студентів є основним засобом засвоєння студентами навчального матеріалу в час вільний від обов’язкових навчальних занять. Надзвичайно важливим завданням є самостійна робота, яка полегшує розуміння і закріплення матеріалу в пам'яті, дає можливість засвоїти великий обсяг теоретичних знань, допомагає встановити і зіставити зв’язки між окремими ланцюгами нової інформації.

Для проведення позааудиторної самостійної роботи передбачається робота в читальному залі бібліотеки, створення презентацій відповідно до теми самостійної роботи, науково-дослідна робота, участь у студентських науково-практичних конференціях.

Предмет допоможе студенту:

- зрозуміти себе і використовувати можливості особистого зростання

- підвищити самооцінку

- зрозуміти причини поведінкових порушень

- усвідомити вплив негативних чинників на здоров'я і навчитися зменшити цей вплив

- набути навичок професійної поведінки і самоутвердження

- навчитися правильно сприймати навколишній світ і самого себе

- дізнатися про свої потреби і проблеми

- набути навичок управління стресом

- зрозуміти причини неефективного спілкування

- дізнатися про культуру спілкування та етику взаємовідносин медичних працівників, помилки і правила комунікації

- зрозуміти, від яких властивостей особи медика залежать результати її діяльності, які сприяють позитивному соціально-психологічному клімату у колективі

 

 

САМОСТІЙНА РОБОТА № 1

ТЕМА: Природа психіки і предмет психологічної науки: історичні аспекти розвитку психології; рефлекторна природа психіки; основні форми прояву психіки

Актуальність

Вивчення історичного розвитку психології від найдавніших часів до сьогодення дає можливість сучасному спеціалісту більш ґрунтовні знання з предмету, розуміння розвитку психічних явищ та процесів особистості

Мета:

Знати короткі відомості з історії психології; поняття про психіку, рефлекторну природу психіки; етапи (стадії) розвитку психіки; вміти характеризувати сучасні напрямки психології

План

  1. Історичні аспекти розвитку психології
  2. Рефлекторна природа психіки
  3. Стадії психічного відображення

Література

1. Вітенко І.С., Вітенко Т.І. Основи психології. – Вінниця: НОВА КНИГА, 2008 – С. 30-36

2. Вітенко І.С., Борисюк А.С., Вітенко Т.І. Основи психології. Основи педагогіки: Навчально-методичний посібник. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2006. – С. 10-21

3. Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія: Навч. посіб. – К., 2001. – С. 5-14

4. Основи загальної та медичної психології / За ред. І.С. Вітенка, О.С. Чабана. – 2003. – С. 30-40

5. Психологія: Підручник / Під ред. Ю.Л.Трофімов. – К.: Либідь, 2003. – С. 12-49

6. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки. – К., 2006. – С. 18-27

Завдання:

Ознайомившись з теоретичними відомостями вміти відповідати на запитання і завдання до теми, на практичному занятті вміти коротко характеризувати історичні аспекти розвитку психології, особливості розвитку та прояву психіки.

Теоретичні відомості

  1. Історичні аспекти розвитку психології

Найдавніші спроби науково пояснити психіку зафіксовані у давньоєгипетському папірусі – «Пам'ятці мемфіської телеології» (кінець IV тис. до н.е.), де вперше описується механізм психічної діяльності. Центральний орган психіки – це серце людини, котре «усякій свідомості дає підніматися». Мова ж повторює усе, «що замислене серцем».

У стародавніх китайських медичних книгах (наприклад, у «Книзі про внутрішнє» – VIII ст. до н.е.) головним органом, або «князем тіла», з яким пов'язана психічна діяльність, також називається серце.

Видатному мислителеві стародавньої Греції Сократу (бл. 469-399 до н.е.) належить відомий вислів «Пізнай самого себе». Під цим розуміється аналіз у процесі спеціальної діяльності («маєвтика» як пошук істини шляхом постановки запитань) моральних норм людської поведінки. Все це давало можливість по-новому зрозуміти душу. Сократ розглядав її як сукупність психічних властивостей індивіда, який діє відповідно до розуміння моральних ідеалів.

Значний внесок в античну психологію зробив Арістотель (384-322 до н.е.). У трактатах «Про душу», «Про пам'ять», «Про сновидіння» він виклав систему психологічних понять на основі об'єктивного і генетичного методів. За Аристотель, душа є невід'ємним началом лише органічного життя, а не всього матеріального світу в цілому. Як начало живих істот, вона стає формою реалізації здатного до життя тіла. Душа не може існувати без тіла, проте вона не зводиться до тіла. Душа не ділиться на частини, однак вона виявляється у різних здібностях – почуттєвих, рухових, розумових. Арістотель перший вказав на асоціювання психічних явищ за схожістю, суміжністю, контрастом. Він розробив теорію формування людського характеру у процесі діяльності.

Значний внесок у пояснення психіки було зроблено арабськими вченими Авіцена (Ібн-Сіна) і Аверроес (Ібн-Рудш) ( 1126-198). У працях відомого лікаря Ібн-Сіни (бл. 980-1037) на основі досягнень східної медицини та медичної практики викладене матеріалістичне вчення про психіку. Психіка визнавалась як явище, залежне від мозку. Афекти Ібн-Сіна пов'язував із тілесними змінами. Його ім'я стоїть за відомою легендою про лікаря, який визначив душевну причину тілесного виснаження юнака. Лікар називав йому ряд слів, імен і зафіксував зміни в пульсі, пов'язані з ім'ям дівчини, в яку юнак був закоханий. Дослідами Ібн-Сіни були закладені основи майбутнього асоціативного експерименту і так званого «детектора брехні». Ібн-Сіна надавав великого значення вихованню, завдяки якому здійснюється вплив психіки на стійкість організму, зміцнюється почуттєва сфера людини.

Німецький мислитель Лейбніц (1646-1716) вперше в історії науки висунув поняття несвідомої психіки. Він розмежував перцепцію (неусвідомлене сприймання) і апперцепцію (усвідомлене сприймання, що включає також увагу і пам'ять). Психічне життя, за Лейбніцем, доцільно уявляти не як арифметичну суму явищ, а як інтеграл, що має активний характер і перебуває у безперервному розвитку. Всесвіт складається з безлічі духовних субстанцій, регулюється гармонією, джерелом якої є найвища монада.

У XVIII ст. визріває вчення про психіку як функцію мозку. Цьому сприяли досягнення лікаря Альбрехт фон Галлера (1708-1777) і чеського анатома Іржі Прохаски (1749-1820). У першій половині XIX ст. англійський невролог Чарлз Белл (1774-1842) і французький фізіолог Франсуа Мажанді (1783-1855) вивчали розбіжності між чуттєвими і руховими нервами. Було встановлено, що під час подразнення кінця чуттєвого нерва імпульс передається через нервовий центр, де переробляється на руховий нерв та іде до м'язів. Ці дані підтвердили гіпотезу про рефлекс. Виникло поняття про рефлекторну дугу, за допомогою якого в той час пояснювалися найпростіші форми рухових реакцій.

Рефлекторна лінія розуміння психіки була продовжена вже у XX ст. І.П.Павловим (1849-1936), який експериментально обґрунтував й розробив учення про дві сигнальні системи. На його думку, тварини керуються у своїй поведінці зоровими, слуховими, нюховими образами, що слугують для них сигналами певних безумовних подразників. Уся психічна діяльність тварин, формування в них умовних рефлексів здійснюються на рівні першої сигнальної системи («перші сигнали»).

У людини поряд із першою сигнальною системою функціонує друга, яка базується на слові «Другі сигнали» – це звуки усної мови, а також знакові системи різного рівня узагальнення та призначення, що помітно розширюють і якісно змінюють фонд умовних рефлексів людини порівняно з умовними рефлексами тварин. За допомогою слова можуть бути заміщені «перші сигнали». Слово як «сигнал сигналів» надає людині принципово нові можливості у розвитку й функціонуванні психіки, яка стає регулятором такої поведінки й діяльності, якої немає у тварин. Рефлекторне вчення І.М.Сєченова і І.П.Павлова мало великий вплив на подальший розвиток психологічних поглядів, сприяло виникненню нових наукових течій.

Середину і другу половину XIX ст. можна вважати періодом становлення психології як самостійної науки. Під впливом дарвінізму, вчення про рефлекс, психофізіології органів чуття, психофізики, досліджень часу реакції та асоціанізму постають програми побудови психології як дослідної науки.

Найбільший успіх мала програма, яку запропонував В.Вундт (1832-1920). Він заснував у 1879 р. першу в світі експериментальну лабораторію в Лейпнізі. Навколо неї складається велика інтернаціональна наукова школа, утворюються нові психологічні лабораторії, кафедри, журнали, товариства, а з 1899 р. проводяться міжнародні психологічні конгреси.

За В.Вундтом, психологія має своїм предметом безпосередній досвід суб'єкта, який може вивчатися лише шляхом самоспостереження, інтроспекції. Згідно з його думкою, свідомість принципово відрізняється від усього зовнішнього та матеріального, що визначає специфіку психології як науки. Дослідна психологія повинна вивчати свідомість за допомогою експериментальних процедур фізіології, які дають змогу розчленовувати безпосередній суб'єктивний досвід і реконструювати в наукових поняттях архітектоніку свідомості індивіда. Тому В.Вундт називав дослідну психологію фізіологічною психологією.

На зламі XIX-XX ст. виникають такі галузі психологічної науки, як експериментальна, диференціальна, дитяча і педагогічна психологія, зоопсихологія, соціальна та культурно-історична психологія, психотехніка. Формуються нові школи та течії психології, серед яких структурна школа Е.Тітченера, вюрцбурзька школа О.Кюльпе, К.Марбе, К.Бюлера, О.Зельца, функціоналізм в американській психології (В.Джеме, Дж.Дьюї, Г.Керр, Р.Вудвортс), біхевіоризм, гештальтпсихологія, фрейдизм.

У психології наприкінці XIX – на початку XX ст. починають використовуватися поняття самосвідомості та особистості, які поступово витісняють поняття свідомості та поведінки (вони не зникають, а набувають нового значення, посідають певне місце у новій системі понять про психіку).

На основі цих положень у радянській психології утвердилися методологічні принципи детермінізму, єдності свідомості та діяльності, розвитку психіки в діяльності. У формулюванні цих принципів велику роль відіграли такі психологи, як П.П.Блонський, М.О.Бернштейн, Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн, Б.М.Теплов та ін.

За принципом детермінізму психіка визначається способом життя і змінюється зі зміною способу життя. Психіка, свідомість людини детерміновані суспільним буттям, рівнем розвитку виробництва, матеріальних умов життя та культури.

За принципом єдності свідомості та діяльності свідомість становить внутрішній план діяльності, модель дійсності, за допомогою яких регулюється взаємодія людини з навколишнім світом.

Відповідно до принципу розвитку психіки в діяльності психіка людини розглядається як результат діяльності людини. Розвиток психіки на різних вікових етапах залежить від здійснюваних видів діяльності – гри, навчання, спілкування, праці, творчості.

Формулювання зазначених методологічних принципів дало змогу радянській психології посісти належне місце у світовій психологічній науці.

Велике значення для розуміння природи психіки має висвітлення закономірностей її становлення в процесі еволюції живого світу та суспільно-історичного розвитку людства.

Заповніть таблицю, там де є пропуски:

Етапи історичного розвитку психології

 
Міфологічний етап Фетишизм –   Анімізм –   Фаталізм –   Магія –   Тотемізм –  
Філософський етап Демокріт стверджував, що душа є різновидом речовин, що утворюються з атомів вогню та підкоряються загальним законам. Це мікрокосмос, що складається з тих самих елементів – атомів, що й макрокосмос, але вони тонші, невидимі. Платон, засновник філософського ідеалізму, увів в обіг поняття про складові душі – розум, мужність, пристрасть, які розташовані в різних частинах тіла. Вій вважав, що матеріальне і духовне, тілесне та психічне є двома самостійними та антагоністичними началами. Аристотель стверджував, що душа не може існувати без тіла, проте вона не вичерпується ним. Вона є формою і способом організації тіла.
Розвиток психології у ХVІІ-ХVШ ст. Декарт увів у науковий обіг поняття рефлексу як закономірної відповіді організму на зовнішній подразник. Людина мислиться і як машина, і як одухотворена істота. Утверджується дуалізм душі і тіла – їх рівноправне і паралельне існування. Спіноза вважав, що свідомість – таке ж реальне явище, як і матерія. Він був радикальним представником детермінізму, тобто вчення про об'єктивний закономірний взаємозв'язок та взаємозумовленість речей, процесів і явищ реального світу. Лейбніц вперше висунув поняття несвідомої психіки. Джон Локк є фундатором емпіричної (дослідної) психології.
 
Рефлекторне вчення І.М.Сєченова У праці „Рефлекси головного мозку" І.М.Сєченов розглядає психічні процеси як конкретний механізм взаємодії організму з навколишнім середовищем. Психічні явища – це відповіді мозку на зовнішні та внутрішні подразники.
Вчення про вищу нервову діяльність І.П.Павлова І.П.Павлов розкрив принципи роботи головного мозку людини і тварини, експериментально обґрунтував та розробив учення про дві сигнальні системи. Слово як „сигнал сигналів" надає людині принципово нові можливості у розвитку й функціонуванні психіки, що стає регулятором такої поведінки й діяльності, якої немає у тварин.
Структуральний підхід В.Вундта, Е.Тітченера В.Вундт заснував у 1879 р. першу у світі експериментальну лабораторію в Лейпцізькому університеті. Предметом психології вважав безпосередній досвід суб'єкта, який може вивчатися шляхом інтроспекції. Роль психології полягає в детальному описі складових свідомості (відчуттів, почуттів, образів). Е.Тітченер виступав за поєднання інтроспекції з експериментом та математикою, щоб наблизити психологію до стандартів природничих наук.
Функціональний підхід У.Джемса У.Джемс вважав, що основне завдання психології полягає в тому, щоб зрозуміти функцію і роль свідомості в адаптації індивідуума до змін навколишнього середовища
Напрями психології XXст. Психоаналіз   Біхевіоризм   Гештальтпсихологія     Гуманістична психологія   Когнітивна психологія     Еклектизм –     Діяльнісний підхід  
  1. Рефлекторна природа психіки

Фундатором вчення про рефлекторну природу психіки є _________________

_______________________. У своїх працях він зазначав, що джерелом психічних актів як відображувальної діяльності є зовнішні подразники, що діють на організм. Ця діяльність виникає у процесі взаємодії індивіда з оточенням, що здійснюється завдяки рефлекторній діяльності мозку. У своїй відомій праці " Рефлекси головного мозку" (1863) І.Сєченов писав, що " всі акти свідомого і-несвідомого життя за способом походження є рефлекси", що без зовнішнього чуттєвого подразнення психічна діяльність неможлива.

Вчення І.Сєченова про рефлекторну природу психіки розвинув І.Павлов (1849-1936) у своєму вченні про вищу нервову діяльність. Теорія рефлекторної діяльності спирається на три основні принципи наукового дослідження:

· детермінізму, тобто поштовху, причини будь-якої дії, її ефекту;

· аналізу та синтезу, тобто розкладання цілого на частини і потім складання нового цілого з елементів;

· структурності та пристосування динаміки до структури.

У своїх дослідженнях І.Павлов довів, що великі півкулі головного мозку відіграють провідну ролі, у життєдіяльності всього організму. Кора великих півкуль головного мозку, забезпечуючи потреби організму, разом з найближчими до кори підкорковими нервовими центрами здійснює складну аналітико-синтетичну діяльність. У ній утворюються найскладніші тимчасові нервові зв’язки, за допомогою яких регулюються відносини між організмом та зовнішнім середовищем, а також діяльність самого організму. Цю діяльність великих півкуль головного мозку І.Павлов і називає вищою нервовою діяльністю.

Поведінка живого організму є певною системою реакцій або рефлексів на подразники зовнішнього і внутрішнього середовищ.

Рефлекс – _____________________________________________________________

_____________________________________________________________________________

Рефлекторна діяльність – основна форма діяльності нервової системи.

Розрізняють два види рефлексів: _________________, з якими тварина народжується, та ___________________, які виробляються у неї в процесі життя.

Основним принципом роботи великих півкуль головного мозку, як довів І.Павлов, є утворення тимчасових нервових зв'язків, або умовних рефлексів.

Основними процесами нервової діяльності є збудження та гальмування.

На кору великих півкуль головного мозку одночасно діє багато різних подразників, але на велику кількість подразників організм не реагує, оскільки збудження, викликані ними, гальмуються.

Гальмування відбувається одночасно зі збудженням. Завдяки гальмуванню цілої низки ділянок кори збудження скеровується в якомусь одному напрямку й зосереджується в певній ділянці кори.

За певних умов збудження та гальмування поширюються, іррадіюють по корі великих півкуль, викликаючи збудження або гальмування інших ділянок кори, чи знову зосереджують ся, концентруються в пункті свого виникнення.

Завдяки іррадіації збудження у свідомості виникають різні асоціаці ї – образи, думки, почуття, які або посилюють, або гальмують виконувану діяльність.

Збудження та гальмування взаємодіють. Збудження в певних ділянках кори великих півкуль головного мозку викликає гальмування в інших ділянках і навпаки: гальмування в одних ділянках кори викликає збудження в інших. Таке явище відбувається за законом взаємної індукції збудження та гальмування.

Розрізняють індукцію позитивну і негативну.

При позитивній індукції гальмування в певній ділянці кори викликає збудження в інших її ділянках. У цьому разі діяльність організму відбувається в напрямі збудження, посилюється увага до змісту діяльності. При негативній індукції збудження в якійсь ділянці кори викликає гальмування в тих її ділянках, які були до цього діяльними. Негативна індукція спостерігається при відхиленні від основної діяльності й зосередженні на випадкових подразненнях, які гальмують збудження від основного подразнення, тобто відвертається увага від виконуваної діяльності.

Гальмування нервових процесів буває безумовне, або зовнішнє, і умовне, або внутрішнє.

Зовнішнє гальмування настає внаслідок дії сильного стороннього подразника. Вироблений умовний рефлекс, наприклад виділення собакою слини на засвічування електричної лампочки, припиняється, якщо почне діяти сильний звук.

Зовнішнє гальмування є проявом дії негативної індукції. Воно виявляється ще й у вигляді позамежового гальмування, яке виникає тоді, коли сила збудження перевищує можливості працездатності нервової клітини. У цьому разі сила подразника не тільки не викликає посилення реакції, а навпаки, реакція зменшується або зовсім гальмується.

Гальмівні процеси, що виникають у клітині через її перенапруженим, оберігають її від руйнування. Тому таке гальмування називають ще захисним.

Вища нервова діяльність людини як суспільної істоти якісно відрізняється від вищої нервової діяльності тварин. У процесі праці, у суспільному житті люди виробили звукову мову як засіб зв'язку, засіб взаємного спілкування.

Мовна функція внесла новий принцип у діяльність великих півкуль. Слово у житті людини стало своєрідним сигналом. Воно є другою, специфічно людською сигнальною системою дійсності. Кожне слово як назва предмета, властивості чи дії замінює відповідний перший сигнал, тобто сигналізує перші сигнали.

Нервові процеси, що відображаються у великих півкулях головного мозку при встановленні й підтримуванні динамічного стереотипу, є підґрунтям почуттів і зумовлюють характер та інтенсивність почуттів. Фізіологічним підґрунтям почуттів труднощів, бадьорості і стомленості, задоволення і засмученості, радості й відчаю є зміни, порушення старого динамічного стереотипу чи складність встановлення нового.

Психіка – ______________________________________________________________

_____________________________________________________________________________

 

  1. Заповніть таблицю. Стадії психічного відображення
Стадії психічного відображення
Стадія психічного відображення Характеристика стадії психічного відображення Особливості поведінки на даній стадії психічного відображення
1. Здатність реагувати на окремі властивості предметів зовнішнього світу Реакція на біологічно нейтральні подразники. Здатність уникати несприятливих умов середовища та пошук позитивних подразників
2. Об'єднання окремих впливових властивостей в цілісний образ, відображення зовнішньої реальності в предметній формі Різноманітні і складні рухові здібності. Активний пошук позитивних подразників; розвинута захисна поведінка
3. Відображення міжпредметних зв'язків Поведінка пошуку. Здатність одну проблему розв'язувати кількома способами. Здатність відновлювати раніше знайдений спосіб розв'язання в нових умовах. Великі можливості пристосування
4. Сукупність пізнавальних, мотиваційних, цілеутворюючих, емоційно-почуттєвих і рефлексивних здатностей індивіда Наявність та застосування мовлення (другої сигнальної системи). Здатність до цілеспрямованої діяльності надає можливість не лише пристосовуватися до середовища, але й змінити середовище у відповідності до своїх потреб. Здатність до довільної регуляції психічних процесів, творчої діяльності

Розвиток психіки пов'язаний із розвитком та функціонуванням нервової системи. Нервова система є матеріальним субстратом психіки.

Нервова система – ______________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Основні етапи розвитку нервової системи:

1) __________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________

2) __________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________

3) ___________________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________

4) ___________________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________

Виконайте завдання до теми:






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.