Міжбюджетна реформа та її вплив на місцеві фінанси

Необхiднiсть досягнення фiнансової стабiлiзацiї в Укpaїнi ставить новi завдання у сферi мiжбюджетних вiдносин, оптимiзацiя i впорядку­вання яких мають сприяти вирiшенню багатьох фiнансових, економiч­них i навiть полiтичних проблем у державi.

За умов становлення самостiйної бюджетної системи та вдосконален­ня органiзацiйних засад їїфункцiонування, формування власної моделi мiжбюджетних вiдносин вiдбувалося не завжди послiдовно i рацiональ­но, без урахування обраних прiоритетiв розвитку українського суспiль­ства. Великий вплив на вдосконалення бюджетної системи i впорядкування взаємозв'язкiв i взаємовiдносин мiж окремими рiвнями та вида­ми бюджетiв мали державотворчi процеси подiлу влади, реформування її законодавчих i виконавчих opгaнiв, становлення та змiцнення мicце­вого самоврядування.

Починаючи з 2001 р., в Укpaїнi проводиться мiжбюджетна реформа, яка була започаткована прийняттям i реалiзацiєю постанови Кабiнету Miнiстpiв України " Про затвердження Порядку розрахунку обсягу мiж­бюджетних трансфертiв (дотацiй вирiвнювання, субвенцiй та коштiв, що передаються до бюджету вищого рiвня) та нормативiв вiдрахувань вiд загальнодержавних податкiв i зборiв на 2001 piк" вiд 29 грудня 2000 р. 3гiдно з цiєю постановою докорiнно змiнився порядок бюджетного пла­нування. Так, були запровадженi формульнi розрахунки при визначен­нi обсягiв доходiв i нормативнi методи у плануваннi видаткiв мiсцевих бюджетiв, а також елементи фiнансового вирiвнювання. Як засвiдчив досвiд, такий порядок дав можливicть гарантувати адмiнiстративно-тери­торiальним одиницям середнiй рiвень доходiв i середнiй обсяг видаткiв (у розрахунку на одну особу наявного населення) за рахунок коштiв мic­цевих бюджетiв, що має поступово зменшити територiальнi вiдмiнностi у рiвнях надання суспiльних послуг громадянам.

Hовi пiдходи у визначеннi обсягiв бюджетних трансфертiв створили можливостi для об'єктивного i неупередженого перерозподiлу бюджет­них pecypciв мiж фiнансово " багатими" i " бiдними" територiями. Kpiм того, зв'язок алгоритму розрахунку обсягiв видаткiв мiсцевих бюджетiв та конкретних кiлькiсних показникiв (чисельнiсть населення, кiлькicть отримувачiв соцiальних послуг, штатна чисельнiсть працiвникiв орга­нiв управлiння) захищає органи мiсцевого самоврядування вiд впливу суб'єктивних чинникiв у процесi прийняття рiшень центральними ор­ганами влади. А розрахунки доходiв з використанням обумовлених пе­релiкiв власних i закрiплених доходiв (так званих кошикiв) не обмежу­ють iнiцiативу мiсцевих фiскальних opгaнів у процесi збирання подат­кiв, адже в межах загального обсягу кошика доходiв невиконання по­казникiв за одним iз податкiв можна компенсувати перевиконанням надходжень з iншого.

Важливим позитивним аспектом змiн у мiжбюджетних вiдносинах стало врахування у процесi бюджетного планування динамiки надхо­джень за попереднi три роки найважливiших з фiскального погляду по­даткiв, зборiв та iнших платежiв i доходiв, якi зараховуються до мiсце­вих бюджетiв, що заклало необхiднi передумови для обгрунтування стра­тегiчних рiшень, тобто для перспективного фiнансового планування на мiкpopiвнi.

3агалом органiзацiя вiдносин усерединi бюджетної системи України та особливо мiж державним i мiсцевими бюджетами, поступово набуває таких потрiбних з погляду змiцнення демократичних засад i мiсцевого самоврядування рис, як стабiльнiсть, прозорiсть, об'єктивнiсть i зрозумi­лiсть. Важливим стимулом розвитку чинної бюджетної практики стало формування механiзму заiнтересованостi opгaнiв мiсцевого самовряду­вання в нарощуваннi власної дохiдної бази, забезпечення самостiйностi у витрачаннi додатково одержаних коштiв.

Важливу роль у процесi вдосконалення мiжбюджетних вiдносин вiдi­грало прийняття 21 червня 2001 р. Бюджеmного кодексу України. Основ­нi надбання кодексу, що позитивно вплинули на подальше проведення мiжбюджетної реформи, полягали:

- у розмежуваннi видаткiв мiж бюджетами рiзних piвнiв та видiв;

- закрiпленнi на постiйнiй основi дохiдних джерел за державним i

мiсцевими бюджетами;

- змiцненнi самостiйностi мiсцевих бюджетiв;

- встановленнi зацікавленості у збiльшеннi надходжень до бюджетiв та ефективному використаннi бюджетних коштiв;

- запровадженнi прозорої процедури мiжбюджетних вiдносин;

- систематизацiї видiв бюджетних трансфертiв i засад їx надання;

- встановленнi формульного пiдходу до розрахунку мiжбюджетних

трансфертiв - дотацiй вирiвнювання мiсцевим бюджетам;

- застосуваннi механiзму вирiвнювання видаткiв мiсцевих бюджетiв;

- фiнансуваннi соцiальних програм за допомогою цiльових субвенцiй.

Однак поряд iз позитивними напрацюваннями Бюджетного кодексу i прийнятих для його розвитку нормативних aктiв залишається низка невирiшених проблем. 3окрема, формульний порядок розрахункiв до­ходiв, запроваджений у 2001 р. i закрiплений у Бюджетному кодексi, не охопив бюджети мiст районного значення, селищ i сiл. Як i за поперед­нix умов, досить обмеженими залишаються можливостi селищних i сiль­ських рад у збiльшеннi дохiдної бази вiдповiдних бюджетiв.

Вважаємо за необхiдне детальнiше зупинитися на двох центральних елементах формульного розрахунку обсягiв дотацiй вирiвнювання - це:

1) iндекси вiдносної податкоспроможностi, що використовуються при розрахунках доходiв мiсцевих бюджетiв;

2) фiнансовi нормативи бюджетної забезпеченостi, на основi яких ви­значаються видатковi потреби мiсцевого самоврядування.

Визначення рiвня nодаmкоспроможносmi територiй, як зазначало­ся вище, проводиться на основi даних про фактичнi надходження вста­новленого перелiку закрiплених за мicцевими бюджетами доходiв. Про­те бiльшiсть iз цих доходiв характеризується надзвичайною нестабiль­нiстю, що не дає можливостi об'єктивно оцiнити податкову силу адмiнi­стративно-територiальних одиниць.

3вичайно, запровадження у процес бюджетного планування як нор­мативiв бюджетної забезпеченостi, так i iндексiв вiдносної податкоспро­можностi є, безперечно, важливим кроком на шляху до формування об'єктивного та прозорого механiзму бюджетного регулювання. Проте, як свiдчить практика країн, що нагромадили певний досвiд фiнансового вирiвнювання, концептуальнi засади визначення названих вище показ­никiв там застосовуються зовсiм iншi. Фактичнi обсяги податкiв та iн­ших бюджетних доходiв можуть значно коливатися, їх надходження залежать вiд дiї багатьох внутрiшнiх i зовнiшнiх чинникiв, таких як змiни у фiнансовому, в тому числi податковому, законодавствi, що приз­водять до перегляду ставок податкiв, об'єктiв оподаткування, складу податкових пiльг, до створення спецiальних (вiльних) економiчних зон. Визначальними внутрiшнiми чинниками, що впливають на обсяги фак­тичного надходження доходiв до бюджету, єрезультативнiсть роботи фi­скальних opгaнiв зi справляння податкiв, зокрема, стягнення податко­вої заборгованостi; масштаби взаємозалiкiв; пiльги, якi надає платни­кам податкiв мiсцева влада.

Ми згоднi з фахiвцями, якi вважають, що iндекси вiдносної податко­спроможностi слiд розраховувати лише на базi постiйних джерел бюджет­них доходiв. Наскiльки вiдповiдають цiй вимозi доходи, на основi яких нинi визначається податкоспроможнiсть адмiнiстративно-територiаль­них одиниць України?

3гiдно з порядком розрахунку мiжбюджетних трансфертiв iндекси вiдносної податкоспроможностi розраховують на основi кошика закрiп­лених доходiв мiсцевого бюджету, бiльше 70 % якого становлять над­ходження податку з доходiв фiзичних осiб. Таким чином, абсолютнi об­сяги цього податку, а також yci змiни в динамiцi його надходження за три oстаннi роки значно впливають на обчислення конкретних значень iндексiв податкоспроможностi.

Нестабiльнiсть фактичних надходжень бiльшостi бюджетних доходiв зумовила перехiд у багатьох європейських кpaїнax до використання по­даткової бази пiд час оцiнювання рiвня податкоспроможностi територiй. Саме таким чином визначаються обсяги бюджетних трансфертiв у Данії, Hopвeгiї, Швецiї, Великiй Британiї, Францiї та iнших кpaїнаx. Пiд податкоспроможнiстю або податковою базою територiальних фор­мувань у кpaїнax заходу розумiють доходи, якi пiдлягають оподатку­ванню. У бiльшостi випадкiв - це сукупнi оподатковуванi доходи насе­лення або прибутковий податок на душу населення, що пояснюється до­мiнуванням у мiсцевому оподаткуваннi надходжень податкiв з доходiв громадян (особистого прибуткового, податку на професiї тощо). Розра­хунок доходiв територiальних формувань проводиться шляхом мно­ження визначеної податкової бази на середню ставку оподаткування по кpaїнi або на ставку, яка встановлена мiсцевим органом самоврядування.

Врахування податкової бази, а не фактичних обсягiв надходжень ви­значеного кола дохiдних джерел має беззастережнi переваги, тому що позбавляє мiсцеву владу можливостей впливати на обсяги трансфертiв, змiнюючи свою полiтику в галузi доходiв i видаткiв. Кpiм того, у показнику податкової бази потенцiйно закладенi стимули для повної мобiлi­зацiї доходiв у мiсцевi бюджети органами мiсцевого самоврядування. Податкова база як сукупнiсть об'єктiв, що пiдлягають оподаткуванню, дає змогу об'єктивнiше оцiнити рiвень податкових можливостей кож­ної територiї та порiвняти його з фактичними надходженнями доходiв. На наш погляд, до складу податкової бази слiд зарахувати: обсяги до­ходiв населення, прибутки комунальних пiдприємств, вартiсть нерухо­мого майна, яке пiдлягає оподаткуванню.

3вичайно, використання показника податкової бази можливе лише за умови наявностi iнформацiї про доходи, прибутки, земельнi дiлянки, нерухоме майно, транспортнi засоби чи iншi об'єкти, що пiдлягають оподаткуванню, а також добре налагодженої системи облiку, звiтностi та контролю за їх станом i рухом.

Центральне мiсце у розрахунках обсягiв видаткiв мiсцевих бюджетiв займають н ормативи бюджетної забезnеченосmi. У ст.94 Бюджетно­го кодексу України вказано, що фiнансовi нормативи бюджетної забез­печеностi використовуються для визначення розмежування мiжбюджет­них трансфертiв. Це icтoтне зауваження, з нього випливає, що тaкi нор­мативи не призначенi для розрахунку потреб opгaнiв мiсцевого само­врядування на певну цiль, а використовуються лише для справедливого розмежування трансфертiв. Визначення нормативiв зумовлює алго­ритм їхнього обчислененя, у процесi якого загальний обсяг фiнансових pecypciв, якi спрямовуються на реалiзацiю бюджетних програм, дiлить­ся на кiлькiсть мешканцiв або споживачiв соцiальних послуг.

У Бюджетному кодексi зазначено, що обсяги фiнансових pecypciв, спрямованi в мiсцевi бюджети, розподiляються мiж окремими видатка­ми залежно вiд прiоритетiв бюджетної полiтики. Таким чином, обсяги коштiв, якi витрачаються на oсвiту, охорону здоров'я, соцiальний за­хист i соцiальне забезпечення населення та iншi потреби, пов'язанi з ви­конанням органами мiсцевого самоврядування делегованих повнова­жень, визначаються централiзовано, i за допомогою фiнансових норма­тивiв бюджетної забезпеченостi розподiляються мiж бюджетами окре­мих територiальних формувань залежно вiд ознак, якi характеризують масштаби споживання кожного виду послуг.

Бюджетним кодексом передбачено також застосування к орuгуючuх коефiцiєнmiв до нормативiв бюджетної забезпеченостi; вони мають вра­ховувати вiдмiнностi у вapтocтi надання соцiальних послуг залежно вiд кiлькостi населення, споживачiв послуг; соцiально-економiчних, демо­графiчних, клiматичних, екологiчних та iнших особливостей адмiнi­стративно-територiальних одиниць країни. Taкi коефiцiєнти застосову­ють пiд час розрахунку видаткiв на утримання opгaнiв управлiння з бюджетiв районiв, мicт республiканського та обласного значення. Kpiм того, алгоритм обчислення видаткiв мiсцевих бюджетiв на oсвiту перед­бачає застосування показника приведеного контингенту учнiв рiзних типiв загальноосвiтнiх навчальних закладiв, який визначається також iз застосуванням коефiцiєнтiв приведення (iншими словами - коригу­вання). Пiд час розрахунку видаткiв на охорону здоров'я використову­ють коригуючi коефiцiєнти, якi дають змогу врахувати вiдмiнностi у част­цi видаткiв на заробiтну плату в загальнiй сумi видаткiв мiсцевих бю­джетiв.

Як свiдчить практика, проведення формульних розрахункiв пiд час складання проектiв мiсцевих бюджетiв, рiзноманiтнiсть мiсцевих умов вимагає застосування бiльшого спектра коригуючих коефiцiєнтiв. Йде­ться про тi, за допомогою яких можна коригувати бюджетнi видатки за­лежно вiд таких чинникiв: щiльнiсть населення, ступiнь урбанiзацiї, особливостi природно-клiматичних умов, розвиток туризму (тобто на­явнiсть курортiв чи iсторичних i заповiдних мiсць). Вiдсутнiсть таких нормативiв не дає можливостi об'єктивно визначити видатки вcix мic­цевих бюджетiв, деякi з них не отримали достатнiх кoштiв у процесi розмежування бюджетних pecypciв.

Не вiдкидаючи беззастережнi позитивнi наслiдки реформи мiжбю­джетних вiдносин, треба зазначити, що загалом в Укpaїнi спостерiгаєть­ся процес nосилення централiзації бюджетного nланування, яке у нас проводиться переважно на загальнодержавному piвнi, адже розра­хунки державного i близько 700 мiсцевих бюджетiв проводить Miнicтep­ство фiнансiв України. А Бюджетний кодекс залишає для такого склад­ного i вiдповiдального процесу, як розробка i прийняття мiсцевих бю­джетiв, лише близько мiсяця пiсля офiцiйного опублiкування 3акону про державний бюджет України. 3розумiло, що про обгрунтованiсть i реальнiсть бюджету, складеного в такий нетривалий час, не завжди до­водиться говорити.

3а умов централiзацiї розрахункiв мiсцева влада виявилася в багатьох аспектах вiдокремленою вiд процесу бюджетного планування, вона не в змозi забезпечити його зв'язок iз найважливiшими макроекономiчними параметрами. Не створено ефективний механiзм стимулювання opгaнiв мiсцевого самоврядування у перевиконаннi запланованих показникiв як за державним, так i за мiсцевими бюджетами. Ситуацiя увесь час за­гострюється, адже повноваження мiсцевої влади постiйно зростають, а фiнансовi ресурси, якi надходять у її розпорядження, збiльшуються не­пропорцiйно до нових функцiй i завдань. Oкpiм цього, ще й сам обсяг фiнан­сових pecypciв визначається централiзовано.

3а сучасних умов iстотною вадою бюджетної практики стала вiдсут­нiсть безпосередньої взаємообумовленостi зв'язку мiж соцiально-еко­номiчним i бюджетним плануванням. Процеси, якi paнiшe були тicно пов'язанi мiж собою, нинi виявилися абсолютно непотрiбними i вiдо­кремленими одне вiд одного. Разом iз запровадженням централiзовано­го порядку визначення обсягiв мiсцевих бюджетiв спостерiгаємо пара­доксальну ситуацiю, коли програми розвитку адмiнiстративно-територiальних одиниць, їх практичне втiлення i загалом соцiально-економiч­на ситуацiя на мiсцях нiяким чином не впливають на визначення об­сягiв мiсцевих бюджетiв, якi є, за чинним законодавством, фiнансовим планом органiв мiсцевого самоврядування, а отже, функцiонування i розвитку певної територiї. Подолання зазначених недолiкiв, а також подальше вдосконалення дiючого порядку розрахунку дотацiй вирiвню­вання з урахуванням здобуткiв свiтового досвiду, на наш погляд, сприя­тиме формуванню бюджетної системи, яка б вiдповiдала потребам рин­кових перетворень.

Вихiдною умовою органiзацiї мiжбюджетних вiдносин, як було за­значено вище, єрозмежування доходiв i видаткiв кожного бюджету на основі подiлу повноважень мiж рiвнями влади, яке має здiйснюватися таким чином, щоб забезпечити вiдповiднiсть мiж видатками, покладе­ними на кожний бюджет, i необхiдними для їх фiнансування дохiдними джерелами. Особливого значення у зв'язку з цим набуває проблема по­дальшого змiцнення дохідної базu мiсцевuх бюджетiв, якi є фунда­ментом бюджетної системи i фiнансовою основою мiсцевого самовряду­вання.

В економiчнiй лiтературi неодноразово порушувалися питання про розширення власних джерел доходiв мiсцевих бюджетiв за рахунок тих загальнодержавних податкiв, якi традицiйно у повному обсязi зарахо­вуються до дохiдної частини мiсцевих бюджетiв. Це тaкi податки: пода­ток на прибуток пiдприємств, плата за землю, податок iз власникiв транс­портних засобiв та iнших самохiдних машин i механiзмiв, податок на промисел, державне мито, oкpeмi pecypcнi платежі. Вказанi податки єзакрiпленими доходами мiсцевих бюджетiв. Власнi доходи, як було зазначено ранiше, не вiдiграють значної фiскальної ролi, їх перелiк об­межений мiсцевими податками i зборами, а також тими надходження­ми, якi пов'язанi з рiшеннями мiсцевих органiв самоврядування (штра­фи, санкцiї, оренда, кошти вiд приватизацiї тощо).

На наш погляд, статусу власних мають набрати не тiльки закрiпленi за мiсцевими бюджетами доходи, а й тaкi загальнодержавнi податки, як податок на прибуток пiдприємств (комунальної форми власностi) i податок з доходiв фiзичних осiб. Починаючи з 1997 р., цi прямi податки повнiстю залишаються у доходах мiсцевих бюджетiв. Таке розмежування дохiдних джерел вiдповiдає тенденцiї закрiплен­ня за державним бюджетом України непрямих, а за мiсцевими бюдже­тами - прямих податкiв. Як вiдомо, основною функцiєю центрального уряду в кожнiй кpaїнi є макроекономiчне регулювання, один із iнcтpумeнтів якого - перерозподiл фiнансових pecypciв за допомогою вилучення до державного бюджету непрямих податкiв.

Бiльше вiдповiдають характеру мicцeвoгo оnодаткування прямi по­датки i насамперед податок з доходiв фiзичних осiб. Спрямування цих надходжень у мiсцевi бюджети сприяє встановленню взаємозалежностi мiж результатами господарювання пiдприємств, пiдприємницькими зу­силлями населення, piвнeм доходiв i величиною мiсцевих бюджетiв, а отже, визначає ступiнь задоволення мiсцевих потреб. Доречно нагада­ти, що податок з доходiв фiзичних осiб, поряд iз податком на нерухо­мiсть, вiдiграє основну роль у мiсцевому оподаткуваннi багатьох за­рубiжних кpaїн.

Багато eкoнoмiстiв, як i ми, притримуються тiєї думки, що необхiд­но якнайшвидше запровадити податок на нерухоме майно. Майновi по­датки належать до найдавнiших податкiв, якi знає людство, вони вияв­ляються в тих чи iнших формах у системах оподаткування ycix кpaїн, у бiльшостi кpaїн - належать до мiсцевих податкiв.

Ще одним кроком на шляху до встановлення реальної фiнансової са­мостiйностi opгaнiв мiсцевого самоврядування є надання їм права за­проваджувати власнi мiсцевi податки i збори. Необхiднiсть позитивного вирiшення цього питання вiдстоюється не лише самими представника­ми opгaнiв мiсцевого самоврядування, але i багатьма вченими, якi апе­люють до cвiтового досвiду.

Не менш важливою є проблема встановлення зацiкавленостi мiсце­вих фiнансових opгaнiв у повнiй мобiлiзацiї доходiв як у мiсцевi бюдже­ти, так i до державного бюджету України. Як показала практика остан­нix pокiв, разом iз передачею непрямих податкiв до державного бюдже­ту України значно знизилася зацiкавленiсть мiсцевих фiнансових ор­гaнiв у повному їx стягненнi. Перевага була надана прямим податкам, якi повнiстю надходять до мiсцевих бюджетiв. На пiдприємства з боку фiскальних opгaнiв чинився тиск, їx змушували, насамперед, сплачува­ти податок на прибуток, далi - податок на додану вартiсть. Така ситуа­цiя е досить поширеною в бюджетнiй практицi кpaїн iз перехiдною еко­номiкою.

Чинний механiзм органiзацiї мiжбюджетних вiдносин упродовж три­валого часу не зацiкавлював забезпеченiшi податковими доходами тери­торї використовувати yci наявнi можливостi їx збiльшення (незалежно вiд того, доходи закрiпленi чи регулюючi), тому що через систему передачi бюджетних коштiв додатково одержанi доходи вилучаються до держав­ного бюджету України. Склалося становище, за якого чим бiльше мо­бiлiзується коштiв на мiсцях, тим бiльше їх вилучається з метою пере­розподiлу.

Одним iз шляхiв виходу з цього становища є стимулювання додатковоїмобiлiзації доходiв у державний бюджет Укрaїни шляхом зарахуван­ня частини перевищення фактичних надходжень доходiв понад запла­нованi обсяги. Йдеться про тi доходи, якi повнicтю надходять до держав­ного бюджету України. У 1996 i 1998 рр. дiяв такий порядок: як доходи мiсцевих бюджетiв надходило 50 % суми додаткових надходжень за­гальнодержавних податкiв понад запланований обсяг; у 1996 р. така практика застосовувалася щодо ПДВ, акцизного збору, податку на при­буток пiдприємств, якi перебували у загальнодержавнiй власностi; у 1998 р. - щодо акцизного збору з вiтчизняних товapiв. У 2000 р. над­ходження у грошовiй формi доходiв державного бюджету України по­над рiчнi розрахунковi обсяги розмежовувались у рiвних пропорцiях мiж державним i вiдповiдним мiсцевим бюджетом.

У 2001-2004 рр. дiяв новий порядок розмежування доходiв загаль­ного фонду державного бюджету України понад рiчнi розрахунковi об­сяги, вiдповiдно до якого додатково одержанi кошти розподiлялись:

- до державного бюджету України - 50 %;

- обласного бюджету - 12, 5 %;

- бюджетiв мicт республiканського (Автономної Республiки Крим) i обласного значення та бюджетiв районiв - 37, 5 %;

- бюджету м. Севастополя - 50 %;

- бюджету Автономної Республiки Крим - 62, 5 %;

- мiського бюджету м. Києва - 100 %.

Протягом 2005-2006 рр. стимулювання додаткового надходження коштiв до державного бюджету не проводилося.

Розмежування доходiв i видаткiв мiж ланками бюджетної системи багато в чому визначає цiлi i механiзм бюджетного регулювання, а та­кож пiдбiр конкретних методiв збалансування бюджетiв i їхфiнансово­го вирiвнювання. Практика бюджетного регулювання oстaннix pокiв привела до пара­доксальної ситуацiї: починаючи з 1999 р. в Укpaїнi мiжбюджетнi транс­ферти передбаченi бюджетам практично вcix адмiнiстративно-територi­альних одиниць. Ми вважаємо, що поширення принципу субсидiар­ностi в зарубiжних країнах не повинно механiчно переноситися у вiт­чизняну бюджетну практику. Не слiд забувати, що головною метою бю­джетних трансфертiв є надання фiнансової допомоги i збалансування мiсцевих бюджетiв тих територiй, якi мають менший податковий по­тенцiал, а отже, є фiнансово " бiднiшi".

Розширення кiлькостi дотацiйних територiй i включення до їх скла­ду вcix адмiнiстративно-територiальних одиниць перетворює бюджетнi трансферти iз засобу надання фiнансової допомоги у важiль для здiй­снення перерозподiльчих процесiв. і причину такого становища слiд шукати не в самiй системi бюджетних трансфертiв, а в недосконалостi системи розмежування до­ходiв мiж рiвнями бюджетної системи, рiвнями влади.

3бiльшення кiлькостi дотацiйних мiсцевих бюджетiв обов'язково при­зводить до поступового зменшення ефективностi використання одержа­них коштiв, зниження зацiкавленостi в пошуку альтернативних джерел доходiв, сприяє розвитку споживацьких настроїв з боку opгaнiв мiсце­вого самоврядування.

3 метою подальшого вдосконалення мiжбюджетних віднocин по­трiбно:

- проводити чiтке розмежування повноважень мiж органами держав­ної влади i мiсцевим самоврядуванням, вiдповiдно до якого має здiй­снюватися розмежування фiнансових pecypciв;

- забезпечувати органи мiсцевого самоврядування бюджетними ре­сурсами, достатнiми для виконання делегованих повноважень держав­ної влади;

- формувати сприятливi умови для нарощування власної дохiдної бази мiсцевих бюджетiв, як основного джерела фiнансування власних повноважень;

- розробляти механiзм компенсацiї втрат власних доходiв мiсцевих бюджетiв, якi виникають у зв'язку з наданими державою пiльгами за податками та iншими платежами;

- вiдновлювати механiзм надання додаткових дотацiй мiсцевим бю­джетам за перевиконання запланованих показникiв загального фонду державного бюджету, в якому слiд враховувати виконання вказаних по­казникiв на piвнi окремого мiсцевого бюджету, а не областi загалом;

- законодавчо визначати порядок коригування власної дохiдної ба­зи мiсцевих бюджетiв i встановлювати перелiк чинникiв, якi можуть при цьому бути вpaxoвaнi;

- пiд час розрахунку бюджетних трансфертiв враховувати сформо­вану мережу бюджетних установ, а також стан об'єктiв соцiально-куль­турної сфери;

- пiд час визначення обсягiв видаткiв мiсцевих бюджетiв ширше за­стосовувати коригуючi коефiцiєнти з метою врахування мiсцевої спе­цифiки.

Ключові слова: міжбюджетні відносини, бюджетне регулювання, фінансове вирівнювання, міжбюджетні трансферти, дотації вирівнювання, субвенції, бюджетні гранти, коефіцієнт вирівнювання, індекс податкоспроможності.

Запитання для перевірки знань

1. Дайте визначення міжбюджетних відносин.

2. В чому полягає фінансове вирівнювання?

3. Які існують форми руху бюджетних ресурсів?

4. Поясніть сутність і види бюджетного регулювання.

5. Які існують види міжбюджетних трансфертів?

6. Поясніть значення поняттю „норматив бюджетної забезпеченості” та „коефіцієнт вирівнювання”, „індекс відносної податкоспроможності”.

7. В чому полягає проблема по­дальшого змiцнення дохідної бази мiсцевих бюджетiв?

8. Назвіть основні напрями вдосконалення міжбюджетних відносин.

Тестові завдання:

1. Міжбюджетні відносини – це:

а) відносини між окремими ланками системи місцевих бюджетів;

б) відносини між органами місцевого самоврядування, метою яких є збалансування місцевих бюджетів;

в) відносини між державними та місцевими бюджетами України, а також між окремими ланками системи місцевих бюджетів щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій передбачених Конституцією та законами України.

2. Суб'єктами міжбюджетних відносин є:

а) органи державної влади і управління;

б) громадські утворення і організації;

в) органи місцевого самоврядування, до компетенції яких включені повноваження щодо складання, розгляду, затвердження і виконання бюджетів.

3. Бюджетне регулювання – це:

а) надання коштів з місцевих бюджетів державному бюджету з метою збалансування доходів і видатків державного бюджету;

б) надання коштів з державного бюджету місцевим бюджетам з метою збалансування доходів і видатків останніх;

в) надання коштів з місцевих бюджетів іншим місцевим бюджетам у формі субсидій.

4. Методи бюджетного регулювання:

а) балансовий;

б) відсоткових відрахувань від загальнодержавних податків і доходів;

в) надання бюджетних трансфертів;

г) встановлення надбавок до загальнодержавних податків.

5. Фінансове вирівнювання – це:

а) перерозподіл фінансових ресурсів між бюджетами різних рівнів;

б) спрямування коштів з “багатих” регіонів у “бідніші” з метою збалансування доходної і видаткової частин місцевих бюджетів;

в) перерозподіл фінансових ресурсів як між ланками системи бюджетів по вертикалі, так і між так званими бідними і багатими територіями по горизонталі.

6. У доходи місцевих бюджетів з метою їх збалансування зараховуються загальнодержавні податки:

а) акцизний збір з вироблених в Україні товарів;

б) податок на прибуток підприємств;

в) податок з власників транспортних засобів;

г) податок на доходи фізичних осіб;

д) 10% ПДВ.