Прогноз та прогнозування національної економіки.

Макроекономічне прогнозування — виявлення та аналіз закономірностей і тенденцій розвитку національної економіки, передбачення змін у ньому і створення наукової бази для економічної політики та державного регулювання економіки.

Принцип наукової обґрунтованості передбачає, що прогнозування базується на системних знаннях про закономірності розвитку економіки; враховує реалії економічного, політичного і соціального життя країни, вітчизняний та світовий досвід, а також використовує систему наукових методик і методів.

Принцип системності розглядає національну економіку, з одного боку, як єдиний об'єкт, а з іншого — як сукупність самостійних напрямків (блоків) прогнозування.

Складовими макроекономічного прогнозу є прогнози розвитку:

окремих великих сфер і підсистем економіки (фінансів, грошового обігу, цін тощо);

галузей і підгалузей;

видів виробництва;

природних ресурсів (земельних, водник, енергетичних, корисних копалин тощо);

трудових ресурсів;

науково-технічні;

соціальні (зайнятості, доходів, рівня життя тощо);

зовнішньоекономічні;

екологічні;

регіональні;

демографічні;

політологічні тощо.

Принцип адекватності означає, що прогноз як теоретична модель (узагальнення)*має достатньо повно і точно відображати реальні процеси національної економіки.

Принцип багатоваріантності (альтернативності) передбачає розробку не одного, а кількох (мінімум трьох) варіантів майбутнього розвитку національної економіки, оскільки хоч її розвиток і детермінований конкретними умовами чи певними закономірностями, але відбувається за різними траєкторіями. Останнє обумовлено дією факторів, які впливають на функціонування народного господарства, їх інтенсивністю, можливістю виникнення інших чинників та умов у майбутньому.

Варіанти прогнозу:

песимістичний — відображає нижню межу можливого розвитку національної економіки (за домінування негативних факторів впливу);

оптимістичний — показує можливу верхню межу (за домінування позитивних факторів);

стриманий (середній) — окреслює найвірогіднішу траєкторію майбутнього розвитку.

Принцип цілеспрямованості — прогнозування розвитку конкретного об'єкта (національна економіка в цілому чи окремий її елемент) і визначення тенденцій та закономірностей його розвитку для вирішення конкретних народногосподарських завдань. Цілі прогнозування визначаються суспільними потребами, породженими певними соціально-економічними, політичними, демографічними, науково-технічними та іншими факторами.

Принцип рентабельності (ефективності) — визначення вартості аналітичної підготовки прогнозу та його результативності, врівноваження економії з ефективністю, якості зі своєчасністю. Прогноз має бути точним, повним і реальним. Важливим його правилом є: мінімізація вхідних даних за їх аналітичної значимості та максимізація вихідних даних.