Натуральні волокна.

ТЕМА: ТЕКСТИЛЬНІ ВОЛОКНА.

1.Текстильні волокна, класифікація волокон.

2.Тканини. Споживчі властивості тканин.

1.ТЕКСТИЛЬНІ ВОЛОКНА, КЛАСИФІКАЦІЯ ВОЛОКОН.

Текстильні волокна - це протягнені, міцні тіла з малими поперечними розмірами конкретної довжини, які використовуються для виготовлення ниток і деяких текстильних виробів.

Текстильні волокна

Натуральні Хімічні

Рослинного Тваринного Мінеральні Штучні Синтетичні

походження походження (азбест) (віскоза) (капрон)

(льон, бавовна) (шовк, шерсть)

Натуральні волокна.

Бавовна – це волокна, які покривають насіння рослини бавовник. Бавовник це однорічна рослина висотою 0, 8 –1, 7 м росте в районах з жарким кліматом.

Кількість волокна залежіть від ступеню його зрілості. Довжина 1 - 55мм.

Недоліки: дуже мнеться, низька стійкість до кислот.

Бавовна приміняється для виробництва тканин різного призначення, гардин, тюлевих і кружевних виробів, швейних ниток, шнурків. Бавовняний пух приміняють у виробництві медичної вати.

Льон – це волокна, які отримують із стебел, листків або плодів рослин які називають луб’яними (льон, пенька, койр). Льон це трав’яниста рослина яка має дві різновидності: льон-довгунець, льон-кудрявець.

Льняне волокно має товсті стінки, вузькі канали, які закрити з обох сторін, поверхня волокна більш рівна і гладка тому льняні тканини менш ніж бавовняні забруднюються, Їх легко прати. Ці властивості особливо важливі для білизни.

Недоліки: важко відбілюється, сильно мнеться.

Шерсть – це волокно знятого волосяного покрову овець, кіз, верблюдів, кролів. Шерстяні волокна мають велику пружність, а отже менше мнуться. Шерсть достатньо міцне і тверде волокно, але у вологому вигляді втрачає 30% міцності.

Недоліки: мала термостійкість, при температурі 100-110С^о волокна стають жорсткими, знижається їх міцність.

Пух кози в основному приміняють для виготовлення хусток, шерсть верблюдів – для виробництва ковдр.

Натуральний шовк - за своїми властивостями і собівартості - цінна текстильна сировина. Отримують його розмотуванням коконів, утворених гусеницями шовкопрядами. Найбільш розповсюдженим і цінним є шовк тутового шовкопряда, на долю якого припадає 90% світового виробництва. Батьківщина шовку це Китай.

Хімічні волокна - отримують методом хімічної переробки природних або синтетичних речовин. Основними матеріалами для їх отримання є деревина, відходи бавовни, скло. Технологічний процес виготовлення хімічних волокон складається з 3-х основних стадій:

1. Отримання прядильного розчину.

2. Формування з нього волокон.

3. Обробка волокон.

Отриманий прядильний розчин поступає в металеві фільтри (металеві ковпачки) з металевими отворами і витікає з них у вигляді неперервних струменів які твердіють і перетворюються в нитки. В залежності від виду обробки отримують волокна білі, пофарбовані, з блиском і матові.

Штучні волокна - отримують з природних з’єднань. Найбільш розповсюдженим штучним волокном є віскозне волокно, яке виготовляється з целюлози. Для виготовлення целюлозного волокна використовують деревину. Деревину розчіплюють, обробляють, перетворюють у прядильний розчин – віскозу. Віскозне волокно гігієнічне. Вироби з віскози добре поглинають вологу, мають високу термостійкість.

Недоліки: вироби з віскози сильно мнуться, у вологому стані втрачають міцність, вироби не рекомендується терти та викручувати.

Волокна, які містять метал: алюніт (люрекс) – металева нитка із алюмінієвої фольги, яка покрита захисною плівкою.

Синтетичні волокна – капронові волокна, які отримують із полімеру капролактаму. Тканини з цих волокон не мнуться, не збігаються, але гігієнічні властивості не дуже високі.

2. ТКАНИНИ. СПОЖИВЧІ ВЛАСТИВОСТІ ТКАНИН.

Тканини – це текстильний виріб, виготовлений на текстильному верстаті методом переплетення взаємно перпендикулярних систем ниток: основних в довжину тканини і поперечних (уточні) ниток. Споживчі властивості тканини залежать не тільки від сировини, але й від переплетення.

Переплетення – це порядок взаємного перекриття ниток основи нитками утка.

основа

уток

визначають 4 класи ткацьких переплетень:

1. Прості (полотняні, саржеві, сатинові, атласні)

2. Дрібно візерункові

3. Крупно візерункові

4. Складні переплетення утворені з 3-х і більше систем ниток.

Малюнок ткацького переплетення, який повторюється називається – рапорт.

1) Прості: рапорт по основі дорівнює рапорту по утку. В межах рапорту кожна основна нитка перетинається з уточною тільки один раз.

Полотняні – найпростіші і найбільш розповсюджені, в яких основні і уточні нитки чергуються через одну. При цьому переплетенні лицьова сторона і ізнанка однакові (льняні, шерстяні, ситець).

Саржеве - переплетення характеризується наявністю діагональних смуг, які йдуть знизу вверх. Таким переплетенням виробляють бавовняні, льняні тканини.

Сатинове і атласне переплетення надають тканині гладку поверхню.

2) Дрібно візерункові – такі переплетення створюють нескладні малюнки у вигляді квадратів, ромбів, ялинок. Розміри малюнків не перевищують 1 см.

3) Крупно візерункові – малюнки цих переплетень різноманітні по формі, тематиці, розмірам: геометричні, різноманітні орнаменти. Застосовуються для виготовлення серветок, скатертин, рушників, портьєр, меблево-декоративних виробів.

4) Складні: найбільш розповсюджені двохслойні, ворсові.

Двохслойні переплетення застосовують для виготовлення драпів, ряду шерстяних тканин, бавовняної байки. Додаткові системи ниток вводяться для збільшення товщини, покращення теплозахисних властивостей.

Ворсове – переплетення отримують із системи ниток: одна - ворсова і дві – корінні, основна і уточна.

Махрове – переплетення являється різновидом ворсового. Таким переплетенням виготовляють махрові тканини для рушників, халатів, білизни і деяких меблево-декоративних тканин.

Обробка тканин – це комплекс хімічних і фізико-хімічного впливу на тканину для покращення її споживчих властивостей. При фарбуванні тканина профарбовується наскрізь і рівномірно. Такі тканини називаються гладко фарбованими. Таку тканину можна отримати при використанні пофарбованих волокон, тоді тканина має рівномірне забарвлення не тільки на поверхні, але і по товщині.

Друкування – це процес нанесення і закріплення фарбника на окремих ділянках матеріалу.

Друкування здійснюється різними способами:

1. Машинним

2. Сітчатим

3. Шаблонним

Тканини після попередньої обробки фарбування і друкування не мають товарного вигляду для кращого оформлення тканини і покращення їх естетичних властивостей необхідно заключна обробка. Спеціальні види обробок виконують для знищення або усунення недоліків, для надання їм важливих властивостей (водонепрникненість і др.)

Споживчі властивості тканин можна розділити на групи:

До геометричних властивостей відносять довжину, ширину і товщину тканини. Довжина куска тканини коливається від 10 до 150 м. Ширина – від 40 до 250 см. Товщина тканини залежить від товщини ниток, які застосовуються. Товщина впливає на такі властивості тканини як теплозахисні, повітрянепроникність.

Властивості, які впливають на строк служби особливо важливі для тканин для білизни, підкладних, меблево-декоративних тканин, для робочого одягу.

Розтяжність тканини впливає на формостійкість. Розтяжність тканини зв’язана з пружністю залежить від сировини і структури тканини. Шерстяні і синтетичні мають високу розтяжність і пружність, льняні – невелику розтяжність і пружність; стійкість до прання впливає на стійкість до зношування. На ці властивості впливає переплетення тканин. Усадка або зміна розмірів після обробки (прання, сушка, прасування, хімічна чистка) важлива властивість тканин. Усадка тканини в основному залежить від сировинного складу тканини. Найбільшу усадку мають тканини з целюлозних волокон, найменшу – з синтетичних волокон.

Стійкість до світла особливо важлива для оцінки якості тканин, які підлягають тривалому впливу світла (гардинно-тюлеві, платочні).

Гігієнічні властивості мають важливе значення для всіх тканин для одягу, білизни; проникання повітря – для літніх тканин, теплозахисні властивості - для зимових; водонепроникність – для плащових.

Маса тканини впливає на втомлюваність людини. Найменшою масою володіють шовкові тканини, найбільшою – шерстяні, пальтові.

Естетичні властивості мають велике значення, оскільки при виборі тканини покупець перш за все звертає увагу на її зовнішній вигляд – стійкість забарвлення, жорсткість, художньо-колорестичне оформлення, коли тканина не мнеться, пілінгуємість.

Пілінгуємість – це схильність тканини до утворення пілей на поверхні, в результаті експлуатації виробу.