Розробка бюджету капітальних вкладень

Капітальний бюджет є основним фінансовим документом оперативного планування, в якому відбиваються обсяги, строки та джерела фінансування окремих видів робіт з інвестування. Він розробляється на рік в розрізі кварталів чи місяців

Вихідними передумовами розробки бюджету капітальних вкладень є:

а) календарний план реалізації інвестиційного проекту;

б) бюджетні заявки на виконання окремих видів робіт і придбання матеріалів, механізмів, устаткування, розроблених виконавцями окремих функціональних блоків проекту;

в) загальна стратегія фінансування інвестиційного проекту;

г) попередній графік потоку інвестиційних витрат, складений на етапі розробки бізнес-плану проекту;

д) фінансовий стан інвесторів проекту.

1) Визначення витрат по проекту

2) Оцінка очікуваного грошового надходження з урахуванням фактору часу (прийняття рішення є дуже відповідальним)

3) Аналіз ризикованості грошового потоку (побудова й обробка рядів розподілів, зв'язаних із грошовим потоком)

4) Визначення ціни інвестованого капіталу

5) Визначення приведеної вартості грошового потоку

6) Порівняння приведеної вартості грошового потоку з інвестиційними витратами

12. Основні відміни у методичному підході до планування та оцінки інвестиційної та фінансово-господарської діяльності

Всю фінансово-господарську діяльність підприємства можна поділити на операційну, фінансову та інвестиційну.

Операційна діяльність — це основна діяльність підприємства, що є головною метою створення підприємства, забезпечує основну частку його доходу і пов'язана з виробництвом та реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг).

Фінансова діяльність пов'язана з формуванням фінансових ресурсів підприємства. Це діяльність щодо залучення та погашення банківських та інших позик, збільшення і зменшення статутного капіталу через емісію чи викуп акцій, емісію та погашення власних боргових зобов'язань тощо.

Інвестиційна діяльність — це діяльність підприємства, яка передбачає вкладення коштів підприємства (власних чи залучених) в основні засоби, інші необоротні або фінансові активи. Тобто це діяльність, пов'язана зі здійсненням інвестицій у власне виробництво (капіталовкладень підприємства) та фінансових інвестицій у статутні капітали інших суб'єктів ринку, корпоративні або державні цінні папери з метою отримання доходу від володіння ними.

Основне завдання фінансової діяльності підприємств полягає в мобілізації капіталу для

фінансування операційної та інвестиційної діяльності. Термін „фінансування” характеризує всі заходи, спрямовані на покриття потреби підприємства в капіталі, які включають мобілізацію фінансових ресурсів (грошових коштів, їх еквівалентів та майнових активів), їх повернення, а також відносини між підприємством та капіталодавцями, які з цього випливають (платіжні відносини, контроль та забезпечення).

Інвестиційна діяльність включає операції з придбання та реалізації тих необоротних активів, а також фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів (П(С)БО 4). Така діяльність, з одного боку, передбачає здійснення витрат, які пов’язані з придбанням необоротних активів, фінансовими вкладеннями у придбання цінних паперів, внесками у статутний капітал інших суб’єктів господарювання, втратами у разі зменшення частки інвестора у власному капіталі об’єкта інвестування при оцінці фінансових інвестицій за методом участі в капіталі, ліквідацією, зменшенням корисності необоротних активів та фінансових інвестицій, втрати від курсових різниць за перерахунком монетарних статей інвестиційної діяльності.

З іншого боку, інвестиційна діяльність спрямована на одержання доходів у вигляді дивідендів, відсотків, збільшення вартості інвестицій на суму, що є часткою інвестора у чистому прибутку об’єкта інвестування при обліку фінансових інвестицій за методом участі в капіталі, виручки від реалізації необоротних активів, фінансових інвестицій, збільшення корисності необоротних активів, курсових різниць від перерахунку монетарних статей інвестиційної діяльності, вартості одержаних матеріальних цінностей від ліквідації основних засобів та інших.

13. Формування оптимальної програми (реальних інвестицій)

Процес формування програми реальних інвестицій підприємства базується на таких основних принципах (Бланк):

1. Багатокритеріальність відбору проектів до інвестиційної програми.

2. Диференціація критеріїв відбору за видами інвестиційних проектів.

3. Врахування об’єктивних обмежень інвестиційної діяльності підприємства.

4. Забезпечення зв’язку інвестиційної програми з виробничою та фінансовою програмою підприємства.

5. Забезпечення збалансованості інвестиційної програми за найважливішими параметрами.

З урахуванням вказаних принципів формування реальних інвестицій підприємства здійснюється за наступними етапами:

1. Вибір головного критерію відбору проектів до інвестиційної програми підприємства;

2. Диференціація кількісних значень головного критерію відбору за видами інвестиційних проектів для обґрунтування скринінгових інвестиційних рішень;

3. Побудова системи обмежень відбору проектів до інвестиційної програми по вибраному головному критерію;

4. Ранжування інвестиційних проектів, що розглядаються, за головним критерієм та системою обмежень;

5. Формування інвестиційної програми в умовах обмеження параметрів операційної діяльності;

6. Формування інвестиційної програми в умовах обмеження середньозваженої вартості інвестиційних ресурсів;

7. Формування інвестиційної програми в умовах обмежень загального обсягу інвестиційних ресурсів;

8. Оцінка сформованої інвестиційної програми за рівнем доходності, ризику та ліквідності.

По суті, реалізуючи політику оптимізації, підприємство свідомо відмовляється від можливості наростити власний капітал у максимальному розмірі шляхом доступної інвестиційної діяльності, при цьому досягаючи max виграшу в означених межах обмежень.

При оптимальному виборі проектів стикаються з такими основними труднощами:

1. Кількість проектів. Вибрана сукупність проектів, виходячи з техніко-технологічних та економічних уявлень (NPV > 0...) в межах ліміту фінансування, має забезпечувати max значення консолідованого NPV в умовах середнього ризику.

2. Проекти можуть мати різний ступінь ризиків і важко забезпечити співставність проектів та показників підприємства. Це ускладнює механізм відбору проектів.

3. Обмеження у зв’язку з множинністю періодів.Як правило, в теорії обмеження в капіталі визначається на 1 період. В практиці ці обмеження розповсюджуються на кілька періодів. Крім того, кошти для фінансування інвестицій в майбутньому можуть частково поповнюватись за рахунок надходжень від раніше здійснених інвестицій.

В процесі вибору, крім NPV та IRR слід також враховувати вплив проекту на темп приросту прибутку підприємства в цілому. Наприклад, проект з більш високим NPV, проте не забезпечуючий стійкі темпи росту прибутку менш привабливий, ніж навпаки.