Науково-технічної інформації України

Серед науково-допоміжних бібліографічних посібників, підготовлених і виданих Книжковою палатою України, є й галузеві, і багатогалузеві фундаментальні праці реєстраційного характеру, присвячені актуальним питанням. Наприклад: “Українська радянська культура за 40 років (1917—1957)” (Вип.1—2. — Х., 1960, 1957); “Співдружність літератур” (Х., 1969).

У 90-і роки Книжкова палата України започаткувала серію ретроспективних науково-допоміжних бібліографічних посібників “Етноси України, 1917—1941”, що друкувалася на замовлення Міністерства інформації України за “Національною програмою випуску соціально значущих видань”. Ці бібліографічні покажчики охоплюють вітчизняні та зарубіжні публікації незалежно від мови і місця видання, які повинні забезпечити наукові дослідження історії та культури народів України, їх зв’язків із зарубіжними країнами, сприяти налагодженню економічних та культурних відносин України з іншими державами. У 1997 р. вийшли покажчики: “Етноси України” (загальні питання), “Татари в Україні”, “Турки в Україні”; у 1998 р. — “Німці в Україні”; у 1999 р. — “Євреї в Україні”. Видання одержало схвальну оцінку громадськості, планується його продовження.

У зв’язку з 80-річним ювілеєм від дня заснування Книжкової палати підготовлено покажчик “Книжкова палата України (1919—1998 рр.)”. Готується ретроспективний покажчик “Історія Києва, 1962—2000 рр.”.

Книжкова палата України зробила значний внесок і в створення реферативних видань України, започаткувавши реферативні журнали “Політика. Політичні науки” (з 1997 р.) та “Економіка. Економічні науки” (з 1998 р.). Одночасно створюються автоматизовані реферативні бази даних відповідної тематики. На відміну від видань російського Інституту наукової інформації з суспільних наук РЖ Книжкової палати України розкриває зміст не зарубіжних, а вітчизняних видань, ставлячи за мету не тільки ознайомлення вітчизняних фахівців з досягненнями української науки, але й представлення українських науковців на світовій арені. У майбутньому передбачається обмін відповідними виданнями із зарубіжними науково-інформаційними центрами.

Універсальним центром національної системи НТІ України є також Український науково-дослідний інститут стандартизації, сертифікації та інформатики (УкрНДІССІ), підпорядкований Державному комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарту України), який обліковує нормативні документи із стандартизації, чинні в Україні (див. розділ “Поточна державна бібліографія”).

Головною організацією НСНТІ України з питань координації та науково-методичного забезпечення діяльності НСНТІ визначено Український інститут науково-технічної і економічної інформації (УкрІНТЕІ). Інститут має складну структуру, до якої входить Державна науково-технічна бібліотека України (ДНТБ України) і 18 регіональних центрів науково-технічної та економічної інформації (ЦНТЕІ). ДНТБ України протягом багатьох років подавала інформацію про республіканські нормативно-технічні та інші спеціальні види документів з усіх галузей промисловості (стандарти, технічні умови, патенти, депоновані рукописи, інформаційні листи), а також про зарубіжні науково-технічні журнали, що передплачувалися бібліотеками України. ДНТБ України очолювала республіканську систему бібліографічної інформації з питань техніки і видавала понад 30 серій сигнальної інформації з різних тем і галузей виробництва. З 1994 р. ДНТБ України одержує патентні документи, бюлетень “Промислова власність” і річні покажчики до фонду патентних документів від Держпатенту України, що дає можливість здійснювати багатогалузеве патентно-інформаційне обслуговування спеціалістів. ДНТБ України є також центром депонування наукових рукописів, про які інформує в реферативному журналі “Депоновані наукові роботи” (див. розділ “Поточна державна бібліографія”).

УкрІНТЕІ є головним науково-дослідним центром в Україні з проблем науково-технічної і економічної інформації і державної реєстрації науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) і дисертацій. Основні підрозділи інституту: прогнозно-аналітичний інформаційний центр, центр інформаційних ресурсів, центр формування ринку інформаційних продуктів і послуг, центр освітньо-консалтингової діяльності і промислової власності, виставково-презентаційний центр, науково-дослідний центр інформаційних технологій, відділ рекламно-видавничої діяльності.

Основні напрями роботи УкрІНТЕІ:

— здійснення на базі вітчизняних та зарубіжних джерел інформації техніко-економічних досліджень і підготовка на їх основі аналітико-синтезованих інформаційних матеріалів для різних категорій споживачів, у т.ч. для органів державної влади і управління;

— проведення наукових досліджень у галузі науково-інформаційної діяльності, моніторинг інформаційних продуктів;

— дослідження і розробка комп’ютерних телекомунікаційних інформаційних систем і створення комп’ютерної мережі НТІ;

— дослідження і вдосконалення системи НТІ в Україні, сприяння створенню мережі служб НСНТІ та їх методичному забезпеченню, розробка та впровадження нових інформаційних технологій, сучасних методів інформаційної діяльності;

— розвиток та вдосконалення нормативно-правової бази діяльності НСНТІ, регламентація економічних відносин зі споживачем інформації, координація та науково-методичне забезпечення організацій НСНТІ, сприяння реалізації державної інформаційної політики у сфері НСНТІ;

— формування та експлуатація інформаційних ресурсів у галузях науки, техніки та економіки, створення баз і банків даних з науково-технічної та економічної інформації, створення та розвиток комунікаційних мереж різного рівня по обміну інформацією;

— прогнозно-аналітичне та інформаційне забезпечення науково-технічної та інноваційної політики в Україні, експертизи національних програм і проектів, участь у визначенні пріоритетів у здійсненні науково-технічної та інноваційної політики;

— патентно-інформаційні дослідження: пошук інформації про об’єкти промислової власності (винаходи, промислові зразки, корисні моделі, знаки для товарів і послуг), їх дослідження на новизну, технічний рівень, патентну чистоту, конкурентноспроможність тощо; аналіз умов безперешкодної комерційної реалізації продукції на ринках України, Росії та інших держав;

— інформаційне забезпечення малого та середнього підприємництва, споживачів всіх рівнів з питань науки, економіки, інноваційної діяльності та інвестиційної політики;

— видання і розповсюдження інформаційних матеріалів;

— організація та проведення виставок, конференцій, семінарів тощо;

— організація міжнародного співробітництва в галузі науково-технічної і економічної інформації;

— підготовка і перепідготовка інформаційних працівників тощо.

УкрІНТЕІ багато працює на госпрозрахункових засадах. Інститут виконує науково-дослідні та науково-інформаційні роботи на замовлення Міннауки та Мінекономіки, надає інформаційні послуги іншим організаціям в рамках госпрозрахункової діяльності. Головна увага приділяється впровадженню засобів комп’ютерної та телекомунікаційної техніки, створенню автоматизованих бібліографічних, фактографічних і повнотекстових баз даних.

Реєстрація НДДКР і дисертацій проводиться УкрІНТЕІ з 1992 р. згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 62 від 31.03.92 року. Інститут має фонд звітів про НДДКР і дисертацій, створює автоматизовану систему реєстрації НДДКР, бази даних про підприємства і організації, що виконують НДДКР, про прийняті до виконання НДДКР, завершені НДДКР або їх етапи, про захищені дисертації тощо. З 1992 р. видається “Бюлетень реєстрації НДР і ДКР”.

З 1997 р. УкрІНТЕІ разом з Державним комітетом України з статистики створює базу даних (БД) “Наукові організації України”. Ця БД ґрунтується на державній статистичній звітності про показники наукової діяльності за календарний рік, де подається інформація про нові вироби, технологічні процеси, матеріали, організаційні та конструкторські рішення, запропоновані науковими установами. На основі цієї БД підготовлено друковане видання довідника-каталогу “Наукові організації України: пропозиції—97”. Довідник має два розділи. У першому описано пропозиції, що є результатами наукових досліджень, згруповані за науковими напрямами та галузями, наприклад: “Нові технології виробництва. Обладнання. Засоби”, “Нові матеріали”, “Методи лікування”, “Хімія. Нафтохімія”, “Мікробіологія”, “Математика” та ін. Другий розділ — “Адресна частина каталогу” — подає відомості про установи, згруповані за адміністративно-територіальним поділом. База даних і довідник мають на меті допомогти підприємцям, інвесторам, спеціалістам знайти необхідного партнера в науково-технічній інноваційній діяльності. БД постійно оновлюється і доповнюється, видання довідника продовжується.

УкрІНТЕІ має статус національного центру міжнародної довідкової системи ІНФОТЕРРА Програми ООН з питань охорони навколишнього середовища; національного центру AGRIS-FAO — міжнародної організації з продовольства та агрокультури при ООН; національного координаційного центру з міжнародного обміну науково-технічною інформацією. Інститут здійснює міжнародне співробітництво з інформаційними інститутами Польщі, Угорщини, Словаччини та ін., проводить міжнародні виставки-ярмарки технологій та інвестиційних проектів.

Інститут видає аналітичні огляди, тематичні добірки, збірки нормативних матеріалів, тези доповідей науково-практичних семінарів та конференцій, наукові монографії, препринти, словники, довідники тощо. Надає інформаційні послуги у режимах разових запитів або постійного інформаційного забезпечення на умовах попередньої оплати. Інформація надається як на паперових носіях, так і в електронній формі на магнітному носії або через комп’ютерні мережі.

Багатогалузевим центром НСНТІ України є також Інститут промислової власності (колишній Науково-дослідний центр патентної експертизи — НДЦПЕ — Держпатенту України). Тут налагоджено технологію розгляду заявок на винаходи, державної реєстрації, публікації та видачі охоронних документів на об’єкти промислової власності. Про його діяльність з обліку патентних документів України див. розділ “Поточна державна бібліографія”.

Державна система охорони промислової власності в Україні включає також національний патентно-інформаційний фонд і довідково-пошуковий апарат до нього. Введено в експлуатацію автоматизовані системи “Винаходи”, “Знаки для товарів і послуг”, “Діловодство” (по оформленню патентних документів). Завершується розробка автоматизованої системи “Промислові зразки”.

Налагоджено систему обміну патентною документацією майже з 60 країнами світу. Україна є членом Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ), учасницею міжнародних та двосторонніх угод і договорів, що містять положення з охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності, зокрема з Європейським Союзом та США.

В Інституті відкрито фонд патентної документації громадського користування, тобто практично започатковано публічну патентну бібліотеку. У ній зібрано джерела інформації, що стосуються об’єктів промислової власності, патентно-правова і довідкова література, понад 3000 компакт-дисків з патентною інформацією. Інститут здійснює також безоплатне комплектування патентних фондів Державної науково-технічної бібліотеки України та регіональних Центрів науково-технічної і економічної інформації описами до патентів України та офіційними бюлетенями Держпатенту. Охорона і використання промислової власності має велике значення для виробничої та комерційної діяльності підприємств і організацій різних форм власності.

До багатогалузевих центрів національної системи НТІ України, що ведуть значну бібліографічну роботу, належать найбільші універсальні наукові бібліотеки України: Національна парламентська бібліотека України (НПБУ), Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського НАН України (НБУВ), Львівська наукова бібліотека імені В. Стефаника НАН України (ЛНБ), Харківська державна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка (ХДНБ), Одеська державна наукова бібліотека імені О. М. Горького (ОДНБ).

Усі ці бібліотеки видають друковані бібліотечно-каталожні бібліографічні покажчики документів, що знаходяться у фондах даних бібліотек, а також створюють електронні каталоги. Вони мають універсальний або багатогалузевий характер. У зв’язку з науковою цінністю фондів цих бібліотек такі покажчики і бази даних викликають інтерес у спеціалістів різних галузей знань. Крім того, названі бібліотеки роблять значний внесок у галузеву науково-допоміжну бібліографію.

Наприклад, Національна парламентська бібліотека України (НПБУ) регулярно видає поточний покажчик “Нові надходження з питань суспільних та гуманітарних наук”, який з 1999 р. став зведеним каталогом кількох бібліотек України. Актуальним питанням сучасності був присвячений поточний покажчик “Громадсько-політичне життя України” (1992—1995 рр.), а з 1998 р. видається поточний покажчик “Україна сьогодні: політика, економіка, культура”. Про літературу з питань бібліотекознавства і бібліографії інформує поточний бібліографічний покажчик “Бібліотекознавство і бібліографія України”. Серії поточних бібліографічних покажчиків (“Загальні питання культури”, “Мистецтво” та ін.) видає Інформаційний центр з питань культури і мистецтва при НПБУ.

Серед ретроспективних науково-допоміжних покажчиків, виданих НПБУ, можна відзначити: “Культура і мистецтво України (1987—1991)” (у 2-х ч. — К., 1995); серія “Видатні діячі української книги”; “Бібліографознавство України (1981—1990)”, “Бібліотекознавство України (1991—1995)” та ін. Видані покажчики змісту періодичних видань: “Українське літературознавство, 1966—1994 рр.”; “Бібліологічні вісті, 1923—1930”. Готуючи видання біобібліографічного словника “Українські письменники” в 12-ти томах (спільно з Інститутом літератури імені Т. Г. Шевченка), НПБУ почала видавати “Матеріали до біобібліографічного словника”, де проходить апробацію методика підготовки цього видання та його перші результати: відбір імен, характер оглядових статей та бібліографічних списків. Видання “Матеріалів до біобібліографічного словника” прискорює опублікування біографічних та бібліографічних відомостей про письменників, імена яких тривалий час були заборонені в Україні.

Національна бібліотека України імені В. І.Вернадського Національної академії наук України (НБУВ) (колишня Центральна наукова бібліотека імені В. І. Вернадського Академії наук України) підготувала такі багатогалузеві ретроспективні покажчики: “Історія техніки: Бібліографічний покажчик літератури, що вийшла на Україні в 1946—1955 рр.” (К., 1959); “Видання Академії наук УРСР (1919—1967): Фізико-технічні та математичні науки” (К., 1970); “Видання Академії наук УРСР (1919—1967): Науки про Землю і Космос. Хіміко-технологічні та біологічні науки” (К., 1971); “Применение математических методов в биологических науках, в химии и химической технологии: указ. отеч. и зарубеж. лит. (1958—1969)” (К., 1975); “Применение математических методов в технике. Основы промышленного производства. Металловедение, металлургия. Машиностроение: указ. отеч. и иностр. лит. за 1950—1970 гг”. (К., 1976); “Применение математических методов на транспорте: указ. отеч. и зарубеж. лит.: в 2-х ч.” (К., 1977); “Археология Украинской ССР: библиогр. указ., 1918—1980” (К., 1989); “Кадры научных библиотек: библиогр. указ., 1970—1978” (К., 1979); “Слов’янська філологія на Україні: бібліогр. покажч. (1968—1976 рр.): у 2-х ч.” (К., 1978—1979); “Зарубежные периодические и продолжающиеся издания в фондах ЦНБ и библиотек научных учреждений АН УССР (1985—1989): в 2-х вип.” (К., 1990—1992), “Українська література в загально-слов’янському і світовому літературному контексті. Т. 5. Українська література в країнах Центральної і Південно-Східної Європи: матеріали до бібліогр.” (К., 1994) та багато інших. Бібліотекою підготовлено і видано бібліографічні покажчики, присвячені видатним діячам науки, письменникам, громадським діячам. Протягом багатьох років регулярно видавалися також поточні багатогалузеві і галузеві покажчики: “Охорона природи та раціональне використання природних ресурсів Української РСР” (К., 1977—1992); “Соціально-економічні проблеми науково-технічного прогресу в Українській РСР” (К., 1978—1988); “Наука на Україні” (К., 1982—1988); “Книги з українського літературознавства за... рік” (друкувався в журналі “Радянське літературознавство”, 1959—1988); “Філологічні науки на Україні” (К., 1980-1989) та ін. Усе перелічене свідчить про широкий тематичний спектр бібліографічної продукції НБУВ науково-допоміжного характеру.

Останнім часом НБУВ головну увагу приділяє створенню електронних каталогів і баз даних, підготовці та виданню універсальних ретроспективних покажчиків як частини українського бібліографічного репертуару. Разом з тим готуються і видаються науково-допоміжні покажчики з окремих тем, переважно — ювілейного характеру, наприклад: “Центральна наукова бібліотека імені В. І. Вернадського Академії наук України: бібліогр. покажч., 1918—1993 рр.: до 70-річчя від часу заснування” (К., 1993), “Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, 1918—1998: бібліогр. покажч. л-ри за 1993—1998 рр.” (К., 1998) та ін. З 1999 р. НБУВ працює над створенням Українського реферативного журналу багатогалузевого змісту (УРЖ «Джерело»).

Львівська наукова бібліотека імені В. Стефаника Національної академії наук України (ЛНБ), крім видань у галузі загальної ретроспективної бібліографії, значну увагу приділяє розкриттю своїх фондів. Наприклад, вийшли такі бібліографічні покажчики: “Видання “Кобзаря” Тараса Шевченка у фондах Львівської наукової бібліотеки імені В. Стефаника: каталог виставки до 180-річчя від дня народж. поета” (Львів, 1994); “Музична бібліотека Модеста Менжинського: каталог” (Львів, 1994).

Щорічно, починаючи з 1977 р., ЛНБ готує і видає багатогалузевий бібліографічний покажчик “Українські Карпати” (попередня назва “Радянські Карпати”), мета якого — інформаційне забезпечення важливих наукових проблем, що їх розробляють установи Західного наукового центру НАН України, зокрема регіональної науково-технічної програми “Раціональне природокористування і охорона природи в Карпатському регіоні України”. Крім того, щорічник відображає літературу з питань соціально-економічного розвитку регіону; історії, археології, краєзнавства, народознавства, матеріальної та духовної культури.

Традиційно ЛНБ видає покажчики змісту періодичних і продовжуваних видань. Наприклад: “Українсько-руський архів (1906—1925): покажч. змісту томів [продовжуваного видання Історико-філософ. секціі Наук. т-ва ім. Т. Г. Шевченка]” (Львів, 1992), “Бібліографічний покажчик статей по музейництву і мистецтву, поміщених у “Ділі” в річниках I-ХLV (1882—1927 рр.): [Передрук машинопис. тексту покажчика, складеного в 1928 р.]” (Львів, 1995), “Комариця М. Журнал “Дзвони” (1931—1939): систем. покажч. змісту” (Львів, 1997).

Ще один напрям бібліографічно-видавничоі діяльності ЛНБ — покажчики творів письменників і літератури про них. Серед них такі: “Руська Трійця”: Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький: бібліогр. покажч. (1834—1990 рр.)” (Львів, 1993); “Володимир Лучук: бібліогр. покажч.” (Львів, 1994) та ін.

Бібліографічні видання ЛНБ присвячуються також видатним вченим і діячам мистецтва. Наприклад: “Феодосій Іванович Стеблій: бібліогр. покажч.” (Львів, 1995); “Володимир Січинський: бібліогр. покажч.” (Львів, 1996) (присвячені відомому досліднику історії України і мистецтвознавцю).

Харківська наукова бібліотека імені В. Г. Короленка (ХДНБ), крім друкованих зведених каталогів і універсальних ретроспективних покажчиків книг українською мовою, підготувала і видала бібліографічний каталог “Реабілітовані книги у фондах ХДНБ імені В. Г. Короленка” (у 3-х вип. — Х., 1993—1994); каталоги виставок: “З історії української державності”, “З історії філософської думки України”, “Генетическая инженерия: история и перспективы развития” та ін.; науково-допоміжні покажчики: “Історія Слобідської України” (Х., 1993); “Харьков и губерния на страницах газеты “Харьковские губернские ведомости”, 1838—1917 гг.” у 5-ти випусках (Х., 1993—1995); “Підприємництво та комерційна діяльність: з історії розвитку” (Х., 1994) та інші багатогалузеві тематичні посібники, а також покажчики змісту періодичних видань і біобібліографічні покажчики, присвячені письменникам і видатним діячам.

Галузевими центрами всеукраїнського рівня національної системи НТІ є галузеві наукові бібліотеки: Державна історична бібліотека України (ДІБУ), Державна наукова медична бібліотека Міністерства охорони здоров’я України (ДНМБ), Центральна наукова сільськогосподарська бібліотека Української академії аграрних наук (ЦНСГБ УААН), Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека Мінбудархітектури України (ДНАББ) та ін.

Державна історична бібліотека України (ДІБУ) регулярно, починаючи з 1967 р., видає поточний науково-допоміжний бібліографічний покажчик “Історія України” (до 1991 р. — “Історія Української РСР”), який виходив щорічно або щоквартально, залежно від умов опублікування. Крім літератури, що стосується суто проблем історії України, у ньому відображаються питання розвитку історичної науки в Україні, діяльності архівів і музеїв, викладання історії, а також соціально-економічного розвитку, громадсько-політичного життя, міжнародних відносин, культури та інші конкретні питання життя України в окремі історичні періоди.

ДІБУ бібліографічно забезпечує також краєзнавчу бібліографічну діяльність бібліотек. З 1972 по 1987 рр. вийшло 13 випусків поточного бібліографічного покажчика з питань краєзнавчої роботи бібліотек. У 1997 р. виданий ретроспективний покажчик літератури (за останнє десятиріччя) “Теорія, методика і практика бібліотечного краєзнавства”.

З 1994 р. створюється бібліографічна база даних з історії України ретроспективного характеру, на основі якої передбачається видання фундаментального ретроспективного бібліографічного покажчика “Історія України” у 6—8 томах. Видаються також тематичні ретроспективні бібліографічні покажчики, наприклад: “Історія інтелігенції Української РСР, 1917—1990 рр.” (К., 1991), “Репресії 20-30-40-х і початку 50-х років на Україні” (К., 1992) та ін.

Галузевим інформаційно-бібліографічним центром з питань сільського господарства є Центральна наукова сільськогосподарська бібліотека Української академії аграрних наук (ЦНСГБ УААН). Протягом багатьох років вона видавала поточні галузеві і тематичні покажчики “Нові сільськогосподарські книги” (на основі нових надходжень в бібліотеку) та “Генетика, селекція і насінництво сільськогосподарських культур”. У 1992 р. започатковано випуск поточного науково-допоміжного покажчика “Проблеми і перспективи розвитку українського села”. З 1999 р. планується видавати реферативний журнал з питань сільського господарства.

Видано також ретроспективні тематичні бібліографічні покажчики: “Статистичні й інформаційні видання з питань сільського господарства Організації Об’єднаних Націй та її спеціалізованих установ”, “Вирощування олійних культур на Україні”, “Масличные культуры” та ін., і біобібліографічні покажчики, присвячені видатним вченим у галузі аграрних наук. Бібліотека працює над створенням бібліографічних баз даних: “Наукові праці академіків УААН”, “Виноград”, “Генетика”, “Аграрна економіка” та ін.

Державна наукова медична бібліотека Міністерства охорони здоров’я України (ДНМБ) видала серію науково-допоміжних бібліографічних покажчиків “Охорона здоров’я області”: “Здравоохранение Киева и Киевской области”, “История медицины Черниговщины (1783—1917 гг.)”, “Здравоохранение Ворошиловграда и Ворошиловградской области (1925—1985 гг.)” та ін. Видано покажчик “История медицины и здравоохранения Украинской ССР” у 2-х ч. (80—90-і рр.)

Важливим напрямом у діяльності ДНМБ є видання персональних і біобібліографічних посібників, присвячених видатним вченим-медикам України. Зокрема, у 1997 р. вийшов біобібліографічний словник “Українська медицина в особах: (медична біографістика) ХІІ — поч. ХІХ ст. Ч. 1”.

Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека Мінбудархітектури України (ДНАББ) з 1980 по 1991 рр. видавала поточні покажчики “Нові надходження до фондів ДНАББ Мінбудархітектури України” (попередня назва “Текущая информация о поступившей литературе”); у 1992—1993 рр. — експрес-інформацію “Економіка і управління в сучасних умовах”, а також ретроспективні тематичні покажчики (наприклад: “Вопросы качества строительства. Вып. 4. 1977—1980 гг.” (К., 1982) та ін. Відома серія персональних покажчиків ДНАББ “Видатний український будівельник … ”, що продовжується.

Свій внесок у галузеву науково-допоміжну бібліографію роблять галузеві ЦНТБ (ЦНТІ) деяких міністерств: хімічної промисловості, легкої промисловості, зв’язку; Центральне бюро технічної інформації (ЦБТІ) Міністерства енергетики і електрифікації; наукові бібліотеки (НБ), відділи і бюро НТІ науково-дослідних інститутів (наприклад, Інституту економіки промисловості НАН України; Інституту радіофізики та електроніки, Інституту проблем машинобудування та ін.).

Центрами регіонального рівня системи НТІ універсального профілю є обласні універсальні наукові бібліотеки (ОУНБ). Вони створюють переважно краєзнавчі науково-допоміжні бібліографічні посібники. Це, перш за все, поточні універсальні покажчики літератури про “край”: “Література про... область”, “... область на сторінках преси”. Такі видання виходять з різною періодичністю (щомісяця, щоквартально, щороку і т.п.), що залежить переважно від фінансових можливостей. Ретроспективні краєзнавчі НДБП — це, переважно, такі, що присвячуються окремим актуальним темам або галузям знання. Наприклад: “340 років Берестецькій битві” (Рівне, 1991), “З історії Чернігівської єпархії” (Чернігів, 1993), “Козацтво Донецького краю” (Донецьк, 1995), “Природа і природні ресурси Львівської області” (Львів, 1992), “Нації і народності Херсонщини. Минуле і сьогодення” (Херсон, 1993), “Экономика промышленности Донбасса” (Вып. 1—4, 1969—1996), “Педагогічний пошук вчителів шкіл Донецької області” (Донецьк, 1995), “Греки Приазовья” (Донецк, 1997) та ін. Значну увагу ОУНБ приділяють виданню біобібліографічних і персональних НДБП, присвячених видатним громадським діячам, письменникам, дослідникам рідного краю.

Регіональними центрами національної системи НТІ багатогалузевого профілю є територіальні міжгалузеві центри науково-технічної та економічної інформації (ЦНТЕІ), що входять до складу УкрІНТЕІ; галузевими регіональними центрами — обласні медичні бібліотеки.

Регіональні центри у переважній більшості створюють бібліографічні посібники, що відбивають місцеві особливості розвитку економіки або краєзнавчу літературу. Багато уваги вони приділяють бібліографічному обслуговуванню спеціалістів, тобто — доведенню до них БІ, яку підготували всі центри НТІ. Терміновий пошук інформації; теледоступ до баз даних — такі завдання виконують, наприклад, обласні ЦНТЕІ.

Центри регіонального рівня надають також методичну допомогу установам низового рівня системи НТІ, які займаються безпосередньо бібліотечно-бібліографічним та науково-інформаційним обслуговуванням спеціалістів — бібліотекам підприємств, відділам і бюро НТІ.

До низового рівня системи НТІ належать також бібліотеки вищих навчальних закладів, які в основному виконують завдання доведення БІ до споживачів. Але деякі бібліотеки інститутів готують до друку та видають бібліографічні посібники на допомогу науково-дослідній або навчально-виховній роботі інституту (наприклад, бібліотека Львівського політехнічного інституту), покажчики наукових праць викладачів (наприклад, Київський державний педагогічний інститут імені М. П. Драгоманова та ін.).

Бібліотеки окремих вузів виконують таку велику укладацьку бібліографічну роботу, що можуть вважатися навіть галузевими центрами бібліографічної інформації. Наприклад, бібліотека Українського державного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова (колишнього Київського державного педагогічного інституту імені М. П. Драгоманова) з 1992 р. видає щорічники (перший — за 1991 р.) “ Українська педагогічна бібліографія”, створюючи таким чином поточний загальногалузевий науково-допоміжний бібліографічний посібник. ЦНБ Харківського державного університету, у співпраці з Харківським ентомологічним товариством, готує фундаментальний покажчик “Фауна и флора Харьковской области: систем. указ. лит. за 1791—1985 гг.” (Вып. 1. Животный мир. — Х., 1995).

Цікаву працю розпочав Дніпропетровський державний універсітет, який видав “ Інформаційний каталог завершених наукових розробок, виконаних у вищих навчальних закладах та наукових установах Міністерства освіти України” (Вип. 1. — Дніпропетровськ, 1996). Тут дана характеристика наукових розробок (автори, мета, конкурентоспроможність, порівняння зі світовими аналогами, технічні характеристики тощо), виконаних вченими ВНЗ України, а також перелік публікацій з кожної теми (за 1992—1994 рр.).

Особливе місце в національній системі науково-технічної інформації посідають публічні (масові) бібліотеки, іноді об’єднані в централізовані бібліотечні системи Міністерства культури і мистецтв України. Їх значення полягає в тому, що вони територіально найбільш доступні для читачів, особливо — в сільській місцевості. Їх завдання — забезпечити спеціалістів бібліографічною інформацією не тільки про свої фонди, але й про іншу літературу, яку можна знайти у великих бібліотеках, замовити її по міжбібліотечному абонементу і таким чином допомогти фахівцям опанувати потрібну науково-технічну інформацію.