Сучасне прогнозування

Новий погляд на роль прогнозування утвердився як обов'язковий елемент процесу ухвалення рішення. Логічним наслідком посилення ролі прогнозування стало підвищення вимог до обгрунтованості й надійності прогнозних оцінок. Однак рівень відповідності апарату сучасної прогностики цим новим вимогам залишається надмірно низьким. Навіть застосування адаптивних моделей, за допомогою яких вдається, як правило, досягти необхідного рівня адекватності в описі прогнозованих процесів, тільки частково вирішує проблему підвищення надійності. Сучасна економіка породжує процеси з настільки складною динамікою, що ідентифікація її закономірностей апаратом сучасної прогностики часто виявляється нерозв'язною завданням. Удосконалення цього апарату, перш за все, потребує нових ідеях та нових підходах, на основі яких можлива реалізація механізмів і способів відображення динаміки, формованої під впливом ефектів, можливість появи яких в майбутньому не виявляється в даних історичного періоду. Виникає явне протиріччя, подолання якого сприятиме формуванню нового погляду на прогнозування як попереджуюче відображення в ймовірнісної середовищі уявлення про досліджуваному процесі у вигляді траєкторії, побудованої на основі об'єктивних тенденцій і суб'єктивні очікування.

У рамках економічного прогнозування розвиток адаптивного підходу відбувається за трьома напрямками. Перше з них орієнтована, в основному, на ускладнення адаптивних прогнозних моделей. Ідея другого напрямку полягає в вдосконаленні адаптивного механізму моделей прогнозування. У третьому напрямку реалізується підхід спільного використання адаптивних принципів та інших методів прогнозування, зокрема, імітаційного моделювання. Розробці адаптивно-імітаційних моделей присвячені праці В.В. Давніса [3].

Розвиток ринку визначаєтьсяфундаментальними факторами, Але також вірно і зворотне - фундаментальні фактори визначаються ринком, Тобто поведінкою учасників ринку, їх оцінками і очікуваннями. При цьому вміння давати правильну оцінку розвитку ринкових ситуацій залежить від здатності передбачати переважаючі очікування учасників ринку, а не від здатності прогнозувати зміни в реальному світі [6, 7]. Тому ідеї розвитку математичного апарату прогнозування не в достатній мірі враховують властивості активності економічних систем, що знижує навіть при високій інтерполяційної точності рівень правдоподібності прогнозних оцінок. У той же час прогнози, засновані тільки на суб'єктивній інформації, орієнтовані на передбачення якісних характеристик, і тому їх використання можливе тільки в спеціальних випадках. Це виводить на перший план проблему побудови прогнозів на основі комбінування екстраполяційних і суб'єктивних оцінок. Проводилися дослідження в даній області, проте аналіз результатів цих досліджень показав переважання в них творчого характеру, що свідчить, по суті, про початковому рівні розробленості проблеми побудови комбінованих прогнозів.