Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Концептуальні відмінності між П(С)БО та МСБО






Рис. 1. Структура бухгалтерського обліку

 

В Україні ведення фінансової бухгалтерії є обов’язковим для всіх підприємств. Фінансовий облік ведеться в інтересах зовнішніх користувачів – власників та інвесторів, управлінський – внутрішніх, адміністрації, яка повинна за його даними приймати оперативні управлінські рішення.

Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачає, що державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою:

Ø створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов’язковими для всіх підприємств, гарантують і захищають інтереси користувачів;

Ø удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Система нормативного регулювання бухгалтерського обліку в Україні представлена п’ятьма рівнями, кожен з яких охоплює ряд документів:

1 рівень – загальні положення Закону України, тобто нормативно-правові акти вищої юридичної сили;

2 рівень – акти вищого органу в системі органів виконавчої влади, тобто постанови Кабінету Міністрів України;

3 рівень – Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові документи з бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що затверджуються Міністерством фінансів України;

4 рівень – нормативно-правові акти (інструкції, положення, вказівки) та методичні рекомендації Мінфіну та інших органів, що розробляються і затверджуються на основі Положень (стандартів) бухгалтерського обліку з урахуванням особливостей і потреб певних видів діяльності;

5 рівень – рішення (накази, розпорядження) щодо організації бухгалтерського обліку і застосування конкретної облікової політики, що приймаються керівництвом підприємства на підставі попередніх чотирьох пакетів документів нормативно-правового забезпечення.

Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ” від 16 липня 1999 р. № 996-XIV визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні та поширюється на всіх юридичних осіб, незалежно від організаційно – правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з чинним законодавством.

Закон передбачає:

1) державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності з метою захисту інтересів користувачів та удосконалення бухгалтерського обліку і звітності;

2) застосування принципів та методів ведення бухгалтерського обліку і складення фінансової звітності, які визначаються національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку та не суперечать міжнародним стандартам;

3) розробка галузевими міністерствами та іншими органами виконавчої влади методичних рекомендацій щодо застосування національних стандартів П(С)БО відповідно до галузевих особливостей.

Крім закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” в Україні прийнято 2 національних положення (стандартів) бухгалтерського обліку (НП(С)БО) та 27 положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(С)БО), які охоплюють всі діючі МСБО (крім стандартів, які стосуються звітності банків і пенсійних фондів). Деякі національні стандарти об’єднують положення декількох МСБО, а деяких випадках розробляються стандарти, зміст яких не має аналогу в міжнародних стандартах. Але всі національні стандарти базуються на МСБО та не суперечать їм.

 

Положення (стандарти) бухгалтерського обліку.

Таблиця 1.

Положення (стандарти) бухгалтерського обліку Затверджено наказом Мінфіна України від
НП(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” 07.02.2013 р. № 73
НП(С)БО 2 “Консолідована фінансова звітність” 27.06.2013 р. № 628
П(С)БО 7 “Основні засоби” 27.04.2000 р. № 92
П(С)БО 8 “Нематеріальні активи” 18.10.1999 р. № 242
П(С)БО 9 “Запаси” 20.10.1999 р. № 246
П(С)БО 10 “Дебіторська заборгованість” 08.10.1999 р. № 237
П(С)БО 11 “Зобов’язання” 31.01.2000 р. № 20
П(С)БО 12 “Фінансові інвестиції” 26.04.2000 р. № 91
П(С)БО 13 “Фінансові інструменти” 30.11.2001 р. № 559
П(С)БО 14 “Оренда” 28.07.2000 р. № 181
П(С)БО 15 “Дохід” 29.11.1999 р. № 290
П(С)БО 16 “Витрати” 31.12.1999 р. № 318
П(С)БО 17 “Податок на прибуток” 28.12.2000 р. № 353
П(С)БО 18 “Будівельні контракти” 28.04.2001 р. № 205
П(С)БО 19 “Об’єднання підприємств” 07.07.1999 р. № 163
П(С)БО 21 “Вплив змін валютних курсів” 10.08.2000 р. № 193
П(С)БО 22 “Влив інфляції” 28.02.2002 р. № 147
П(С)БО 23 “Розкриття інформації щодо пов’язаних сторін” 18.06.2001 р. № 303
П(С)БО 24 “Прибуток на прибуток” 16.07.2001 р. № 344
П(С)БО 25 “Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємства” 25.02.2000 р. № 39
П(С)БО 26 “Виплати працівникам” 28.10.2003 р. № 601
П(С)БО 27 “Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність” 07.11.2003 р. № 617
П(С)БО 28 “Зменшення корисності активів” 24.12.2004 р. № 817
П(С)БО 29 “Фінансова звітність за сегментами” 19.05.2005 р. № 412
П(С)БО 30 “Біологічні активи” 18.11.2005 р. № 790
П(С)БО 31 “Фінансові витрати” 28.04.2006 р. № 415
П(С)БО 32 “Інвестиційна нерухомість” 02.07.2007 р. № 779
П(С)БО 33 “Витрати на розвідку запасів корисних копалин” 26.08.2008 р. № 1090
П(С)БО 34 “Платіж на основі акцій” 30.12.2008 р. № 1577

На основі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО) в Україні розроблені й діють національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку – П(С)БО.

Національне Положення (стандарт) бухгалтерського обліку –нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечить міжнародним стандартам.

Реформування бухгалтерського обліку в Україні шляхом його гармонізації та стандартизації має свою історію.

За наказом Президента України “Про перехід України до загальноприйнятої у міжнародній практиці системі обліку та статистики” від 23 травня 1992 р. № 303 було розпочато роботу з удосконалення національної системи бухгалтерського обліку з використанням міжнародних стандартів. Для забезпечення здійснення положень цього наказу Кабінет Міністрів України прийняв Постанову “Про концепцію побудови національної статистики України та Державної програми переходу на міжнародну систему обліку та статистики” від 4 травня 1993 р. № 326. Розроблена на основі положень, наведених у концепції, Державна програма переходу України на міжнародну систему обліку та статистики передбачала наближення первинного бухгалтерського та статистичного обліку на підприємствах різних форм власності до міжнародних стандартів обліку та звітності.

Відповідно до програми робота здійснювалася за такими напрямами:

1) розробка загальнометодологічних основ реформування обліку і статистики;

2) становлення співробітництва та координація з міжнародними професійними організаціями, розробка спільних проектів відносно введення МСБО з урахуванням соціально-економічного розвитку України;

3) створення системи національних рахунків (СНР) та приведення їх у відповідність до рекомендацій ООН 1993 р.;

4) удосконалення форм бухгалтерського обліку;

5) підготовка законодавчих актів та нормативних документів згідно із завданнями програми;

6) розробка та затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та галузевих рекомендацій щодо ведення обліку витрат виробництва;

7) вивчення організації і методології бухгалтерського обліку, звітності та аудиту підприємств та банків з використанням МСБО та комп’ютерів у країнах з розвинутою економікою;

8) розробка вітчизняних стандартів бухгалтерського обліку, звітності та аудиту, уніфікація форм первинної облікової документації.

У виконанні Державної програми реформування бухгалтерського обліку значною подією став перехід у 1997–1998 рр. вітчизняної банківської системи на ведення бухгалтерського обліку та складання звітності відповідно до міжнародних стандартів, у результаті чого професійне коло бухгалтерів та аудиторів істотно розширилося і набуло практичного досвіду реформування бухгалтерського обліку та звітності у банках.

Першими виробничими структурами, що ввели елементи міжнародних принципів обліку та звітності, стали відкриті акціонерні товариства, підприємства-емітенти та професійні учасники фондового ринку. Ці підприємства, починаючи з 1999 р., складають звітність за новими формами, які затверджені рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 27 січня 1998 р. № 11. Такі форми звітності складено відповідно до вимог МСБО.

У 1998 р. першим кроком до інтеграційних процесів входження у бухгалтерську практику було те, що Федерація професійних бухгалтерів та аудиторів України (ФПБАУ) здійснила переклад та видання книги “Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку”. У 2001 р. з дозволу КМСБО ця авторитетна громадська організація видала книгу “Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку 2000”, що стало значною подією щодо ознайомлення широкої бухгалтерської громадськості з МСБО.

З метою поглиблення розпочатої в 1992 р. перебудови системи обліку й забезпечення єдиних сучасних методологічних принципів організації бухгалтерського обліку та його відповідності вимогам сучасної економіки та системи управління Кабінет Міністрів України прийняв постанову “Про затвердження Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів” від 28 жовтня 1998 р. № 1706.

Програмою передбачається, що реформування системи бухгалтерського обліку є складовою заходів, орієнтованих на впровадження економічних відносин ринкового спрямування. Програма також передбачає здійснення в 1999–2001 рр. переходу суб’єктів господарської діяльності до використання міжнародних стандартів фінансової звітності. Такий перехід відбувається в рамках реалізації стратегічного курсу України на інтеграцію зі світовим економічним співтовариством, яка передбачає адаптацію законодавства України до законодавства розвинутих країн. Питаннями трансформації вітчизняної звітності у звітність згідно з вимогами МСБО займалися представництва найбільших міжнародних аудиторських фірм, таких як Arthur Anderson & Co, Prise Waterhouse та ін.

Приведення національної системи бухгалтерського обліку у відповідність до вимог ринкової економіки і міжнародних стандартів бухгалтерського обліку здійснюється за такими напрямами:

– законодавче закріплення принципів ведення бухгалтерського обліку шляхом прийняття спеціального Закону України;

– формування нормативної бази шляхом розробки нових положень (стандартів);

– методичне забезпечення діяльності бухгалтерських служб необхідними інструкціями, методичними вказівками, коментарями;

– кадрове забезпечення реформи шляхом підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів бухгалтерського обліку;

– міжнародне співробітництво через вступ і активну роботу в міжнародних спеціалізованих професійних організаціях.

У рамках виконання плану заходів Програми за 1999 – 2001 рр. у 1999 р. було прийнято Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, який передбачає регулювання бухгалтерського обліку в напрямку гармонізації з міжнародними стандартами фінансової звітності. Саме цей Закон встановив основні принципи бухгалтерського обліку, визнавши його дані базовими для складання будь-якої звітності, в якій містяться вартісні показники. З 1 січня 2000 р., з моменту введення в дію Закону суб’єкти підприємницької діяльності мають змогу самостійно визначати облікову політику підприємства; обирати форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них; затверджувати правила документообігу і технологію обробки облікової інформації; встановлювати межі та: форми ведення обліку для внутрішніх потреб управління, включаючи ведення в окремій системі рахунків і регістрів обліку доходів, витрат, активів, зобов’язань у потрібному підприємству аспекті деталізації та регламентації управлінського обліку.

Наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30 листопада 1999 р. затверджено План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій та інструкцію до його застосування. Новий План рахунків побудований за концепцією, коли назви і призначення рахунків і субрахунків збігаються з назвою і змістом показників Балансу і Звіту про фінансові результати, що дає змогу безпосередньо з рахунків і субрахунків нового Плану рахунків отримувати інформацію для складання фінансової звітності.

Виконання Програми реформування бухгалтерського обліку передбачає розробку і запровадження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(С)БО).

Національні Положення (стандарти) складаються структурно з таких частин:

1. Загальні положення, де визначаються методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про об’єкти обліку, вказується яким чином і які суб’єкти господарської діяльності їх застосовують, наводиться короткий глосарій вживаних термінів та їх тлумачення, що сприяє кращому розумінню змісту положення (стандарту).

2. Визнання та класифікація об’єкта бухгалтерського обліку.

3. Оцінка об’єкта бухгалтерського обліку, її складові та порядок визначення, вказуються прийняті методи оцінки.

4. Характеристика обліку об’єкта бухгалтерського обліку виходячи із загальноприйнятих за МСБО принципів.

5. Розкриття інформації про об’єкти бухгалтерського обліку у фінансовій звітності та примітках до звіту.

6. Додатки (у разі необхідності), де наводяться форми фінансової звітності, методи та приклади розрахунків показників, різні переліки тощо.

Змістовна частина національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку здебільшого містить норми, які добре знайомі фахівцям за попередньою нормативною базою. Водночас їх доповнено деякими новими методами оцінки, розподілу, складу річної фінансової звітності. Збережені національні традиції щодо затвердження уніфікованих форм фінансової звітності. Разом з тим П(С)БО містять деякі концептуальні відмінності від МСБО (табл. 2).

 

Таблиця 2

Концептуальні відмінності між П(С)БО та МСБО

 

Принципи та припущення МСБО П(С)БО
Безперервність Припускається, що у підприємства немає ні наміру, ні необхідності припиняти або істотно скорочувати свою діяльність у недалекому майбутньому Не всі підприємства реально використовують принцип безперервності при підготовці фінансових звітів: частина з них – на межі банкрутства, інші не можуть гарантувати стабільності діяльності підприємства в майбутньому. Крім того, негативна фінансова картина свідомо створюється через “особливості” оподаткування
Стабільність облікової політики Облікова політика підприєм-ства не зазнає будь-яких змін без явної необхідності Звітність ведеться відповідно до чинних законодавчих положень та норм, які постійно змінюються
Метод нарахування Доходи (витрати) підприємства відносяться на той період, в якому вони були фактично отримані (понесені) Доходи та витрати підприємства не завжди відносяться на ті періоди, в яких вони реально мали місце. Наприклад, П(С)БО не дозволяє оцінювати витрати, не підтверджені документально, незважаючи на те, що економічні вигоди, пов’язані з такими витратами, було вже отримано
Суттєвість У звітність включаються тільки ті облікові позиції, які можуть вплинути на прийняття рішень Перелік статей звітності визначається Міністерством фінансів України. Процедури обліку деяких несуттєвих елементів є складними та обтяжливими для системи бухгалтерського обліку
Перевага сутності над формою Результати операцій та угод відображаються відповідно до реального стану речей Відображення операцій та угод підпорядковується нормативним вимогам, таким чином, форма превалює над змістом
Обачність (консервативність) Вживаються всі необхідні за-ходи для зняття невизначе-ності, аби уникнути завище-ння активів чи доходів або заниження зобов’язань та витрат Принцип обачності використовується не завжди. Наприклад, принцип оцінки за найменшою із собівартості або ринкової вартості дуже рідко використовується в українській практиці

 

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство:

ü самостійно обирає форму організації бухгалтерського обліку;

ü визначає облікову політику підприємства;

ü має право виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремленні підрозділи. Які зобов’язанні вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення реєстрації фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження опрацьованих документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник або уповноважений орган (посадова особа), який керує підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

На виконання Програми реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1706 від 28 жовтня 1998 р., бухгалтерський облік має задовольняти певним вимогам:

Ø перша вимога – раціональність та економічність побудови бухгалтерського обліку;

Ø друга вимога – ясність і зрозумілість обліку;

Ø третя вимога – простота, чіткість, точність і повнота поточних і звітних даних, попередження всілякого роду спроб перекручування дійсності, усунення серйозних недоліків в організації бухгалтерського обліку і посилення його ролі в здійсненні контролю за господарською діяльністю; надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період;

Ø четверта вимога – дійовість і достовірність поточних і звітних даних згідно з Положенням (стандартом) 6 “Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах”, схваленим Методологічною радою з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України;

Ø п’ята вимога – порівнювання звітних даних останнього періоду з даними за минулі звітні періоди, планами, даними бізнес-планів підприємства.

В Україні суб’єктами нормативного регулювання обліку є Кабінет Міністрів, Міністерство фінансів, Держкомстатистики, Державна податкова служба, Національний банк та інші державні органи. Нормативними документами регламентуються як об’єкти обліку, так і схема кореспонденції рахунків.

Методологічне регулювання здійснює, як правило, Міністерство фінансів, що займається розробкою:

§ плану рахунків бухгалтерського обліку;

§ положень про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку;

§ обсягу, форми і порядку складання річної (квартальної) бухгалтерської звітності;

§ порядку ведення облікових регістрів різними підприємствами;

§ інших нормативних документів, що регулюють облік в цілому та окремі його ділянки (операції в іноземній валюті, товарні операції, грошові кошти, розрахунки, основні засоби тощо).

Бухгалтерський облік в Україні ґрунтується на міжнародно-визнаних нормах обліку та звітності, основні вимоги яких встановлені Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та ведеться на підприємстві безпосередньо з дня його реєстрації до моменту ліквідації.

 

Тема 2. Загальна характеристика бухгалтерського обліку

 

1. Поняття про господарський облік і його види.

2. Вимірники, що застосовуються в бухгалтерському обліку.

3. Завдання та функції бухгалтерського обліку.

4. Предмет і метод бухгалтерського обліку.

 

1. Господарський облік являє собою кількісне відображення та якісну характеристику господарських процесів з метою контролю і керівництва ними.

Господарський облік містить у собі 3 види обліку:

Ø оперативно-технічний;

Ø статистичний;

Ø бухгалтерський.

Оперативно-технічний облік служить для відображення окремих чинників або частин господарських процесів в міру їх виникнення.

Наприклад: облік виконання договорів.

Даний вид обліку здійснюється безпосередньо на місці (цех, склад) й забезпечує негайне спостереження та реєстрацію визначених виробничих і комерційних операцій та інших факторів господарської діяльності підприємства, організації, установи. Мета оперативного обліку – швидке одержання інформації про хід виробництва, реалізацію продукції (робіт, послуг). Оперативно-технічний або оперативний облік охоплює господарські й виробничі операції, що не мають безпосереднього відображення на рахунках бухгалтерського обліку. Показники оперативного обліку використовують для забезпечення контролю. Ці показники часто не документують, а сповіщають усно. При оперативному обліку користуються всіма трьома видами вимірників, частіше – натуральними й трудовими.

Статистичний облік служить для відображення масових одноманітних або окремих типових явищ, узагальнює їх і робить висновки.

Наприклад: ріст обсягу виробництва.

Дані про господарські та виробничі зміни статистичний облік одержує з оперативно-технічного і бухгалтерського обліку. Ці дані допомагають аналізувати результати різних процесів і прогнозувати подальший їх розвиток. На основі статистичного обліку визначаються кількісні і якісні показники роботи кожного підприємства.

Бухгалтерський облік - це суцільне, безупинне, взаємозалежне і документований відбиток у грошовому вимірі господарської діяльності підприємства. На відміну від інших видів обліку бухгалтерський облік забезпечує суцільну реєстрацію всіх господарських операцій на підставі документів первинного обліку. Тому, він ґрунтується на суворому дотриманні документації та здійснюється на основі державних правових актів. Облік ведеться у вартісному, натуральному та трудовому вимірниках. Основними умовами правильної організації бухгалтерського обліку є використання найбільш раціональних форм і методів обліку, підвищення його технічного озброєння.

2. У бухгалтерському обліку застосовується 3 види вимірників:

¨ натуральні;

¨ трудові;

¨ грошові.

Натуральні вимірники потрібні для відображення матеріальних цінностей у натуральному вираженні, тобто в одиницях ваги, довжини, об’єму, площі.

Наприклад: кг, л, штуки і т.д.

Натуральні вимірники використовуються в аналітичному обліку матеріальних цінностей, готової продукції, товарів, основних засобів та ін.

Трудові вимірники використовуються з метою обліку кількості відпрацьованого часу та обліку праці, витраченої на виготовлення продукції (робіт, послуг), й виражаються в одиницях часу.

Наприклад: робочий день, зміна, робочий година і т.д.

Використовуються ці вимірники при нарахуванні заробітної плати працівникам підприємства та ін., при визначені середньоспискового складу працівників, рівня продуктивності праці тощо.

Грошові вимірники служать для відображення господарських засобів, їх джерел і господарських процесів у єдиному грошовому вимірі. За допомогою грошового вимірника узагальнюються всі господарські операції й явища, що раніше виражались в натуральних і трудових вимірниках.

3. Бухгалтерський облік має певні завдання:

1. Забезпечення збереження майна підприємства.

Ø облік майна підприємства власника, його збереження і руху;

Ø облік прав і відповідальності виконавців.

2. Контроль за ефективністю управління підприємством. Завдання вперше сформульовано Ф. Бестою та Л.І. Гомбергом. Облік покликаний об’єднати інтереси власників і адміністрації та надавати інформацію необхідну для прийняття управлінських рішень.

3. Визначення (квантифікація) фінансових результатів. Завдання вперше сформульовано Е. Леоте, А. Гільбо та О.П. Рудановським. Визначений фінансовий результат в економічному значенні не завжди співпадає з фінансовим результатом в юридичному розумінні.

4. Перерозподіл ресурсів в народному господарстві. Завдання вперше сформульовано Е.С. Хендріксеном. Зміст завдання зрозумілий в умовах ринку цінних паперів. Бухгалтер складаючи звітність, визначає результати господарської діяльності, і чим більший буде розмір прибутку, тим дорожчими стануть цінні папери такої організації.

Відіграючи важливу роль в забезпеченні інтересів різних суб’єктів господарювання, бухгалтерський облік виконує наступні функції:

1. Контрольна. Полягає в простеженні фактичного виконання бізнес-планів, тобто визначення того, наскільки дія відповідає запланованим показникам. Працівники бухгалтерії здійснюють контроль за збереженням, наявністю та рухом майна підприємств, правильністю та своєчасністю розрахунків. За допомогою обліку здійснюють три види контролю-попередній, поточний та наступний.

2. Захисна. Забезпечує повне збереження майна власника через документування фактів господарського життя та встановлення матеріальної відповідальності за його втрати, знищення або розкрадання.

3. Слідоутворююча. Надає можливість через документи, в ретроспективному порядку, виявляти сліди правопорушень через декілька років, встановлювати зловживання та винних осіб в розкраданні чи втрати майна власників.

4. Забезпечення зворотного зв’язку. Формує та передає інформацію зворотного зв’язку, тобто інформацію про фактичні параметри розвитку об’єкта управління.

5. Інформаційна. Облік є основним джерелом інформації, яка надходить різним рівням управління. На її підставі приймаються відповідні рішення. Для цього інформація повинна бути правдивою, достовірною, доречною та оперативною.

6. Аналітична. Полягає у вивченні всієї системи прийняття рішень з метою її удосконалення.

 

4. Предметом бухгалтерського обліку є окремі сторони багатогранного процесу розширеного відтворення: господарські факти, явища і процеси (операції), що зумовлюють рух господарських засобів, а також джерел їх утворення. Предмет бухгалтерського обліку охоплює весь процес відтворення – тобто виробництво, розподіл, обіг та споживання. Таким чином, предмет бухгалтерського обліку вивчає стан і використання засобів підприємства в процесі господарської діяльності та джерел їх утворення.

Об’єктами бухгалтерського обліку підприємства є господарські засоби й джерела господарських засобів.

Згідно з національними стандартами бухгалтерського обліку в Україні господарські засоби підприємства групують за трьома ознаками:

1. Необоротні активи. До необоротних активів належать:

· Нематеріальні активи це придбані права користування природними ресурсами, майном, об’єктами інтелектуальної власності тощо.

· Основні засоби, до яких належать будівлі, споруди, машини, обладнання, транспорті засоби та ін. Вони використовуються в господарській діяльності в незмінній натуральній формі тривалий час, як правило більше року, зношуються поступово і тому переносять свою вартість на готову продукцію (роботи, послуги) частинами, у мірі зносу.

· Інші необоротні активи, до яких належать: незавершене будівництво, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова фінансова заборгованість, відстрочені податкові кредити, інші необоротні активи.

2. Оборотні активи, до яких слід віднести:

А) запаси, що складаються з:

- виробничих запасів (матеріали, паливо, запасні частини, насіння та корми);

- тварини на вирощуванні та відгодівлі;

- малоцінні та швидкозношувані предмети терміном служби до 1 року;

- незавершене виробництво – це предмети, що перебувають у незавершеному виробничому процесі;

- готова продукція – це закінчена в обробці продукція, що відповідає встановленим технічним умовам, знаходиться на складі підприємства - виготувача або відвантажена споживачу;

- товари – це продукти праці, вироблені й призначені для продажу.

Б) дебіторська заборгованість – це заборгованість різних підприємств та фізичних осіб перед підприємством.

В) грошові кошти та їхні еквіваленти:

- у національній валюті;

- в іноземній валюті;

- інші оборотні активи.

3. Витрати майбутніх періодів, що складаються з витрат, які були здійснені у даному звітному періоді, але відносяться до наступних звітних періодів. До таких витрат належать:

- витрати з освоєння виробництва, нових видів продукції;

- суми передплат періодичних видань та ін.

Згідно з Національними стандартами бухгалтерського обліку в Україні джерела господарських засобів групують за чотирма ознаками:

1. Власний капітал, до якого належить:

- статутний капітал;

- пайовий капітал;

- додатковий вкладений капітал;

- резервний капітал;

- нерозподілений прибуток (непокритий збиток);

- неоплачений капітал;

- вилучений капітал.

2. Забезпечення майбутніх витрат і платежів – суми, зарезервовані у встановленому порядку з метою рівномірного включення витрат та платежів до витрат або обороту. До них належать: забезпечення оплати відпусток, додаткове пенсійне забезпечення, забезпечення гарантійних зобов’язань та ін.

3. Довгострокові зобов’язання, які складаються з:

§ Довгострокових кредитів банків – кредити на строк більше одного року в українській та іноземній валютах, отримані у банках на території України та за кордоном.

§ Довгострокових фінансових зобов’язань, що є фінансовими зобов’язаннями на придбання цінних паперів, термін погашення яких перевищує один рік; вкладення до Статутного або Пайового капіталів дочірніх підприємств, кошти, передані в борг.

§ Інших довгострокових зобов’язань, що є зобов’язаннями, які не можуть бути включені до інших статей.

4. Поточні зобов’язання, до яких належить:

· Короткострокові кредити банків;

· Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями;

· Векселі видані;

· Розрахунки з кредиторами

Знання об’єктів бухгалтерського обліку вимагає розгляду змісту і призначення окремих елементів методу бухгалтерського обліку.

Метод бухгалтерського обліку - це сукупність правил, прийомів і способів, за допомогою яких ведеться облік.

До елементів методу бухгалтерського обліку відносять:

ü Документація – являє собою відображення господарських операцій у визначених носіях інформації – на паперових бланках або технічних носіях; це письмове свідчення про здійснення господарської операції, що надає юридичної сили даним бухгалтерського обліку.

ü Інвентаризація – це спосіб перевірки в натурі наявності товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів шляхом перерахування, зважування, обміру й оцінки всіх залишків господарських засобів і порівняння з даними бухгалтерського обліку.

ü Рахунки (бухгалтерські) – призначені для обліку наявності і руху господарських засобів, коштів та їх джерел.

ü Подвійний запис – це принцип тотожного відображення господарських операцій на рахунках, що зумовлює рівність оборотів по дебету і кредиту кореспондуючих рахунків.

ü Оцінка – відображення об’єктів бухгалтерського обліку в єдиному грошовому вимірнику з метою узагальнення їх в цілому по підприємству.

ü Калькуляція – спосіб сумування всіх витрат підприємства, які формують собівартість готової продукції.

ü Бухгалтерський баланс – це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає його активи, зобов’язання і власний капітал на певну дату.

ü Бухгалтерська фінансова звітність – це система взаємопов’язаних і взаємозумовлених показників, що відображають господарсько-фінансову діяльність підприємства, організації, установи за визначений період і є завершальним етапом бухгалтерського обліку. Вимоги до складання фінансової звітності викладені в НП(с)БО – 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» в додатку, якого наведені наступні форми фінансової звітності:

- “Баланс”;

- “Звіт про фінансові результати”;

- “Звіт про рух грошових коштів”;

- “Звіт про власний капітал”;

- “Примітки до фінансової звітності”.

 

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.