Психотехнології профконсультацій

Як вже було відзначене, психологічне значення консультації полягає в тому, щоб допомогти людині самій розв'язати виниклу проблему, а не пропонувати готову пораду. Тільки таким чином особа зможе накопичувати досвід подолання труднощів у майбутньому. На жаль, консультовані вважають за краще займати пасивну позицію, перекладаючи рішення на психолога-консультанта. Вирішальною умовою успішного консультування є залучення клієнта в консультаційний процес. Подібне досягається тільки тоді, коли психолог розглядає клієнта як значущу людину, допомагає йому побачити власні потенційні можливості. В контексті відкритих, довірчих відносин консультований буде більш відвертим в своїх намірах.

Технології профконсультування спрямовані на вирішення проблем професійного самовизначення на різних стадіях становлення особи. В даний час накопичений великий арсенал психотехнік, методик проведення профконсультацій.

Залежно від організації психотехнології профконсультування можна розділити на дві групи: індивідуальні і групові.

До індивідуальних форм проведення консультацій відносяться діалогічні технології: бесіда, інтерв'ю. Їх суть — організація довірчого обговорення проблем професійного самовизначення; мета — активізація самопізнання і самовизначення клієнта, коректна педагогічна дія на нього. Предметом взаємодії психолога і до клієнта є психічна реальність: переживання, відносини, наміри, мрії, потреби, ціннісні орієнтації тощо.

Темами діалогічних технологій консультування можуть бути актуалізація професійних намірів, вибір професії, корекція професійної, труднощі адаптації і професіоналізації, кар'єра, зміна професії і ін.

Технології проведення бесіди, інтерв'ю суттєво не розрізняються. Рекомендується пятикрокова модель їх побудови.

1. Перша стадія — структуризація і досягнення взаєморозуміння. Коротка назва цією стаідї — «знайомство». Психолог вирішує задачу установки контакту з тим, хто звернувся за консультацією, що в психотерапевтичній практиці називається рапортом або приєднанням. Конкретні варіанти приєднання залежать від індивідуальних і культурних особливостей консультованого. Можуть устанавлюватись позиції рівності або нерівності. Причому в останньому випадку відомим може бути як клієнт, що слідує за психологом, так і психолог, що йде за консультованим.

Основними умовами встановлення контакту є зручне приміщення, що виключає виникнення зовнішніх перешкод (наявність сторонніх осіб, шуми і т.д.), комфортна міжособова дистанція.

При проведенні консультації використовуються наступні прийоми психотехніки:

• звернення до співбесідника тільки на ім'я та по батькові (імені);

• використовування фраз однодумності (единомыслия) і займенника «ми»;

• демонстрація радості від спілкування;

• демонстрація поваги до особи клієнта;

• приєднання (неявне повторення) до елементів поведінки клієнта, що слабо піддається його свідомому контролю, таким як дихання, поза, жести, міміка, темп і гучність мови;

• щире переживання перерахованих вище складових приєднання.

На цій стадії консультації досягається взаєморозуміння психолога і клієнта, яке може бути виражено ними приблизно такими словами: «Я його чую, розумію» (психолог), «Мене слухають, я довіряю цій людині» (клієнт).

2. На другій стадії йде збір інформації про контекст теми, відбувається виділення проблеми. Головне — визначення суті проблеми. Психолог вирішує наступні задачі: навіщо клієнт прийшов; як він бачить свою проблему; які його можливості в рішенні цієї проблеми?

Проблема може бути описана за допомогою наступних характеристик:

• зміст проблеми;

• область професійного становлення;

• рівень володіння проблемою;

• можливий ступінь інтенсивності впливу проблеми на поведінку клієнта;

• часові параметри (як довго існує дана проблема).

Грунтуючись на зібраному матеріалі, психолог з'ясовує позитивні можливості клієнта в рішенні проблеми.

3. Третю стадію позначають як бажаний результат. На цьому етапі з'ясовується, чого хоче добитися клієнт в результаті взаємодії з психологом.

Існують вимоги, які слід дотримуватись для досягнення бажаного результату:

• конкретність мети (якщо мета дуже велика, необхідно її розбити на ряд підцілей, досягнення яких приведе до досягнення основної мети);

• визначення показників досягнення результату (слід відповісти на питання: як узнати, що бажаний результат отриманий?);

• визначення контексту результату (коли і в яких умовах хотів би консультований реалізувати передбачуваний результат?);

• з'ясування усвідомлюваних резервів досягнення результату (що може сприяти досягненню результату: рівень освіти, здатності, риси вдачі, кваліфікація; що можна зробити вже сьогодні, а що через тиждень, місяць, рік?);

• гармонійність мети, її несуперечність іншим особисто значущим цілям.

Ця стадія консультування припускає обов'язкову дію на клієнта. Воно здійснюється різними прийомами: за допомогою посилання на авторитети, апеляції до психологічної літератури, опори на досвід. Щоб ініціювати саморозкриття клієнта, психолог ділиться особистим досвідом або розділяє його емоційний стан. Психолог також дає можливість консультованому передбачати наслідки бажаного результату, підсумовує його думки, заохочує клієнта шляхом повторення ключових фраз. Важливо обговорити з клієнтом можливі позитивні моменти його поведінки і діяльності.

Якщо клієнт чинить опір діям психолога, то останній позначає це такими, наприклад, фразами: «Вам, мабуть, важко прийняти...» або «Вам, напевно, не хочеться погодитися...». Це дозволяє виявити ситуацію опору; одночасно психолог показує, що визнає за клієнтом право на опір.

Завершується ця стадія позитивним узагальненням можливих шляхів досягнення бажаного результату.

4. Четверта стадія спрямована на вироблення альтернативних рішень. Цю стадію прийнято називати альтернативою. Обговорюючи з клієнтом різні варіанти рішення проблеми, психолог повинен постійно усвідомлювати зміст своєї професійної позиції і пам'ятати про те, що правильне для нього рішення не є таким для клієнта. І разом з тим клієнт чекає від психолога чітких директивних рекомендацій. В психологічному консультуванні використовуються різні директиви у вигляді 2-конкретних побажань «Я пропоную Вам зробити наступне...»:

• фантастична пропозиція: «Уявіть собі...», «Опишіть ідеальну професійну діяльність...»;

• вільні асоціації: «Розкажіть, які асоціації викликає у Вас ця професія...»;

• обговорення ролевих позицій: «Як вчитель Ви...» або «Як адвокат Ви маєте право...»;

• мовні заміни: «Замініть «хотілося б» на «я хочу»», «Замініть «неможна» на «бажано»» і т.п.

Особливо слід підкреслити, що саме за клієнтом залишається право на вибір альтернативного рішення, а також способу його реалізації і напрямок зміни.

5. На п'ятій стадії відбувається узагальнення попередніх етапів під девізом «За роботу!». При цьому проводиться процедура, яка називається приєднанням до майбутнього. На цій стадії задачі психолога полягають в тому, щоб сприяти переходу особистсоті на рівень конкретних дій, зміні її думок, намірів, відчуттів, поведінки і діяльності.

З практики консультування відомо, що не завжди вдається добитися бажаного результату. Головним досягненням консультації вважаються зміни психологічного стану клієнта. Психолог же повинен уміти виділити ці зміни і зробити їх надбанням переживань клієнта. Якщо негативні емоційні переживання зменшилися або зникли, можна зробити висновок, що результат консультації успішний.

Проте нерідко клієнт опирається ухваленню рішення, змінам, що обумовлюється рядом причин, серед яких виділяють: відсутність переконаності в необхідності змін, незадоволеність змінами, бажання уникнути несподіванок, страх перед невідомістю і можливою невдачею.

При завершенні консультації психолог може рекомендувати звернутися за порадою до фахівців з суміжної області або книги, а також пообіцяти при необхідності продовжити контактну взаємодію. Проведення профконсультації вимагає постійної рефлексії, що обумовлює необхідність високої нервово-психічної стійкості психолога.

Індивідуальні форми проведення консультації займають багато часу, але забезпечують довірливість, конфіденційність. Групові форми профконсультації дозволяють за менш тривалий час надати допомогу більшій кількості людей. Ефективність групових технологій консультування для вирішення проблем професійного самовизначення переконливо показав Н.С.Пряжников. Ним розроблені активізуючі профконсультаційні методики, адекватні меті професійного самовизначення. Приведемо короткий огляд цих методик.

Профорієнтаційні ігри з класом призначені для роботи з учнями 7 — 11 -х класів. Як приклад розглянемо гру «Спляче місто». Мета гри — підвищення у школярів рівня усвідомлення особливостей трудової діяльності у найбільш престижних на даний момент сферах діяльності з урахуванням соціально-економічних умов в країні.

Ігрові профорієнтаціні вправи засновані на вельми ефективній методиці. Учасники розсаджуються в коло (по 8—15 осіб), що робить вправи зовні схожими на заняття психотерапевтичних груп. При проведенні ігор профконсультант повинен володіти певним рівнем психотерапевтичної культури: не нав'язувати свою думку, всіляко демонструвати свою підтримку учасникам, організовувати їх реальну взаємодію, створювати умови для самовираження учасників групи і т.д.

Н.С.Пряжников пропонує наступні игрові вправи для профорієнтацій: «Професія на букву...», «Автопортрет», «Людина-професія», «Зоряна година» і ін. Як привлад, наведемо технологію приведення вправи «Хто є хто?».

Мета ігрової вправи — дати можливість учасникам співвіднести свій образ з різними професіями на підставі знань учнів один про одного. Процедура проведення вправи наступна:

1. Ведучий на основі опиту учасників визначає, які професії для них найбільш цікаві і виписує їх на класній дошці.

2. Ведучий називає професію, кожний учасник протягом декількох секунд дивиться на інших і визначає, кому ця професія підійде в наибільшому ступені. Далі ведучій хлопає в долоні і усі учасники одночасно показують рукою на учня, який на їх думку найбільше відповідає названій професії.

3. Ведучий підраховує, скільки рук показує на кожного учасника, і таким чином визначає, чий образ, на думку більшості гравців, найбільшою мірою відповідає даній професії.

Досвід показав, що дана технологія може виявитися ефективною і при роботі з дорослими людьми. За часом методика займає біля години.

Дослідження показують, що прогнози школярів щодо професійного майбутнього своїх однокласників нерідко виявляються досить точними.

Карткові профконсультаційні методик за твердженням Н.С.Пряжнікова, є високо ефективними технологіями. Головні їх переваги — наочність пошукової дії і можливість оперативного складання з карток образів моделюючих об'єктів. Дана технологія вельми продуктивна при проектуванні професійного майбутнього.

Засобом побудови способу життя служать профконсультативні ігрові картки. В них пропонуються зразки рішення проблем професіонального становлення, а також зразки найбільш привабливих професій. Прикладами таких методик є «Стратегія», «Шанс», «Кар'єра» і ін. Найважливіші активізуючі прийоми даних методик — спеціально організована ігрова суперечка консультованого клієнта з відповідями, написаними на картках, а також певні призи і покарання за успішність (або безрезультатність) такої суперечки.

Важливою особливістю проведення карткових консультаційних ігор є їх висока динамічність, що дозволяє охоплювати модельоване життя в цілісності, а не розглядати приватні питання.

Розглянуті методики не вичерпують весь спектр профконсультації. Проведення профконсультації часто супроводжується психологічною діагностикою, яка значно підвищує продуктивність роботи психолога. Представляється обгрунтованим окремий розгляд проблем психодіагностики в профконсультуванні.