Поняття та зміст професійного самовизначення

Актуальність проблеми професійного самовизначення учнівської молоді полягає, насамперед, в тому, що випадковий вибір професії призводить до небажаних наслідків:
– низької продуктивності праці;
– помилок і браку в роботі;
– незадоволення і пригніченого стану людини (психічні розлади);
– економічних втрат на переучування та перекваліфікацію.
Натомість правильний і своєчасний вибір професії у шкільному віці:
– в 2-2, 5 рази зменшує плинність кадрів;
– на 10-15% підвищує продуктивність праці;
– в 1, 5-2 рази знижує вартість підготовки кадрів.
Вибір професії – одне з найважливіших стратегічних рішень у житті людини і складна комплексна проблема. Це складний акт самовизначення – свідомого вибору суб’єктом життєвої позиції, яка стає вирішальним чинником у виборі способів розв’язання тих чи інших життєвих проблем. За методами вирішення та за змістом робота по професійному самовизначенню молоді – це соціально-економічна, медико-фізіологічна та психолого-педагогічна проблема, а за сферою впливу – соціальна, результати якої відображаються і на економічному рівні. Процес самовизначення завершується досягненням стабільного становища у тій чи іншій сфері соціального життя й формуванням відповідних переконань, принципів, ціннісних орієнтацій та мотивації.
Під професійним самовизначенням у педагогіці розуміють самопізнання та об’єктивну оцінку особою власних індивідуальних особливостей, зіставлення своїх професійно-важливих якостей і можливостей з вимогами, необхідними для оволодіння конкретною професією. Це процес прийняття особистістю рішення щодо вибору майбутньої трудової діяльності (вибір професії, професійного навчального закладу, місця працевлаштування). Педагогічне керівництво професійним самовизначенням передбачає організацію й здійснення керуючого впливу на психологічну сферу особистості школяра відповідним арсеналом педагогічних засобів із метою підготовки учня до свідомого та самостійного вибору професії. Педагогічне керівництво процесом професійного самовизначення не слід розглядати як заперечення принципу свободи вибору професії, оскільки:
– професійне самовизначення ніяк не обмежує свободу дій особистості;
– вільний вибір професії не має нічого спільного із самовпливом та стихійністю;
– вільний вибір професії повинен підпорядковуватись свідомій необхідності узгоджувати прагнення та наміри особистості з потребами суспільства;
– вибір професії передбачає співвіднесення власних якостей і можливостей з вимогами, які висуває кожна професія до людини.
Професійне самовизначення полягає в усвідомленні особистістю себе як суб’єкта конкретної професійної діяльності і передбачає:
1) самооцінку людиною власних індивідуально-психологічних якостей та зіставлення своїх можливостей з психологічними вимогами професії до спеціаліста;
2) усвідомлення своєї ролі в системі соціальних відносин і своєї відповідальності за успішне виконання діяльності та реалізацію своїх здібностей;
3) саморегуляцію поведінки, спрямованої на досягнення поставленої мети.
Професійне самовизначення – це багатомірний процес, який можна розглядати з різних точок зору:
– як серію задач, які суспільство ставить перед особистістю, яка формується, і які дана особистість повинна вирішити за певний період часу;
– як процес поетапного прийняття рішень, за допомогою яких індивід формує баланс між своїми побажаннями та нахилами, з одного боку, і потребами суспільства – з іншого;
– як процес формування індивідуального стилю життя, частиною якого є професійна діяльність.
Структурним компонентом професійного самовизначення є наявність професійного плану – обгрунтоване уявлення про вибрану сферу трудової діяльності, про способи оволодіння майбутньою професією і перспективи професійного росту. Професійний план – це складова життєвого плану – уявлення людини про бажаний спосіб життя, тобто про соціальний, професійний, сімейний статус, а також про шляхи і способи його досягнення.
Основні компоненти професійного плану:
• уявлення про роль праці в житті людини (ціннісно-мотиваційний аспект вибору професії);
• далека перспективна професійна мета (мрія), узгоджена з іншими життєвими цілями (сім’я, рівень матеріального добробуту та ін.);
• ближні професійні цілі (як етапи і шляхи досягнення далекої мети);
• резервні варіанти та їх ієрархія;
• знання професій і відповідних професійних навчальних закладів;
• знання своїх можливостей для досягнення поставленої мети (реальна самооцінка внутрішніх і зовнішніх факторів вибору професії);
• знання шляхів підготовки до досягнення поставленої мети і шляхів роботи над собою;
• реальна підготовка до досягнення мети і реалізація окремих компонентів професійного плану в ході пробних пошукових дій;
• при потребі – інший варіант професійного плану, новий професійний вибір у випадку невідповідності можливостей і вибраних перспектив.
Професійне самовизначення слід розглядати як елемент більш широких систем:
1) соціального самовизначення, яка передбачає пошук молодою людиною свого місця в житті, в соціальній структурі суспільства;
2) життєвого самовизначення – специфічної форми суб’єктно-об’єктної взаємодії, в якій особистість виступає справжнім суб’єктом життєвого процесу, тобто свідомо включається в хід подій, опосередковуючи його творчим ставленням до життя і беручи на себе відповідальність за свої вчинки та дії як їх автор.
Завдання професійного самовизначення:
1) сформувати установку на власну активність та самопізнання як основу професійного самовизначення;
2) ознайомити зі світом професій, потребами ринку праці, правилами вибору професії;
3) забезпечити самопізнання та сформувати “образ-Я” як суб’єкта майбутньої професійної діяльності;
4) сформувати вміння зіставляти “образ-Я” з вимогами професії до особистості та потребами ринку праці, створювати на цій основі професійний план і перевіряти його;
5) сформувати вміння аналізу різних видів професійної діяльності, враховуючи їх спорідненість за психологічними ознаками та схожістю вимог до людини;
6) створювати умови для перевірки можливостей самореалізації в різних видах професійної діяльності шляхом організації професійних проб;
7) забезпечити розвиток професійно важливих якостей;
8) сформувати мотивацію та психологічну готовність до зміни професії і переорієнтації на нову діяльність;
9) виховувати загальнолюдські та загальнопрофесійні якості, розумні потреби.
Етапи професійного самовизначення особистості
Існують різні підходи до виділення етапів професійного самовизначення особистості.
З точки зору психології розвитку (вікових особливостей учнів) професійне самовизначення можна поділити на 4 етапи:
1) дитяча гра – виконання певних професійних ролей і окремих елементів пов’язаної з цими ролями поведінки в процесі гри;
2) підліткова фантазія – уявлення себе в мріях представником тієї чи іншої професії;
3) попередній вибір професії – сортування різних видів діяльності та їх оцінка з точки зору інтересів, здібностей, системи цінностей особистості;
4) прийняття остаточного рішення – вибір рівня кваліфікації, об’єму й тривалості професійної підготовки, вибір спеціальності.
З точки зору педагогіки професійне самовизначення включає наступні етапи:
– емоційно-образний – характерний для дітей старшого дошкільного віку;
– пропедевтичний – характерний для учнів молодшого шкільного віку (1-4 класи);
– пошуково-зондуючий – характерний для молодших підлітків (4-7 класи);
– період розвитку професійної свідомості (8-10 класи);
– період уточнення соціально-професійного статусу (10-11 класи);
– період входження в професійну діяльність (учні та студенти професійних навчальних закладів);
– саморозвиток фахівця безпосередньо у професійному середовищі.
Показники сформованого професійного самовизначення:
– інформованість учня про структуру народного господарства, потреби ринку праці, зміст і умови праці з обраної професії, навчальні заклади, в яких можна отримати професію;
– сформованість професійних інтересів і намірів;
– сформованість мотиваційної сфери при виборі професії;
– наявність спеціальних здібностей;
– наявність практичного досвіду у вибраній сфері діяльності;
– узгодженість інтересів, здібностей і нахилів із вимогами професії;
– відповідний стан здоров’я, відсутність протипоказань.