Види та класифiкацiя юридичних фактiв

Класифікація юридичних фактів - один з добре розроблених в теорії аспектів теми. Всі численні юридичні факти залежно від їхніх індивідуальних особливостей піддані класифікації, що дозволяє більш вільно орієнтуватися серед безлічі юридичних фактів і чітко відмежовувати їх один від одного. Це, у свою чергу, сприяє правильному застосуванню цивільного законодавства суб'єктами цивільного права й правоохоронних органів. [11; c. 30].

І. За юридичними наслідками юридичні факти можуть бути класифіковані на:

1. Правостворюючі. З правостворюючим фактом норми цивільного законодавства пов'язують виникнення цивільних прав та обов'язків. Так, будівництво будинку, написання картини художником, народження дитини є фактами, що породжують права та обов'язки.

2. Правозмінюючі юридичні факти — це такі юридичні факти, настання яких тягне за собою зміну цивільних правовідносин. Як приклад можна назвати зміну суб'єктивного складу правовідносин шляхом уступки права вимоги або переведення боргу. Правовідносини можуть бути змінені також судовим рішенням.

3. Правоприпиняючі – це є такі юридичні факти, з настанням яких цивільне законодавство пов'язує припинення цивільних правовідносин. До правоприпиняючих належать такі факти, як виконання боргу за зобов'язанням, знищення речі, також смерть громадянина, у якого були права та обов'язки, тісно пов'язані з особистістю.

4. Правовідновлюючі юридичні факти — це такі юридичні факти, з настанням яких цивільне законодавство пов'язує відновлення прав та обов'язків, які суб'єкт цивільних правовідносин втратив раніше. Наприклад, явка особи, визнаної безвісно відсутньою, веде до відновлення деяких цивільних правовідносин. Особливістю таких юридичних фактів є те, що вони не породжують нових, а відновлюють, у межах їх колишнього існування, правовідносини, які раніше припинили існування [8; c.83].

ІІ. За вольовою ознакою ознакою всі юридичні факти поділяються на:

1. Дії.

2. Події.

Дії - вчинки людини, акти державних органів тощо. Події – це явища природи, що не залежать від людини.

Дії поділяються на правомірні та неправомірні. Перші відповідають імперативам юридичних норм, у них виражена правомірна (з погляду чинного законодавства) поведінка. Неправомірні - суперечать правовим розпорядженням, завдають шкоду інтересам особи, суспільства і держави. Значення цього розподілу полягає в тому, що воно охоплює дві певною мірою протилежні сфери правової дійсності. З одного боку - договори, дії, адміністративні акти, пов’язані з «нормальними» правовими відносинами, з іншого боку - проступки, злочини, що викликають виникнення охоронних правовідносин. При скептичному ставленні до юридичних класифікацій не можна не бачити тут досягнення юридичної думки, що абстрагуючись, охопила єдиною класифікацією юридичні факти таким чином, правомірні дії поділяються на юридичні вчинки і юридичні акти. [12; c. 280-281].

Вчинки викликають правові наслідки незалежно від того, усвідомлював чи не усвідомлював суб’єкт їхнє правове значення, бажав чи не бажав їх настання. Значна частина правомірних вчинків породжується матеріально-предметною діяльністю людей (виробництвом і споживанням матеріальних благ, створенням творів літератури і мистецтва, відкриттів і винаходів тощо). [13; c.123].

Юридичні акти - дії, прямо спрямовані на досягнення правового результату. Проводячи юридичні акти, громадяни, державні органи й інші суб'єкти цілеспрямовано створюють, змінюють, припиняють свідодомо правовідносини для себе. В свою чергу, дії підрозділяються на однобічні і багатобічні, позитивні і негативні, а правопорушення - на навмисні, необережні і випадкові. У числі дій особливо виділяють - юридичні факти-стани, результативні дії; юридичні факти-події, які розмежовуються на абсолютні і відносні юридичні факти [14; c.29-30].

Отже, юридичні факти-дії - основний, визначальний різновид юридичних фактів. У правовому регулюванні дії виступають у різних якостях. З одного боку, вони слугують підставами виникнення, зміни, припинення правовідносин, настання інших правових наслідків. З іншого - виступають у ролі того матеріального об’єкта, на який впливають правові відносини і заради яких власне і здійснюється правове регулювання. Розгляд дій як юридичних фактів, таким чином, лише один з аспектів вивчення їхньої ролі в правовому регулюванні. На наш погляд, юридичні дії - складний і багатоплановий об'єкт класифікації. [15; c.105].

Укласти в єдину класифікаційну схему різноманітні прояви діяльності суб'єктів права дуже важко. У науковій і навчальній літературі використовується ряд розподілів правомірних юридичних фактів-дій:

1. За суб'єктами:

- дії громадян;

- дії організацій;

- дії держави;

2. За юридичною спрямованістю

- юридичні акти;

- юридичні вчинки;

- результативні дії;

3. За галузевою приналежністю:

- матеріально-правові;

- процесуальні;

4. За способом здійснення:

- особисто;

- через представника;

5. За способом вираження і закріплення:

- мовчанням;

- жестом;

- документом тощо.

Проте безумовним є те, що виділення результативних дій в окремий різновид юридичних фактів - приклад подальшого поглиблення їх традиційної класифікації. Виготовлення речі, створення твору літератури, мистецтва, науки і техніки - дії, прямо не спрямовані на юридичний результат, тобто відповідно до прийнятої класифікації це - юридичні вчинки. Суттєву теоретичну і практичну роль відіграє систематизація неправомірних дій. [16; c. 208].

До числа найважливіших класифікацій можна віднести підрозділи неправомірних дій:

1) за ступенем суспільної небезпеки (проступки, злочини);

2) за суб'єктами (дії індивідів, організацій);

3) за об'єктами (злочини проти особистості, злочини в сфері економіки, злочини проти суспільної безпеки і суспі-льного порядку тощо);

4) за галузями права (карні, адміністративні, цивільні, трудові й ін.);

5) за формою провини (навмисні, необережні); за мотивами (хуліганські, корисливі й ін.).

З подальшим поглибленням цієї класифікації виникають і нові підвиди неправомірних дій, наприклад з розвитком публічного міжнародного права виникли неправомірні дії держав, їх союзів. [11; c.33].

Правове регулювання не може не відображати тієї обставини, що в життя об’єкта, в діяльність колективів і громадян часом вторгаються фактори стихійного характеру. Подібні обставини враховуються, зокрема, шляхом закріплення в законодавстві юридичних фактів-подій. Юридичні події самостійно й у сполученні з іншими юридичними фактами викликають виникнення право-відносин, несуть зміну прав і обов’язків. [12; c.247].

Юридичні факти-події можна класифікувати за різними ознаками: за походженням - природні (стихійні) і залежні у своєму походженні від людини; залежно від повторюваності події - унікальні й повторювані (періодичні); за тривалістю - моментальні (події) і протяжні в часі (процеси); за кількістю учасників - персональні, колективні, масові; останні - на події з визначеною і з невизначеною кількістю осіб, що беруть у них участь; за характером наслідків, що настали - на події оборотні та необоротні тощо. Діяльність людини і суспільства проходить в просторі й часі. Часова протяжність - найважливіша характеристика соціальних явищ і процесів. Ось чому часова протяжність має важливе значення[13; с.102].

Функції строків в правовому регулюванні надзвичайно різноманітні. Строки - такі юридичні факти, що можуть виступати тільки як елементи фактичного складу. Строк сам по собі, поза зв’язком з ситуацією, з іншими юридичними фактами, ніякого змісту не несе: він має значення лише, як строк чого-небудь. Характерна риса строку - визначеність його початкового і кінцевого моментів. Початок перебігу строку залежить від встановлених в законі юридичних фактів (наприклад, моменту, коли особа довідалася чи повинна була довідатися про порушення свого права). Кінець терміну визначається спливанням деякої кількості одиниць часу. Відрізок часу, що не має чітко фіксованих меж, не є строком і не може використовуватися як юридичний факт. Елементом строку є також свідомо обраний масштаб (еталон) часу. Універсальними масштабами є рік, квартал, місяць, декада, тиждень, день, година [18; c.235].

Отже аналізуючи викладене, можна зробити висновок, що вольовий принцип класифікації присутній у будь-якій класифікації.

Нерідко для виникнення передбачених правовою нормою юридичних наслідків потрібен не один юридичний факт, а сукупність фактів. Сукупність юридичних фактів, необхідних для настання правових наслідків, передбачених нормою права (виникнення, зміна або припинення правовідносин), називається фактичним (юридичним) складом [19; c.3-5].

ІІІ. За складністю юридичні факти поділяються на такі види:

1.Прості - включають факти, що належать до тієї ж самої галузі законодавства. Наприклад, для укладення шлюбу необхідна сукупність фактів: взаємна згода осіб, що вступають до шлюбу; досягнення ними шлюбного віку; відсутність у кожного з них зареєстрованого в органах РАЦСу шлюбу; відсутність між ними родинних відносин, дієздатність осіб, що вступають до шлюбу. Всі ці факти передбачені однією галуззю законодавства — шлюбно-сімейні.

2. Складні - включають факти, що належать до різних галузей законодавства. Наприклад, пенсійні правовідносини можуть виникнути лише за наявності трьох фактів: досягнення встановленого законом віку, наявності виробничого стажу, рішення органу соціального забезпечення про нарахування пенсії. Тут досягнення встановленого законом віку та наявність необхідного виробничого стажу передбачені нормами трудового законодавства, а рішення органу соціального забезпечення — це сфера адміністративного законодавства [20; c.74].

Фактичний склад не слід плутати з подіями — складними юридичними фактами.

Налічують наступні підвиди фактичних складів.

1. За характером зв'язку елементів різняться:

- прості;

- складні;

- змішані склади.

2. Розподіл за рівнем визначеності складів розрізняє:

- визначені;

- бланкетні склади.

3. За обсягом фактичні склади поділяються на:

- завершені;

- незавершені.

Фактичний склад слід відрізняти від групи юридичних фактів. Група - це кілька фактичних обставин, кожна з яких викликає один і той ж наслідок. Вона не розглядається юридичної наукою як комплексне освіту, і його елементи зазвичай аналізуються окремо, як ізольованих юридичних фактів. Кожен елемент групи фактів тягне один і той ж правовий наслідок, причому всі елементи зазвичай закріплені щодо одного й тому самому нормативному акті [20; c.80].

IV. Відповідно за тривалістю в часі юридичні факти поділяються на:

1. Одноразові (так, наприклад, досягнення 18-річного віку само по собі не викликає будь-яких правових наслідків. Але законодавство, пов'язуючи з досягненням цього віку виникнення цивільної дієздатності, робить його юридичним фактом.). [17].

2. Тривалі (наприклад, прийняття спадщини спадкоємцем).

Отже, юридичний факт – це конкретна життєва обставина, з якою норма права пов’язує виникнення, зміну або припинення правовідносин. Юридичні факти в кількісному та якісному розумінні становлять собою надзвичайно складне явище, й тому наукова їх класифікація має не лише теоретичне, але й практичне значення. Так, виокремлюють такі види юридичних фактів: дії, події; правостановлюючі, правоприпиняючі, правозмінюючі тощо. [20, с.85].

Проаналізувавши всі критерії поділу, які пропонують науковці, можна зробита висновок, що необхідно розширити й поглибити класифікацію юридичних фактів, що буде істотним кроком у правовій науці.