Політика воєнного комунізму

Сім неповних років війни та громадянської смути призвели підпорядковані більшовикам території колишньої Російської імперії до стану руїни. В одній лише Україні побоїща, розстріли та епідемії, пов'язані з війною, особливо громадянською, забрали близько 1, 5 млн життів. Нестача харчів, палива, безробіття змусили сотні тисяч людей виїхати з міста у село. Практично припинилося виробництво товарів. Було очевидно, що остаточно виснажене суспільство не готове до корінних соціальних перетворень, що їх планували більшовики.

Між тим, більшовицька партія не збиралася відмовлятися від свого стратегічного завдання – побудови соціалізму, навіть в умовах розореної війною країни. Тому ще під час громадянської війни встановлення влади більшовиків у будь-якому регіоні супроводжувалося запровадженням політики воєнного комунізму, в основі якої лежало прагнення встановити соціалістичний лад в економіці і водночас забезпечити продуктами Червону армію та голодуючі російські міста.

Зміст політики «воєнного комунізму»

- мінілітаризація праці (суботники, недільники, сувора дисципліна);

- максимальна відмова від товарно-грошових відносин;

- посилення репресій до прогульників(понаднормова праця, штрафні команди, концентраційні табори);

- продовольча розкладка на фоні голоду 1921-1922 р. на півдні України через неврожай;

- запровадження карткових систем.

Знаряддям виконання цієї політики стали: військові загони (продзагони), комісари, комітети незаможних селян, які примусово вилучали в селян всі «надлишки» сільськогосподарської продукції. Компенсація не передбачалась.

Наслідки політики «воєнного комунізму»

- кризу промисловості не подолано;

- політична криза;

- селянські повстання по Україні;

- криза сільськогосподарського виробництва;

Більшовики на чолі з Леніним змушені були визнати провал політики воєнного комунізму.

38. НЕП:

На весні 1921 р. запроваджено нову економічну політику (НЕП).

Основними причинами переходу до нової економічної політики були:

- глибока соціально-економічна і політична криза більшовицького режиму;

- тотальна господарська розруха, різке скорочення промислового та сільськогосподарського виробництва;

- масові повстання селян, робітників, солдат і матросів;

- політична та економічна ізоляція більшовиків на міжнародній арені;

- спад світового комуністичного руху, не виправдання надій більшовиків на світову революцію;

- намагання утримати владу в будь-який спосіб.

Основними заходами непу стали:

- заміна продрозкладки продподатком; при цьому продподаток мав бути меншим за продрозкладку, а його розмір заздалегідь повідомлявся селянам;

- бідні селяни взагалі звільнялися від податку;

- після виплати податку селяни здобували право вільно розпоряджатися плодами своєї праці, продавати їх; це сприяло підвищенню матеріальної зацікавленості селян у виробництві сільськогосподарської продукції;

- передача дрібних і середніх підприємств приватним власникам;

- відродження торгівлі і товарно-грошових відносин, дозвіл на приватну торгівлю;

- ліквідація безплатних послуг;

- здача в оренду, концесію частини дрібних і середніх підприємств;

- впровадження системи вільного найму робочої сили, матеріальне стимулювання працівників;

- введення стабільної валюти - червонця;

- децентралізація системи управління:

- розвиток підприємництва;

- розвиток кредитної, виробничої, збутової кооперації.

1922 – в обіг введено банківські білети 10 золотих рублів. У результаті в 1925 р. довоєнний рівень промислового виробництва був перевищений.

30.11.1922 – оголошено про створення СССР (РСФСР, УССР, БССР, ЗСФСР). УССР стало другою після РСФСР за кількістю населення і економічно потенціальною союзною республікою.