Повноваження 7 страница

Законодавством встановлені надбавки до пенсій за віком:

а) непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї, – на кожного непрацездатного в розмірі соціальної пенсії;

б) одиноким пенсіонерам, які за висновком медичної уста­нови потребують постійного стороннього догляду, – на догляд за ними у розмірі соціальної пенсії.

Названі надбавки можуть нараховуватися до пенсії одночас­но.

Пенсії за віком призначаються довічно незалежно від стану здоров'я.

6.7.3 Особливості пільгового пенсійного забезпечення за віком окремих категорій громадян

Пенсійне забезпечення на пільгових умовах вирізняється де­якими особливостями порівняно із звичайними умовами при­значення пенсій за віком. Ці особливості стосуються підстав, за якими визначають право на пенсію на пільгових умовах. В од­них випадках вони виступають як спеціальні юридичні підстави надання права на пенсію за віком, в інших — у вигляді додатко­вих вимог до спеціального стажу роботи.

6.7.3.1 Пенсійне забезпечення наукових працівників відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»

При розгляді питання пенсійного забезпечення наукових працівників слід використовувати таку нормативну базу:

• Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13 грудня 1991 р. № 1977-ХІІ;

• Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку посад наукових (науково-педагогічних) праців­ників державних підприємств, установ, організацій, пере­бування на яких дає право на призначення пенсій та випла­ти грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 22 листопада 2001 р. № 1571;

• Постанова Кабінету Міністрів України «Про реалізацію ча­стини другої статті 24 Закону України «Про наукову і нау­ково-технічну діяльність» від 22 листопада 2001 р. № 1570;

• Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку фінансування та виплати різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівни­кам державних бюджетних установ і організацій, науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств і організацій відповідно до Закону Украї­ни «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, на яку мають право зазначені особи» від 13 грудня 2000 р. № 1826;

• Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для при­значення пенсій за відсутності трудової книжки або відпо­відних записів у ній» від 12 серпня 1993 р. № 637.

Держава встановлює для наукових (науково-педагогічних працівників), які мають необхідний стаж наукової, науково-тех­нічної, науково-педагогічної, науково-організаційної роботи на державних підприємствах, в установах, організаціях пенсії на рівні, який забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.

До стажу наукової роботи зараховується час роботи на поса­дах наукових (науково-педагогічних) працівників незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання на посадах, які до них прирівнюються, на підприємствах, в установах, органі­заціях, вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти IIІ-IV рівнів акредитації, у тому числі з підготовки керів­них та управлінських кадрів. До стажу наукової роботи зарахо­вується час навчання в аспірантурі, ад'юнктурі, докторантурі.

Заробітна плата наукових працівників складається з посадо­вих ставок (окладів), премій, доплати за наукові ступені, вчені звання, надбавки за стаж наукової, науково-технічної, науково-організаційної та науково-педагогічної роботи.

Перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників державних підприємств, установ, організацій, перебування на яких дає право на призначення пенсій та виплати грошової до­помоги у разі виходу на пенсію затверджується Кабінетом Міністрів України.

Пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається при досягненні пенсійного віку:

чоловікам — за наявності стажу роботи не менше 25 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 20 років;

жінкам — за наявності стажу роботи не менше 20 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 15 років.

Пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам при­значаються у розмірі 80% заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, що визначається відповідно до ста­тей 65 і 66 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення».

За кож­ний повний рік роботи понад встановлений стаж, визначений ч. 4 цієї статті, пенсія збільшується на один відсоток заробітної плати, але не більше 90% середньомісячної заробітної плати.

Пенсія науковим (науково-педагогічним) працівникам призначається за умови звернення за призначенням пенсії та після звільнення з посади наукового (науково-педагогічного) праців­ника.

Пенсіонерам, які після призначення пенсії працювали за кон­трактом наукових (науково-педагогічних) працівників на дер­жавних підприємствах, в установах, організаціях не менше ніж два роки і мали більш високий заробіток, ніж той, з якого було об­числено пенсію, встановлюється за їх заявою новий розмір пенсії, виходячи з більш високого заробітку за два роки підряд після призначення пенсії.

Для наукових (науково-педагогічних) працівників, які пере­йшли на роботу до органів державної влади на посади, які згідно з чинним законодавством відносять до посад державного служ­бовця, стаж наукової роботи на державних підприємствах, в уста­новах, організаціях зараховується до стажу роботи державного службовця, а для наукових (науково-педагогічних) працівників, які перейшли з органів державної влади (з посад, які згідно з чин­ним законодавством відносять до посад державного службов­ця) на посади наукового (науково-педагогічного) працівника, стаж роботи на державній службі зараховується до стажу науко­вої (науково-педагогічної) роботи незалежно від дати, коли такі переходи здійснювалися.

Пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику виплачується в повному розмірі незалежно від його доходів, одер­жуваних після виходу на пенсію.

6.7.3.2 Пенсії громадянам, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи

26 квітня 1986 р. на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС) в м. Прип'яті трапилася аварія, внаслідок якої з 30-кілометрової зони було евакуйоване населення та проводилися ро­боти, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії.

Призначення та виплати пенсій згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», регламентовані двома За­конами: «Про статус і соціальний захист громадян, які постраж­дали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастро­фи» передбачено пільги зі зниження пенсійного віку особам, які мають статус потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС (згідно зі стат­тями 11 і 14), порядок визначення середньомісячного заробітку та стажу роботи, розміри пенсій за інвалідністю.

Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначає порядок виплати, стро­ки призначення пенсій, порядок їх перерахунків, вік виходу на пенсію, перелік документів, необхідних для призначення пенсій, та мінімальні й максимальні розміри пенсій.

Згідно з п.2 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особи, евакуйовані з 30-кілометрової зони відчу­ження, мають право на пенсію за віком зі зменшенням пенсій­ного віку, передбаченого Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на 8 років.

Учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які відпра­цювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливи­ми і особливо важкими умовами праці за Списком №1 вироб­ництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених у вста­новленому порядку (чоловіки – 10 років і більше, жінки – 7 років 6 місяців і більше), вік виходу на пенсію зменшується додатково на три роки.

‘]

[o\

їУчасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які відпра­цювали на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і по­казників, затверджених у встановленому порядку (чоловіки – 12 років 6 місяців і більше, жінки – 10 років і більше), вік виходу на пенсію зменшується додатково на один рік.

Таблиця 6.3 – Показники зменшення пенсійного віку учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС

Таблиця 6.4 – Показники зменшення пенсійного віку потерпілим від аварії на ЧАЕС

6.7.3.3 Пенсійне забезпечення за віком учасників та інвалідів війни,

а також сімей загиблих воїнів

Право на пенсію цієї категорії громадян виникає за таких умов:

— досягнення віку (чоловіками — 55, жінками — 50 років);

— стажу роботи (у чоловіків — 25, у жінок — 20 років);

— наяв­ності спеціальної юридичної підстави — участі у бойових діях, а для інвалідів війни — поранення, контузії чи каліц­тва, отриманих під час захисту Батьківщини чи виконання інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворю­вання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконан­ням іншого військового обов'язку.

Участь у бойових діях, а також наявність інвалідності, пов'я­заної з військовою службою, мають бути підтверджені відповід­ними документами.

Пенсії учасникам та інвалідам війни призначаються в підви­щених розмірах, диференційованих залежно від груп інвалід­ності.

Право на пенсію на пільгових умовах мають також батьки та дружини військовослужбовців, які не взяли повторного шлюбу, загиблих на фронті чи під час виконання іншого військового обов'язку чи померлих у період військової служби: чоловіки — з досягненням 55-річного віку і стажем роботи не менше 25 років; жінки — з досягненням 50-річного віку і стажем роботи не мен­ше 20 років.

6.7.3.4 Пенсії багатодітним матерям і матерям інвалідів з дитинства

Законодавством установлене пільгове пенсійне забезпечення жінок, які народили 5 чи більше дітей та виховали їх до 8-річного віку, а також матерям інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку.

Вони мають право на пенсію за віком при досягненні 50 років і стажу роботи не менше 15 років із зарахуванням до ста­жу років догляду за дітьми.

При цьому до інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди у віці до 16 років, які мають право на отримання соціальної пенсії.

Визнання дитини інвалідом з дитинства проводиться на підставі медичних посвідчень органа­ми медичної експертизи.

У разі, якщо жінка має право на пенсію за віком до досягнен­ня нею 50 років, вона може її отримати.

Наприклад, право на пенсію на більших пільгових умовах може бути видане для такої жінки, якщо дотримано всіх вимог, передбачених у зв'язку з призначенням пенсії за умовами праці згідно зі Списком № 1, тобто при досягненні 45-річного віку.

6.7.3.5 Пенсії на пільгових умовах залежно від умов виробництва

Право на пенсію на пільгових умовах залежно від умов ви­робництва має певна категорія жінок-працівниць.

Так, жінкам, які працюють на текстильному виробництві, механізаторами, а також зайняті на окремих роботах у сільському господарстві, надається право дострокового виходу на пенсію, тобто зі змен­шенням віку та скороченням стажу роботи чи тільки зменшен­ням віку.

Наприклад, жінки, які працюють на текстильному вироб­ництві, мають право на пільгову пенсію, якщо вони працювали на цьому виробництві на станках і машинах, за списком вироб­ництв і професій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України: з досягненням 50-річного віку і стажем такої роботи не менше 20 років.

До підприємств текстильної промисловості відносять бавовняні, вовняні, лляні, шовкові, конопледжгутові, трикотажні та інші фабрики й комбінати.

На пільгових умовах призначається пенсія жінкам, які пра­цюють трактористами-машиністами, машиністами будівельних шляхових і вантажно-розвантажувальних машин, змонтованих на базі тракторів та екскаваторів.

Вони мають право на пенсію з досягненням 50-річного віку, з них не менше 15 років — на за­значеній роботі.

Пільгове пенсійне забезпечення надано також жінкам, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колективних та інших підприємствах сільського господарства — з досягненням 50-річного віку і ста­жем зазначеної роботи не менше 20 років.

Право на пільгову пенсію мають також жінки, зайняті впро­довж повного сезону на вирощуванні, збиранні й післязби­ральній обробці тютюну — з досягненням 50-річного віку і ста­жем зазначеної роботи не менше 20 років.

За особливими показниками, які характеризують стан здо­ров'я, пенсія за віком на пільгових умовах призначається грома­дянам — хворим гіпофізарним нанізмом (ліліпути) і диспропор­ційним карликам: чоловікам — із досягненням 45-річного віку і стажем роботи не менше 20 років, жінкам — із досягненням 40-річного віку і стажем роботи не менше 15 років.

За станом здоров'я на пільгових умовах призначається пен­сія інвалідам зору І групи - сліпим.

Ці особи мають право на пен­сію за віком: чоловіки — з досягненням 50-річного віку і стажем роботи не менше 15 років; жінки — з досягненням 40-річного віку і стажем роботи не менше 10 років. Пільги на пенсійне забезпе­чення мають лише ті працівники, яких визнано інвалідами зору І групи. Решта інвалідів І групи за комплексом різних захворю­вань правом на зазначені пільги не користується.

Пенсія за віком інвалідам зору І групи призначається довіч­но незалежно від строку, що на нього встановлено інвалідність.

Важливою пільгою пенсійного страхування є призначення пенсії за віком у разі неповного стажу роботи, тобто меншого ніж 25 і 20 років (відповідно для чоловіків і жінок). Ця норма за­стосовується не часто, оскільки більшість громадян виходять на пен­сію в пенсійному віці та з повним стажем роботи. Але інколи ста­жу для призначення пенсії недостатньо, зокрема в жінок, які впродовж тривалого часу займалися вихованням дітей чи веден­ням домашнього господарства. У таких випадках пенсії за віком можуть бути призначені з меншим стажем роботи.

6.7.4 Пенсії за інвалідністю

Пенсії за інвалідністю є одним із видів соціального захисту непрацездатних громадян. Їх можна визначити як щомісячні грошові виплати з Пенсійного фонду, призначувані у разі вста­новлення медичним органом однієї з трьох груп інвалідності, які тягнуть повну або часткову втрату працездатності внаслідок за­гального захворювання.

Пенсії за інвалідністю притаманні всі загальні риси, харак­терні для інших видів пенсій.

Пенсія за інвалідністю призначається на тривалий час чи безстроково особі, яка втратила працездатність, виплачується щомісячно у грошовій формі, залежить від заробітку інваліда, зумовлена трудовою діяльністю людини чи іншими при­чинами.

Підставою для призначення пенсії за інвалідністю на відміну від пенсій за віком є чітко виражена непрацездатність громадя­нина. Це означає, що пенсія за інвалідністю призначається лише після перевірки та оцінки медичним органом стану здоров'я та індивідуальної працездатності людини. Із встановленням інва­лідності пов'язане виникнення права на пенсію.

Право на пенсію за інвалідністю забезпечується всім грома­дянам, які стали непрацездатними.

Законом установлено основ­ну умову її призначення — інвалідність (інвалідність від лат. invalidus – безсилий, слабкий) означає нездатність людини пра­цювати за своєю професією чи взагалі внаслідок захворювання або вродженого дефекту розвитку.

Розглядаючи інвалідність як категорію непрацездатності, слід підкреслити, що вона має законодавче визначення. Так, згідно із Законом «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Ук­раїнській РСР» інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм чи уроджених дефектів, що призводить до обмеження життєдіяль­ності, до необхідності соціальної допомоги й захисту.

Встановлення інвалідності проводять МСЕК, функції яких регламентуються спеціальною Інструкцією «Про встановлення груп інвалідності», затвердженою Міністерством охорони здо­ров'я України та узгодженою з Федерацією профспілок України 28 грудня 1991р.

Законодавство про пенсійне страхування вирізняє два види інвалідності залежно від причин інвалідності:

а) пенсії за інвалідністю внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання;

б) пенсії за інвалідністю внаслідок загального захворювання (у тому числі не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства).

Пенсії за інвалідністю внаслідок трудового каліцтва чи про­фесійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи і виплачуються за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профе­сійних захворювань України.

Інвалідність внаслідок загального захворювання встанов­люється в усіх випадках, якщо настання інвалідності не зумов­лене іншими причинами.

Для призначення пенсії за інвалідністю внаслідок загального захворювання необхідний стаж.

Законом передбачено, що такий стаж не вимагається для осіб, які стали інвалідами внаслідок загального захворювання в період роботи чи після її припинення до досягнення 20 років. Цим особам пенсії за інвалідністю внаслідок загального захворювання при­значаються незалежно від стажу роботи.

Пенсії за інвалідністю призначаються від дня встановлення інвалідності на весь період інвалідності, що його встановлює МСЕК.

Інвалідам — чоловікам і жінкам, яким більше відповідно 60 і 55 років, пенсії з інвалідності призначаються довічно.

У разі зміни групи інвалідності пенсія у новому розмірі ви­плачується від дня зміни групи інвалідності.

Законодавством установлено особливі умови відновлення виплати пенсії у перервах інвалідності. Так, якщо інвалід не з'я­вився до МСЕК на переогляд у призначений для цього строк, то виплата йому пенсії припиняється, а в разі визнання його знову інвалідом відновлюється від дня припинення, але не більше, ніж на один місяць.

Розміри пенсій за інвалідністю

Головною умовою для призначення пенсії за інвалідністю є наявність певного страхового стажу на час настання інвалідності.

Страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Таблиця 6.5 – Вимоги до стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за інвалідністю з 1 січня 2004 р.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії за інвалідністю або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону «Про загальнообов'язкове держав­не пенсійне страхування», та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону «Про загальнообов'язкове держав­не пенсійне страхування».

З 1 січня 2004 р. розмір пенсії за інвалідністю залежить від розміру пенсії за віком.

Пенсію за інвалідністю встановлюють залежно від групи інвалідності у таких розмірах:

- І група – 100% пенсії за віком;

-II група – 90% пенсії за віком;

- III група – 50% пенсії за віком.

Таким чином, на пенсію за інвалідністю впливає не тільки заробіток, який мала особа, що стала інвалідом, а й страховий стаж.

З 1 січня 2004 р. справу з пенсіями за інвалідністю від нещас­ного випадку на виробництві та професійних захворювань вирі­шує Закон про страхування від нещасного випадку.

Тобто за пен­сією за інвалідністю до Пенсійного фонду можуть звернутися лише особи, які повністю або частково втратили працездатність внаслідок загального захворювання і яким медико-соціальна ек­спертна комісія встановила І, II або III групу інвалідності. Пенсії призначають на період встановлення інвалідності, а особам, які досягли пенсійного віку (чоловіки — 60 років, жінки — 55 років), — довічно.

6.7.5 Особливості пенсійного забезпечення за інвалідністю окремих категорій громадян

6.7.5.1 Пенсії за інвалідністю військовослужбовцям і працівникам

органів внутрішніх справ

Умови, норми й порядок пенсійного забезпечення регулюються Законом України «Про пенсійне за­безпечення військовослужбовців і осіб начальницького і рядо­вого складу органів внутрішніх справ».

Цей закон поширюється і на військовослужбовців строкової служби, а також на праців­ників органів внутрішніх справ і членів їхніх сімей.

Пенсії за інвалідністю призначаються військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які стали інвалідами, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби, але не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше цьо­го строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, отриманого в період проходження служби.

Залежно від причини інвалідності інваліди поділяються на дві категорії: інвалідів війни та інвалідів із загалу військовослуж­бовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Категорія впливає на рівень пенсійного забезпечення.

До першої категорії належать особи, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, отриманих під час захи­сту Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастро­фи чи виконання інших обов'язків військової служби.

До другої категорії належать інваліди через каліцтво, отрима­не внаслідок нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), чи внаслі­док захворювання, пов'язаного з проходженням служби.

Пенсії за інвалідністю не залежать від тривалості військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, однак признача­ються й виплачуються після звільнення зі служби.

Пенсія за інвалідністю для військовослужбовців офіцерського складу, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ встановлюється у таких розмірах, відповідних до сум гро­шового забезпечення:

інвалідам війни І групи — 100%;

інвалідам війни II групи — 80%;

інвалідам війни III групи — 60%;

решті інвалідів:

І групи — 70%;

II групи — 60%;

III групи — 40%.

Законодавством установлено мінімальні пенсії військово­службовцям строкової служби — інвалідам війни.

Для солдатів і матросів строкової служби І та II груп вони не можуть бути нижчими від трьох мінімальних пенсій за віком, для III групи ця межа – півтори мінімальні пенсії за віком, решті інвалідів-військовослужбовців строкової служби І групи – 200%, II –100% і III – 50% мінімального розміру пенсії за віком.

6.7.5.2 Пенсії за інвалідністю особам, які потерпіли внаслідок

Чорно­бильської катастрофи

Відповідно до Закону України «Про ста­тус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії за інвалідністю признача­ються громадянам, інвалідність яких настала через каліцтво чи хворобу, отримані внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пенсії призначаються у підвищених розмірах.

У всіх випадках розмір державної пенсії особам, віднесеним до 1-ї категорії, не може бути нижчим:

для І групи інвалідності — 10 мінімальних пенсій за віком;

для II групи інвалідності— 8 мінімальних пенсій за віком;

для III групи інвалідності— 6 мінімальних пенсій за віком;

Дітям-інвалідам сплачуються 3 мінімальні пенсії за віком.

6.7.5.3 Пенсії за інвалідністю науковим (науково-педагогічним) працівникам

Науковим (науково-педагогічним) працівникам, які стали інва­лідами І, II, III групи внаслідок загального захворювання, при­значається пенсія за інвалідністю у розмірі пенсії наукового (на­уково-педагогічного) працівника незалежно від віку:

чоловікам - за наявності стажу роботи не менше 25 років, у тому числі стажу наукової роботи на державних підприємствах, в установах, організаціях не менше 20 років;

жінкам - за наявності стажу роботи не менше 20 років, у тому числі стажу наукової роботи на державних підприємствах, в уста­новах, організаціях не менше 15 років.

6.7.6 Пенсії за вислугу років

Вислуга років — це особливий вид спеціального стажу окремих категорій працівників, який передбачає пільгове пенсійне забезпечення у зв'язку з втратою професійної працездатності й виходом на пенсію до настання віку, який дає право на пенсію за віком.