Лекція 10.

Тема: Психологія діяльності. Адаптація та дезадаптація.

1. Психофізіологічні аспекти адаптації.

2. Поняття дезадаптації та шкільні труднощі.

1. У процесі діяльності людини (дитини), виділяють два особливо критичні періоди – перший клас (початок навчання), та період статевого дозрівання (5-7 класи). Ці періоди пов’язані зі значним фізичним напруженням, перебудовою основних фізіологічних систем, низькою та нестійкою працездатністю, коли навчальна робота, розумова активність досягається великою «фізіологічною ціною». Підвищення ефективності навчального процесу можливо за реалізації трьох основних принципів побудови:

1) раціональна побудова навчального процесу;

2) адекватність шкільних вимог психофізіологічним можливостям учнів;

3) відповідність методик та технологій навчання віковим та фізичним можливостям учнів.

Раціональна організація навчального процесу дозволяє зняти напруження, створити умови для збереження працездатності і підвищити ефективність навчання. Адекватність вимог передбачає врахування вікових особливостей учнів, що дає можливість співвідносити вимоги зі здібностями та можливостями учнів, підвищити адаптивні можливості їх, і створити умови для диференціації індивідуалізації процесу навчання.

Напруженість періоду початку навчання визначається цілим рядом завдань, які вимагають мобілізації інтелектуальних, емоційних, фізичних резервів. Дослідження показали, що навіть звичайні види діяльності школяра викликають серйозне напруження ряду функціональних систем. Адаптація до школи доволі тривалий процес, який має фізіологічні та психологічні аспекти. Виділяють три основні етапи фізіологічної адаптації:

Перший – орієнтовний, коли у відповідь на весь комплекс нових дій, пов’язаних з початком систематичних занять, відповідають бурною реакцією і значним напруженням всіх систем організму. Це триває 2-3 тижні.

Другий етап – нестійке пристосування, коли організм шукає оптимальні варіанти реакцій на ці дії. На першому етапі організм витрачає усе, що має, а іноді «бере у борг». Тому вчителеві потрібно пам’ятати, що організм платить високу ціну за напруження. На другому етапі напруження починає затихати.

Третій етап – період відносно стійкого пристосування, коли організм знаходить оптимальні варіанти реагування на навантаження.

Можливості дитячого організму обмежені, а тривале функціональне напруження може призвести до порушення здоров’я. готовність дітей до систематичного навчання різна, різний стан їхнього здоров’я, значить і процес адаптації до школи кожної дитини буде різним.

Тривалість процесу адаптації приблизно 5-6 тижнів, найбільш складні – 1-4 тижні. За інтенсивністю та напруженістю змін, які відбуваються в організмі дитини у процесі учбового навантаження у перший період, вони подібні до впливу на тренований організм екстремальних навантажень. Діяльність серцево-судинної системи можна порівняти з навантаженням на космонавта у стані невагомості. Форсування навантаження у цей період дуже ускладнює стан дитини, розвиваючи виражену втому.

Тільки на 5-6 тижнях навчання показники стають стабільними, знижується навантаження основних систем життєзабезпечення організму, тобто наступає стійке пристосування до всього комплексу навантажень, пов’язаних з навчанням. Часом ця фаза затягується, тобто триває більше двох місяців. І хоч вважається, що період гострої фізіологічної адаптації триває 5-6 тижнів, перший рік можна вважати періодом нестійкої та напруженої регуляції всіх систем організму. Успішність процесу адаптації визначається станом здоров’я дитини. Напруження всіх функціональних систем організму дитини проявляється у вигляді рухового збудження або загальмованості, скарги на головні болі, поганий сон, зниження апетиту. Ці реакції тим більше виражені, чим менше організм готовий до них. Діти, що відвідували дитячий садок, швидше адаптуються до шкільного режиму, ніж «домашні» діти. Адаптація дитини залежить від стану здоров’я на початку систематичного навчання. Цей процес легше відбувається у здорових дітей, з нормальним рівнем функціонування всіх систем організму. На жаль сьогодні здорових дітей у школи вступає 20-25%. У решти дітей спостерігаються різні порушення стану здоров’я, а значить процес адаптації відбувається гірше і повільніше.

Важко проходить процес адаптації у дітей, які перенесли черепно-мозкові травми, страждають хронічними захворюваннями та мають розлади нервово психічної сфери.

Ослаблення дитини, затримка функціонального дозрівання, погіршення стану ЦНС є причинами важкого перебігу адаптації, зниження здоров’я і успішності навчання. Одна з основних задач школи – необхідність засвоєння певної суми знань, умінь та навичок. Незважаючи на те, що бажання та загальна фізична готовність до навчання однакова, реальна готовність різна.

Навчання детермінує виникнення основних психологічних новоутворень, визначає загальний психічний розвиток молодших школярів, формування їх особистості в цілому.

Потреба в теоретичних знаннях є психологічною основою формування навчальної діяльності, яка у першокласників відсутня. Пізнавальна мотивація навчання, воля, формуються у процесі учбової діяльності. Індикатором труднощів процесу адаптації є зміни у поведінці дітей. Це може бути надмірне збудження, агресивність, і навпаки – загальмованість, депресія. Основні показники психологічної адаптації дитини до школи – формування адекватної поведінки, встановлення контактів з дітьми, вчителем, оволодіння навичками учбової діяльності. Необхідно звернути увагу на те, що за однаковими зовнішніми проявами негативних форм поведінки можуть бути різні причини. До них належать фактори, які залежать, або не залежать від вчителя. Діти, які не готові до навчання мають більш низький рівень розумової працездатності, вони часто хворіють, а значить відстають від однолітків. Має значення і вік вступу до школи. Перший рік (6-7-річних дітей) дуже важливий для функціонального психофізіологічного розвитку. Саме у 6-6, 5 років інтенсивно розвивається регуляція поведінки, орієнтація на соціальні норми і вимоги, закладаються основи логічного мислення, формується внутрішній план дій. Однією з основних умов, яка дозволить зберегти здоров’я дитини протягом року – відповідність режиму занять, методів викладання, змісту та насиченості навчальних програм, умов зовнішнього середовища відповідно до вікових можливостей. Сумарна величина навчання та подовженого дня не повинна перевищувати чотирьох 35-ти хвилинних занять на день (для 6-тирічок організована рухова активність не менше 60% від загального часу перебування у школі, і включати всі види фізкультурно-оздоровчої роботи. Передбачається збалансоване триразове харчування, двогодинний сон та півторагодинна прогулянка. Якщо ціна навчання – здоров’я дитини, треба бити тривогу, а не закривати на це очі. Щоб правильно та раціонально, у відповідності до функціональних можливостей дитини, побудувати навчальний процес, потрібно знати закономірності динаміки працездатності та стомлення.

Працездатність – є інтегральним показником функціонального стану організму, його змін, і відображає раціональність організації навчального процесу, його відповідність до можливостей дитини та ефективність. Рівень працездатності корелює з функціональною зрілістю кори та підкоркових структур, і вдосконалюється з віковим розвитком структурно-функціональної організації мозку. Рівень працездатності залежить від багатьох факторів:

- фізіологічних;

- психологічних;

- емоційного стану;

- факторів зовнішнього середовища, тощо.

Знання закономірностей динаміки працездатності дозволяє раціонально побудувати учбовий процес, знизити функціональне напруження організму та підвищити ефективність роботи.

Існують загальні закономірності динаміки працездатності, в яких виділяють кілька періодів:

1) впрацьовування (стійкий, оптимальний період)

2) передвтома (компенсаторна перебудова)

3) втома.

v У першому періоді відбувається поступове підвищення працездатності. Це період пошуку найбільш адекватних та ефективних варіантів функціонування всіх органів та систем, період значного напруження, високих енерговитрат, якісні зміни функціональної активності мозку, активізації зв’язків між окремими центрами головного мозку. У цей період працездатність нестійка, а ефективність невисока.

v 2) Стійкий період – організм працює в оптимальному режимі. Знижується напруження і підвищується узгодження у діяльності всіх систем.

v 3) компенсаторна перебудова – це період коли дитина не може якісно працювати. А якщо і працює, то за рахунок значного напруження. У цей період знижується увага, темп діяльності, підвищується рухова активність.

v 4) стомлення – особливий функціональний стан організму, який характеризується неузгодженням у діяльності систем організму, зниженням регуляторних впливів кори півкуль, підвищенням впливу підкоркових структур. Знижується спочатку якість, а потім і кількість роботи. Перші ознаки втоми:

v Зниження концентрації уваги;

v Зниження темпу роботи;

v Руховий неспокій;

v Порушення координації рухів4

v Зміна почерку, тощо.

v Порушення регуляції вегетативних функцій (пітливість рук, почервоніння обличчя, скарги на «головний біль» або «біль у животі»).

Втома подвійною біологічною дією:

1. Захисна реакція, яка охороняє від надмірного напруження.

2. Стимулює відновні процеси, підвищуючи адаптивний ефект (резерв).

Тривалість окремих фаз працездатності залежить від віку, стану здоров’я, відповідності умов та вимог роботи, функціональної зрілості організму, функціональних можливостей (це визначається станом кори та підкоркових структур).

Періоди початку навчання та статевого дозрівання виділяють як два критичні періоди. Для них є характерним стан впрацьованості, який зменшує втомлюваність. Це пов’язано з особливістю уваги, ефектом статичного навантаження, функціональним навантаженням. Покращити стан дитини протягом навчального дня, відсунути стомлення, зняти втомлюваність допомагають фізіологічні стимулятори: активна прогулянка, форсоване дихання, фізкультхвилинки, холодові, звукові подразники. Раціонально організований урок – це оптимальний темп діяльності, де не створюється ситуації цейтноту, дефіциту часу. Інформаційні перенавантаження у поєднанні з постійним дефіцитом часу – ведучі фактори порушення функціонального здоров’я. коли вони поєднуються з високою мотивацією, посилюється невротизуюча дія навантаження. Таким чином, неправильно організований урок може бути фактором прямої дії, який викликає порушення стану здоров’я, та комплекс шкільних проблем.

Велике значення у збереженні працездатності та укріплення здоров’я має правильна організація не лише кожного уроку, але тижня в цілому. Це вимагає правильно розподіляти тижневе навантаження. П’ятиденне навчання допустиме лише за умови скорочення загального тижневого навантаження. Річна динаміка працездатності також враховує періоди адаптації, роботи та стомлення. Настання стомлення протягом року стримується канікулами, які відіграють роль «фізіологічних стимуляторів». Особливо важким є період з 20-го грудня, та середина лютого. Доведено, що індивідуальні особливості працездатності пов’язані з великою кількістю різних факторів, і, передусім, з фізичним розвитком, функціональним станом організму, індивідуальними особливостями вищої нервової діяльності, станом здоров’я, емоційним станом.

Індивідуальні варіанти працездатності розрізняються за рівнем та динамікою змін протягом певного періоду(дня, тижня, року, уроку, тощо). Рівень працездатності буває високий, середній і низький. Біля 30% дітей мають високий, а біля 20% - низький рівень працездатності. За динамікою змін протягом дня можна виділити 9 типів працездатності:

- рівний, або стійкий тип працездатності, але при цьому вона може бути як на високому, так і на середньому чи низькому рівні;

- вихідний високий рівень зберігається до середини дня, і різко знижується в кінці дня;

- вихідний рівень знижується до середини дня, і залишається таким до кінця дня;

- безперервне зниження працездатності від початку до кінця дня;

- при низькому або середньому вихідному рівні, працездатність підвищується до середини дня, і зберігається до кінця дня;

- при низькому або середньому вихідному рівні, працездатність підвищується протягом дня;

- покращення працездатності у першій половині дня, і погіршення у другій;

- погіршення працездатності у першій половині дня, і покращення у другій.

Протягом уроку індивідуальна динаміка працездатності може бути різною, це, у більшості випадків, залежить від типу нервової діяльності.

Урахування фізіологічних закономірностей працездатності дозволить забезпечити сприятливі умови навчання, зберегти високу та стійку працездатність, тобто створити валеологічні умови організації навчального процесу.