Під нормованим значенням похибки розуміється граничне значення похибки для даного ЗВ у відповідності з його класом точності.

При цьому похибки, наприклад, окремих екземплярів ЗВ одного і того ж типу, що відносяться до ДСП, можуть відрізнятися по ВСП чи ССП, але в цілому для даного типу ЗВ похибки не перевищують гарантованого значення.

Нормуються основна та додаткові похибки ЗВ. Тільки границі (межі)

основної похибки, а також коефіцієнти впливу додаткових похибок і заносять

в паспорт кожного ЗВ.Правила, у відповідності з якими назначаються ці межі, або кажуть процедура нормування похибки ЗВ, грунтується на системі стандартів, які забезпечують єдність вимірювань.

Основна похибка ЗВ – це похибка ЗВ при нормальних умовах його використовування. Вона визначається в наслідок проведення метрологічних випробовувань ЗВ: або метрологічної повірки ЗВ, якщо ЗВ виготовляються серійно; або метрологічної атестації, якщо ЗВ відноситься до нестандартних ЗВ, що виготовляються невеликими партіями.

Під нормальними умовами експлуатації ЗВ розуміється умови, що окремо можуть бути указані в паспорті ЗВ, або загально прийняті наступні:

- напруга мережі живлення - (220 ) В;

- температура навколишнього середовища – (20 2) С;

- відносна вологість – від 30 до 80 відсотків;

- тиск – (760 25) мм рт. ст. (101325 Па);

- відсутність зовнішніх електричного та магнітного полів, крім земного.

Основна похибка ЗВ може надаватись як абсолютною , так і приведеною . Основна приведена похибка ЗВ визначає його клас точності.

Додаткові похибки – це похибки, які виникають при відхиленні умов використовування ЗВ від нормальних і нормуються, показуванням впливу зміни окремого фактору на зміну показів ЗВ, у вигляді певного коефіцієнта або відсотка від основної похибки. Наприклад, при зміні при зміні напруги живлення в межах +10 та -15 відсотків від номінального значення 220 В, додаткова похибка не повинна перевищувати 0, 15 основної приведеної похибки.

Клас точності ЗВ – це його загальна характеристика, яка визначає гаранто-

вані межі значення основної та додаткової похибок ЗВ, а також інші властиво-

сті ЗВ, які впливають на його точність.

Виражене в процентах значення основної приведеної похибки ЗВ, яке визначене при проведенні метрологічних досліджень ЗВ та відповідним чином округлене, визначає клас точності ЗВ. Клас точності визначають числа, які отримані при атестації ЗВ, і вибрані із ряду 6-4-2, 5-1, 5-1, 0-0, 5-0, 2-0, 1-0, 05-0, 02-0, 01-0, 005-0, 002-0, 001 і т.д. Значення класу точності наносять на шкалу приладу.

Відповідність похибки ЗВ, присвоєному йому класу точності за час експлуатації, провіряється при періодичних повірках.

Основні способи встановлення граничних значень допустимих похибок і позначення класів точності ЗВ регламентується відповідним стандартом.

Експлуатаційна похибка ЗВ – це похибка в реальних умовах використовування ЗВ і складається із його основної похибки та всіх додаткових похибок. Вона може бути набагато більшою за основну похибку, так як додаткові похибки відповідним чином додаються до основної. Всі складові експлуатаційної похибки оговорюються в технічній документації на ЗВ і визначаються при метрологічних випробовування, у відповідності з розробленими по стандарту методиками.

В техніці вимірювань використовують поняття допустимої основної похибки ЗВ, яка дозволяє проводити вимірювання за допомогою конкретного ЗВ з наперед заданою точністю. Допустима основна похибка ЗВ - це найбільша похибка результатів вимірювання даним ЗВ, яка допустима стандартом для його класу точності.