Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Загальне поняття лізингу та фінансового лізингу






ВСТУП………………………………………………………………………. 3

РОЗДІЛ 1. ДІЯЛЬНІСТЬ ЛІЗИНГОВИХ КОМПАНІЙ НА РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ………………………………………………………... 4

1.1. Загальне поняття лізингу та фінансового лізингу…………………. 4

1.2. Розвиток фінансового лізингу в Україні……………………………. 12

1.3 Статистичні дані діяльності лізингових компаній на ринку фінансових послуг України…………………………………………………………………… 14

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА…………………………………….. 19

Задача 1………………………………………………………………….…. 19

Задача 2……………………………………………………………….……. 21

Задача 3…………………………………………………………….………. 23

ВИСНОВКИ………………………………………………………………… 24

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………… 25

 

 

ВСТУП

 

Не дивлячись на активний розвиток фінансового сектору України, лізингові операції все ще не мають достатнього попиту з боку споживачів. Наразі така ситуація виглядає доволі дивно, адже за кордоном фінансовий лізинг є адекватною альтернативою банківському кредитуванню і користується значною популярністю як серед представників малого й середнього бізнесу, так і великих корпорацій. За умов обмеженості ресурсів саме лізингові операції дозволяють вчасно провести модернізацію основних засобів чи взагалі сформувати необхідний фонд виробничого обладнання, що в свою чергу, є запорукою успішного функціонування підприємства. У 2010 році сукупна вартість угод фінансового лізингу, укладених в Україні, становила 0, 47 млрд. євро, що у десятки разів менше, ніж аналогічний показник у провідних європейських країнах (Німеччина – 43, 8 млрд. євро, Франція – 36, 4 млрд. євро, Великобританія – 34, 9 млрд. євро [1]). Враховуючи вищезазначене та інтеграційні процеси, що відбуваються на сучасному фінансовому ринку України, вважаємо за доцільне провести більш глибоке дослідження українського ринку фінансового лізингу в його зрізі з європейським.

Мета роботи – аналіз теоретичної бази функціонування в Україні такого інструменту, як фінансовий лізинг та порівняння показників розвитку вітчизняного ринку фінансового лізингу з європейським.

Багато науковців звертають увагу на окремі питання розвитку лізингових відносин. При цьому акценти робляться як на теоретичній базі лізингових відносин (І. Кулиняк, О. Березовська [2], О. Грабельська [3], Л. Данілова, Л. Буряк [4]) та на аналізі використання лізингу на мікрорівні (І. Журба, Б. Бєлов [5], Т. Величко [6], Н. Ярошевич [7], К. Захожай [8]), так і на розгляді лізингу як окремого важеля економічного зростання України (О. Горбатенко [9], Г. Даудова [10]). При цьому практично не приділяється увага розгляду стану розвитку вітчизняного ринку фінансового лізингу в умовах загального європейського фінансового середовища.

РОЗДІЛ 1. ДІЯЛЬНІСТЬ ЛІЗИНГОВИХ КОМПАНІЙ НА РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ

 

 

Загальне поняття лізингу та фінансового лізингу

 

Суть лізингу досить вдало висловив Аристотель, який сказав: “Найчастіше багатство полягає у рентабельному використанні власності, а не у володінні нею як такою”. Звичайно, Аристотеля не можна розглядати як винахідника “лізингу”, але ніхто краще за нього не зміг виразити філософський зміст, що лежить в основі цієї техніки фінансування американського походження, яка отримала значний розвиток у Західній Європі за останні 20 років.

Сам термін походить від англійського дієслова “to lease“, що означає “орендувати” або “брати в оренду”.

Будь-яке визначення лізингу є обмеженим і не може врахувати всіх форм прояву цього нового кредитного інструмента. Але є сенс привести таке визначення лізингу Європейської федерації національних асоціацій по лізингу обладнання (Євролізинг) [6; с. 29]: “Лізинг – це договір оренди заводу, промислових товарів, обладнання, нерухомості для використання їх у виробничих цілях, тоді як товари купуються орендодавцем, і він зберігає за собою право власності”.

З цього випливає, що лізинг стає складною торгово-фінансово-кредитною операцією, однією з форм оренди машин і обладнання, одним із способів фінансування інвестицій і активізації збуту, який заснований на збереженні права власності на товари за орендодавцем. Його застосування пов’язане з “розщепленням” функції власності, тобто відділенням володіння майном від використання.

В законі України " Про лізинг" було дано таке визначення: лізинг — це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням із лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Тобто лізинг можна розглядати як форму забезпечення вкладень, як прогресивний метод матеріально-технічного забезпечення, як активний інструмент маркетингу, як одну із форм кредитних надходжень, як альтернативу банківському кредиту.

Оскільки сучасне розуміння лізингу бере початок ще від класичних принципів Римського права про розмежування понять " власник" і " користувач" майна. Виникнення і саме існування його в якості особливого виду бізнесу засновані саме на можливості розділення компонентів власності на дві важливі правочинності — користування річчю, тобто застосування її згідно з призначенням з метою дістати прибуток та інші вигоди, і саме право власності як правове панування особи над об’єктом власності. Багатовіковим досвідом доведено, що багатство в кінцевому рахунку полягає не просто у володінні власністю безпосередньо, а у ефективному її використанні.

Згідно із словником економічних термінів, лізинг — оренда на строк від 6 місяців до 15 років технічних коштів і споруджень виробничого призначення. Лізинг здійснюється на основі договору між лізинговою компанією (лізінгодавач), що здобуває майно за свій рахунок і здає його в оренду, і фірмою-орендарем (лізінгоотримувач), що поступово вносить орендну плату за використання лізингового майна.

У період дії договору право власності на лізингове майно належить лізингодателю, а право на користування — лізінгоотримувачу.

Фінансовий лізинг — операція по спеціальному придбанню майна у власність і наступну здачу його в тимчасове володіння й користування на строк, що наближається по тривалості на термін експлуатації й амортизації всієї вартості майна. Протягом строку договору лизингодатель за рахунок лізингових платежів повертає собі всю вартість майна й дістає прибуток від фінансової угоди. Фактично фінансовий лізинг являє собою форму довгострокового кредитування. Фінансовий лізинг характеризується тристороннім характером взаємин.

Особливості фінансового лізингу:

- лізінгодавач здобуває майно спеціально для передачі його в лізинг;

- право вибору майна і його продавця належить лізінгоотримувачу;

- продавець майна знає, що воно спеціально здобувається для здачі в лізинг;

- майно безпосередньо поставляється лізінгоотримувачу;

- претензії по якості майна лізінгоотимувач направляє безпосередньо продавцеві майна;

- ризик випадкової загибелі й псування майна переходить до лизингоотримувача.

Звідси передусім випливає, що лізинг — це спосіб реалізації відносин власності, що виражає певний стан виробничих сил та виробничих стосунків, з якими він знаходиться в тісному взаємозв’язку. Особливість лізингової діяльності полягає в тому, що, з одного боку, вона сприяє становленню приватної власності на засоби виробництва, а з іншого — веде до її подолання, зміні власника та розпорядника. В процесі лізингу відбувається також саморозвиток державної власності, а при певних умовах — і перетворення її загальну, спільну чи пайову.

Лізинг в широкому сенсі є організаційною формою підприємницької діяльності, яка виражає відносини власності, особливу систему господарювання. Однак, як і кожне самостійне явище, як економічна категорія, він має свій власний зміст та різні форми виявлення, які можна подати з різним ступенем конкретності.

Оскільки лізинг виражає певну взаємодію елементів виробничих сил та виробничих стосунків, то він має матеріально-речову основу та соціально-економічну форму. Соціально-економічний зміст лізингу визначається відносинами власності і спільної економічної діяльності. Матеріально-речовий бік лізингу характеризується організаційно-правовими формами виробництва, наймом усіх або частини речових елементів підприємницької діяльності, купівлею-продажем майна та умовами кредитування.

Отже, лізинг включає в себе три форми організаційно-економічних відносин: орендні, кредитні та торговельні. Лізинг як складне соціально-економічне явище виконує дуже важливі функції з формування багатоукладної економіки та активізації виробничої діяльності. До таких функцій відносяться:

1. Фінансова функція виражається у звільненні товаровиробника від одноразової оплати повної вартості необхідних засобів виробництва і як би в наданні йому довгострокового кредиту.

2. Виробнича функція лізингу полягає в оперативному вирішенні виробничих задач шляхом тимчасового використання, а не купівлі дорогих та морально старіючих машин. Це ефективний спосіб матеріально-технічного постачання виробництва та доступу до новітньої техніки, до результатів науково-технічного прогресу.

3. Постачальницька функція — це розширення кола споживачів та освоєння нових ринків збуту, залучення в сферу лізингу тих, хто не може відразу купити те чи інше майно.

4. Функція використання податкових та амортизаційних пільг.

Тепер розглянемо поняття лізингової операції, для більш чіткого розуміння економічної сутності лізингу.

Лізингова операція [1] – господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає надання основних фондів у користування іншим фізичним або юридичним особам, тобто врегулювання такої кількості відносин, які дають можливість передати лізингове майно в тимчасове користування на визначений термін за відповідну плату.

До ознак, які дозволяють виділити лізингову операцію з маси інших операцій, належать такі:

– лізингодавець виступає як фінансуюча організація, яка придбає у продавця лізингове майно на умовах, що воно буде передане в лізинг лізингоодержувачу;

– право вибору продавця лізингового майна (об’єкта лізингу) ще до укладання договору купівлі-продажу належить лізингоодержувачу, якщо інше не передбачено договором;

– лізингове майно використовується лізингоодержувачем тільки в підприємницьких цілях;

– сума лізингових платежів за весь період лізингу повинна включати повну (або близьку до неї) вартість лізингового майна за цінами на момент укладення договору;

– майно, передане в лізинг, протягом всього строку дії лізингового договору є власністю лізингодавця, за винятком майна, придбаного лізинговою компанією за рахунок державних коштів;

– у лізинговому договорі може бути передбачене право викупу лізингового майна лізингоодержувачем до закінчення або після закінчення строку договору;

– за домовленістю сторін, у лізинговому договорі може бути передбачена прискорена амортизація лізингового майна згідно із законодавством України з подальшим повідомленням про це податкових органів;

– термін лізингу майна визначається за домовленістю сторін згідно із законодавством України, але не може бути більшим від строку його повної амортизації.

З точки зору комплексу відносин, лізингова операція складається з двох взаємопов’язаних частин: відносини щодо купівлі-продажу, і відносини щодо тимчасового використання майна. З точки зору права, ці відносини можуть бути реалізовані за допомогою двох видів договорів: купівлі-продажу і лізингу.

Об’єктом лізингу може бути будь-яке рухоме і нерухоме майно, яке за діючою класифікацією належить до основних засобів, крім майна, вільний обіг якого на ринку заборонений.

Суб’єктами лізингової угоди є сторони, які мають безпосереднє відношення до об’єкта лізингового договору. Класичному лізингу властивий тристоронній характер взаємовідносин, оскільки в лізинговій угоді беруть участь три суб’єкти. В цій схемі лізингових взаємовідносин сторонами угоди виступають: лізингодавець, лізингоодержувач і продавець майна.

Лізингодавець — суб’єкт підприємницької діяльності, який передає в користування об’єкт лізингу за договором лізингу. Ним можуть бути [1]:

– установи банку або його філії, фінансові компанії, кредитні установи, в статуті яких передбачений цей вид підприємницької діяльності;

– фінансово-лізингова компанія, яка створюється спеціально для здійснення лізингових операцій, основною і фактично єдиною функцією якої є оплата майна, тобто фінансування лізингової операції;

– спеціалізована лізингова компанія, яка в додаток до фінансового забезпечення лізингової операції бере на себе весь комплекс послуг нефінансового характеру (утримання, ремонт майна, заміну зношених деталей, консультації щодо його використання та ін.);

– будь-яка фірма або підприємство, для яких лізинг не є профілюючою діяльністю, але й не.забороненою статутом сферою підприємництва, і які мають фінансові джерела для проведення лізингових операцій.

Другою стороною, лізингоодержувачем, є користувач майна. Лізингоодержувач — юридична особа, що здійснює підприємницьку діяльність, або громадянин, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і зареєстрований як індивідуальний підприємець, що отримує майно в користування за лізинговим договором. Ним можуть бути юридичні особи будь-якої форми власності або громадяни: державне підприємство, організація, кооператив, громадянин, акціонерне товариство та ін.

Третій учасник лізингової операції — продавець лізингового майна, яким може бути юридична чи фізична особа і підприємство-виробник майна (кооператив, торговельна, постачальницько-збутова організація).

Існує декілька видів лізингу. Коротко розгялнемо класифікацію та їх характеристику.

Світова практика протягом понад тридцяти століть напрацювала багаточисельні варіанти лізингових угод. При розгляді видів лізингу виходять перш за все із ознак їх класифікації. До таких ознак відносять: склад учасників угоди, об’єкт лізингу, термін використання і пов’язана з ним амортизація майна, обсяг обслуговування, рівень окупності, кількість учасників угоди, сектор ринку, характер лізингових платежів і т. ін.

У класифікації лізингу наведено 14 основних ознак класифікації, деякі з яких мають підкласи.

Термін використання лізингового майна виступає одним із критеріїв для розмежування фінансового й оперативного лізингу, що особливо поширені в сучасній діловій практиці.

Фінансовий лізинг (finance leasing) відрізняється найбільше тривалими термінами використання лізингового майна, що можуть складати 10 років і більш. Термін, на який майно передається в тимчасове користування, як правило, збігається з його нормативним терміном служби і періодом повної амортизації. За час дії договору лізингодавець цілком окупає свої витрати на придбання майна. Тому саме для фінансового лізингу характерно надання лізингоотримувачу права на викуп майна у власність по його залишковій вартості по закінченні терміна дії договору лізингу.

Основними ознаками, що характеризують фінансовий лізинг, є [21]:

– участь у лізинговій угоді, крім лізингодавця і лізингоодержувача, третьої сторони (виробника або постачальника лізингового майна);

– придбає лізингодавець майно не для власного використання, а для передачі його в тимчасове користування лізингоодержувачу;

– право вибору майна та його продавця належить лізингоодержувачу;

– продавець майна знає, що майно придбається спеціально для передачі його в тимчасове користування лізингоодержувачу;

– майно безпосередньо доставляється лізингоодержувачу і приймається ним в експлуатацію;

– претензії щодо якості майна, його комплектності, виправлення дефектів у гарантійний строк лізингоодержувач направляє безпосередньо продавцю майна;

– ризик випадкової загибелі і пошкодження майна переходить до лізингоодержувача після підписання акта приймання-передавання майна в експлуатацію.

Фактично фінансовий лізинг являє собою форму дострокового кредитування купівлі і має такі різновиди:

1. лізинг з обслуговуванням;

2. ліверидж у лізинг;

3. лізинг у “пакеті”.

Лізинг з обслуговуванням поєднує фінансовий лізинг з договором підряду і передбачає надання певних податкових послуг, які пов’язані з утриманням і технічним обслуговуванням зданого у найм майна.

Ліверидж лізинг — особливий вид фінансового лізингу. За цією угодою велика частка (за вартістю) зданого в оренду обладнання береться у найм у третьої сторони (інвестора) і в першій половині терміну оренди здійснюються амортизаційні відрахування за орендоване обладнання.

Лізинг у “пакеті” — лізингова система фінансування магазину, заводу, лікарні та ін. у цілому. Як правило, будинок, інтер’єр, інвентар даються у кредит, обладнання ж дається по договору лізингу.

Розглянуті два принципових види лізингових операцій мають однакові можливості для використання у нашій економіці ринкових відносин, які лише започатковуються. Інші різновиди лізингових операцій мають однакове відношення як до оперативного, так і до фінансового лізингу.

При оперативному лізингу (operative leasing) майно дається в користування на період, що набагато менше його нормативного терміна служби (сезонне, разове, цільове використання майна). Тому предметом цього виду лізингу часто є високотехнологічне устаткування з високими темпами морального старіння.

Більш детально розглядати оперативний лізин ми не будемо, оскільки це виходить за рамки теми дипломної роботи.

Таким чином, сьогодні тема лізингу є актуальною. Вивченням цього процесу займаються багато вітчизняних та закордонних економістів. Але, нажаль, процес лізингу сьогодні в Україні не дуже поширений, із-за недосконалого законодавства, обмеженості інформаційного потоку, високої інфляції та багатьох інших причин. Розглянувши сутність лізингу та фінансового лізингу, можна сказати, що це дієвий механізм у розвитку діяльності та виробництва підприємств середнього та малого бізнесу, тому на мій погляд вивчення цього питання є дуже важливим та актуальним в сучасних ринкових умовах державного економічного простору.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.