Зовнішньоторговельний оборот на душу населення 2 страница

Нетарифне регулювання об'єднує в одну групу різнорідні заходи адміністративного, фінансового, кредитного, торгово-економічного та іншого характерів. Вони є інструментами оперативного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і можуть впроваджуватись рішеннями різних гілок влади, в тому числі регіональними органами державної влади та місцевого самоврядування. Галузями, що традиційно регулюються нетарифними обмеженнями, є сільське господарство, енергетика, текстильна, металургійна, суднобудівна, автомобільна промисловості. Нетарифні обмеження - основне гальмо на шляху зовнішньої торгівлі, яке зачіпає економічні інтереси країн, що розвиваються, оскільки багато нетарифних обмежень стосується товарів із цих держав. Всі вони згруповані класифікацією ГАТТ/СОТ у п'ять основних груп:

• участь держави у зовнішньоторговельних операціях;

• технічні бар'єри;

• кількісні та валютні обмеження вивезення чи ввезення товарів;

• обмеження, пов'язані з механізмом платежів;

• митні та адміністративні формальності.

Участь держави у зовнішньоторговельних операціях проявляється у наступних заходах:

• субсидування внутрішнього виробництва і вивезення товарів;

• державна закупка товарів та ін.

8.Принципи митного регулювання ЗЕД.

Митне регулювання - це відносини, які виникають між державою і суб'єктами ЗЕД з приводу умов перетинання національного кордону товарами, капіталами, послугами, робочою силою.

Митне регулювання - це погодження регулювання питань, пов'язаних із встановленням митних податків, митних зборів, а також процедурами митного контролю, організацією діяльності митного контролю.

Існує 2 рівня митного регулювання в практиці ЗЕД країн світу:

I. Міжнародний рівень передбачає здійснення митного регулювання шляхом прийняття та виконання рішень відповідних міжнародних спеціалізованих організацій. Зокрема, ГАТТ/СОТ.

ГАТТ/СОТ здійснюють митне регулювання за допомогою:

o встановлення основних міжнародних принципів митного регулювання.

o фіксує норми операцій в країнах, що входять до її складу.

II. Національний рівень базується на відповідних актах національного законодавства. В Україні це:

- Митний кодекс України.

- Закон України " Про єдиний митний тариф України". Основні принципи митного регулювання в Україні:

1. Митну політику визначає ВР.

2. Митне регулювання ЗЕД здійснюється лише на території України.

3. Митне регулювання ЗЕД здійснюється відповідно до законів України.

4. Митне регулювання передбачає оподаткування:

- товарів, які ввозяться в Україну;

- товарів, які вивозяться з України;

- товарів, що транспортуються через територію України.

5. Ставки митного тарифу єдині для всіх суб'єктів ЗЕД і не залежать від:

- форм власності суб'єктів ЗЕД;

- форми організації діяльності суб'єктів ЗЕД;

- територіального розміщення суб'єктів ЗЕД.

6. У В(с)ЕЗ встановлюється спеціальний митний контроль, який передбачає пільги для суб'єктів ЗЕД.

7. До принципів митного регулювання відносять митні правила, які включають:

- оформлення декларації на товар, що перетинає митний кордон нашої країни;

- обов'язкове стягнення митних податків та митних зборів;

- надання митних пільг суб'єктам ЗЕД відповідно до національного законодавства.

8. Введення в дію митних правил передбачає їх публікацію за 45 днів до цього моменту. Органи митного контролю: ф Державна митна служба, її структура:

- 70 митниць;

- 230 митних переходів;

- працює 20 тис. митників;

- довжина митного кордону 8 тис. км.

Митний контроль здійснюється на території України і включає 3 стадії:

1. Заповнення митних документів суб'єктами ЗЕД (декларації). В них фіксуються дані про товар, який підлягає експорту/імпорту.

2. Проведення митного огляду товару, що підлягає експорту/імпорту.

3. Отримання товару з митниці та сплата мита.

10.Поняття та види митних режимів в Україні

Сам процес переміщення через митний кордон України товарів та транспортних засобів відбувається у відповідності з певними процедурами, які регулюються відповідними правовими нормами. Подібні процедури отримали назву митних режимів. Фактично характер і зміст подібних про- цедур справляє істотний вплив на інтенсивність товаропотоків через мит- ний кордон України.

За своєю сутністю митний режим є різновидом спеціальних правових режимів, які являють собою «сукупність правил, закріплених в юридичних нормах, які регулюють певну діяльність людей». Особливими властивими ознаками митного режиму виступає специфіка його об’єкта — правові від- носини, що виникають з приводу переміщення товарів, інших предметів та транспортних засобів через митний кордон. Головними характеристиками, які кваліфікують вид митного режиму є:

• напрям переміщення товару (ввіз, вивіз, транзит);

• країна походження;

• мета переміщення;

• правила використання, володіння та розпорядження цим товаром;

• строк дії режиму.

У відповідності з видом митного режиму, який застосовується до того чи іншого товару, що переміщується через митний кордон, до цього товару застосовуються певні типи митного регулювання, митного контролю, засоби митного забезпечення, правила обкладання митом, акцизом, ПДВ, митними зборами та ін. Залежно від обраного митного режиму регулюється порядок подальшого використання, реалізації відповідних товарів та транспортних засобів, права та обов’язки їх власника.

Усі товари та транспортні засоби переміщуються через митний кор- дон лише у відповідності з обраним митним режимом. Вибір того чи іншо- го митного режиму залежить від власника товарів, незалежно від характеру та кількості товарів, країни їх походження. Іноді для розміщення товарів під конкретний митний режим необхідні відповідні дозволи та ліцензії (ми- тний ліцензійний склад, магазин безмитної торгівлі). Рішення щодо можли- вості застосування відповідного митного режиму приймається митними ор- ганами. Застосування стандартизованих митних режимів забезпечує спро- щення митних процедур, підвищує ефективність роботи митних органів. Як вже згадувалося, обрання відповідного митного режиму веде за собою застосування відповідного порядку митного оформлення, сплати мита та митних зборів, визначає права власника товарів щодо розпорядження останніми. Ряд митних режимів мають обмежений строк дії (транзит, тим- часовий увіз/вивіз).

Таким чином, при виборі митного режиму необхідно ураховувати низку положень:

1. Вибір митного режиму або його зміна на інший здійснюється особою яка переміщує товар незалежно від характеру товару, його кількості, країни походження або його призначення крім випадків які передба- чені МКУ.

2. В деяких випадках рішення про використання конкретного режиму (обраного декларантом) приймає митний орган який має відповідні повноваження.

3. Для розташування товарів у деяких режимах необхідно отримання ліцензій митних органів або інших відомств.

4. Кожен режим має певні особливості нарахування митних платежів та надавання пільг по сплаті мит.

5. Строк знаходження товарів у різних митних режимах обмежено.

6. Діяльність або бездіяльність митних органів та їх посадових осіб мо- жуть бути оскаржені у випадках зачеплення прав та інтересів осіб які перемішують товар через митний кордон.

7. Порушення митних правил тягне за собою відповідальність винних осіб згідно з МКУ.

8. Правила, регламентуючі митні режими, обов’язкові для виконання як митними органами та їх посадовими особами, так і організаціями та особами, які перевозять товари.

Українське законодавство (згідно зі ст. 1 МКУ) характеризує митний режим як сукупнiсть норм, встановлених законами України з питань мит- ної справи, що залежно вiд заявленої мети перемiщення товарiв i транспор- тних засобiв через митний кордон України визначають порядок такого пе- ремiщення та обсяг митних процедур, якi при цьому здiйснюються. Таким чином, митний режим це сукупність положень, які визначають статус това- рів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон дер- жави для митних цілей. Вiдповiдно до мети перемiщення товарiв через митний кордон в Україні запроваджуються такi види митного режиму (згідно зі ст. 185 МКУ):

1) iмпорт;

2) реiмпорт;

3) експорт;

4) реекспорт;

5) транзит;

6) тимчасове ввезення (вивезення);

7) митний склад;

8) спецiальна митна зона;

9) магазин безмитної торгiвлi;

10) переробка на митнiй територiї України;

11) переробка за межами митної територiї України;

12) знищення або руйнування;

13) вiдмова на користь держави.

11.Зміст, види та функції митних тарифів

Кожна держава бере активну участь у розвитку ЗЕД шляхом цілеспрямованого впливу на певні сфери й об'єкти цієї діяльності. Цей вплив здійснюється за допомогою комплексу інструментів регулювання. Найважливішими інструментами регулювання зовнішньоекономічної діяльності є мито та нетарифні торговельні обмеження. Мито є найдавнішим інструментом торговельної політики. У загальному мито - це податок, який держава накладає на товар, що перетинає державний кордон або кордон митної зони.

Раніше мито служило насамперед фіскальним цілям - отриманню державних доходів. Воно належить до найстаріших джерел доходів держави. Однак мито є не тільки джерелом доходів держави, але перешкодою для торгівлі. Нарахування мита штучно підвищує ціну товарів при переміщенні їх через кордон, що впливає на попит та пропозицію. Мотиви нарахування мита для:

- формування доходів держави (фіскальний мотив);

- захисту вітчизняних товаровиробників;

- захисту економіки країн, що розвиваються;

- захисту молодих галузей вітчизняної економіки;

- захисту вітчизняних виробників;

- перерозподілу доходів;

- реалізації позаекономічних мотивів (національний престиж, національна безпека тощо).

Митний тариф є головним економічним регулятором зовнішньої торгівлі та представляє собою систематизований перелік мита, яким обкладаються товари при імпорті чи експорті з даної країни.

Основні завдання митного тарифу:

- захист національних виробників від іноземної конкуренції;

- надходження коштів у державний бюджет;

- поліпшення умов доступу національних товарів на іноземні ринки;

- регулювання стану платіжного балансу країни.

Можна виділити такі функції митного тарифу:

- фіскальна (формує дохідну частину бюджету);

- стимулююча (стимулює збільшення експорту);

- регулятивна (регулює раціональну структуру експорту та імпорту);

- захисна (захищає національних виробників від іноземної конкуренції);

- політична (здійснює економічний тиск на інші держави шляхом збільшення митних тарифів або чи надає їм митні пільги).

Основним об'єктом регулювання митного тарифу є зовнішньоторговельний оборот, тобто операції з експорту та імпорту товарів. Завдяки митному тарифу відбувається раціоналізація товарної структури, підтримується оптимальне співвідношення валютних доходів та витрат держави.

Митний тариф також є інструментом державного регулювання цін так як існують певні відмінності між внутрішніми і світовими цінами, зумовлені наявністю різного рівня витрат на виробництво та різницею в системі оподаткування.

Так як митний тариф можна розглядати як податок то він завжди виконує фіскальну функцію.

Переважною функцією застосування митного тарифу є захист національного ринку від іноземної конкуренції. Так високі митні тарифи знижують ефективність зовнішньоекономічних операцій або взагалі роблять їх недоречними для іноземних виробників.

Митний тариф – це систематизований перелік ставок мита.

Функції мита

Отже, мито — це вид митного платежу, що стягується з товарів, які перетинають митний кордон держави (ввезених, тих, що вивозять або надходять транзитом). Поряд з чисто фіскальною мито виконує як стимулюючу, так і захисну функцію. Захисна функція мита припускає формування бар'єрів, що перешкоджають проникненню на територію держави товарів, більш конкурентноздатних щодо національних або в яких держава не зацікавлена.

12.Імпортний митний тариф та його функції

Імпортний митний тариф — це центральний інструмент митно-тарифного регулювання ЗЕД. Разом з податковою системою митний тариф регулює внутрішній економічний клімат у країні (ціни, прибуток, рентабельність діяльності підприємств, стан національної валюти). «Фундаментом», на якому будується митний тариф, є закони, що визначають правові основи митно-тарифного регулювання. «Головна конструкція» митного тарифу — це його товарна номенклатура, методологія визначення митної вартості товарів і стягування мита, механізм їхнього введення, зміни або скасування, правила визначення країни походження товару, норми, що визначають межі дії виконавчої влади в галузі митного регулювання. Активна частина митного тарифу — це ставки мита, що є за своїм характером податком за право ввозу іноземного товару.

В результаті цього виділяють такі функції митного тарифу:

1.Митний тариф, як податок на товари, котрі ввозяться та вивозяться, виконує фіскальну функцію. Митні доходи - являються однією із статей доходної частини бюджету держави.

2. Митний тариф, як інструмент торговельної політики, а також державного регулювання виконує захисну, протекціоністську функцію.

3.За допомогою митних тарифів держава надає національну підтримку товаровиробникам та відповідним галузям виробництва.

4.Митний тариф встановлений в умовах, коли існує різниця між національними та світовими цінами, він створює ширші можливості для імпорту товарів а до того ж, виконує стимулюючу функцію.

5.Митний тариф може виконувати стабілізуючу функцію, в свою чергу вирівнюючи умови конкуренції для вітчизняних та іноземних виробників при цьому не створюючи переваг ні для одної з сторін.

6.Митний тариф являється предметом переговорів для отримання торговельних преференцій, пільгових кредитів та ін. Роль мита у економічному контексті полягає в створенні вартісного бар’єра, завдяки якому підвищується ціна на товари, незалежно від застосованого раніше експортного, імпортного, чи транзитного мита, а також стимулюється державний розвиток окремих галузей економіки чи підприємств та надходження коштів до державного бюджету країни.

13.Структура митного тарифу України. Порядок застосування ставок мита

1. В Україні застосовуються такі види ставок мита:

1) адвалорна - у відсотках до встановленої статтею 279 цього Кодексу бази оподаткування;

2) специфічна - у грошовому розмірі на одиницю бази оподаткування, встановлену статтею 279 цього Кодексу;

3) комбінована, що складається з адвалорної та специфічної ставок мита.

2. Забороняється застосовувати інші, ніж встановлені у частині першій цієї статті, види ставок мита.

3. Ставки мита, крім сезонного та особливих видів мита, встановлюються виключно законами України з питань оподаткування.

4. Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

5. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

6. Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для громадян, нараховується відповідно до розділу XII цього Кодексу.

Закон України «Про Митний тариф» стосується товарів які ввозяться на митну територію України, відповідно до цього закону

Митний тариф України – це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України.

В основу товарної класифікаційної схеми Митного тарифу України (товарна номенклатура) покладено Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюється Верховною Радою України шляхом прийняття законів України з урахуванням висновків Кабінету Міністрів України.

Товарно-класифікаційна схема тарифу складається із наступних граф:

- код товарів по УКТ ЗЕД;

- опис товарів по УКТ ЗЕД;

- преференційні ставки тарифу;

- пільгова ставки тарифу;

- повна ставки тарифу;

- одиниці виміру та обліку.

Основною одиницею виміру та обліку (ОВО) кількості товарів в УКТЗЕД є одиниця маси - кілограм (кг). У разі потреби для цілей тарифного регулювання, нетарифного регулювання (ліцензування, квотування тощо), збору та оброблення статистичних даних застосовуються додаткові ОВО.Ставки Митного тарифу України у таких випадках:

14. Правила визначення країни походження товарів

Країна походження товару має важливе значення для митного оформлення митного контролю та визначення митної вартості. Країна походження товару визначається з метою застосування тарифних та нетарифних заходів регулювання ввезення товару на митну територію України та вивезення товару з цієї території, а також забезпечення обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.