Капелла Паоліна. Ватикан.

В останні десятиліття життя майстер займався тільки архітекту­рою й поезією. Творчість великого Мікеланджело склала цілу епоху і далеко випередила свій час, вона зіграла грандіозну роль у світовому мистецтві, а також справила вплив на формування прин­ципів бароко.

АРХІТЕКТУРА МІКЕЛАНДЖЕЛО

Мікеланджело почав займатись архітектурою лише у другій по­ловині свого життя. Вважаючи себе тільки скульптором, він з неохотою погоджувався на архітектурні замовлення, подібно до того, як в минулому довго не рішався взятися за розпис плафону Сікстинської капели. В творчості Мікеланджело архітектурні форми набули нової високої пластичності, динамізму й напруженості маси. В 1523—1534 рр. він працював над створенням флорен­тійської публічної бібліотеки Лауренціани.

Після смерті архітектора Антоніо Сангалло Молодшого Мікеланджело завершив у Римі (з 1546) палаццо Фарнезе — фа­мільний палац папи Павла III. В центрі сильно виступаючого головного фасаду під в’їзною аркою він помістив вікно-лоджію, увінчав фасад далеко виступаючим величним карнизом, у внутрішньому дворі звів заново третій високий ошатний поверх.

Щоби відчути Рим епохи Відродження, тре бачити площу Капітолія — перший містобудівний ансамбль, виконаний за задумом одного майстра. Мікеланджело перетворив це історичне місце на головний центр міста. Широкі поло­гі сходи ведуть на площу-пам’ятник, вхід на яку неначе охороняють античні мармурові статуї Діоскурів — синів бога вітру. На бокових сторонах площі розташовані два палаци однакової архітектури, а в центрі Мікеланджело поставив античну кінну статую римського імператора Марка Аврелія. Ансамбль завершує Палац сенаторів — поважна масив­на будівля з баштою й монументальними сходами. Капітолійська площа в Римі — один з найкращих міських ансамблів в історії світового зодчества.

Вінцем архітектурного генія Мікеланджело став собор Свято­го Петра, де майстер розвив ідею центричності, автором якої був Браманте. І все же головне творіння Мікеланджело - зодчого — грандіозний, донесений до неба купол над центральною частиною храму. Всередині він здається легким і пронизаним світлом, підкорююче прекрасним. Купол Мікеланджело панує над всім Вічним містом, над численними архітектурними пам’ят­ками, якими так багатий Рим.

До останніх скульптурних творів Мікеланджело відносяться відмічені трагічною експресією художньої мови “Пієта” для флорентійського собору Санта-Марія дель Фьоре (до 1550-1555, розбита Мікеланджело і відтворена його учнем М.Кальканьї; тепер у Галереї Академії, Флоренція) і скульптурна група “Пієта Ронданіні” (1555-1564, Музей старовинного мистецтва, Мілан), призначена ним для свого власного надгробку і не закінчена.