Порівняння

Простий троп, пояснення одного явища через подібне за допомогою єднальних сполучників як, мов, наче, ніби: " і в рояля холодні клавіші, білі-білі, немов зима" (Г. Чубай). Іноді сполучник опускається, в такому випадку порівняння наближається до метафори (" доба – вовчиця" (О. Ольжич)). Значна кількість порівнянь має фольклорні корені (" дівчина, як калина", " хлопець, як явір").

Постмодернізм

Загальна назва сукупності літературних тенденцій другої половини ХХ – початку ХХІ ст., що виникли після модернізму. Постмодернізм став реакцією на ідеологічну кризу гуманізму після Другої світової війни, також увібрав авангардистську " втому від культури", пересиченість культури (" все вже написано"). Ідейні риси: історична іронія; зневіра в прогрес; ідея циклічності часу і вічної повторюваності; зневіра в будь-яку ідею, яка бачиться знаряддям маніпуляції; відчуття пересиченості західної цивілізації. Риси поетики: інтертекстуальність (творення свого тексту з чужих); колаж і монтаж (" склеювання" різнорідних фрагментів); гра з часом, з історією; широке використання алюзій; іронія, яка пронизує весь твір; тяжіння до прози ускладненої форми (романи з " вільним" розташуванням розділів). Першим постмодерністом вважається Гюнтер Грасс (" Бляшаний барабан", 1947 р.). Визначні представники: У. Еко, Х. Л. Борхес, М. Павич, М. Кундера, П. Зюскінд, В. Пєлєвін, Й. Бродський, Ф. Бегбедер. В українській літературі (як і в російській пост-СРСРівській) постмодернізм став реакцією на диктат соцреалізму, органічно поєднавшись з неоавангардизмом. Представники: Ю. Андрухович, О. Ірванець, Ю. Іздрик, Т. Прохасько.

" Празька школа"

Умовна назва (термін В. Державина) групи еміграційних українських поетів, що мешкали у Західній Європі (здебільшого у Празі та Подєбрадах) міжвоєнного періоду. Група не була формалізована, проте ідейно-художні засади творчості її членів дуже подібні. До складу входили: Є. Маланюк, О. Ольжич, Ю. Дараган, О. Теліга, О. Стефанович, Ю. Липа, Н. Лівицька-Холодна, Ю. Клен, О. Лятуринська. Натхненником групи був ідеолог українського націоналізму Д. Донцов. Пізніше, у процесі творчого зросту, дехто з митців виходив з-під його впливу, дискутував з ним, залишаючись, проте, вірним засадам творчості. Прикметні риси творчості: історіософізм, філософізм, волюнтаризм, національний пафос, заангажованість ідеєю націоналізму, але й висока мистецька якість творів, поєднання неоромантизму і класицизму.