Лікування.

Дієта при хронічному панкреатиті направлена на максимальне зниження продукції панкреатичного соку. При загостренні важкого ступеня з гіперферментемією в перші 3-5 днів призначають голод, а далі 5-й стіл за М.І.Певзнером.

Задачі консервативної терапії хронічного панкреатиту:

1. Купування больового синдрому і запобігання подальшого розвитку набряково-інтерстиціальної стадії панкреатиту для уникнення хірургічних ускладнень.

2. Зменшення інтоксикації, яка приводить до мультіорганних пошкоджень.

3. Ліквідація екзо- і ендокринної недостатності підшлункової залози.

4. Створення функціонального спокою підшлункової залози і підготовка органу до функціональних навантажень.

5. Попередження рецидивів при існуванні причинного фактору.

Купування больового синдрому: 50% р-н анальгіну і 2% р-н папаверину гідро хлориду по 2 мл або 5 мл баралгіну в/м. Відсутність ефекту є показом до в/в введення нейролептиків 2, 5-5 мг, дроперідолу разом із 0, 05-0, 1 мг фентанілу. Якщо больовий напад не купується, призначають наркотики. Функціональний спокій підшлункової залози досягається максимальною блокадою шлункової секреції, при цьому знижується синтез природних стимуляторів активності підшлункової залози –холецистокініну і секретину.

З цією метою застосовують інгібітори протонової помпи (пантопразол, рабепразол, ланзопразол, омепразол), а також Н₂-гістаміноблокатори (фалютидин). Корекція відтоку секрету підшлункової залози проводиться за допомогою ендоскопічної терапії (якщо порушення органічного характеру) і медикаментозними впливами (при функціональному характері).

При вираженому больовому синдромі призначають інгібітори протеаз: контрікал 20 000-100 000 ОД, тразілол 50 000-100 000 ОД, гордокс до 100 000 ОД в/в крапельно).

Слабкою спазмолітичною дією щодо сфінктера Одді володіють: нош-па, папаверин, блокатори Ca⁺⁺ каналів (дицетел, спазмомен); більш вираженою - холінолітики (атропін, гастроценін), ксантини (еуфілін), нітрати. Оптимальним спазмолітиком є мебеверін (дуспаталін), який у 20-40 разів ефективніше від папаверину релаксує сфінктер Одді.

Синтетичний аналог соматостатину – октраотид володіє потужним впливом на зменшення тиску в протоковій системі підшлункової залози за рахунок безпосереднього зниження функціональної активності органу, а також за рахунок зменшення шлункової секреції (пригнічує продукцію гастрину); призначають по 100 мкг 3 р./добу 3-5 днів підшкірно або в/в крапельно на фізіологічному розчині.

Панкреатичні ферменти призначають для купування болю (за принципом зворотного зв’язку) і в якості замісної терапії при екскреторній панкреатичній недостатності.

Групи ферментних препаратів:

ü екстракти слизової оболонки шлунку – діюча речовина пепсин (або мін, пепсидил);

ü панкреатичниі ензими; до складу входять амілаза, ліпаза і трипсин (креон, пангрол, мезім-форте, панкреатин);

ü комбіновані (панзінорм-форте: ліпаза, амілаза, трипсин, хімотрипсин, холева кислота і гідро хлориди амінокислот);

ü ферменти, що містять лактазу (лактаза).

Вимоги до ферментних препаратів для лікування хронічного панкреатиту:

1. Вміст ліпази на 1 прийом їжі до 30 000 ОД.

2. Наявність оболонки, яка захищає ферменти від перетравлювання шлунковим соком.

3. Малий розмір часток, які складають препарат (менше 2 мм).

4. Швидке вивільнення ферментів у верхніх відділах тонкої кишки.

5. Відсутність жовчних кислот у складі препарату.

Профілактика загострень хронічного панкреатиту: виключення алкоголю, своєчасна санація жовчновивідних шляхів з усуненням дизкінезії, раннє виявлення калькульозного холециститу і своєчасне оперативне лікування. У хворих із доброякісним стенозом великого дуоденального сосочка або термінального відділу загальної жовчної протоки і гирла протоки підшлункової залози проводиться ендоскопічна папілосфінктеротомія.