Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Лікування ФД






Основна мета лікування хворих з функціональною диспепсією — поліпшення об'єктивного і суб'єктивного стану, включаючи усунення болів і диспепсичних розладів. Успіх лікування хворих з ФД в значній мірі визначається наступними чинниками:

  • наполегливість і доброзичливість лікаря по відношенню до хворих;
  • відношення пацієнта до свого здоров'я;
  • дисциплінованість хворих по відношенню до харчування, ліків, дотриманню загальних профілактичних рекомендацій;
  • корекція способу життя, поліпшення її якості.

Більшість хворих обстежуються і лікуються амбулаторно. Деяким хворим можливе обстеження протягом 1 тижня в стаціонарі. Лікування ФД залежить від її варіанту.

Терапія І лінії:

Виразкоподібний варіант:

- монотерапія кислотознижуючими препаратами:

- Алюмінієво-магнієві антациди (3-4 р./день впродовж 2-4 тижнів) або

- Н2-блокатори гістаміну (фамотидин 40 мг 2 р впродовж 2-4 тижнів) або

- ІПП (омез, омепразол, лансопразол, рабепразол) 20-40 мг 1 р/день – 2-4 нед. або

- - ерадикаційна терапія Нр в Нр-позитивних випадках (стратегія «Test and treat», рекомендації Маастріхта-3 (2005)):

Інгібітор протонної помпи (ензипрозол (20мг), пантапрозол (40мг), рабепразол (20мг)) 2 рази на день +Кларітроміцин – по 500 міліграм 2 рази на день+Амоксициллін по 1000 міліграм 2 рази на день або метронидазол по 500 мг 2 рази на день в протягом мінімум 7 днів

- NB. Через 4 тижні – перевірити ерадикацію Нр за допомогою дихального тесту або фекального антигенного тесту. Якщо немає ерадикації – «резервна» лінія лікування – 10 дн.:

Інгібітор протонної помпи (энзипрозол (20мг), пантапрозол (40мг), рабепразол (20мг)) 2 рази на день + Тетрациклін 500 міліграм 4 рази на день + Колоїдний субцитрат вісмуту (Де-нол) 120 міліграм 4 рази на день + Метронідазол 500 міліграм 3 рази на день (все протягом 7-10 днів)

Дісмоторний варіант:

Враховуючи, що провідним патогенетичним механізмом розвитку функціональної диспепсії є порушення моторики шлунку і дванадцятипалої кишки, препаратами вибору для лікування синдрому функціональної диспепсії є прокінетики - препарати, які нормалізують рухову функцію шлунково-кишкового тракту.

- монотерапія прокінетиками:

метоклопрамид 10 міліграм 3 р – 2 нед. – при тривалому його прийомі достатньо часто виникають побічні реакції (екстрапірамідні розлади), пов'язані зі здатністю препарату проникати через гематоенцефалічний бар'єр

- або домперидон - блокатор периферичних допамінових рецепторів - 10 мг 3 р – 2-4 т. Клінічними ефектами дії цього прокінетика є: підвищення тонусу нижньостравохідного сфінктера, посилення акомодації шлунку, поліпшення антродуоденальной координації, підвищення продуктивної перистальтики кишки, підвищення скоротливої здатності жовчного міхура. За відсутності або недостатній ефективності стандартної дози домперидона вона може бути підвищена з 40 до 80 мг на добу (3-4 рази на добу) без збільшення ризику побічних дій препарату.

Неспецифічний варіант:

- монотерапія кислотознижуючими препаратами або

- монотерапія прокінетиками або

- ерадикація Нр – 7 дн.

Терапія ІІ лінії:

Призначається у разі неефективності вищезгаданих методів.

• антидепресанти (амитриптіллін 25-50 мг 2-3р, флуоксетин 50 мг 1р/сут, флуксен, рексетин);

• еглоніл 50 мг 2 р;

• транквілізатори;

• седативні;

• антагоністи 5НТ-3-рецепторів (ондасетрон 1т 3р);

• цитопротектори (сукральфат 1, 0 4р/сут, де-нол 120 мг 4р, мукоген) – 2-3 т;

• спазмолітики (но-шпалгин, дротаверин) – 7-10 дн.;

• антифлатуленти (еспумізан, метеоспазміл) – 7-10 дн.;

• ферменти (мезим, пангрол, сомілаза) – опосередковано впливають на моторику гастродуоденальної зони і антродуоденальную координацію, забезпечуючи оптимальні терміни евакуації химуса з шлунку;

• рослинні препарати;

• психотерапія.

Перспективними препаратами, ефективність яких при ФД вивчається в даний час, є змішані D2-антагоніст/інгибітор холіноестерази ітоприд, агоніст 5-НТ4-рецепторів тегасерод, агоніст к-рецепторів федотоцин, агоніст гонадотропного гормону леупролід і антагоніст рецепторів холецистокініну локсиглумід; крім того, вивчається клінічна ефективність селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніна. Ефект від лікування – зменшення або зникнення симптомів диспепсії.

Реабілітація. Індивідуальний дієтичний режим (з виключенням або обмеженням індивідуально несприйнятних продуктів), режим праці та відпочинку, заняття фізкультурою. Забороняється або значно обмежується куріння та алкоголь. Санаторно-курортне лікування (курорти Закарпаття, Миргород).

Діспансерне спостереження. Діспансерізації не підлягають.

Санаторно-курортне лікування: Бальнеотерапія: лікувальні душі (циркулярний, Шарко); Грязе- та теплолікування; Апаратна фізіотерапія; індуктотермія; електросон; лазеротерапія на ділянку проекції шлунка, 12-палої кишки той сегментарний паравертебральний. Додатково: рефлексотерапія імерсійні ванни № 10. Термін санаторно-курортного лікування: 21-24 дні.

Крітерії ефективності лікування: зникнення диспепсичних явищ, болю, порушень апетиту, пальпаторної болісності в епігастральній області; відновлення функціонального стану гастродуоденальною системи, добрі самопочуття.

Профілактіка. Раціональне харчування, уникання стресів, дотримання режиму праці та відпочинку.

Хронічний гастрит (ХГ) - хронічне запалення СОШ, що виявляється її клітинною інфільтрацією, порушенням фізіологічної регенерації і, внаслідок цього, атрофією залізистого епітелію, кишковою метаплазією, розладом секреторною, моторною і, нерідко, інкреторної функції шлунку. ХГ – морфологічний діагноз, що вимагає відповідної верифікації.

Епідеміологія В Україні статистичних даних щодо поширеності хронічного гастриту немає. У країнах з розвиненою статистикою хронічний гастрит фіксується у 80-90% хворих, причому атрофічний гастрит зустрічається в 5% випадків - у осіб молодше 30 років, в 30% випадків у осіб у віці від 31 до 50 років і в 50-70% випадків - у осіб старше 50 років. Хронічний хелікобактерний гастрит складає близько 70% всіх гастритів, що зустрічаються; хронічний аутоіммунний гастрит - близько 15-18% всіх гастритів; решта - це ідіопатичний хронічний гастрит (невідомого походження), реактивний хронічний гастрит, особливі форми хронічного гастриту.

Етіологія хронічного гастриту (В.Г. Передерій, С.М. Ткач, 1998)

  1. Екзогенні чинники:
    1. порушення живлення
    2. поганий стан жувального апарату
    3. куріння і алкоголь
    4. хімічні речовини.
  2. Ендогенні чинники:
    1. Helicobacter pylori (при хронічному гастриті типу В) - близько 80-90% всіх хронічних гастритів
    2. генетична схильність (при хронічному гастриті типу А) - близько 5-10% всіх хронічних гастритів
    3. рефлюкс жовчі в шлунок - близько 5% всіх хронічних гастритів
    4. вік
    5. прийом нестероїдних протизапальних засобів
    6. інші захворювання (цукровий діабет, гипотиреоидизм, гіпопаратиреоз, хвороба Крону, хронічна ниркова недостатність).





© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.