Хід роботи. Цемент – це гідравлічна в’яжуча речовина, яка після змішування з водою починає тужавіти та твердіти у вологих умовах або у воді

Визначення

Цемент – це гідравлічна в’яжуча речовина, яка після змішування з водою починає тужавіти та твердіти у вологих умовах або у воді. У сухих умовах, по мірі висихання цементного каменю, процес твердіння припиняється, а міцність не набирає необхідних параметрів.

Усі цементи розподіляються на звичайні (загальнобудівельного призначення) та спеціальні. Звичайні цементи виготовляють помелом портландцементного клінкеру з різними типами домішок. До кожного типу цементу обов’язково додають при помелі в середньому 3 – 5 % гіпсу, який загальмовує тужавіння та підвищує міцність та щільність цементного каменю.

Хід роботи

Тонкість помелу проводять по наступній методиці. Від проби цементу, заздалегідь висушеного в сушильній шафі протягом 2 год при 105-110^оС, охолоджують у ексикаторі, на технічних вагах відважують з точністю до 0, 05 г навіску цементу в кількості 50 г. Навіску висипають на сито з сіткою №008 і, закривши кришкою, проводять просіювання вручну або встановлюють прилад для механічного просіювання (Рис.1) і вмикають прилад.

Тривалість просіювання складає 5-7 хв., після чого прилад вимикають, сито витягують, обережно знімають денце і висипають цемент який пройшов через сито, прочищають сітку з нижньої сторони м’яким пензлем, вставляють денце й продовжують просіювання. Контрольне просіювання цементу проводять вручну на папір при знятому денці. Просіювання гіпсу вважається закінченим, якщо протягом 1 хв. крізь сито проходить не більше 0, 05 г цементу.

Тонкість помелу цементу визначають як залишок на ситі в процентах до первинної маси проби яку просіюють з точністю до 0, 1%.

Т_п = ∙ 100%,

де m₁ – маса залишку, г;

m – маса проби, г.

Т_п =

Залишок на ситі не повинен перевищувати 15%.

Нормальну густину визначають за допомогою приладу Віка (рис. 2). В цьому випадку голку приладу замінюють металевим пестиком діаметром 10мм і довжиною 50 мм. Перед початком випробувань перевіряють вільне падіння рухомого стрижня приладу, чистоту пестика, а також нульові покази приладу, дотик пестика з пластинкою, на якій розташоване кільце. При відхиленні від нуля шкалу приладу відповідним чином пересувають.

Рис.2 Прилад Віка

1 - циліндричний металічний стрижень; 2 - обойма станіни; 3 - гальмівний

прилад; 4 - покажчик; 5 - шкала; 6 - пестик; 7 – голка.

Для ручного виготовлення цементного тіста відважують 400 г цементу, висипають в чашу, попередньо протерту вологою тканиною. Потім роблять у цементі заглиблення, в яке вливають в один прийом воду в кількості, необхідній (орієнтовно) для отримання цементного тіста нормальної густоти. Заглиблення засипають цементом і через 30 с після приливання води спочатку обережно перемішують, а потім енергійно розтирають тісто лопаткою. Термін перемішування й розтирання складає 5 хв. з моменту приливання води. Після закінчення перемішування кільце швидко наповнюють в один прийом цементним тістом і 5 - 6 разів струшують його, постукуючи пластинку о тверду основу. Поверхню тіста вирівнюють з краями кільця, зрізуючи надлишок тіста ножем, протертим вологою тканиною. Негайно після цього приводять пестик приладу у дотик з поверхнею тіста в центрі кільця й закріплюють стрижень гальмівним приладом, потім швидко звільняють його і надають пестику вільно занурюватися у тісто. Через 30 с з моменту звільнення стрижня проводять відлік занурення за шкалою. Кільце з тістом при відліку не повинно піддаватися поштовхам.

Густина цементного тіста вважається нормальною, якщо пестик не доходить до скляної пластинки на 5-7 мм. Якщо він, занурюючись в цементне тісто, зупинитися вище, то дослід повторюють з більшою кількістю води, якщо нижче - з меншою, добиваючись занурення пестика на глибину, відповідну нормальній густині тіста. Кількість води, що додають для отримання тіста нормальної густини визначають з точністю до 0, 25%.

Терміни тужавіння визначають також за допомогою приладу Віка (рис.2) і використовують голку приладу. Перед початком випробувань перевіряють вільне падіння рухомого стрижня приладу, чистоту голки, а також нульові покази приладу, дотик голки з пластинкою, на якій розташоване кільце. При відхиленні від нуля шкалу приладу відповідним чином пересувають.

Для ручного виготовлення цементного тіста відважують 400 г цементу, висипають в чашу, попередньо протерту вологою тканиною. Потім роблять у цементі заглиблення, в яке вливають в один прийом воду в кількості, необхідній для отримання цементного тіста нормальної густоти. Заглиблення засипають цементом і через 30 с після вливання води спочатку обережно перемішують, а потім енергійно розтирають тісто лопаткою. Термін перемішування й розтирання складає 5 хв. з моменту вливання води. Після закінчення перемішування кільце швидко наповнюють в один прийом цементним тістом і 5 - 6 разів струшують його, постукуючи пластинку о тверду основу. Поверхню тіста вирівнюють з краями кільця, зрізуючи надлишок тіста ножем, протертим вологою тканиною. Негайно після цього приводять голку приладу у дотик з поверхнею тіста в центрі кільця й закріплюють стрижень гальмівним приладом. Випробування проводять через кожні 10 хвилин. Кільце з тістом при відліку не повинно піддаватися поштовхам.

За початок тужавіння буде вважатися час з моменту вливання води у цемент до того моменту, коли голка приладу Віка не доходить до пластини на 1-2 мм. За кінець тужавіння буде вважатися час з моменту вливання води у цемент до того моменту, коли голка приладу Віка занурюється у цементне тісто не більше ніж на 1-2 мм. Кінець тужавіння наступає не раніше, чим через 10 год.

На підставі отриманих даних робимо висновки.

Висновки:

Контрольні питання:

1. Що таке цемент?

2. Як визначають тонкість помелу цементу?

3. Як визначають нормальну густину цементного тіста?

4. Як визначають терміни тужавіння цементного тіста?

Лабораторна робота № 7